Постанова

від 13.06.2023 по справі 638/5995/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 червня 2023 року

м. Київ

справа № 638/5995/16-ц

провадження № 61-3333св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щедріна Валерія Романівна,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Лобов О. А., Дорош А. І., Триголов В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

02 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області) Щедріної В.Р.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що визначена державним виконавцем у ході виконавчого провадження № 56282248 за результатами висновку про вартість об`єкта незалежної оцінки ринкова вартість об`єкта оцінки майна суттєво занижена та не відповідає реальним ринковим цінам.

Згідно звіту про оцінку рухомого майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) від 08 листопада 2019 року вартість автомобіля Lexus GX460, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, становить 674 500,00 грн, а згідно оцінки, яка на його замовлення була проведена ХНДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса від 25 листопада 2019 року - 867 980,29 грн.

Вважає, що визначена ФОП ОСОБА_3 оцінка рухомого майна є необ`єктивною, оскільки було використано порівняльний підхід, однак для порівняння були взяті об`єкти, які явно занижують середні ціни в регіоні.

При цьому оцінка проведена з порушенням приписівНаціонального стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10вересня 2003 року № 1440.

Крім того, в порушення вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» експерт не посилався на джерело інформації, зробив порівняння залучених об`єктів без прив`язки їх до первинного або вторинного ринків.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Щедріної В. Р. щодо проведення оцінки автомобіля Lexus GX460, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, та визнати недійсним звіт ФОП ОСОБА_3 про оцінку майна від 08 листопада 2019 року у виконавчому провадженні № 56282248.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним звіт ФОП ОСОБА_3 про оцінку майна від 08 листопада 2019 року по виконавчому провадженню № 56282248.

В іншій частині вимог - відмовлено.

Частково задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що експертна оцінка у формі письмового звіту про оцінку майна боржника, що визначена для реалізації на публічних торгах (аукціоні) від 08 листопада 2020 року, є такою, що неповною мірою відповідає вимогам діючого законодавства щодо оцінки майна і така вартість не може використовуватися при реалізації спірного майна.

Відмовляючи в іншій частині вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої-третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Андренко В. Ю. оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Андренка В. Ю. задоволено частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2021 року скасовано.

Скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця та визнання недійсним звіту про оцінку рухомого майна залишено без розгляду.

Залишаючи скаргу без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що така подана з пропуском десятиденного строку встановленного пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України. При цьому, у поданій скарзі не порушено питання про поновлення пропущеного строку для подачі скарги.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

07 березня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 14 квітня 2023 року просив суд скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

05 травня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що постановою від 27 квітня 2018 року старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Ковальовою Є. С. відкрито виконавче провадження № 56282248 з виконання виконавчого листа № 638/5995/16-ц.

Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надано до суду разом з матеріалами виконавчого провадження, постанову про відкриття виконавчого провадження направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , дата отримання 08 травня 2018 року.

27 квітня 2018 року постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Ковальовою Є. С. накладено арешт на все майно боржника, в тому числі на квартиру АДРЕСА_2 і транспортні засоби Lexus GX, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, Porsche Panamera державний номерний знак НОМЕР_2 , Volkswagen Toureg НОМЕР_3 .

Заявою від 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 інформує державного виконавця про те, що він обізнаний про відкрите виконавче провадження про стягнення з нього грошових коштів на користь ОСОБА_2 , однак зазначає, що погасити борг не в змозі, оскільки не має фінансової можливості з огляду на те, що має тяжкий фінансовий стан. Вказав, що він не переховується та по виклику державного виконавця готовий прибути та надати пояснення.

21 травня 2019 року постановою про передачу виконавчого провадження, матеріали виконавчого провадження № 56282248 передано до ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області.

28 травня 2019 року державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Пікулою В. Ю. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

05 червня 2019 року державним виконавцем ім`я ОСОБА_1 направлено виклик за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця від 14 серпня 2019 року арештовано кошти боржника, накладено арешт на майно.

Постановою державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області від 29 жовтня 2019 року описано та накладено арешт на автомобіль Lexus GX, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску.

Постановою державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області від 04 листопада 2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_3 , якому доручено виготовити письмовий звіт про оцінку майна з питання визначення початкової вартості описаного арештованого рухомого майна, а саме - автомобіля Lexus GX, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , для подальшої реалізації вищевказаного майна шляхом проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ».

04 листопада 2019 року вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження, в тому числі і боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

08 листопада 2019 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 подано звіт про оцінку майна, відповідно до висновку якого вартість автомобіля Lexus GX, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, склала 674 500, 00 грн.

З вказаним звітом представник ОСОБА_1 - адвокат Прядко О. О. ознайомився 19 листопада 2019 року.

Згідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 25727 від 25 листопада 2019 року проведеного ХНДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса на замовлення ОСОБА_1 , середня ринкова вартість автомобіля Lexus GX, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, становить 867 980,29 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14, судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду.

Частиною п`ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зроблено висновок про те, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Відтак, стаття 449 ЦПК України є спеціальною нормою по відношенню до статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» та має переважне право на застосування при обрахуванні строку для звернення сторони виконавчого провадження зі скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Прядко О. О. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 19 листопада 2019 року.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Таким чином, останнім днем для подачі скарги було 29 листопада 2019 року (робочий день).

Разом з тим, скарга була подана ОСОБА_1 02 грудня 2019 року, тобто після сплину встановленого пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України десятиденного строку.

Встановивши, що скарга подана ОСОБА_1 з пропуском встановленного пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України десятиденного строку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення скарги без розгляду.

При цьому, апеляційним судом обґрунтовано враховано, що у поданій скарзі ОСОБА_1 не було порушено питання про поновлення пропущеного строку для подачі скарги.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов