Ухвала
від 07.07.2021 по справі 477/2330/18
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 477/2330/18

провадження № 61-3684 сво 21

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду :

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів : Висоцької В. С., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу

ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Кушнірової Т. Б., Лівінського І. В., у справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право власності

на нерухоме майно, припинення права власності на земельні ділянки

та зобов`язання повернути земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2018 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій просив примусово припинити права власності вказаних осіб на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823381700:13:000:0090, 48233381700:13:000:0093, 482338170:13:000:0095, скасувати свідоцтва про право власності відповідачів щодо вищевказаних земельних ділянок та зобов`язати їх повернути вказані земельні ділянки у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у стані, який існував до порушення прав, тобто на момент передачі їх у власність.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у 2014 році ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали суміжні земельні ділянки площею

по 2 га кожний для ведення особистого селянського господарства з земель сільськогосподарського призначення в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Вказував, що у квітні 2016 року виявлено нецільове використання вказаних земельних ділянок, а саме - видобуток на них піску. На земельних ділянках вирито кар`єр глибиною близько 10 метрів, на площі 0,7874 га, з яких на земельній ділянці ОСОБА_1 - 0,1330 га, ОСОБА_2 - 0,5921 га, ОСОБА_3 - 0,0623 га. Відповідно, на земельній ділянці, зайнятій кар`єром, знято та перенесено родючий шар ґрунту. Факт нецільового використання спірних земельних ділянок встановлений прокуратурою та підтверджений протоколом огляду місця події від 07 грудня 2017 року й інформацією Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 31 січня 2018 року. Інша частина землі, не зайнята кар`єром, засмічена, вкрита бур`яном та не містить слідів сільськогосподарського обробітку. Використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням спричинило шкоду в розмірі 32 138,93 грн.

Таким чином, оскільки відповідачі використовують надані їм у власність спірні земельні ділянки не за цільовим призначенням, їх право власності може бути припинено на підставі статті 378 ЦК України та пункту а частини першої статті 143 ЗК України.

Ураховуючи викладене, заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській областіпросив суд позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2020 року у складі судді Глубоченка С. М. у задоволенні позову заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру

у Миколаївській області відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року та постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 листопада

2018 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щонаявність кримінального провадження за частиною першою статті 240 та статтею 254 КК України ні прямо, ні опосередковано не впливає на реалізацію суб`єкта владних повноважень, що реалізує державний контроль за використанням та охороною земель, зокрема здійснення ним визначених законом повноважень щодо встановлення факту нецільового використання земельних ділянок з подальшими діями, які пов`язані з припиненням виявлених таких порушень.

Суд зазначив, що протокол огляду місця події, яким зафіксовано процесуальну дію в межах кримінального провадження, не може підмінити офіційних документів (актів, приписів тощо) уповноваженого суб`єкта владних повноважень, що повинні містити опис виявленого порушення земельного законодавства. При цьому, суд указав, що нездійснення вирощування сільськогосподарської продукції (як зазначено в листі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 31 січня 2018 року №10-14-0.165-904/2-18) та наявність на спірних земельних ділянках транспортних засобів й обладнання (що зафіксованого в протоколі огляду місця події) не є беззаперечним підтвердженням факту нецільового використання спірних земельних ділянок.

Крім цього, позиція прокурора, що на спірних земельних ділянках ведеться видобуток піску не підтверджена належними і допустимими доказами, оскільки для визначення типу ґрунту, його морфологічних ознак необхідні спеціальні знання в галузі ґрунтознавства, а матеріали справи не містять будь-яких висновків спеціалістів, експертів у галузі ґрунтознавства, у тому числі піщаних ґрунтів чи інших доказів наявності в межах території спірних земельних ділянок корисних копалин державного чи місцевого значення та здійснення їх видобутку. При цьому, повідомлення Вітовської районної адміністрації Миколаївської області, Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області про видобуток піску на спірних земельних ділянках без підтвердження належними і допустимими доказами є припущеннями.

