Рішення

від 01.06.2023 по справі 909/98/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/98/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Гарасимко О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Бурштинської міської ради

вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс"

вул. Франка, 29/3, м. Івано-Франківськ, 76018

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест"

вул. Тринітарська, 9, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 489 767,37 грн,

за участю:

від позивача: Кудиба З. І.;

від відповідача: Шунтов О. М., Тепак Л. П.

ВСТАНОВИВ:

Бурштинська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку та неодержаних доходів з орендної плати в сумі 283 975,40 грн, інфляційних втрат в сумі 164 568,15 грн, 3% річних в сумі 34 435,02 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.03.2023 суд клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог прийняв до розгляду, у зв`язку з чим позовні вимоги у справі становлять стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку та неодержаних доходів з орендної плати в сумі 283 975,40 грн, інфляційних втрат в сумі 169 251,03 грн та 3% річних в сумі 36 540,94 грн. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування позову зазначає, що: - 01.09.2014 між Задністрянською сільською радою та відповідачем було укладено договір оренди землі площею 2,3532 га, з кадастровим номером 2621283201:01:001:0531; - рішенням Задністрянської сільської ради від 28.02.2020 вирішено припинити дію договору оренди землі від 01.09.2014 шляхом його розірвання за згодою сторін, з дати державної реєстрації додаткової угоди про припинення дії договору оренди землі та укласти додаткову угоду про припинення дії договору оренди землі від 01.09.2014 шляхом його розірвання за згодою сторін; - 29.02.2020 між Задністрянською сільською радою та відповідачем підписано угоду про дострокове розірвання договору оренди землі від 01.09.2014; - додаток № 1 від 01.12.2015 до договору оренди землі від 01.09.2018 є нікчемним; - відповідачем самостійно зменшено розмір орендної плати без розроблення та затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору щодо розміру орендної плати; - відсутність заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за землю від контролюючого органу не свідчить про відсутність заборгованості з орендної плати за земельну ділянку; - про фактичну заборгованість позивач дізнався з листа ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 20.10.2022 № 8543/5/09-19-04.06-05 у відповідь на лист від 27.09.2022; - відповідач неналежним чином виконував умови договору оренди землі від 01.09.2014 та несплачував орендну плату за період з січня 2016 до лютого 2020 в сумі 239 968,02 грн, а також відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з березня 2020 до жовтня 2020 в сумі 44 007,38 грн; - для визначення розміру податку та орендної плати здійснювалась індексація нормативно грошової оцінки; - за порушення виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 2 105,92 грн та інфляційні втрати в сумі 4 682,88 грн; - позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 83, 90, 93, 106, 120, 152, 206 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України "Про оренду землі", статей 11, 181, 625, 1212-1214 Цивільного кодексу України; - позивач вважає, що строк позовної давності дотримано, оскільки відповідно до п. 19 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжується на строк його дії.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили та просили суд у позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що: - третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест" на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 01.12.2015, є власником нежитлових будівель, що розташовані по вул. Бандери, 1 "о", 1 "ф", 1 "с" в с. Задністрянське Галицького району Івано-Франківської області, розташованих на земельній ділянці площею 2,3532 га з кадастровим номером 2621283201:01:001:0531; - 01.12.2015 шляхом укладення додатку № 1 до договору оренди землі від 01.09.2018 відповідач привів у відповідність земельні відносини (земельна ділянка площею 0,110 га, кадастровий номер 2621283201:01:001:0531), що виникли підставі договорів купівлі продажу; - за даними податкової декларації з плати за землю відповідачем за 2014 рік за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 задекларовано та орендну плату всього в сумі 13 041,44 грн, за 2015 рік з урахуванням уточнюючого розрахунку за період січень-грудень 2015 - 44 984,44 грн, за 2016 рік з урахуванням уточнюючого розрахунку - 3 273,32 грн, за 2017 рік - 3 469,72 грн, за 2018 рік - 3 469,72 грн, за 2019 рік - 3 469,72 грн, за 2020 рік за період січень-вересень 2020 - 2 602,26 грн; - до укладення договору від 01.10.2020 відповідач нараховував та сплачував плату за землю за користування ділянкою площею 0,110 га; - після укладення договору від 01.10.2020, а саме з 01.10.2020 по 31.12.2020 з урахуванням уточнюючого розрахунку відповідачем задекларовано та сплачено орендну плату в сумі 6 582,00 грн; - покликання позивача на лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 20.10.2022 № 8543/5/09-19-04.06-05 щодо нарахування та стягнення орендних платежів за період з січня 2016 по лютий 2020 року в сумі 239 968,02 грн є необґрунтованим та безпідставним; - 29.02.2020 між відповідачем та Задністрянською сільською радою укладено угоду про припинення дії договору оренда землі від 01.09.2014, де серед іншого вказано, що сторони претензій одна до одної не мають; - відповідач навіть після розірвання договору оренди землі від 01.09.2014 та до укладення нового договору від 01.10.2020 нараховував та сплачував плату за землю за користування ділянкою площею 0,110 га; - безпідставними є вимоги позивача щодо нарахування та стягнення збитків за користування земельною ділянкою за період з березня-жовтень 2020 на суму 44 007,38 грн та як наслідок, необґрунтованими та безпідставними є також вимоги позивача про стягнення 3% річних в та інфляційних втрат; - вважають, що стягнення орендних платежів за період з січня 2016 по січень 2020 заявлені поза межами строку позовної давності; - в судовому засіданні також подано суду докази, які підтверджують розмір понесених витрат на професійну правову допомогу в сумі 10 000,00 грн (вх. № 8279/23 від 01.06.2023), які приєднано судом до матеріалів справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест" в судове засідання не з`явився. Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 23.03.2023 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлено товариству рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у клопотанні про залучення третьої особи, яка є тотожною адресі зазначеній у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул. Тринітарська, 9, м. Івано-Франківськ, 76018, повернулись на адресу суду підприємством зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Повідомлення про зміну місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест" суду не подано.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, позаяк отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19.

Слід сказати, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України", від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" звертає увагу на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" вказує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1 та 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - належне повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест" про дату, час та місце розгляду справи, явка якого не визнавалась судом обов`язковою; - наявність у суду всіх необхідних матеріалів (доказів) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест" за наявними матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 01.09.2014 між Задністрянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" було укладено договір оренди землі - земельної ділянки для обслуговування викуплених приміщень цукрового заводу, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Галицький район, с. Задністрянське, вул. С. Бандери, 1є, 1з, 1о, 1с, 1ф, площею 2,3532 га, кадастровий номер 2621283201:01:001:0531.

Відповідно до п. 2 договору оренди землі, на земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" на праві власності.

Згідно умов договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі, з розрахунку 3 260,36 грн на місяць.

Як визначено розрахунком орендної плати за земельну ділянку несільськогосподарського призначення, який є невід`ємною частиною договору оренди землі, річний розмір орендної плати встановлений з розрахунку 6% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

28.02.2020 Задністрянською сільською радою було ухвалене рішення "Про припинення дії договору землі шляхом його розірвання за згодою сторін", яким було вирішено, зокрема: - припинити дію договору оренди землі від 01.09.2014 шляхом його розірвання за згодою сторін (кадастровий номер земельної ділянки 2621283201:01:001:0531), площею 2,3532 га, для обслуговування приміщень цукрового заводу, яка розташована за адресою: с. Задністрянське, вул. Бандери, 1 є, 1з, 1о, 1с, 1ф, з дати державної реєстрації додаткової угоди про припинення дії договору оренди землі; - укласти додаткову угоду про припинення дії договору оренди землі від 01.09.2014 шляхом його розірвання за згодою сторін.

29.02.2020 між Задністрянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" було підписано угоду про дострокове розірвання договору оренди землі - земельної ділянки площею 2,2532 га, кадастровий номер земельної ділянки 2621283201:01:001:0531, з 29.02.2020.

Відповідно до п. 5 угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 29.02.2020 визначено, що з моменту набуття чинності цієї угоди, сторони втрачають права вимоги за договором оренди.

Сторони претензій щодо виконання договору оренди земельної ділянки від 01.09.2014 одна до одної не мають (п. 6 угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 29.02.2020 та п. 2 акту прийому-передачі від 29.02.2020 об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01.09.2014)).

