Постанова

від 14.11.2023 по справі 320/858/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/858/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В.Ю. за участю секретаря: Рожок В. В.

представника позивача Федоренка А. М., представника відповідача Лях В. М., представника третьої особи Головань В. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 12.06.2023) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожник» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миронівської міської територіальної громади, в якому просило суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Миронівське родовище ділянка «Ємчиха» з метою видобування пісків, придатних для дорожного будівництва на території Козинського старостинського округу №9(4) Миронівської міської територіальної громади, орієнтовною площею 11 га, яка розташована за адресою Київська обл., Обухівський р-н, с. Ємчиха, оформлену листами №02- 34/4841 від 08.09.2022 та листом №02- 34/5417 від 14.10.2022;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання №34 від 09.08.2022 шляхом надання позивачу дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Миронівське родовище ділянка «Ємчиха» з метою видобування пісків, придатних для дорожного будівництва на території Козинського старостинського округу №9(4) Миронівської міської територіальної громади, орієнтовною площею 11 га, яка розташована за адресою Київська обл., Обухівський р-н, с. Ємчиха.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року залучено до участі в справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Обухівське управління комплексного забезпечення", крім того, витребовано додаткові докази по справу.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.07.2013 Державною службою геології та надр України позивачу було надано спеціальний дозвіл на користування надрами №5812 для видобування пісків, придатних для дорожного будівництва у Миронівському родовищі, ділянка «Ємчиха».

09.08.2022 позивач звернувся до Голови Миронівської міської об`єднаної територіальної громади із клопотанням, в якому посилаючись на статті 123 та 124 Земельного кодексу, України, просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Миронівське родовище ділянка «Ємчиха» з метою видобування пісків, придатних для дорожного будівництва на території Козинського старостинського округу №9(4) Миронівської міської територіальної громади, орієнтовною площею 11 га, яка розташована за адресою Київська обл., Обухівський р-н, с. Ємчиха.

08.09.2022 позивач отримав у відповідь на зазначене вище клопотання лист №02-34/4841 «Щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» за підписом Голови Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, з якої слідує, що Миронівська міська рада не може задовольнити клопотання позивача, оскільки вона не є розпорядником земель, що використовуються органами держаної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування ( у тому числі земельних ділянок, що перебувають у користуванні державних лісогосподарських підприємств). В листі також зазначено, що відмова обґрунтована нормою п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якої під час дії воєнного стану земельні ділянки сільськогосподарського призначення надаються у користування тільки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також з листа від 08.09.2022 №02-34/4841 слідує, що згідно доданих до клопотання графічних матеріалів, більша частина території земельної ділянки на яку наданий спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.07.2013 №5812 розташована на землях лісогосподарського призначення.

У листі від 14.10.2022 №02-34/5417 за підписом першого заступника міського голови Миронівської міської ради О.Шпиль, позивачу рекомендовано звернутися до Обухівської районної військової (державної) адміністрації, оскільки бажана земельна ділянка, на яку він вказав в клопотанні, перебуває у користуванні «Державного підприємства «Обухівське управління комплексного забезпечення».

Позивачем за його зверненням до сектору №1 Відділу 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадасту у м. Києві та Київській області направлено лист від 23.11.2022 року № 8468/497-22 (оригінал у позивача). Згідно інформації, що міститься в даному листі, за перевіреними відомостями Державного земельного кадастру відомості про користувачів запитуваної ділянки (ділянка, що є предметом звернення позивача) не внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до проекту внутрішньогосподарського землеустрою з контурно-меліоративною організацією території с. Ємчиха, Миронівського району, Київської області, що розроблений у 2000 році інститутом землеустрою УААН, вказана земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду.

Вважаючи відмову відповідача у наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Миронівське родовище ділянка «Ємчиха» позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правове обґрунтування обставинам справи, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами прав» власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки (ст. 5 ЗК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів Україну та нормативно-правовими актами Верховної Ради України прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до підпункту а пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексі України (далі ЗК України), - з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані і межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, і земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук Україні національних галузевих академій наук).

Пунктом 24 Перехідних положень ЗК України зазначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Частинами 1, 3 статті 55 ЗК України встановлено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства; ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до Лісового кодексу України.

Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України (далі ЛК України), - до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 11 ЛК України право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Частиною 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частинами 1, 2 статті 33 ЛК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, - центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно д постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення держави власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Водночас, згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли район державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За ст.ст. 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісна та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальні характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (Наказ Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298 Про затвердження Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Миронівська міська рада немає права власності чи права постійного користування на земельну ділянку, що розташована на території Козинського старостинського округу №9 Миронівської міської териоріальної громади, орієнтовною площею 11 га. на яку наданий спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.07.2013 року №5812., крім незначної її частини (на викопіюванні кадастрової карти позначена жовтим кольором - додасться), яка є землями сільськогосподарського призначення і входить до гірничого відводу, розташована за межами населеного пункту с.Ємчиха Обухівського району Київської області, має цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (код КВЦПЗ 01.01), - відповідно може надаватися в оренду строком на 1 рік без права зміни цільового призначення.

В рамках розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Обухівське управління комплексного забезпечення".

З письмових та усних пояснень представника тертої особи встановлено, що Державне підприємство "Обухівське управління комплексного забезпечення" є правонаступником всіх прав та обов`язків Миронівського державного агролісогосподарського підприємства (ЄДРПОУ 31823389).

Саме вказаному суб`єкту господарювання на праві користування належить основна частина земельної ділянки розташованої за адресою Київська обл., Обухівський р-н, с. Ємчиха щодо якої апелянтом подано клопотання до відповідача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Миронівське родовище ділянка «Ємчиха».

При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що третя особа не є належним користувачем такої земельної ділянки, оскільки таке право не оформлено належним чином.

Статтею 17 ЛК України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними лісогосподарськими підприємствами, права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відтак, станом час вирішення даного спору, планово- картографічні матеріали лісовпорядкування є належним доказом права користування державного підприємства "Обухівське управління комплексного забезпечення" бажаної позивачем земельної ділянки.

Також, цілком безпідставним є посилання апелянта на звіт про геологорозвідульні роботи складений Комплексною геологічною експедицією «Укргеобуд», як на доказ, що бажана земельна ділянка не може відноситись до лісів, оскільки покриттям родовища є не лісові насадження.

Слід зауважити, що звіт складено станом на 30.08.1976 року, а тому такий не може відображати реальну ситуацію із покриттям родовища.

Відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправними дій залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов(Повний текст постанови складено 14.12.2023)