Постанова

від 13.06.2023 по справі 140/1668/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/1668/23 пров. № А/857/8229/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Кахнич Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 140/1668/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті-Девелопмент" до Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Костюкевич С.Ф.,

час ухвалення рішення 29.03.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 05.04.2023 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» (далі ТзОВ «Аванті-Девелопмент», позивач) звернулося з позовом до Іваничівської селищної ради Волинської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області №119 від 28.09.2022 «Про встановлення та застосування при розрахунках з бюджетними установами/організаціями, що розташовані на території Іваничівської селищної ради тарифу на теплову енергію».

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 28.09.2022 виконкомом Іваничівської селищної ради було прийнято Рішення № 119 «Про встановлення та застосування при розрахунках з бюджетними установами/організаціями, що розташовані на території Іваничівської селищної ради, тарифу на теплову енергію», у відповідності до якого було вирішено: 1) встановити та застосовувати при розрахунках з бюджетними установами/організаціями, що розташовані на території Іваничівської селищної ради, тариф на теплову енергію у розмірі 3 190,18 грн/Гкал (з ПДВ), що діяв станом на 24.02.2022 та був затверджений рішенням виконавчого комітету Іваничівської селищної ради від 27.01.2022 № 14 «Про встановлення тарифу ТОВ «Аванті-Девелопмент» на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії»; 2) тариф на теплову енергію, що вказаний у пункті 1 цього рішення, застосовується для здійснення розрахунків за надані послуги з 01 жовтня 2022 року, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, але не пізніше 30 вересня 2023 року; 3) ТзОВ «Аванті-Девелопмент» з 01.10.2022, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, але не пізніше 30.09.2023, для бюджетних установ та організацій застосовувати тариф на теплову енергію у розмірі 3 190,18 грн/Гкал (з ПДВ 20%), що діяв станом на 24.02.2022 та був затверджений рішенням виконавчого комітету Іваничівської селищної ради від 27.01.2022 № 14 «Про встановлення тарифу ТОВ «Аванті-Девелопмент» на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії».

Вважаючи вищевказане рішення виконкому Іваничівської селищної ради протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із тим, що воно прийняте не в порядку та у спосіб визначені законодавством України, ТзОВ «Аванті-Девелопмент» звернулося до суду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 140/1668/23 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень не можна визнавати неправомірними, якщо вони грунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

Крім того, апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки тому, що розмір тарифу з ПДВ становитиме 3605,388 грн/Гкал, а не 3004,49 грн/Гкал, що суперечить вимогам статті 1 Законом України №2479, оскільки попередній тариф 3190,18 грн/Гкал (з ПДВ).

Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 140/1668/23 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги в справі, суд першої інстанції виходив з того, що виконкомом Іваничівської селищної ради при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано вимог частини одинадцятої та дванадцятої статті 20 Закону України «Про теплопостачання», оскільки 30.06.2022 ТзОВ «Аванті-Девелопмент» звернулося до органу, уповноваженого встановлювати такі тарифи із заявою із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті, а відповідач протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановив чи не надав вмотивовану відмову у його встановленні.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Аванті-Девелопмент» здійснює діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних та поновлювальних джерел енергії на підставі Ліцензій на право провадження таких видів господарської діяльності, що підтверджується Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 10.07.2019 року № 381 «Про видачу та переоформлення ліцензій».

ТзОВ «Аванті-Девелопмент» реалізує свою діяльність на території смт. Іваничі Володимир-Волинського району та здійснює постачання теплової енергії для потреб однієї групи споживачів - установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджету.

30.06.2022 ТзОВ «Аванті-Девелопмент» звернулося до Іваничівської селищної ради із заявою про встановлення тарифів на теплову енергію, на виробництво теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії.

29.07.2022 Іваничівська селищна рада надіслала лист №474/16/2-22 позивачу про надання додаткової інформації та копій документів.

03.08.2022 ТзОВ «Аванті-Девелопмент» листом № 0308/22 повідомило, що у відповідності до положень статті 20 ЗУ «Про теплопостачання» та пункту 13 розділу II Порядку розгляду органами місцевого самоврядуваннія розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 12.09.2018 № 239, подання будь-яких інших документів (окрім заяви та розрахунку тарифів) або вчинення будь-яких інших дій, для встановлення тарифу на теплову енергію суб`єктам господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення, чинне законодавство України від позивача не вимагає.