01.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест" було укладено договори купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест" придбало:

1) нежитлову будівлю - склад, що розташований по вул. Бандери, 1 "о" в с. Задністрянське Галицького району Івано-Франківської області. Відповідно до п. 1.3. договору купівлі-продажу нежитлової будівлі вказана нежитлова будівля, склад розташований на земельній ділянці площею 2,3532 га, кадастровий номер земельної ділянки 2621283201:01:001:0531;

2) нежитлову будівлю - склад, що розташований по вул. Бандери, 1 "ф" в с. Задністрянське Галицького району Івано-Франківської області. Відповідно до п. 1.3. договору купівлі-продажу нежитлової будівлі вказана нежитлова будівля, склад розташований на земельній ділянці площею 2,3532 га, кадастровий номер земельної ділянки 2621283201:01:001:0531;

3) нежитлову будівлю - механічну майстерню, що розташована по вул. Бандери, 1 "с" в с. Задніпрянське Галицького району Івано-Франківської області. Відповідно до п. 1.3. договору купівлі-продажу нежитлової будівлі вказана нежитлова будівля, механічна майстерня розташована на земельній ділянці площею 2,3532 га, кадастровий номер земельної ділянки 2621283201:01:001:0531.

Рішенням Задніпрянської сільської ради від 10.04.2020 "Про надання дозволу на поділ земельної ділянки" надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2621283201:01:001:0531, площею 2,3532 га, що знаходиться в с. Задністрянське, вул. Бандери, 1є, 1з, 1о, 1ф.

07.09.2020 Задністрянська сільська рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2621283201:01:001:0531, площею 2,3532 га, що знаходиться в с. Задністрянське, вул. Бандери, 1є, 1з, 1о, 1ф, на дві земельні площею 1,1877 га та 1,1655 га, а також передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" земельну ділянку, кадастровий номер 2621283201:01:001:0665, площею 1,1877 га, що знаходиться в с. Задністрянське, вул. Бандери, 1є, в оренду.

01.10.2020 між Задністрянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" укладено договір оренди землі на вищезгадану земельну ділянку. Реєстрація права оренди за цим договором була здійснена 04.06.2021.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення орендної плати в розмірі 239 968,02 грн, неодержаних доходів з орендної плати за період з березень 2020 до жовтень 2020 в розмірі 44 007,39 грн, інфляційних втрат в розмірі 169 251,03 грн та 3% річних в розмірі 34 435,02 грн.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 та 3 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до положень ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються, зокрема нормами Земельного кодексу України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, споруди (нерухоме майно), що належали до державного майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України саме в силу правочину з придбання нерухомого майна та автоматичного переходу права на земельну ділянку відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Згідно з цим принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Отже, наведені земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав на об`єкт нерухомості до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований цей об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній. Висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2023 у справі 50/155 (910/4978/21).

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщено це майно, у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщено, згідно з частиною другою статті 120 Земельного кодексу України. Тобто особа, яка набула права власності на таке майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщено, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Таким чином, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки в т.ч. зі сплати орендної плати. Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 914/3250/20, від 09.02.2022 у справі № 913/165/21, від 06.09.2022 у справі № 920/591/21.

Документальними доказами, що містяться в матеріалах справи перед судом доведено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест" з 01.12.2015 є власником нерухомого майна - будівель, розташованих на земельній ділянці площею 2,3532 га з кадастровим номером 2621283201:01:001:0531.

Водночас, як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.04.2023 відбувся поділ об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 2,3532 гага з кадастровим номером 2621283201:01:001:0531 (речове право зареєстровано за відповідачем 10.06.2014).

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна урегульовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Суд зазначає, що індексація нормативно грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати з огляду на те, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативно грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі"). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки.

Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Враховуючи наведені вимоги законодавства, усталену практику, що регулює плату за землю викладену у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2023 у справі 50/155 (910/4978/21), від 09.02.2022 у справі № 914/3250/20, від 09.02.2022 у справі № 913/165/21, від 06.09.2022 у справі № 920/591/21, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19 та Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, з урахуванням аналізу фактичних даних та із змісту обґрунтувань позовних вимог суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем як 239 96802 грн орендних платежів за період з січня 2016 до лютого 2020, так і за 44 007,39 грн неодержаних доходів з орендної плати за період з березня 2020 до жовтня 2020.

Так, користування землею є платним, а землекористувачі зобов`язані своєчасно вносити плату за землю. Водночас, розмір, як орендної плати так і розмір стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати має бути справедливим, зрозумілим, чітким, обґрунтованим нормативними правилами, узгодженим з фактичними обставинами та сформованою судовою практикою.

Слід зауважити, що при нарахуванні орендної плати за землю позивачем не враховано, що на спірній земельній ділянці площею 2,3532 га з кадастровим номером 2621283201:01:001:0531 фактично є нерухомість у двох власників, отже на спірній земельній ділянці є два землекористувачі, в той час як позивач просить стягнути всю плату за користування земельною ділянкою тільки з одного.

В контексті досліджуваного питання не заслуговує на увагу правова позиція позивача щодо обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативно грошової оцінки. Як вбачається з розрахунку позивача, при розрахунку орендної плати позивач проіндексував нормативно грошову оцінку, в той час як обов`язкова індексація нормативно грошової оцінки не визначена у договорі, отже обчислення орендної плати відбувається відповідно до абзацу 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (індексується лише орендна плата). Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.

Позивачем не наведені переконливі аргументи стосовно розміру орендної плати, так і безпідставно збережених коштів, як наслідок, необґрунтованими та безпідставними є також вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 169 251,03 грн та 3% річних в сумі 36 540,94 грн.

Щодо спливу строку позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем слід сказати, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Інститут позовної давності та наслідки її спливу може бути застосований судом при наявності двох обставин: - заяви сторони про застосування позовної давності; - наявність порушеного права особи, на захист, якого подано позов.

Позивачем не доведено перед судом порушення його права, у тому обсязі на який заявлено позовну вимогу, як і не підтверджено правом матеріальний розмір вимоги, а отже позовна давність до вказаної позовної вимоги застосуванню не підлягає.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії" навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Водночас вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами.

Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову позові у повному обсязі, враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору слід залишити за позивачем.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач подав попередній розрахунок суми судових витрат з першою заявою по суті (у відзиві на позовну заяву від 28.02.2023 зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу складає 10 000,00 грн).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в судовому засідання 01.06.2023 подано докази: копію договору № 005МТА/ІФ-23 про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 23.02.2023, копію замовлення № 1 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 23.02.2023 копію платіжної інструкції № 992 від 23.03.2023 та копію акту № 005МТА/ІФ-23 про надання правничої допомоги від 01.06.2023.

Як вбачається з договору № 005МТА/ІФ-23 про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 23.02.2023, укладеного між Адвокатським об`єднанням "МТА ПАРТНЕРИ" (об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" (клієнт), об`єднання зобов`язується надати клієнту юридичні послуги на умовах передбачених цим договором та замовленнями, які є невід`ємними додатками до цього договору, а клієнт зобов`язується здійснювати оплату отриманих юридичних послуг в розмірі та в строки, що обумовлені цим договором та замовленнями (п. 1.1. договору).

Вартість послуг і порядок розрахунків визначені у розділі 5 договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що окрема юридична послуга, яку замовляє клієнт, погоджується сторонами шляхом підписання замовлення, зразок якого є додатком № 1 до цього договору. Приймання-передача копій документів проводиться згідно акту приймання-передачі, який є додатком до замовлення.

Згідно з актом № 005МТА/ІФ-23 про надання правничої допомоги від 01.06.2023, підписаного сторонами та скріпленими їхніми печатками, вартість наданих послуг складає 10 000,00 грн, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка додаткових письмових пояснень, участь в судових засіданнях.

Згідно приписів частини 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В постанові Великої Палати Верховного суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правовий висновок про те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, у справах "Ніколова проти Болгарії (п. 79) та "Єчюс проти Литви" (п. 112)). У справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Тому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Суд вважає, що вказана сума витрат на професійну правничу допомогу у цій справі відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу слід задовольнити в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до вимог частин 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1 та 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 2, 15, 16, 74, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 202, 233, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Бурштинської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатгазінвест про стягнення 489 767,37 грн відмовити.

Судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору залишити за позивачем.

Стягнути з Бурштинської міської ради, вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., 77111 (ідентифікаційний код 04357466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенергосервіс" вул. Франка, 29/3, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 32873969) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.06.2023.

Суддя С. М. Кобецька