Суд зазначив, що не може бути примусово припинено право власності на землю, оскільки ЗК України не містить такої прямої норми, а може бути примусово припинено лише право користування земельною ділянкою. При цьому, суд послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 18 серпня 2010 року у справі № 6-21895 св 09.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задоволено. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2020 року скасовано. Позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задоволено.

Примусово припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства

в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (кадастровий номер 4823381700:13:000:0090),

що належить йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , виданого 25 листопада 2014 року реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області.

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , видане 25 листопада 2014 року реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства

в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (кадастровий номер 4823381700:13:000:0090) у стані, який існував до порушення прав, тобто на момент передачі її у власність ОСОБА_4 .

Примусово припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства

в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (кадастровий номер 4823381700:13:000:0093), що належить їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно

№ НОМЕР_2 , виданого 25 листопада 2014 року реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області.

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 , видане 25 листопада 2014 року реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області

ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства

в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (кадастровий номер 4823381700:13:000:0093) у стані, який існував до порушення прав, тобто на момент передачі її у власність ОСОБА_4 .

Примусово припинено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (кадастровий номер 4823381700:13:000:0095), що належить їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_3 , виданого 25 листопада 2014 року реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області.

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_3 , видане 25 листопада 2014 року реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Зобов`язано ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (кадастровий номер 4823381700:13:000:0095) у стані, який існував до порушення прав, тобто на момент передачі її у власність ОСОБА_3 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до наданих доказів та пояснень учасників справи судом установлено, що спірні земельні ділянки використовувались відповідачами не за цільовим призначенням. При цьому, оскільки є порушення вимог земельного законодавства в частині цільового використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, немає потреби доводити саме видобуток піску чи будь-якої іншої гірської породи.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом а частини першої статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. При цьому, назва статті не містить вказівки на конкретну форму власності, будь-яких застережень з цього приводу в земельному законодавстві немає. Відтак, поняття право на земельну ділянку включає в себе і право власності на земельну ділянку, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що неможливо примусово припинити право власності на земельну ділянку у разі її нецільового використання, а можно припинити лише право користування нею. Суд апеляційної інстанції врахував відповідну судову практику Верховного Суду, викладену у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16.

Крім того, суд зазначив, що Європейський Суд з прав людинивказав, що втручання держави в право власності особи у спірних правовідносинах є виправданим, оскільки воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого державам надається право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. При цьому, володіння відповідача земельною ділянкою з порушенням норм земельного законодавства у зв`язку з використанням її не за цільовим призначенням, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення, що погіршує стан родючості ґрунтів та фактично призводить до знищення сільськогосподарських угідь, що суперечить державній політиці у сфері охорони земель.

Таким чином, оскільки відповідачі покладені на них земельним законодавством обов`язки не виконували, що фактично призвело до знищення сільськогосподарських угідь і завдали шкоду суспільним інтересам, тому суд вважав, що є підстави для примусового припинення права власності на землю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду

із касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду

від 19 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи судові рішення в касаційному порядку не оскаржили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 22 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику сплатити й надати суду докази доплати судового збору . Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

На виконання вимог зазначеної вище ухвали Верховного Суду від 22 березня 2021 року заявником надісланодокази доплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 477/2330/18 із Жовтневого районного суду Миколаївської області, клопотання

ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення суду апеляційної інстанції задоволено, зупинено виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року справу № 477/2330/18 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно з`ясував фактичні обставини справи, так як йому та іншим відповідачам у справі належать на праві власності спірні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, а в матеріалах справи відсутні офіційні документи щодо факту нецільового використання зазначених земельних ділянок. Апеляційний суд помилково послався як на доказ на протокол огляду місця події від 07 грудня 2017 року, оскільки у ньому відсутні висновки або застереження щодо нецільового використання спірних земельних ділянок, тому зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний протокол огляду місця події, яким зафіксовано процесуальну дії в межах кримінального провадження, не може підмінити офіційних документів уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

Вказує, що висновок апеляційного суду про примусове припинення права власності на спірні земельні ділянки є незаконним, оскільки ЗК України не передбачено примусового припинення права власності на земельні ділянки, так як норми ЗК України дають право на примусове припинення права користування земельною ділянкою. При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 серпня 2010 року

у справі № 6-21895св09, зазначено, що порядок припинення права на землю регулюється Главою 22 ЗК України, яка визначає вичерпний перелік підстав як для припинення права власності на земельну ділянку, так і для припинення права користування земельною ділянкою, тому зазначає, що суд апеляційної інстанції указану правову позицію проігнорував і застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 серпня 2020 року у справі

№ 287/587/16-ц, провадження № 61-35160 св 18. Таким чином, наявні дві рівнозначні але взаємовиключні правові позиції, а тому вважає, що розглянути справу повинна Велика Палата Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, посилається наКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та судову практику Європейського Суду з прав людини щодо безпідставного втручання у право власності.

Доводи особи, яка подала відзив на на касаційну скаргу

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив від першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, вказується, що доводи касаційної скарги є безпідставними, зводяться до переоцінки доказів, оскільки судом апеляційної інстанції на підставі наданих доказів правильно встановлено факт використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням, а ОСОБА_1 жодних доказів протилежного не надано, тому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити (конкретизувати) висновок Верховного Судуу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16, провадження № 61-35160св18, на який послався апеляційний суд.

У зазначеній постанові Верховного Суду зазначено наступне: Використання переданої у власність земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою наслідки, передбачені статями 141, 143 ЗК України, що полягають у припиненні права користування земельною ділянкою, або ж примусовому припиненні прав на землю (у цьому випадку може йтися і про право власності) (пункт ґ частини першої статті 141, пункт а частини першої статті 143 ЗК України) .

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд: у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 287/584/16-ц, провадження № 61-39748св18; у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 287/576/16-ц, провадження № 61-39112св18; у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 287/581/6-ц, провадження № 61-39746св18; у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 287/589/16-ц, провадження № 61-39745св18; у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, провадження № 61-29527св18.

Колегія суддів вважала, що необхідно відступити (конкретизувати) від речення у цьому випадку може йтися і про право власності) (пункт ґ частини першої статті 141, пункт а частини першої статті 143 ЗК України) у наведених вище постановах Верховного Суду, конкретизувати умови й порядок припинення права на землю.

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викликана тим, що порядок припинення права на землю регулюється Главою 22 ЗК України , яка визначає вичерпний перелік підстав як для припинення права власності на земельну ділянку, так і для припинення права користування земельною ділянкою.

Предметом спору в цій справі є примусове припинення права власності на землю, проте стаття 140 ЗК України не містить таких підстав, як нецільове призначення чи неусунення допущених порушень. Ці порушення відповідно до статті 141 ЗК України (пункт а частини першої) є підставами лише для припинення права користування земельною ділянкою , а фізичні особи у цій справі володіють спірною землею на підставі державного акта на право власності на землю.

Тобто, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та не усунення допущених порушень може бути підставою лише для примусового припинення права користування земельною ділянкою.

Натомість, стаття 143 ЗК України, пункт а частини першої якої застосував апеляційний суд з посиланням на висновок Верховного Суду, передбачає лише умови, за яких право вланості та/чи право користування земельними ділянками припиняється примусово у судовому порядку, а не порядок припинення права на зеллю.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане справа розглядатиметься Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право власності

на нерухоме майно, припинення права власності на земельні ділянки

та зобов`язання повернути земельні ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року .

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

І. М. Фаловська

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення07.07.2021
Оприлюднено13.07.2021
Номер документу98235534
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —477/2330/18

Ухвала від 15.11.2023

Цивільне

Жовтневий районний суд Миколаївської області

Глубоченко С. М.

Ухвала від 07.06.2023

Цивільне

Жовтневий районний суд Миколаївської області

Глубоченко С. М.

Окрема думка від 14.12.2022

Цивільне

Велика палата Верховного Суду

Пільков Костянтин Миколайович

Окрема думка від 14.12.2022

Цивільне

Велика палата Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Постанова від 14.12.2022

Цивільне

Велика палата Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Ухвала від 19.04.2022

Цивільне

Велика палата Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Ухвала від 13.02.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 07.07.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 30.06.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 07.06.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні