Постанова

від 31.05.2023 по справі 926/781/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р. Справа №926/781/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Желік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-2012" б/н від 19.04.2023 (вх. №01-05/1305/23 від 24.04.2023)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.04.2023 (суддя Проскурняк О.Г., повний текст складено 13.04.2023) про забезпечення позову

у справі №926/781/23

за позовом Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до відповідача 1) Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України

до відповідача 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-2012"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромтіс Буд"

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від апелянта: Палій О.С. - адвокат (в режимі відеоконференції)

від прокуратури: Здор Т.О. - прокурор

від позивача: Григорчук С.А. - представник (в режимі відеоконференції)

від інших учасників: не з`явились

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.04.2023 у справі №926/781/23 задоволено заяву Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про забезпечення позову; заборонено органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки загальною площею 0,7995 га по вул. Щербанюка - Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-2012" та Товариству з обмеженою відповідальністю "РОМТІС БУД" вчиняти дії, а саме: будь-які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 7310136300:03:004:0009 загальною площею 0,7995 га по вул. Щербанюка-Кутузова у м. Чернівці, що належить Міністерству оборони України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач-2 звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.04.2023 у справі №926/781/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про забезпечення позову відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 17.05.2023.

16.05.2023 на електронну адресу та адресу суду від Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/3249/22).

В судовому засіданні 17.05.2023 оголошено перерву до 31.05.2023.

В судовому засіданні 31.05.2023 представник скаржника (в режимі відеоконференції) надала суду пояснення щодо доводів, викладених у апеляційній скарзі, просила оскаржену ухвалу скасувати.

Прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник позивача (в режимі відеоконференції) повідомив, що сторони ведуть перемовини про мирне врегулювання спору, однак, станом на дату судового засідання у представника відсутні будь-які письмові підтвердження таких перемовин, а правову позицію позивача щодо спору та суті апеляційної скарги не узгоджено, в судових дебатах зазначив, що покладається на розсуд суду.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, присутніх в судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне.

У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа за позовом керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача 1) Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012» про визнання договору недійсним.

Позов обґрунтовано тим, що 22.12.2018 між Подільським управлінням капітального будівництва та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Житлобуд-2012» (правонаступником якого є ТзОВ «Житлобуд-2012») укладено договір № 12 про реконструкцію будівлі № 96 під багатоповерховий житловий будинок по вул.Кутузова, 2, в м.Чернівці, на земельній ділянці площею 0,7995 га, розташованій на розі вулиць Щербанюка (Чапаєва) Кутузова Михайла Фельдмаршала у м. Чернівці (військове містечко № 1). Вказана земельна ділянка належить державі в особі Міністерства оборони України на праві власності.

26.12.2019 між Подільським УКБ та ТзОВ «Житлобуд-2012» укладено додатковий договір до договору №12 про реконструкцію будівлі №96 під багатоповерховий житловий будинок по вул.Кутузова, 2, в м.Чернівці.

Керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону стверджує, що договір №12 (та відповідно додатковий договір до нього) суперечить вимогам законодавства у сфері збереження та використання нерухомого майна Міністерства оборони України, а саме укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та без проведення відповідного конкурсу.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.02.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромтіс Буд».

11.04.2023 Чернівецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила:

1) вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили вчинення будь яких дій щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки загальною площею 0,7995 га по вул. Щербанюка - Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України;

2) вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-2012» та товариству з обмеженою відповідальністю «РОМТІС БУД» вчиняти дії, а саме: будь-які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 7310136300:03:004:0009 загальною площею 0,7995 га по вул. Щербанюка -Кутузова у м. Чернівці, що належить Міністерству оборони України.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (Міністерства оборони України), за захистом яких прокурор звернувся до суду у позовній заяві.

В оскарженій ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили вчинення будь яких дій щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки загальною площею 0,7995 га по вул. Щербанюка - Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТзОВ «Житлобуд-2012» та ТзОВ «РОМТІС БУД» вчиняти дії, а саме: будь-які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 7310136300:03:004:0009 загальною площею 0,7995 га по вул. Щербанюка-Кутузова у м. Чернівці, що належить Міністерству оборони України, не обмежуватиме права та законні інтереси відповідачів та третіх осіб, а натомість сприятиме ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо таке порушення буде встановлене під час розгляду справи по суті.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржену ухвалу постановлено без з`ясування обставин справи та з неправильним застосуванням норм процесуального права. Так, апелянт наводить наступні доводи:

- оскаржену ухвалу прийнято із врахуванням інтересів лише позивача без врахування негативних наслідків для відповідача та інших осіб, що завдаються таким забезпеченням, зокрема, того, що зупинення будівельних робіт може призвести до руйнування вже виконаних будівельних робіт та значних фінансових втрат відповідача та третьої особи - ТзОВ «РомтісБуд», яке є генеральним підрядником, та несе ризики відповідальності перед контрагентами з будівництва та фінансових втрат в разі необхідності консервації об`єкту будівництва;

- суду слід звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2022 №11-167сап21, висловленою за результатами перегляду рішення Другої дисциплінарної палати Вищої рали правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності щодо оцінки дій судді при постановленні ухвали про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, оскільки фактично зупинено господарську діяльність відповідача;

- застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є непропорційним втручанням у господарську діяльність осіб, які беруть участь у справі, що суперечить основоположним принципам господарювання та є порушенням конституційних прав та свобод, а при постановленні ухвали суд не забезпечив збалансованості інтересів сторін, що призвело до порушення прав та законних інтересів відповідачів та третьої особи;

- суд залишив поза увагою той факт, що з метою виконання умов оскаржуваного договору №12 та здійснення будівництва об`єкту, ТзОВ «Житлобуд-2012» було залучено грошові кошти фізичних осіб, шляхом укладення з такими особами договорів, в результаті яких останні набули майнових прав на квартири, які будуть розміщені у житловому будинку, будівництво якого зупинено оскарженою ухвалою, тому права та законні інтереси таких осіб, які мають справедливі очікування отримати у власність житло у строки, визначені укладеними договорами будуть порушені, тобто суд не врахував, що вжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи;

- суд не обґрунтував як саме заборона на здійснення будівельних та монтажних робіт сприятиме виконанню судового рішення у разі задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору №12 від 22.12.2018, адже відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.01.2020 у справі №922/2163/17, саме лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову;

- всупереч правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.08.2020 у справі №904/2357/20 та від 25.09.2020 у справі №925/7/20 суд не аргументував які саме негативні наслідки імовірно настануть у разі невжиття заходів забезпечення та задоволення позовних вимог;

- застосування такого заходу забезпечення як заборона вчиняти будь-які будівельні та монтажні роботи, які є предметом оскаржуваного договору №12 від 22.12.2018, є забороною виконувати такий договір, таким чином, суд фактично констатував неправомірність оспорюваного договору, що є порушенням принципу правомірності правочину та є неправомірним з огляду на неприпустимість застосування заходів забезпечення позову, які є тотожними заявленим позовним вимогам;

- суд залишив поза увагою, що будівельні роботи, виконання яких ухвалено зупинити, здійснюються на підставі дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт від 04.01.2021 №ІУ013201224268, які отримані відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, є чинними і ніким не скасовані, відтак заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор ще раз наголошує, що оспорюваний договір укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладений без проведення відповідного конкурсу, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.179 ГК України, Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №715, та підлягає визнанню недійсним.

Більше того, оспорюваний договір є удаваним правочином, оскільки приховує інший правочин - договір на нове будівництво на земельній ділянці, що належить Міністерству оборони України з категорією земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання - для обслуговування шпиталю, цільове призначення - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

Прокурор вказує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, він обґрунтовано посилався на те, що є реальні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду на ефективний захист на поновлення порушених прав та інтересів позивача - Міністерства оборони України, за захистом яких прокурор звернувся до суду. Зокрема, суд правильно встановив, що згідно з актом обстеження території військового містечка виявлено будівництво та зведення двох 9-типоверхових каркасів (під`їздів) будівель, за фактом чого 13.01.2022 зареєстровано кримінальне провадження за ч.3 ст.197-1 Кримінального кодексу України. Отже, у випадку незастосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та третій особі вчиняти будь-які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці військового містечка може утруднити або унеможливити захист і поновлення порушених прав в межах цього судового провадження, що вимагатиме ініціювання нових судових процесів.

