Постанова

від 13.06.2023 по справі 540/1041/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/1041/22

Головуючий в І інстанції: Танцюра К.О.

Дата та місце ухвалення рішення: 27.10.2022 р.

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Турецької І.О.

судді Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної аудиторської служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної аудиторської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СМД-Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Шипярд 1930», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування інфраструктури транспорту» про визнання незаконними та скасування вимог пунктів 14, 16, 17, 42 Державної аудиторської служби України, викладених у листі,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до суду з позовом до Державної аудиторської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СМД-Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Шипярд 1930», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування інфраструктури транспорту», в якому просило визнати незаконними та скасувати вимоги, викладені у пунктах 14, 16, 17, 42 листа Державної аудиторської служби України від 05.01.2022 року № 000500-14/110-2022.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 року позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна аудиторська служба України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, а також на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача по справі, та не вжито заходів для всебічного та активного встановлення обставин по справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просила скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Держаудитслужба України, керуючись п.8.8 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІV квартал 2021 року провела ревізію окремих питань фінансово господарської діяльності ДП «Адміністрація морських портів України» та його філій за період з 01.12.2017р. по 30.06.2021р., за результатом якої складено акт ревізії від 29.11.2021р. №05-21/4.

Так, у ході проведеної ревізії були встановлені, зокрема, наступні порушення, з якими не згоден позивач:

- на порушення вимог додатка Ж ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 «Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво» (в період дії) «АМПУ» прийнято у підрядника ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту» вартість невиконаних проектних робіт на суму 23 337,28 грн., що призвело до втрат ДП «АМПУ» фінансових (матеріальних) ресурсів на вказану суму;

- на порушення параграфів 4.46 та 4.49 розділу 4 Концептуальних основ фінансової звітності, п. 1 розділу ХІІІ Облікової політики ДП «АМПУ», затвердженої наказом ДП «АМПУ» від 13.05.2019 року № 81/10, ст. 193 Господарського кодексу України, абз 2 ст. 207 «Морехідний стан судна» Розділу IV Фрахтування суден Кодексу торговельного мореплавства України та п. 4.2 Договору від 19.03.2018 оку № 32-В-ХЕФ-18 оплачено вартість необґрунтованих витрат виконавця ТОВ «СМД-Інвест», а саме матеріально-технічних ресурсів, які при фрахтуванні судна за тайм-чартером зобов`язаний сплатити судновласник на загальну суму 1 328 882,65 грн.;

- Херсонською філією безпідставно сплачено завищену вартість робіт, проведену ТОВ «Шипярд1930» субпідрядним способом на загальну суму 327 082,32 грн., чим недотримано ч. 1 ст. 193 ГК України та п. 4.3.10 Договору № 108-В-ХЕФ-19, що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів Херсонською філією ДП «АМПУ»;

- списання безнадійної простроченої заборгованості з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» та ТОВ «Південне річкове пароплавство» на порушення вимог Положення про порядок ведення претензійно-позовної роботи в Державному підприємстві, затвердженого наказом голови ДМ «Адміністрація морських портів України» від 15.12.2014 № 244 на загальну суму 169 050 грн. завдано втрат фінансових ресурсів ДП «АМПУ» на зазначену суму;

- Херсонською філією на порушення параграфів 4.46 та 4.49 розділу 4 Концептуальних основ фінансової звітності, п. 1 розділу ХІІІ облікової політики ДП «АМПУ», затвердженої наказом ДП «АМПУ» від 13.05.2019 року № 81/10, ст. 193 ГК України та п. 4.2 п 5.1.13 Договору від 19.03.2018 року № 32-В-ХЕФ-18 безпідставно сплачено необґрунтовані витрати виконавця ТОВ «СМД-Інвест», а саме: навігаційно-гідрографічне забезпечення та вартість не підтверджених промірів на загальну суму 1 892 899,20 грн., що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів Херсонською філією ДП «АМПУ».

У зв`язку з не усуненням на момент завершення ревізії порушень, виявлених під час ревізії, Державною аудиторською службою України складено та направлено на адресу ДП «Адміністрація морських портів України» вимогу від 05.01.2022 року № 000500-14/110-2022, в якій відповідач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п.п. 9 п. 4, п.п. 16 п. 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року № 43, п.п. 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, вимагав, зокрема, розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників ДП «АМПУ», відповідальних за допущені порушення, а також вимагав забезпечити відшкодування на користь ДП «АМПУ» втрат матеріальних (фінансових) ресурсів.

Не погоджуючись з пунктами 14, 16, 17 та 42 вимоги від 05.01.2022 року № 000500-14/110-2022, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції, посилаючись на їх протиправність.

Так у зазначених вище пунктах вимоги Держаудитслужба вимагала:

- пункт 14: забезпечити відповідно до норм статей 216-229 ГК України, статей 22, 610 - 625 Цивільного кодексу України відшкодування ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту» на користь ДП «АМПУ» коштів на суму 23 337,28 грн.;

- пункт 16: забезпечити відповідно до норм статей 216-229 ГК України, статей 22, 610 - 625 ЦК України відшкодування ТОВ «СМД-Інвест» на користь ДП «АМПУ» коштів на суму 1 328 882,65 грн. та 1 892 899,20 гривень;

- пункт 17: забезпечити відповідно до норм статей 216-229 ГК України, статей 22, 610 - 625 ЦК України відшкодування ТОВ «ШИПЯРД1930» на користь ДП «АМПУ» коштів на суму 327 082,32 гривні;

- пункт 42: забезпечити відшкодування на користь ДП «АМПУ» втрати матеріальних (фінансових) ресурсів у розмірі 169 050,00 грн., заподіяної через списання безнадійної та простроченої заборгованостей ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» та ТОВ «Південне річкове пароплавство».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги Державної аудиторської служби України, викладені у п. 14, 16, 17, 42 листа від 05.01.2022 року «Про усунення виявлених порушень» є протиправними, з огляду на спростування позивачем висновків Державної аудиторської служби про допущені Херсонською філією порушення.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, а також законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно частини першої статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 43), визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Згідно з пунктом 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 550), інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону (2939-12) та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом (2939-12).

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

В силу п.п. 16, 23 п. 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення:

притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю;

порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства;

звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;

застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 2939-XII орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що «конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

У постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Отже, з метою дотримання завдань і основних засад адміністративного судочинства суди, які розглядали справу і наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, об`єктивно мали право перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання органом фінансового контролю законності при прийнятті спірної вимоги, а також обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо того, чи породжує спірна вимога права і обов`язки позивача.

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року у справах № 822/2087/17 та № 826/3350/17 відповідно зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року у справі № 500/2489/21 вказав, що з проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку № 550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таку ж саму правову позицію Верховний Суд застосував, зокрема у постановах від 12 травня 2022 року у справі № 620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі № 820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/6808/19.

Слід зазначити, що у даній справі зміст спірної вимоги, яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб забезпечити відшкодування збитків, встановлених контролюючим органом.

При цьому, спірна вимога не містить вимоги про стягнення збитків хоч і вказує на забезпечення їх відшкодування, зокрема, такий визначений відповідачем спосіб усунення порушення, як забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 216-229 ГК України, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України. При цьому, вимога розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників ДП «АМПУ», відповідальних за допущені порушення, взагалі не вказує на збитки.

Водночас ця вимога сформульована на виконання владних управлінських функцій відповідача. Так, пунктом 15 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII передбачено, що органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях. Також згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю.

Від цього пункту вимоги похідним є пункт про забезпечення відшкодування матеріальної шкоди (втрат), заподіяної внаслідок допущення певних порушень, виявлених під час ревізії.

Отже, наведене в сукупності не виключає права підконтрольної установи на перевірку оскаржуваної вимоги в судовому порядку.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та його основних засад суди наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, перевіряти обґрунтованість вимоги та відповідність її критерію законності.

Надаючи оцінку ключовим доводам учасників справи по суті оскаржуваної вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в оскаржуваному пункті 14 вимоги Держаудитслужбою України від 05.01.2022р. №000500-14/110-2022 визначено позивачеві забезпечити відповідно до норм статей 216 - 229 ГК України, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України відшкодування ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту» на користь ДП«АМПУ» коштів на суму 23 337,28 грн.

Вказана вимога обумовлена встановленими в ході проведеної ревізії порушеннями, що виразились в оплаті ДП «АМПУ» товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування інфраструктури транспорту» вартості проектно-вишукувальних робіт, які фактично не виконані.

Судом встановлено, що 27.09.2019р. між ДП «АМПУ» в особі начальника Херсонської філії та ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту» укладено договір про надання послуг № 164-В-ХЕФ-19 від 27.09.2019р. на загальну суму 600 000,00 грн., з умовами якого ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту» зобов`язувалось надати позивачу послуги з розробки науково-проектної документації з реставраційного ремонту фасаду будівлі управління ДП «ХМТП», об`єкт ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) за кодом ДК 021:2015:71320000-7 «Послуги з інженерного проектування».

Відповідно до пункту 5.6 договору № 164-В-ХЕФ-19 за результатом надання послуг передбачених даним договором (розробка, погодження документації виконавцем та передачі її замовнику), виконавець направляє замовнику підписаний зі своєї сторони акт наданих послуг в 2-х примірниках із зазначенням обсягу фактично наданих послуг, акт здавання-приймання документації. Згідно із п.5.8 договору №164 замовник розглядає акт здавання-приймання документації та акт наданих послуг протягом 10 (десяти) робочих днів з дня їх отримання та, в разі наявності зауважень, в цей же строк направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання таких актів.

06.10.2020 року ДП «АМПУ» в особі начальника Херсонської філії та ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту» підписано акт наданих послуг №1 від 08.10.2020р. та акт здавання приймання документації від 06.10.2020р.

