Рішення

від 12.06.2023 по справі 320/858/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2023 року м.Київ справа №320/858/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" до Миронівської міської ради Обухівського району про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожник» (далі позивач) з адміністративним позовом до Миронівської міської територіальної громади (далі відповідач), - про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити певні дії.

Зміст позову складають наступні позовні вимоги: 1) визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Миронівське родовище ділянка «Ємчиха» з метою видобування пісків, придатних для дорожного будівництва на території Козинського старостинського округу №9(4) Миронівської міської територіальної громади, орієнтовною площею 11 га, яка розташована за адресою Київська обл., Обухівський р-н, с. Ємчиха, оформлену листами №0234/4841 від 08.09.2022 та листом №02 34/5417 від 14.10.2022; 2) зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання №34 від 09.08.2022 шляхом надання позивачу дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Миронівське родовище ділянка «Ємчиха» з метою видобування пісків, придатних для дорожного будівництва на території Козинського старостинського округу №9(4) Миронівської міської територіальної громади, орієнтовною площею 11 га, яка розташована за адресою Київська обл., Обухівський р-н, с. Ємчиха.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Миронівське родовище ділянка «Ємчиха» з метою видобування пісків. При цьому з пояснень представника позивача в судовому засіданні слідує, що позивачу відомо було на момент звернення до відповідача, що бажана земельна ділянка належить до земель лісового фонду.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації землеустрою не відповідає вимогам земельного законодавства щодо форми та змісту. Окрім того відповідач вказав на неможливість задоволення клопотання позивача з огляду на цільове призначення земельної ділянки, на яку вказує позивач.

Дослідивши матеріали судової справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд встановив наступні обставини справи.

29.07.2013 Державною службою геології та надр України позивачу було надано спеціальний дозвіл на користування надрами №5812 для видобування пісків, придатних для дорожного будівництва у Миронівському родовищі, ділянка «Ємчиха».

09.08.2022 позивач звернувся до Голови Миронівської міської об`єднаної територіальної громади із клопотанням, в якому посилаючись на статті 123 та 124 Земельного кодексу, України, просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Миронівське родовище ділянка «Ємчиха» з метою видобування пісків, придатних для дорожного будівництва на території Козинського старостинського округу №9(4) Миронівської міської територіальної громади, орієнтовною площею 11 га, яка розташована за адресою Київська обл., Обухівський р-н, с. Ємчиха.

Вищезазначене клопотання та/чи матеріали до нього не містили визначення цільового призначення бажаної земельної ділянки, як і не визначено з земель якого цільового призначення позивач бажає отримати земельну ділянку.

08.09.2022 позивач отримав у відповідь на зазначене вище клопотання лист №02-34/4841 «Щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» за підписом Голови Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, з якої слідує, що Миронівська міська рада не може задовольнити клопотання позивача, оскільки вона не є розпорядником земель, що використовуються органами держаної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування ( у тому числі земельних ділянок, що перебувають у користуванні державних лісогосподарських підприємств). В листі також зазначено, що відмова обґрунтована нормою п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якої під час дії воєнного стану земельні ділянки сільськогосподарського призначення надаються у користування тільки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також з листа від 08.09.2022 №02-34/4841 слідує, що згідно доданих до клопотання графічних матеріалів, більша частина території земельної ділянки на яку наданий спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.07.2013 №5812 розташована на землях лісогосподарського призначення.

У листі від 14.10.2022 №02-34/5417 за підписом першого заступника міського голови Миронівської міської ради О.Шпиль, позивачу було рекомендовано звернутися до Обухівської районної військової (державної) адміністрації, оскільки бажана земельна ділянка, на яку він вказав в клопотанні, перебуває у користуванні «Державного підприємства «Обухівське управління комплексного забезпечення».

Позивачем за його зверненням до сектору №1 Відділу 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадасту у м. Києві та Київській області направлено лист від 23.11.2022 року № 8468/497-22 (оригінал у позивача). Згідно інформації, що міститься в даному листі, за перевіреними відомостями Державного земельного кадастру відомості про користувачів запитуваної ділянки (ділянка, що є предметом звернення позивача) не внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до проекту внутрішньогосподарського землеустрою з контурно-меліоративною організацією території с. Ємчиха, Миронівського району, Київської області, що розроблений у 2000 році інститутом землеустрою УААН, вказана земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду.

Надаючи правове обґрунтування обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. З ст. 24 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів Україну та нормативно-правовими актами Верховної Ради України прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами прав» власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до підпункту а пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексі України (далі ЗК України), - з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані і межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, і земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук Україні національних галузевих академій наук).

Пунктом 24 Перехідних положень ЗК України зазначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Частинами 1, 3 статті 55 ЗК України зазначено, щодо земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства; ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до Лісового кодексу України.

Суд погоджується з доводами відповідача, що особливістю правового режиму земель лісогосподарського призначення є те, що його слід розглядати в сукупності з правовим режимом лісових відносин, що регулюється Лісовим Кодексом України.

Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України (далі ЛК України), - до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 11 ЛК України право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Частиною 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частинами 1, 2 статті 33 ЛК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними.

З матеріалів справи слідує, що Миронівська міська рада немає права власності чи права постійного користування на земельну ділянку, що розташована на території Козинського старостинського округу №9 Миронівської міської териоріальної громади, орієнтовною площею 11 га. на яку наданий спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.07.2013 року №5812., крім незначної її частини (на викопіюванні кадастрової карти позначена жовтим кольором - додасться), яка є землями сільськогосподарського призначення і входить до гірничого відводу, розташована за межами населеного пункту с.Ємчиха Обухівського району Київської області, має цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (код КВЦПЗ 01.01), - відповідно може надаватися в оренду строком на 1 рік без права зміни цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, - центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно д постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення держави власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Водночас, згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли район державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За ст.ст. 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісна та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальні характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (Наказ Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298 Про затвердження Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

При розгляді даної справи суд бере до уваги висновки Верховного Суду України у постановах від 27 січня 2015 року у справі №21-57Щдс14, від 24 грудня 2014 року у справі №6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-22Іцс14 та Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі №707/2192/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі №278/1735/15ц.

В зазначених справах суд касаційної інстанції дійшов правового висновку, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України, якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Суд також враховує, норму п.п.2 пункту 27 Перехідних положень ЗК України, відповідно до якої - під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України, передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) здійснюється на таких умовах: а) розмір орендної плати не може перевищувати 8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області; б) орендар земельної ділянки не має права на: компенсацію власних витрат на поліпшення земельної ділянки; поновлення договору оренди землі, кладення договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря; передачу земельної ділянки в суборенду; встановлення земельного сервітуту; міну угідь земельної ділянки; будівництво на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, будівель, споруд); закладення на земельній ділянці багаторічних насаджень; переважне право на купівлю орендованої земельної ділянки у разі її продажу; відчуження, передачу в заставу (іпотеку) права користування земельною ділянкою; поділ земельної ділянки, З`єднання її з іншою земельною ділянкою; використання для власних потреб наявних на земельній ділянці загальнопоширених корисних копалин, торфу, лісу, водних об`єктів, а також інших корисних властивостей землі; зміну цільового призначення земельної ділянки.

Таким чином нормою п.п.2 пункту 27 Перехідних положень ЗК України передбачено, що під час дії воєнного стану передача в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідач не мав повноважень та законодавчих підстав для задоволення клопотання позивача, а його дії по відмові у клопотанні позивача є правомірними. Як наслідок, - позовна заява не може бути задоволена судом.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Копію рішення надіслати (видати) особам, що беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.