На переконання прокурора, завершення будівництва за оспорюваними договорами та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності на збудовані за договором житлові будинки, у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, натомість, враховуючи зв`язок між ухваленим заходом забезпечення позову та предметом позову у справі, сам такий захід забезпечення позову в існуючому на час оскаржуваної ухвали стані, забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Прокурор також вказує, що прийняті судом заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та не позбавляють осіб щодо яких вони застосовані їх прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів та не перешкоджають здійсненню господарської діяльності.

При цьому прокурор покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.08.2018 у справі №924/150/17 та від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, оцінивши додані докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що на момент постановлення оскарженої ухвали в суду першої інстанції були наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили вчинення будь яких дій щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам спірної земельної ділянки та заборони відповідачу і тертій особі вчиняти будь-які будівельні та монтажні роботи на спірній земельній ділянці.

Так, процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, серед іншого, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 ГПК України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Позивач звернувся до суду із вимогою про визнання недійсним договору від 22.12.2018 договір № 12 про реконструкцію будівлі № 96 під багатоповерховий житловий будинок по вул.Кутузова, 2, в м.Чернівці, укладений Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України з Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладений без проведення відповідного конкурсу, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.179 ГК України, Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №715, та підлягає визнанню недійсним.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Чернівецької від 13.04.2023, земельна ділянка, площею 0,7995 га за кадастровим номером 7310136300:03:004:0009 по вул. Щербанюка (Чапаєва) - Кутузова Михайла Фельдмаршала у м.Чернівці належить на праві власності Міністерству оборони України з цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (для обслуговування шпиталю), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державі в особі.

На вказаній земельній ділянці розташоване військове містечко №1 із наявними на його території об`єктами нерухомого військового майна.

Приналежність цієї земельної ділянки до земель оборони також підтверджується Свідоцтвом від 04 листопада 2011 року про право власності на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі та споруди по вул.Кутузова, 2, у м.Чернівці, виданим виконавчим комітетом Чернівецької міської ради.

На виконання Розпорядження начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 15 березня 2021 року № 370/2/2337 КЕВ м. Чернівці передав Подільському УКБ будівлю №96 військового містечка №1, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,7995 га за кадастровим номером 7310136300:03:004:0009 та перебуває на балансі КЕВ м. Чернівці.

22 грудня 2018 року між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом Житлобуд-2012 укладено договір № 12 про реконструкцію будівлі №96 під багатоповерховий житловий будинок по вул.Кутузова, 2, у м.Чернівці на земельній ділянці площею 0,7995 га, розташованій на розі вулиць Щербанюка (Чапаєва) - Кутузова Михайла Фельдмаршала у м.Чернівці (військове містечко №1).

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012» є правонаступником Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Житлобуд-2012».

В подальшому, 26 грудня 2019 року між Подільським УКБ та ТзОВ «Житлобуд-2012» укладено додатковий договір до договору №12 про реконструкцію будівлі №96 під багатоповерховий житловий будинок по вул.Кутузова, 2, у м.Чернівці.

Згідно пункту 2 вказаного додаткового договору, предметом договору № 12 про реконструкцію будівлі №96 під багатоповерховий житловий будинок по вул.Кутузова, 2, у м.Чернівці є співпраця і участь сторін у реконструкції існуючих будівель з новим будівництвом багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців та членів їхніх сімей з приміщеннями громадського призначення у м. Чернівці, на розі вулиць Щербанюка Олександра - Кутузова Михайла фельдмаршала (кадастровий номер 7310136300:03:004:0009), передача Подільським УКБ ТОВ Житлобуд-2012 передбачених цим договором прав щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав на об`єкти нерухомого майна, що будуть створені в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності.

Відповідно до пункту 2.3. оспорюваного договору, об`єкт буде розміщено на земельній ділянці орієнтовною площею 0,7995 га. що розташована: вул.Кутузова, 2, у м.Чернівці, кадастровий № 731011363000:03:004:0009.

Прокурор просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТзОВ Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Житлобуд 2012» та ТзОВ «РОМТІС БУД» вчиняти дії, а саме: будь-які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 7310136300:03:004:0009 загальною площею 0,7995 га по вул. Щербанюка-Кутузова у м. Чернівці, що належить Міністерству оборони України.

При цьому, необхідність вжиття заходів забезпечення позову у справі, позивач обґрунтував наступними фактичними обставинами:

- на підставі оспорюваного договору відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТзОВ «Ротміс Буд» ведуть на земельній ділянці Міністерства оборони України будівельно-монтажні роботи з будівництва багатоповерхового житлового будинку;

- 31.01.2022 за даним фактом зареєстроване кримінальне провадження за ч.3 ст.197-1 КК України, досудове розслідування здійснюється слідчими СУ ГУ НП в Чернівецькій області за процесуального керівництва Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону;

- Міністерство оброни України повідомлене про факт будівництва на землях оборони, однак не вжило належних заходів захисту інтересів держави.

Оскільки предметом позову є вимоги немайнового характеру, досліджуватися має обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція, викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Місцевий господарський суд встановив, що з акту обстеження території військового містечка №1, розташованої за адресою: Кутузова, 2, в м.Чернівці, квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівців, за результатами обстеження земельної ділянки на розі вулиць Щербанюка Олександра - Кутузова Михайла Фельдмаршала виявлено будівництво та зведення два 9-и поверхові каркаси (під`їзди) будівель. До вказаного акту додана фототаблиця, на якій зображені фотознімки проведення будівельних робіт. 13.01.2022 за даним фактом зареєстровано кримінальне провадження за частиною 3 статті 197-1 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування здійснюється слідчими СУ ГУ НП в Чернівецькій області за процесуального керівництва Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.

Враховуючи встановлені обставини, на які прокурор покликався як на підставу вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову, як заборони органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили вчинення будь яких дій щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки, що належить Міністерству оборони України та застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та третій особі вчиняти будь-які будівельні та монтажні роботи на вказаній земельній ділянці, оскільки такі дії з здійснення забудови спірної земельної ділянки, державної реєстрації щодо неї, у випадку невжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження інтересів держави у разі задоволення позову, що вимагатиме ініціювання нових судових процесів для відновлення прав держави.

При цьому, завершення будівництва за оспорюваними договорами, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності на збудовані за договором житлові будинки у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, позаяк з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, виникне необхідність ініціювання іншого позову (позовів), що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

Окрім того, вжиті заходи забезпечення позову взаємопов`язані з предметом позову, адже такі сприятимуть забезпеченню ефективного захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу держави у спірних правовідносинах, у разі задоволення позову.

З огляду на обставини здійснення будівництва, які не заперечуються апелянтом, існує достатньо обґрунтована ймовірність, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, необхідності подальшого їх захисту поза межами існуючого судового провадження, що в будь-якому випадку спричинить понесення заявником додаткових зусиль та витрат, зумовить затягування відновлення порушених прав держави, захист яких вже неналежним чином здійснює уповноважений орган.

У матеріалах справи відсутні докази, що застосування заходів забезпечення позову можуть призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, відтак колегія відхиляє відповідні аргументи апелянта, не підтверджені жодним чином.

Також недоведеними є твердження апелянта щодо повного зупинення господарської діяльності третьої особи, апелянт не довів жодними доказами, що вчинення заборонених заходами забезпечення позову будівельних і монтажних робіт на земельній ділянці Міністерства оборони України на підставі оспорюваного договору є єдиною чи основною господарською діяльністю ТзОВ «Житлобуд-2012» та ТзОВ «РомтісБуд».

Разом з тим, колегія суддів враховує, що заходи забезпечення позову є у всякому випадку тимчасовими, такими, що вживаються до вирішення спору, тому у випадку встановлення судом необґрунтованості вимог прокурора чи позивача, відповідачі не позбавлені можливості звернутись із обґрунтованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову; так само такі заходи можуть бути скасовані судом навіть до фактичного вирішення спору, якщо судом буде встановлено необґрунтованість їх подальшого збереження.

Щодо доводів апелянта про можливі фінансові втрати відповідача та третьої особи, колегія суддів звертає увагу, що апелянт не наводить жодних аргументів про необхідність застосування зустрічного забезпечення для відшкодування можливих збитків відповідача та третьої особи, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Аргументів щодо безпідставності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили вчинення будь яких дій щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки загальною площею 0,7995 га по на розі вулиць Щербанюка Олександра - Кутузова Михайла фельдмаршала (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи встановлені обставини, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-2012" б/н від 19.04.2023 (вх. №01-05/1305/23 від 24.04.2023) - відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.04.2023 у справі №926/781/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 12.06.2023.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.