За наслідком проведеної ревізії Державна аудиторська служба України посилалась на встановлення факту включення в кошторис № 01 по розробці науково-проектної документації з реставраційного ремонту фасаду будівлі управління ХФ ДП «АМПУ», згідно якого здійснена оплата послуг, робіт, які відсутні у наданій (виконаній) проектній документації, зокрема:

П. 6 шурф глибиною до 3 м, розрахунковий показник 8 (1 шурф площею до 4м2 на суму 9003,43 грн. (в т. 1 книга 1 Науково-дослідницької роботи з проведення реставраційно-ремонтних робіт в картці фіксації характеристик кладки мурування в графах місце влаштування шурфу та опис шурфу стоїть прочерк, а в п. 5.1 Основні конструкції та елементи об`єкту дослідження зазначено, що ширина та глибина фундаментів не встановлювалась, а технічний стан фундаментів встановлювався по непрямим ознакам тріщинам в несучих конструкціях);

П. 11 Побудова перспектив та аксонометрія пам`яток або фрагментів 111 категорії складності, розрахунковий показник 10. Контролюючий орган посилався на відсутність фрагментів фасаду, побудованих в аксонометрії або перспективі;

П. 19 розробка робочих креслень деталей генплану (квітників, партерів, боскетів), масштаб 1:100, розрахунковий показник 2 (в т. 3 Книга 4 Генеральний план на генеральному плані ділянки та плані благоустрою відсутні);

П. 21 Підсвічування групи зелених насаджень, розрахунковий показник 6 об`єктів ( в томі 3 Книги 2 Архітектурні рішення, Електротехнічні рішення відсутні, у зв`язку з відсутністю самих об`єктів).

Заперечуючи вказані порушення, позивач посилався на те, що сторонами в даному випадку підписано без зауважень акт наданих послуг, що, на думку позивача, свідчить про належне виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування інфраструктури транспорту» зобов`язань за укладеним договором.

При цьому, у спростування викладених в акті ревізії висновків контролюючого органу позивач надав викопіювання з проектної документації.

Так, з наданих позивачем доказів встановлено дійсне влаштування шурфу. Так, його наявність підтверджується фотофіксацією, яка включена в Том 1 Книга 3 Фото фіксаційні матеріали до науково-дослідницької роботи з проведення реставраційно ремонтних робіт, а також Схемою розміщення шурфу, наданою до суду.

Щодо виконання п.11, 19 та 21 кошторису №01, якими передбачено побудову перспектив та аксонометрії пам`яток або фрагментів. III категорія складності Розрахунковий показник: 10 (форматка); розробку робочих креслень деталей генплану (квітників, партерів, боскетів), масштаб 1:100, розрахунковий показник 2; підсвічування групи зелених насаджень, розрахунковий показник 6 об`єктів, слід зазначити наступне.

Як зазначив апелянт, на запит Держаудитслужби від 23.10.2021 року № 14 згідно листа Херсонської філії від 12.11.2021 року, одержаного Держаудитслужбою 15.11.2021 року, в т. 3 Проєкт Книга 4 Генеральний план надано доповнення до плану розташування будівель і споруд Благоустрій території М1:500 та додатково надано ще один план благоустрою території М1:500 та план квітників М1:100 при відсутності квітників на генеральному плані ділянки проектування та попередньому плані розташування будівель і споруд суміщеному з планом благоустрою території, наданому 17.10.2021 року. При цьому відповідачем зазначено про те, що План благоустрою території М1:500 та план квітників М1:100, прийнято як усунення встановленого порушення.

В свою чергу, що стосується побудови перспектив та аксонометрії пам`яток або фрагментів (розрахунковий показник 10), а також підсвічування групи зелених насаджень, розрахунковий показник 6 об`єктів, колегія суддів зазначає, що позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції надано завірені належним чином Акт визначення втрати пам`ятки (Додаток Г згідно ДБН А.2-2-14:2016, включений в Том 1 Книга 1 Науково-дослідницька частина робота з проведенням реставраційно-ремонтних робіт), а також викопіювання з Тому 2 Книга 2 Креслення, з Тому 3 Книга 2 Архітектурні рішення. Електротехнічні рішення, з Тому 3 Книга 4, з Тому 4 Книга 3 Робочі креслення. Архітектурні рішення.

Надані документи підтверджують доводи позивача щодо виконання робіт по побудові перспектив та аксонометрії архітектурних комплексів та ансамблів в кількості 10.

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що вимога Державної аудиторської служби в цій частині є необґрунтованою.

Однак, наданими позивачем документами не підтверджено виконання п. 21 Кошторису 01 щодо розроблення проектної документації по підсвічуванню групи зелених насаджень, розрахунковий показник 6 об`єктів. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається розроблення схеми підсвічування фасаду, однак, схема підсвічування групи зелених насаджень у наданих викопіювання проектної документації відсутня, як і інші докази розробки документації на підсвічування групи зелених насаджень.

Зазначене свідчить про обґрунтованість тверджень Державної аудиторської служби в частині оплати позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування інфраструктури транспорту» вартості проектно-вишукувальних робіт, які фактично не виконані на суму 587,66 грн. (705,19 грн. з ПДВ).

Враховуючи викладене, колегія судів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про протиправність в цілому пункту 14 вимоги Державної аудиторської служби України від 05.01.2022р. №000500-14/110-2022 та приходить до висновку про наявність підстав для визнання її протиправною та скасування в частині вимоги забезпечити відшкодування ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту» на користь ДП«АМПУ» коштів на суму 22 632,09 грн. В іншій частині вказаний пункт вимоги, на думку суду апеляційної інстанції, є цілком правомірним.

Що стосується пункту 16 вимоги Державної аудиторської служби України викладеної у листі від 05.01.2022р. №000500-14/110-2022, яким від підконтрольної установи вимагається забезпечити відшкодування ТОВ «СМД - ІНВЕСТ» на користь ДП «АМПУ» коштів на суму 1 328 882,65 грн. та 1 892 899,20 грн., судом першої інстанції встановлено наступне.

19.03.2018р. між ДП «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМД -ІНВЕСТ» укладено договір про надання послуг №32-В-ХЕФ-18, згідно п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати послуги за кодом ДК 021:2015 45240000-1 «Будівництво гідротехнічних об`єктів» (Експлуатаційне днопоглиблення на акваторії морського порту), а замовник зобов`язується прийняти й оплатити такі послуги відповідно до умов цього договору.

Місцезнаходження об`єкту днопоглиблення: Херсонська область, акваторія морського порту Херсон.

Згідно із п. 4.2 договору №32-В-ХЕФ-18 ціна договору включає в себе вартість самих послуг за предметом договору, вартість матеріально-технічних ресурсів, необхідних для надання послуг, вартість мобілізації, демобілізації, витрат на страхування, сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також вартість відшкодування усіх обґрунтованих витрат виконавця, які пов`язані з виконанням цього договору.

Відповідно до п.4.5 договору №32-В-ХЕФ-18 вартість окремих складових та/або інших витрат у складі послуг, не врахована в ціні договору, замовником не оплачується (не відшкодовується), а витрати на надання таких складових вважаються врахованими у ціні договору.

Зустрічною звіркою щодо підтвердження фактично понесених витрат ТОВ «СМД-Інвест» за договором від 19.03.2018 року № 32-В-ХЕВ-18 було встановлено, що для виконання умов зазначеного вище договору ТОВ «СМД-Інвест» на підставі тайм-чартерних угод до виконання днопоглиблювальних робіт залучались: саморозвантажувальні грузовідвізні баржі «IZMAILSKAYA», «KIEVSKAYA», «KUYALNITSKAYA», днопоглиблювальне судно «DUNAY» та тягач «MZ-9».

При чому, зустрічною звіркою підтверджених фактичних витрат ТОВ «СМД-Інвест» за договором від 19.03.2018 року № 32-В-ХЕВ-18, проведеною вибірковим способом по статтям: «чартер (оренда) земкаравану», «оренда плавкрану КПЛ-99», «дизельне паливо», «поточні ремонтні роботи», «промірні роботи та гідрографічне обслуговування суден земкаравану «Дунай», «послуги з технічного консультування з інжинірингу, геології, геодезії», «роботи в порту», «продукти, хімія, фармакологічні препарати», встановлено, що ТОВ «СМД-Інвест» здійснювались витрати на придбання продуктів харчування для утримання екіпажів суден у ПП «Таврія-Плюс», а також придбання фармакологічних препаратів для аптечки екіпажів суден у ТОВ «Фармастрор». Вказані витрати підтверджено рахунками-фактурами, які сплачені ТОВ «СМД-Інвест» у повному обсязі.

Загальна сума витрат на придбання ТОВ «СМД-Інвест» продуктів, фармакологічних препаратів становить 1 107 402,21 грн. без ПДВ (з ПДВ 1 328 882,65 грн.), і вказані витрати були включені до витрат договору від 19.03.2018 року № 32-В-ХЕВ-18.

В свою чергу, відповідно до ст. 207 Кодексу торговельного мореплавства України, судновласник зобов`язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов`язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу.

Таким чином, за положеннями ст. 207 Кодексу торговельного мореплавства України, саме на судновласника покладені зобов`язання щодо утримання суднового екіпажу, що, на думку колегії суддів, і включає забезпечення екіпажу фармакологічними препаратами, а також продуктами харчування.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на положення п. 4.2 договору №32-В-ХЕФ-18, за яким у ціну договору включається, зокрема, вартість відшкодування усіх обґрунтованих витрат виконавця, які пов`язані з виконанням цього договору, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок Державної аудиторської служби щодо сплати Херсонською філією ДП «АМПУ» у ціні договору необґрунтованих витрат виконавця ТОВ «СМД-Інвест», а саме матеріально-технічних ресурсів, які при фрахтуванні судна за тайм-чартером зобов`язаний сплатити саме судновласник на загальну суму 1 328 882,65 грн.

За таких обставин, вимога відповідача щодо забезпечення відшкодування ТОВ «СМД-Інвест» на користь ДП «АМПУ» зазначеної суми (1 328 882,65 грн.) є, на думку суду апеляційної інстанції, обґрунтованою і в цій частині скасуванню не підлягає.

В свою чергу, відповідачем також вимагалось від ДП «АМПУ» забезпечити відшкодування ТОВ «СМД-Інвест» на користь ДП «АМПУ» 1 892 899,20 грн., сплачених ДП «АМПУ» в якості відшкодування витрат з послуг навігаційно-гідрографічного забезпечення суден: земкаравану «Дунай», грунтовозів «Київська», «Куяльницька» та «Ізмаїльська» (683 627 грн. без ПДВ), а також послуг з виконання попередніх, виконавчих та контрольних промірів на внутрішніх акваторіях та підхідних каналів портів та водних шляхів України (893 789 грн. без ПДВ). Разом 1 577 416 грн. без ПДВ.

Що стосується послуг навігаційно-гідрографічного забезпечення суден, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 29.05.2006 року № 514, навігаційно-гідрографічне забезпечення (далі - НГЗ) мореплавства - це створення сприятливих у навігаційному відношенні умов плавання суден шляхом установлення й утримання засобів навігаційного обладнання, яких потребує інтенсивність руху суден і ступінь небезпеки, проведення гідрографічних зйомок, публікації, розповсюдження і підтримки на рівні сучасності навігаційно-гідрографічної інформації згідно з вимогами Міжнародної Морської Організації (далі - ММО).

Пунктом 1.2 цього Положення визначено, що навігаційно-гідрографічне забезпечення - це спеціалізована послуга, пов`язана з організацією безпеки мореплавства та надається суднам відповідно до міжнародних зобов`язань України.

Відповідно до п. 1.3 навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства здійснюється шляхом: оснащення морів береговими (маяками, навігаційними знаками, навігаційними створами, маяками на гідротехнічній основі, радіосистемами, засобами е-навігації) і плавучими (плавучими маяками, буями, віхами) засобами навігаційного обладнання (далі - ЗНО), забезпечення їх безперебійної дії згідно з установленими режимами роботи відповідно до рекомендацій Міжнародної асоціації навігаційного забезпечення мореплавства і маякових служб (далі - МАМС); проведення гідрографічних зйомок Чорного й Азовського морів з метою підготовки і видання офіційних морських навігаційних карт, керівництв і посібників для плавання відповідно до стандартів Міжнародної гідрографічної організації (далі - МГО); збору та доведення до суден інформації про зміни навігаційних умов та режиму плавання на морях.

При цьому, пунктом 1.4 Положення визначено, що навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства організовується і проводиться державною установою «Держгідрографія» та фінансується згідно чинного законодавства.

Враховуючи зазначені норми Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 29.05.2006 року № 514, Державна аудиторська служба дійшла обґрунтованого висновку про безпідставність сплати Херсонською філією ДП «АМПУ» витрат ТОВ «СМД-Інвест» на оплату послуг навігаційно-гідрографічного забезпечення суден: земкаравану «Дунай», ґрунтовозів «Київська», «Куяльницька» та «Ізмаїльська» у сумі 820 352,40 грн.

Що стосується посилань відповідача на безпідставну сплату Херсонською філією ДП «АМПУ» товариству з обмеженою відповідальністю «СМД-Інвест» 1 072 546,80 грн. в якості відшкодування витрат на послуги з виконання попередніх, виконавчих та контрольних промірів на внутрішніх акваторіях та підхідних каналів портів та водних шляхів України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Державна аудиторська служба посилалась на не підтвердження в ході проведення зустрічної звірки ТОВ «СМД-Інвест» здійснення попередніх, виконавчих, контрольних промірів на внутрішніх акваторіях, виконаних ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вважала, що Херсонською філією ДП «АМПУ» товариству з обмеженою відповідальністю «СМД-Інвест» безпідставно відшкодовано вказані витрати.

В свою чергу у підтвердження обґрунтованості здійснених витрат позивачем до суду були надані акти технічного контролю за проведенням промірних робіт при експлуатаційних днопоглиблювальних роботах, видані Регістром судноплавства України, які підтверджують факт здійснення виконавчих (контрольних) промірів глибин за результатами завершених експлуатаційних днопоглиблювальних робіт на ділянках причалів та добудови набережної, якорних стоянках та ін. При цьому, у вказаних актах також містяться відомості про проведення попередніх промірів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимога відповідача в частині забезпечення відшкодування ТОВ «СМД-Інвест» на користь ДП «АМПУ» коштів на суму 1 072 546,80 грн. є безпідставною та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому в цій частині п. 16 вимоги від 05.01.2022 року № 000500-14/110-2022 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо пункту 17 вимоги Державної аудиторської служби України викладеної у листі від 05.01.2022р. №000500-14/110-2022, відповідно до якого відповідач вимагав від Херсонської філії ДП «АМПУ» забезпечити відшкодування ТОВ «Шипярд1930» на користь ДП «АМПУ» коштів на суму 327 082,32 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

За наслідками проведення ревізії Державна аудиторська служба дійшла висновку, що Херсонською філією безпідставно сплачено завищену вартість робіт, проведену ТОВ «Шипярд1930» субпідрядним способом на загальну суму 327 082,32 грн., що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів Херсонською філією ДП «АМПУ».

Так відповідачем було встановлено, що Херсонською філією були оплачені ТОВ «Шипярд1930» послуги Виконавця (ТОВ «Шипярд 1930»), які надавались залученими субвиконавцями, які є третіми особами по відношенню до сторін договору. В свою чергу, відповідач посилався на те, що зустрічною звіркою у ТОВ «Шипярд1930» не підтверджено наявність розрахунків з субпідрядником МПП «Виробничо-комерційна фірма «ТОС», а також встановлено, що вартість робіт надана субпідрядником ТОВ «Укрремфлот» ТОВ «Шипярд1930» безпідставно завищена.

Державна аудиторська служба посилалась на те, що згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 17 від 01.08.2019 року виконавцем ТОВ «Укрремфлот» виконано роботи за договором підряду № 115/19 від 15.07.2019 року на суму 16 140 грн. (з ПДВ), а саме, роботи з дефектації, ремонту за результатами дефектації гребного гвинта, а також роботи з дефектації корпусу судна з замірами залишкових товщин корпусу, переборок, палуби, набору відливних патрубків, згідно узгодженої виконавцем з Регістром програмою, видати технічні умови на ремонт, оформити звіт, пред`явити регістру.

При цьому, як зазначає відповідач, відповідно до актів виконаних робіт до договору № 108-В-ХЕФ-19 від 21.06.2019р., укладеному Херсонською філією ДП «Адміністрація морських» та ТОВ «Шипярд 1930», Херсонською філією сплачено ТОВ «Шипярд1930» за виконання вказаних робіт 22410 грн., тобто, як вважає відповідач, безпідставно сплачено завищену вартість робіт, проведену ТОВ «Шипярд1930» субпідрядним способом на суму 10 752 грн.

Судом встановлено, що 21.06.2019 року між ДП «АМПУ» в особі начальника Херсонської філії ДП «Адміністрація морських» та ТОВ «Шипярд 1930» було укладено договір про надання послуг з ремонту судна «НМС-38» № 108-В-ХЕФ-19 на загальну суму 2055196,80 грн.

Згідно з додатком №1 до договору про надання послуг №108-В-ХЕФ19 від 21.06.2019р. (попередня ремонтна відомість ремонту судна «НМС-38») передбачено надання послуг на загальну суму 2 055 196,80 грн.

Також з наданих позивачем доказів встановлено, що під час проведення ремонту складалися поетапно проміжні акти виконаних робіт з додаванням проміжних виконавчих ремонтних відомостей судна «НМС-38», в яких зазначався перелік фактично виконаних робіт, а саме: акт виконаних робіт №1 від 09.08.2019р. з проміжною виконавчою ремонтною відомістю від 09.08.2019р. на суму 498 871,55 грн.; акт виконаних робіт № 2 від 12.08.2019р. з проміжною виконавчою ремонтною відомістю від 12.08.2019р. на суму 498 970,62 грн.; акт виконаних робіт № 3 від 19.08.2019р. з проміжною виконавчою ремонтною відомістю від 19.08.2019р. на суму 381 967,46 грн.; акт виконаних робіт № 4 від 02.09.2019р. з проміжною виконавчою ремонтною відомістю від 02.09.2019р. на суму 420 371, 21 грн. ; акт виконаних робіт №5 від 18.09.2019р. з проміжною виконавчою ремонтною відомістю від 18.09.2019р. на суму 206 626, 81грн.

Після виконання ремонтних робіт складена виконавча ремонтна відомість ремонту судна «НМС-38» на загальну суму 2 006 807, 65 грн.

За умовами укладеного договору (п. 2.15 Договору), виконавець на підставі окремих договорів має право залучати до надання послуг за цим договором субвиконавців без збільшення ціни цього договору, погіршення якості та подовження строків надання послуг, залишаючись відповідальним перед замовником у повному обсязі за результати (якість, строки, обсяги) наданих послуг. Оплата наданих субвиконавцями послуг здійснюється самим виконавцем.

Згідно п. 4.3 Договору ціна цього договору включає всі витрати, пов`язані із наданням послуг та проведенням випробувань Судна за цим договором, в тому числі і витрати по послугам, які надаються субвиконавцями (п.п. 4.3.10 п. 4.3 Договору).

Як зазначалось вище, в ході ревізії встановлено безпідставну сплату позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Шипярд1930» завищену вартість робіт, проведену ТОВ «Шипярд1930» субпідрядним способом.

У зв`язку з виявленим порушенням начальником Херсонської філії ДП «АМПУ» був направлений на адресу ТОВ «Шипярд 1930» лист, в якому викладено прохання надати коментарі з питання виявленого в ході ревізії порушення.

У відповідь на вказаних лист директор ТОВ «Шипярд1930» у листі від 18.01.2022 року повідомив начальника Херсонської філії ДП «АМПУ» про те, що дійсно ТОВ «Шипярд1930» було надано послуги з ремонту судна НМС-38 у відповідності до договору № 108-В-ХЕФ-19 від 21.06.2019р. та зазначено, що вартість послуг складалась, в тому числі, з вартості матеріалів, енергоносіїв, послуг інженерно-технічного персоналу, робіт основного виробничого персоналу, робіт допоміжного персоналу, витрат на утримання виробничих потужностей. Вартості амортизації та ремонту обладнання та виробничих споруд, вартості транспортних послуг.

ТОВ «Шипярд1930» зазначило, що до виконання окремих ремонтних робіт були залучені субпідрядники, зокрема, ТОВ «Укрремфлот», який виконав ремонт гребного гвинта на обладнанні ТОВ «Шипярд1930» та з використанням матеріалів наданих ТОВ «Шипярд1930». Крім того заначено про те, що для забезпечення виконання фахівцями ТОВ «Укрремфлот» ремонтних робіт персоналом ТОВ «Шипярд1930» виконано роботи з демонтажу гребного гвинта, транспортуванню в цех/на судно, підгонки гвинта по конусу гребного валу та монтажу гребного вінта. З огляду на зазначене, ТОВ «Шипярд1930» вважає, що жодних порушень умов укладеного з Херсонською філією «АМПУ» договору порушено не було, а вартість виконаних робіт підтверджується документами, підписаними сторонами договору.

В свою чергу, вказані обставини не були враховані Державною аудиторською службою при проведенні ревізії та їм не надавалась відповідна оцінка.

З матеріалів справи вбачається, що зустрічна звірка ТОВ «Шипярд1930» включала отримання загальної інформації по відображенню у бухгалтерському обліку товариства господарських операцій з Херсонською філією ДП «АМПУ» та іншими контрагентами. При цьому, під час проведення ревізії позивача Державною аудиторською службою не досліджувалось питання безпосередньої участі самого ТОВ «Шипярд1930» у виконанні ремонту гребного гвинта, використання у такому ремонті матеріалів наданих ТОВ «Шипярд1930», що, на думку колегії суддів, може впливати на кінцеву вартість наданих послуг.

Крім того, згідно ухвали від 03.04.2023 року судом апеляційної інстанції були витребувані від позивача документальні підтвердження оформлення ТОВ «Шипярд1930» взаємовідносин з субпідрядником МПП «Виробничо-комерційна фірма «ТОС», а також здійснюваних розрахунків за виконані ним роботи.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем були надані технічні акти виконаних робіт, підписані представниками підрядника та Замовника, які засвідчують факт виконання МПП «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» в якості субпідрядника робіт на замовлення ТОВ «Шипярд1930» на судні (теплоході) «НМС-38» та, відповідно, обумовлюють виникнення у Замовника (ТОВ «Шипярд1930») зобов`язання щодо відшкодування витрат, пов`язаних із Виконанням таких робіт субвиконавцем.

Враховуючи все вище викладене, колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю та правомірністю п. 17 вимоги Державної аудиторської служби України щодо забезпечення відшкодування ТОВ «Шипярд1930» на користь ДП «АМПУ» коштів на суму 327 082,32 грн., пов`язаних із виконанням укладеного 21.06.2019 року договору № 108-В-ХЕФ-19 про надання послуг з ремонту судна «НМС-38».

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на відсутність підстав для врахування відомостей, викладених в актах зустрічних звірок ТОВ «СМД-Інвест» та ТОВ «Шипярд1930».

Так, п. 26 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20 квітня 2006 р. № 550 встановлено, що з метою підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку об`єкта контролю органами державного фінансового контролю можуть проводитися зустрічні звірки на підприємствах, в установах та організаціях.

Судом встановлено, що вказані зустрічні звірки проводились під час здійснення державного фінансового аудиту, у вказаних довідках звірки міститься інформація, зокрема, щодо видів та обсягів операцій, які проводились за участю Херсонської філії ДП «АМПУ», а також щодо проведених розрахунків за вказані операції, тобто безпосередньо стосуються питань, які досліджувались під час проведення ревізії, а тому, на думку колегії суддів, вказана інформація правомірно була використана Державною аудиторською службою під час проведення ревізії.

Що стосується п. 42 вимоги, викладеної у листі від 05.01.2022р. №000500-14/110-2022, щодо забезпечення відшкодування на користь ДП «АМПУ» втрат матеріальних (фінансових) ресурсів у розмірі 169 050,00 грн., заподіяних через списання безнадійної та простроченої заборгованостей ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» та ТОВ «Південне річкове пароплавство», колегія суддів зазначає наступне.

Так, в ході проведення Державною аудиторською службою ревізії, в тому числі, стану здійснення претензійно-позовної роботи Херсонською філією ДП «АМПУ», встановлено, що за ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» рахувалась заборгованість у сумі 4911,25 грн. за послуги капітана морського порту, а також за ТОВ «Південне річкове пароплавство» - в сумі 164 139,01 грн. за договором на агентське обслуговування суден.

Встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.12.2017 року у справі № 915/918/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог Херсонської філії до ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» в частині стягнення заборгованості в сумі 4911,25 грн. у зв`язку з пропуском Херсонською філією строку звернення до суду.

Аналогічно в ході ревізії встановлено, що згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 року у справі № 923/395/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог Херсонської філії до ТОВ «Південне річкове пароплавство» про стягнення заборгованості в сумі 164 139,01 грн. у зв`язку з пропуском Херсонською філією строку звернення до суду.

Ревізією встановлено, що відповідне порушення допущено колишніми начальниками Херсонської філії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у період керівництва та начальником юридичної служби Філії з 01.12.2017 року по період списання заборгованості у 2019 році.

На думку відповідача, списання безнадійної та простроченої заборгованості ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» та ТОВ «Південне річкове пароплавство» на загальну суму 169 050 грн. є втратами, а тому вимога в цій частині про забезпечення відшкодування зазначеної суми є правомірною.

В свою чергу, посилаючись на протиправність зазначеного пункту вимоги, позивач вказував на те, що після проведення Херсонською філією ДП «АМПУ» внутрішніх службових перевірок та встановлення факту безнадійної заборгованості ТОВ «Південне річкове пароплавство» правоохоронними органами було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.08.2021 року по справі № 766/24346/18 н/п 1-кп/766/1167/21 обвинуваченого (колишнього начальника юридичної служби Філії) ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, але встановлено вину та причинно-наслідковий зв`язок між його діями та шкодою підприємству.

Позивач вказував на те, що з метою відшкодування збитків у сумі 164 139,01 грн., спричинених бездіяльністю працівника філії ОСОБА_4 (колишнього начальника юридичної служби) Херсонською філією ДП «АМПУ» 29.10.2021 року була подана позовна заява до Херсонського міського суду Херсонської області щодо відшкодування шкоди, яку ухвалою від 24.11.2021 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У підтвердження вказаних обставин представник позивача надав до суду роздруківку ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 24.11.2021 року у справі № 766/20762/21. На даний час рішення у справі № 766/20762/21 не ухвалено.

Таким чином, наданими позивачем доказами підтверджено вжиття Херсонською філією заходів щодо відшкодування збитків у розмірі сумі 164 139,01 грн., заподіяних через списання безнадійної та простроченої заборгованості ТОВ «Південне річкове пароплавство» через неналежне виконання службових обов`язків колишнім начальником юридичної служби Херсонської філії ДП «АМПУ» ОСОБА_4 .

Однак, вказані обставини не були враховані Державною аудиторською службою України при винесенні вимоги від 05.01.2022 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що п. 42 вимоги від 05.01.2022 року в частині зобов`язання ДП «АМПУ» забезпечити відшкодування на користь ДП «АМПУ» втрат матеріальних (фінансових) ресурсів у розмірі 164 139,01 грн., заподіяних через списання безнадійної та простроченої заборгованості ТОВ «Південне річкове пароплавство» є безпідставною.

Крім того, вказаним пунктом вимоги також було зобов`язано ДП «АМПУ» забезпечити відшкодування втрат матеріальних (фінансових) ресурсів, заподіяних через списання безнадійної та простроченої заборгованостей ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон».

Як зазначалось вище, в ході проведення ревізії Державною аудиторською службою було встановлено списання Херсонською філією безнадійної заборгованості, яка рахувалась за ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» у розмірі сумі 4911,25 грн.

У рішенні господарського суду Миколаївської області від 07.12.2017р. у справі №915/918/17, залишеним в цій частині без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 року, зазначено, що на час звернення позивача до господарського суду строк позовної давності про стягнення боргу за надані послуги в період 07.07.2014 по 18.08.2014 року закінчився. За захистом своїх порушених прав позивач звернувся з позовом лише 08.09.2017 р. Отже, ним частково пропущений строк звернення до суду, що є підставою для відмови у позові в частині стягнення 4911 грн. 37 коп., з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

В свою чергу, доказів вжиття заходів з метою відшкодування з винних осіб відшкодування на користь ДП «АМПУ» втрат матеріальних (фінансових) ресурсів у вказаному розмірі, заподіяних через списання безнадійної та простроченої заборгованості ТОВ «Нібулон» позивачем не надано.

Колегія суддів вважає, що зміст спірної вимоги в цій частині, спрямований на коригування роботи Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», оскільки полягає в тому, щоб забезпечити відшкодування на користь ДП «АМПУ» втрат матеріальних (фінансових) ресурсів, заподіяних через списання безнадійної та простроченої заборгованості ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон», а тому є правомірним та обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що відповідач визначив спосіб усунення виявлених порушень, що свідчить про чіткість та визначеність оскаржуваної вимоги.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В даному випадку, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2481 грн. як за одну вимогу немайнового характеру, а тому, зважаючи на те, що за наслідком апеляційного перегляду даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для фактичного задоволення вимоги позивача немайнового характеру, колегія суддів зазначає про необхідність повернення позивачеві сплаченої суми судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду 27 жовтня 2022 року -скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 14 вимоги Державної аудиторської служби України про усунення порушень від 05.01.2022 року № 000500-14/110-2022 в частині вимоги до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» забезпечити відповідно до норм статей 216-229 ГК України, статей 22, 610-625 ЦК України відшкодування ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» коштів на суму 22 632,09 грн.

Визнати протиправним та скасувати пункт 16 вимоги Державної аудиторської служби України про усунення порушень від 05.01.2022 року № 000500-14/110-2022 в частині вимоги до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» забезпечити відповідно до норм статей 216-229 ГК України, статей 22, 610-625 ЦК України відшкодування ТОВ «СМД-Інвест» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» коштів на суму 1 072 546,80 грн.

Визнати протиправним та скасувати пункт 17 вимоги Державної аудиторської служби України про усунення порушень від 05.01.2022 року № 000500-14/110-2022.

Визнати протиправним та скасувати пункт 42 вимоги Державної аудиторської служби України про усунення порушень від 05.01.2022 року № 000500-14/110-2022 в частині вимоги до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» забезпечити відшкодування на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» втрат матеріальних (фінансових) ресурсів у розмірі 164 139,01 грн., заподіяних через списання безнадійної та простроченої заборгованості ТОВ «Південне річкове пароплавство».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної аудиторської служби України (код ЄДРПОУ 40165856; вул. П.Сагайдачного 4, м. Київ) на користь Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (код ЄДРПОУ 38728533, м. Херсон, просп.Ушакова, 4 сплачений судовий збір у сумі 2481,00 грн.(дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 13.06.2023 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: О.А. Шевчук