25.08.2022 Іваничівська селищна рада надіслала лист №538/16/2-22 позивачу, в якому просила вважати лист Іваничівської селищної ради №474/16/2-22 від 29.07.2022 року вмотивованою відмовою у встановленні тарифу на теплову енергію.

28.09.2022 виконкомом Іваничівської селищної ради прийнято Рішення № 119 «Про встановлення та застосування при розрахунках з бюджетними установами/організаціями, що розташовані на території Іваничівської селищної ради, тарифу на теплову енергію», у відповідності до якого було вирішено: 1) встановити та застосовувати при розрахунках з бюджетними установами/організаціями, що розташовані на території Іваничівської селищної ради, тариф на теплову енергію у розмірі 3 190,18 грн/Гкал (з ПДВ), що діяв станом на 24.02.2022, затверджений рішенням виконавчого комітету Іваничівської селищної ради від 27.01.2022 № 14 «Про встановлення тарифу ТОВ «Аванті-Девелопмент» на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії»; 2) тариф на теплову енергію, що вказаний у пункті 1 цього рішення, застосовується для здійснення розрахунків за надані послуги з 01 жовтня 2022 року, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, але не пізніше 30 вересня 2023 року; 3) ТзОВ «Аванті-Девелопмент» з 01.10.2022, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, але не пізніше 30.09.2023, для бюджетних установ та організацій застосовувати тариф на теплову енергію у розмірі 3 190,18 грн/Гкал (з ПДВ 20%), що діяв станом на 24.02.2022, затверджений рішенням виконавчого комітету Іваничівської селищної ради від 27.01.2022 № 14 «Про встановлення тарифу ТзОВ «Аванті-Девелопмент» на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії».

Позивач не погоджуючись вищезазначеним рішенням звернулося із даним позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом розгляду даної справи є оскарження рішення Виконавчого комітету Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області №119 від 28.09.2022 «Про встановлення та застосування при розрахунках з бюджетними установами/організаціями, що розташовані на території Іваничівської селищної ради тарифу на теплову енергію».

Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до підпункт 2 пункту «а» статті 28 Закону № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності регулює Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2633-IV:

- тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

- суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

У статті 13 Закону № 2633-IV визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання.

Згідно із положеннями статті 13 вказаного Закону до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об`єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території; встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством; щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок); перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал; погодження інвестиційних програм стосовно об`єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері теплопостачання.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2633-IV, тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У частині 4 згаданої статті Закону № 2633-IV закріплено, що тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Згідно із частиною п`ятою статті 20 Закону № 2633-IV, тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.

Середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії, опубліковані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, станом на 25 число останнього місяця кожного кварталу, використовуються суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал (частина десята статті 20 Закону № 2633-IV).

Відповідно до частини одинадцятої статті 20 Закону № 2633-IV, для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті.

Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб`єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб`єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України» №676 від 26.11.2014 (в редакції від 11.02.2022), Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, на підставі інформації НКРЕКП та органів місцевого самоврядування щодо встановлених ними тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифів на її транспортування та постачання здійснює розрахунок та оприлюднює середньозважені тарифи для подальшого встановлення уповноваженими органами тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифів на її транспортування та постачання.

Розрахунки здійснюються на виконання статті 20 Закону України «Про теплопостачання» та відповідно до Порядку розрахунку середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 № 679.

Таким чином, на основі даних розрахунків органи місцевого самоврядування можуть встановлювати підприємствам тарифи на теплову енергію з відновлюваних джерел на рівні 90% від оприлюднених середньозважених тарифів.

Відповідно до частини 20 статті 20 ЗУ «Про теплопостачання», встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2021 строком на 90 діб. Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX (набрання чинності 19.08.2022) протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд прийшов до переконання, що виконком Іваничівської селищної ради відповідно до абзаців 7, 9 ст.13 Закону України «Про теплопостачання» та, зважаючи на набрання чинності Законом України №2479 «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», переглянув тарифи на теплову енергію за власною ініціативою щодо позивача і в даному випадку діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, зважаючи на заявлені позовні вимоги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись ст. 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 140/1668/23 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 13.06.2023 року