Ухвала

від 07.06.2023 по справі 477/2330/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2330/18

Провадження №6/477/24/23

УХВАЛА

про заміну сторони виконавчого провадження

07 червня 2023 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді Глубоченка С.М.,

за участі секретаря судового засідання Резуник Т.В.,

прокурора Тищенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2023 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури Савицька М. звернулася до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення (постанови) Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у справі №477/2330/18 з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на Мішково-Погорілівську територіальну громаду в особі Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області.

В обґрунтування заяви посилається на те, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року задоволено позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про примусове припинення права власності на земельні ділянки.

Необхідність виконання рішення суду, зумовлена в тому числі необхідністю внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та відповідно реєстрація права власності на нового власника, яким в силу змін у Земельному Кодексі України є саме Мішково-Погорілівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, яка у встановленому законом порядку набула право розпорядження землями, що розташовані в межах території Коларівської сільської ради Мішково-Погорілівської громади. У свою чергу оскільки повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності передано від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області органам місцевого самоврядування, то в силу статті 55 ЦПК України має місце процесуальне правонаступництво та Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області позбавлене можливості виконати судове рішення.

Зазначає, що дана обставина є підставою для заміни сторони виконавчого провадження та залучення Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області у якості стягувача у виконавчому провадженні з виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року №477/2330/18.

Прокурор Тищенко О.О. у судовому засіданні підтримала заяву про зміну сторони виконавчого провадження та просила її задовольнити з підстав, викладених в ній.

У судове засідання інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно частини третьої статті 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши позицію прокурора, дослідивши матеріали справи, в межах поданої заяви, суд установив наступне.

Постановою Миколаївськогоапеляційного судувід 19січня 2021року задоволенопозов заступникакерівника Миколаївськоїмісцевої прокуратури№2в інтересахдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструу Миколаївськійобласті до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про примусовеприпинення прававласності наземельні ділянки.Примусово припиненоправо власності ОСОБА_1 на земельнуділянку,площею 2га кадастровийномер 4823381700:13:000:0090для веденняселянського господарствав межахтериторії Коларівськоїсільської радиВітовського районуМиколаївської області,що належитьйому напідставі свідоцтвапро правовласності нанерухоме майновід 25листопада 2014року №29988594,виданого реєстраційноюслужбою Жовтневогорайонного управлінняюстиції уМиколаївській області.Скасовано свідоцтвопро правовласності нанерухоме майновід 25листопада 2014року №29988594,видане реєстраційноюслужбою Жовтневогорайонного управлінняюстиції уМиколаївській області ОСОБА_1 на земельнуділянку,площею 2га дляведення селянськогогосподарства вмежах територіїКоларівської сільськоїради Вітовськогорайону Миколаївськоїобласті.Зобов`язано ОСОБА_1 повернути увласність державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру уМиколаївській області земельну ділянку, площею 2 га кадастровий номер 4823381700:13:000:0090 для ведення селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області у стані, який існував до порушення прав, тобто на момент передачі її у власність ОСОБА_1 .

Цією ж постановою примусово припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 2 га кадастровий номер 4823381700:13:000:0093 для ведення селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, що належить їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 листопада 2014 року №29995273, виданого реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 листопада 2014 року №29995273, видане реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 2 га для ведення селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку, площею 2 га кадастровий номер 4823381700:13:000:0093 для ведення селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області у стані, який існував до порушення прав, тобто на момент передачі її у власність ОСОБА_2 .

Крім того постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року примусово припинено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2 га кадастровий номер 4823381700:13:000:0095 для ведення селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, що належить їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 листопада 2014 року №30025268, виданого реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26 листопада 2014 року №30025268, видане реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2 га для ведення селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області. Зобов`язано ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку, площею 2 га кадастровий номер 4823381700:13:000:0095 для ведення селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області у стані, який існував до порушення прав, тобто на момент передачі її у власність ОСОБА_3 .

Зі змісту рішення суду вбачається, що спірні земельні ділянки, що були об`єктом спору у вказаній справі розташовані в межах території Коларівської сільської ради Вітовського ( на даний час Миколаївського) району Миколаївської області.

На виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, Жовтневим районним судом Миколаївської області 01 березня 2021 року видано виконавчі листи для примусового виконання рішення суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року змінено мотивувальну частину постанови Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, залишивши її в іншій частині без змін. Поновлено виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року.

Указане свідчить про те, що постанова Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року на даний час є чинною та підлягає виконанню в порядку встановленому для виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Згідно із частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону №1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої права стягувача може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

За приписами статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони у разі переходу прав і обов`язків від однієї особи до іншої (правонаступник) у відносинах, щодо яких виник спір.

З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою. Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року (справа № 905/1956/15).

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин та які пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами права.

При цьому можна виділити дві форми публічного правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне публічне правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) на місце суб`єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX від 28 квітня 2021 року, який набрав чинності 27 травня 2021 року, розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

З аналізу вищевикладеного випливає, що з 27 травня 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області втратило право розпоряджатися земельними ділянками державної власності, що передаються у комунальну власність, у тому числі вирішувати питання про набуття земельних ділянок у власність.

У випадку, що розглядається, заявник просить замінити стягувача в цивільній справі, посилаючись на те, що внаслідок передачі повноважень щодо розпорядження землями з державної у комунальну власність Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області як стягувач втратило повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою, а відтак позбавлено можливості виконати судове рішення. Однак, правом розпорядження спірною земельною ділянкою на сьогодні наділена Мішково-Погорілівська сільська рада Миколаївської області.

На підтвердження своїх доводів позивач надав рішення Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 19 вересня 2019 року №1, за яким остання внаслідок об`єднання декількох сільських рад, зокрема Коларівської сільської ради, є правонаступником майна, прав та обов`язків останньої.

Отже,земельні ділянки,площею 2,00га кожна,з кадастровимномером 4823381700:13:000:0090, 4823381700:13:000:0093, 4823381700:13:000:0095 відносно яких Миколаївським апеляційним судом 19 січня 2021 року прийнято відповідне рішення, підлягають витребуванню та поверненню особі, яка втратила право розпорядження відповідними землями.

Таким чином, оскільки вказані вище земельні ділянки розташовані в межах Мішково-Погорілівської сільської ради та підлягають передачі (поверненню) до земель комунальної власності, а Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області на даний час не є розпорядником цих земельних ділянок і не може приймати жодних рішень стосовно розпорядження ними, а відтак і вчиняти дії на виконання рішення суду.

На переконання суду, у даному випадку наявні ознаки публічного правонаступництва, оскільки із передачею земельних ділянок у комунальну власність відбулось часткове передання (набуття) адміністративної компетенції (щодо передачі земельних ділянок у власність чи користування) одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) внаслідок часткового припинення адміністративної компетенції Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та передані до Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області.

При цьому, правами з приводу відновлення порушених прав особи наділений орган, який набув такі права. У даному випадку таким органом є Мішково-Погорілівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні, а саме стягувача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області його правонаступником Мішково-Погорілівською територіальною громадою в особі Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області.

Керуючись статтями 258-260, 442 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити повністю.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні з виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у справі №477/2330/18 з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на Мішково-Погорілівську територіальну громаду в особі Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04375257).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання її копії.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО