Рішення

від 07.06.2023 по справі 904/1204/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023 Справа № 904/1204/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б. за участю секретаря судового засідання - помічник судді Бобир Ю.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАНАР", м.Дніпро

до Відповідач-1 Дніпровська міська рада, м.Дніпро

Відповідач-2 Український державний університет науки і технологій, м.Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці Відповідача-1

Комунальне підприємство "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпро

про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії

Представники:

СУД ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАНАР" (далі-Позивач) 07.03.2023 звернулося з позовом до Відповідач-1 Дніпровська міська рада, м.Дніпро та Відповідач-2 Український державний університет науки і технологій, в якому просить суд:

визнати незаконною бездіяльність Дніпровської міської ради, яка полягає в ухиленні від передачі на баланс Українському державному університету науки і технологій нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19;

зобов`язати Дніпровську міську раду передати на баланс Українському державному університету науки і технологій нежитловий будинок площею 1003,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19;

зобов`язати Український державний університет науки і технологій виконати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.04.1993 № 462 шляхом знесення нежитлового будинку площею 1003,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19, усунувши таким чином загрозу майну товариства з обмеженою відповідальністю Сканар;

судові витрати покласти на Дніпровську міську раду та Український державний університет науки і технологій.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається не те, що загроза небезпеки його гаражу є результатом незаконної бездіяльності Дніпровської міської ради та невиконання зобов`язань Українським державним університетом науки і технологій.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

10.03.2023 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрите провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 04.04.2023 о 10:00 год.

04.04.2023 ухвалою суд відклав підготовче засідання на 18.04.2023 об 14:30 год.

18.04.2023 ухвалою суд залучив Комунальне підприємство "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпро до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці Відповідача. Відклав підготовче судове засідання відкласти на 04.05.2023 на 15:30 год.

28.04.2023 ухвалою суд виправив описку в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі №904/1204/23, зазначивши - "Відкласти підготовче судове засідання на 04.05.2023 на 15:00 год.".

04.05.2023 ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 01.06.2023 о 16:00год.

01.06.2023 у справі оголошено перерву до 15:30 год. 07.06.2023.

Відповідач-2 та Третя особа в судове засідання 07.06.2023 не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином (арк.с. 129, 131).

Відповідно до ч.1, п.3 ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи неявку Відповідача-2 та Третьої особи, належним чином сповіщених про судове засідання, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника Відповідача-2 та Третьої особи.

В судовому засіданні 07.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

3. Позиції інших учасників справи

29.03.2023 представник Відповідача-1 надав відзив на позов (арк.с. 66-74), в якому зазначає про те, що Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що в результаті неналежного утримання спірного будинку Позивачу створюється небезпека його майну. Центральним апеляційним господарським судом встановлено, що навіть після експертного висновку від 23.07.2020 про аварійний стан будинку, Позивач набув 08.04.2021 року право власності на гараж - по просп. Гагаріна, 19 Б, який впритул побудований до нежитлового будинку по пр. Гагаріна, 19. Так, Відповідач просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог.

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканар" є власником гаражу по проспекту Гагаріна, 19-Б в місті Дніпрі, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (арк.с. 7-8).

16.04.2014 року зареєстровано право власності на нежитловий будинок по пр. Гагаріна, 19 за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначає Позивач у позові, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканар" раніше звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідача-1: Дніпровської міської ради, відповідача-2: Комунального підприємства "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" Дніпровської міської ради, в якій просить суд усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю Сканар гаражем, що розташований за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 196, шляхом знесення Дніпровською міською радою та комунальним підприємством Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця Дніпропетровської міської ради аварійного будинку площею 1003,1 кв.м, який розташований за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 року по справі №904/3350/20 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 у справі №904/3350/20 залишено без змін.

За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, здійсненої в рамках судової справи №904/3550/20, експертом у висновку №07-20 від 23.07.2020 встановлено наступне (арк.с. 9-26):

По першому питанню.

Нежитловий будинок по проспекту Гагаріна, 19 в місті Дніпрі відповідно до положень ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 знаходиться в аварійному технічному стані (категорія технічного стану 4).

Аварійний технічний стан нежитлового будинку по проспекту Гагаріна, 19 в місті Дніпрі перешкоджає користуватися товариству з обмеженою відповідальністю "Сканар" гаражем по проспекту Гагаріна, 196 в місті Дніпрі, оскільки гараж знаходиться в небезпечній зоні руйнування аварійного будинку.

По другому питанню.

Враховуючи високу вірогідність подальшого руйнування аварійного нежитлового будинку по проспекту Гагаріна, 19 в місті Дніпрі даний будинок створює небезпеку для гаражу по проспекту Гагаріна, 196 в місті Дніпрі, а також для життя та здоров 'я людей, які експлуатують гараж або наближаються до нежитлового будинку.

По третьому питанню.

Приймаючи до уваги аварійний технічний стан будівельних конструкцій нежитлового будинку по проспекту Гагаріна, 19 в місті Дніпрі, та враховуючи втрату несучої здатності його основними конструктивними елементами, відновити будинок, тобто поновити його експлуатаційну придатність, є неможливим.

Щодо висновку судового експерта, Верховний Суд в окремій ухвалі від 08.06.2021 у справі №904/3550/20 вказав про таке (арк.с. 27-32):

"Як вже зазначалося, згідно з наявним у матеріалах справи висновком експерта № 07-20 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи щодо технічного стану нежитлового будинку площею 1003,1 м2, розташованого за адресою: м. Дніпро, просп. Гагаріна, 19, складеного 23.07.2020, нежитловий будинок відповідно до положень ДСТУ-Н Б В. 1.2-18:2016 знаходиться в аварійному технічному стані (категорія технічного стану 4); враховуючи високу вірогідність подальшого руйнування аварійного нежитлового будинку на просп. Гагаріна, 19 в м. Дніпрі, цей будинок створює небезпеку для гаража на просп. Гагаріна, 19-Б в м. Дніпрі, а також: для життя та здоров`я людей, які експлуатують гараж: або наближаються до нежитлового будинку; враховуючи аварійний технічний стан будівельних конструкцій нежитлового будинку на просп. Гагаріна, 19 в м.Дніпрі та враховуючи втрату несучої здатності його основними конструктивними елементами, відновити будинок, тобто поновити його експлуатаційну придатність, є неможливим.

Верховний Суд наголошує на необхідності вжиття Дніпровською міською радою як власником нежитлового будинку площею 1003,1 м2, розташованого за адресою: м. Дніпро, просп. Гагаріна, 19, заходів щодо запобігання наявної небезпеки для життя та здоров`я оточуючих людей та майна, належного іншим особам, розташованого поряд з аварійним будинком, про що зазначено у висновку експерта, який, у свою чергу, Дніпровською міською радою не спростований, та дотримання Дніпровською міською радою положень статті 322 Цивільного кодексу України щодо зобов`язання власника утримувати майно, що йому належить.".

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, Позивач в позові зазначає про те, що загроза небезпеки його гаражу є результатом незаконної бездіяльності Дніпровської міської ради та невиконання зобов`язань Українським державним університетом науки і технологій, що підтверджується наступним.

Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради рішенням від 15.04.1993 № 462 передав Будинок № 19 (у зв`язку з його непридатністю для житла) на баланс Дніпропетровському металургійному інституту для тимчасового використання в якості лабораторії та зобов`язав інститут в подальшому знести даний будинок (арк.с. 34).

Згідно з частиною другою статті 7 Житлового кодексу України непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або зносяться за рішенням виконавчого комітету міської ради.

Частиною першою статті 73 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що акти виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради в межах наданих йому повноважень прийняв обов`язкове для виконання рішення від 15.04.1993 № 462 про знесення Будинку № 19 Дніпропетровським металургійним інститутом.

Однак рішення виконкому від 15.04.1993 № 462 було виконано лише в частині передачі будинку на баланс вищевказаному освітньому закладу - в частині знесення будинку рішення залишається невиконаним до сьогоднішнього дня, про що свідчать фотографії, з яких видно, що Будинок № 19 досі не знесений (арк.с. 35-38).

Отже, встановлена судовим експертом у висновку №07-20 від 23.07.2020 та підтверджена Верховним Судом в окремій ухвалі від 08.06.2021 у справі №904/3550/20 загроза належному ТОВ Сканар гаражу залишається, а тому позивач має право відповідно до статті 1164 ЦК України вимагати вжиття невідкладних заходів щодо усунення такої загрози.

Оскільки рішення виконкому від 15.04.1993 №462 покладало обов`язок по знесенню аварійного будинку на Дніпропетровський металургійний інститут, то позивач заявляє вимогу про зобов`язання знести Будинок №19 до Українського державного університету науки і технологій, який відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 258-р є правонаступником Національної металургійної академії України, яка, в свою чергу, була правонаступником Дніпропетровського металургійного інституту згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.1993 № 646.

Одночасно з цим товариство з обмеженою відповідальністю Сканар заявляє позовні вимоги до Дніпровської міської ради про визнання незаконною її бездіяльності, яка призвела до порушення прав позивача з огляду на таке.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2011 у справі №31/335-09 за позовом Дніпропетровської міської ради до Національної металургійної академії України, яке ухвалено судом у зв`язку із скасуванням міською радою у 2009 році рішення виконкому від 15.04.1993 №462, було частково задоволені позовні вимоги і зобов`язано академію передати Будинок № 19 на баланс комунальному підприємству Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради, ідентифікаційний код 03341763.

На виконання рішення суду від 22.09.2011 будинок №19 передано у грудні 2011 року на баланс вищевказаного комунального підприємства, яке у квітні 2012 року зареєструвало право комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав і довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк.с. 39-42).

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2011 у справі №31/335-09 було скасовано судом касаційної інстанції, а 20 липня 2016 року Господарським судом Дніпропетровської області було ухвалено нове рішення у справі № 20/5005/1342/2012 (новий номер справи № 31/335-09), яким відмовлено у задоволенні позову.

Одночасно з цим постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 у справі № 412/15190/2012 підтверджено законність рішення виконкому Дніпропетровської міської ради 15.04.1993 № 462 і судом зроблено висновок, що рішення № 462 є ненормативним правовим актом, який вичерпує свою дію лише за фактом його повного виконання.

У зв`язку із скасуванням рішення від 22.09.2011, на підставі якого будинок № 19 вибув з балансу Національної металургійної академії України, Господарський суд Дніпропетровської області постановив у справі №20/5005/1342/2012 ухвалу від 12.04.2017 (арк.с. 43-46), якою здійснив поворот виконання рішення суду від 22.09.2011 та зобов`язав комунальне підприємство Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю повернути Будинок № 19 Національній металургійній академії України на баланс.

У жовтні 2018 року наказ суду від 12.04.2017 (арк.с. 47), виданий на підставі вищевказаної ухвали про поворот виконання, був пред`явлений Національною металургійною академією України до Соборного відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області і даним відділом відкрито виконавче провадження № 57269608, що підтверджується постановою державного виконавця від 17.10.2018 (арк.с. 48-49).

Однак боржник у виконавчому провадженні № 57269608 - комунальне підприємство Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради - не виконав наказ суду від 12.04.2017 про повернення Будинку № 19 на баланс Національній металургійній академії України, посилаючись на те, що 1 листопада 2012 року даний будинок був переданий з балансу вказаного комунального підприємства на баланс іншого комунального підприємства - КП Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця Дніпропетровської міської ради, ідентифікаційний код 13418050.

Виведення власником Будинку № 19 - Дніпровською міською радою - майна з балансу боржника призвело до винесення у виконавчому провадженні № 57269608 постанови від 22.05.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу (арк.с. 50-51), оскільки, як зазначив державний виконавець у постанові, у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він повинен передати стягувачу в натурі.

Незважаючи на повторне пред`явлення до виконання у березні 2020 року наказу суду від 12.04.2017 (арк.с. 52-53), ухвала суду від 12.04.2017 залишається невиконаною.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" зазначено, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (див. висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання незаконною бездіяльності Дніпровської міської ради, яка полягає в ухиленні від передачі на баланс Українському державному університету науки і технологій нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19; зобов`язання Дніпровської міської раду передати на баланс Українському державному університету науки і технологій нежитловий будинок площею 1003,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19; зобов`язання Українського державного університету науки і технологій виконати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.04.1993 № 462 шляхом знесення нежитлового будинку площею 1003,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19, усунувши таким чином загрозу майну товариства з обмеженою відповідальністю Сканар.

Підставою заявлених вимог позивач фактично визначив обставини руйнування нежитлового будинку площею 1003,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19, впритул до якого знаходиться гараж, право власності на який належить Позивачеві, також обставини невиконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2017 року у справі №20/5005/1342/2012 про поворот виконання рішення суду і зобов`язання Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» повернути Національній металургійній академії України (правонаступником якої є Відповідач-2) на баланс нежитлового нежитлового будинку за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19, а також обставини невиконання рішення виконкому Дніпровської міської ради від 15.04.1993 № 462 про знесення зазначеного будинку.

Так, Позивач вважає, що примусова передача на баланс Відповідача-2 спірного будинку, що руйнується, а також примушення останнього виконати рішення виконкому Дніпровської міської ради від 15.04.1993 № 462 про знесення зазначеного будинку призведе до захисту його права власності від об`єкту нерухомості, що внаслідок руйнування несе загрозу власності Позивача.

В матеріалах справи є висновок №07-20 від 23.07.2020 судової будівельно-технічної експертизи, проведеної у судовій справи №904/3550/20, згідно з яким (арк.с. 9-26):

нежитловий будинок по проспекту Гагаріна, 19 в місті Дніпрі відповідно до положень ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 знаходиться в аварійному технічному стані (категорія технічного стану 4);

аварійний технічний стан нежитлового будинку по проспекту Гагаріна, 19 в місті Дніпрі перешкоджає користуватися товариству з обмеженою відповідальністю "Сканар" гаражем по проспекту Гагаріна, 196 в місті Дніпрі, оскільки гараж знаходиться в небезпечній зоні руйнування аварійного будинку;

враховуючи високу вірогідність подальшого руйнування аварійного нежитлового будинку по проспекту Гагаріна, 19 в місті Дніпрі даний будинок створює небезпеку для гаражу по проспекту Гагаріна, 196 в місті Дніпрі, а також для життя та здоров 'я людей, які експлуатують гараж або наближаються до нежитлового будинку;

приймаючи до уваги аварійний технічний стан будівельних конструкцій нежитлового будинку по проспекту Гагаріна, 19 в місті Дніпрі, та враховуючи втрату несучої здатності його основними конструктивними елементами, відновити будинок, тобто поновити його експлуатаційну придатність, є неможливим.

На момент вирішення спору у справі відсутні дані про зміну стану спірного будинку, отже, загроза майну Позивача залишається. У зв`язку з цим суд вважає необгрунтованими аргументи Відповідача-1 про те, що Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що в результаті неналежного утримання спірного будинку Позивачу створюється небезпека його майну.

Розглядаючи встановлені законом способи захисту порушеного права Позивача мирно володіти своїм майном, суд керується таким.

За змістом частини 1 ст. 316, частини 1 ст. 317, ст. 318 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частини 1- 3 статті 319 ЦК України).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, за змістом наведених норм, усім власникам надано рівні умови для захисту права власності. У статті 386 Цивільного кодексу України закріплено основні правові засади захисту права власності в Україні, які базуються на принципі рівності захисту права власності всіх його суб`єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад). На меті зазначені положення мають юридичну рівність власників у виборі та застосуванні встановлених законом засобів захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.

Фізична особа, життю, здоров`ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює (ч. 1 ст. 1163 ЦК України).

У разі не усунення загрози життю, здоровію, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; відшкодування завданої шкоди; заборони діяльності, яка створює загрозу (ч. 1 ст. 1164 ЦК України).

Отже, законним способом захисту свого майна від іншого власника, який допустив руйнування свого майна, що несе загрозу навколо, може бути, зокрема, вимога про вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози. Водночас, на думку суду, вимога Позивача про знесення будинку призводить до порушення фундаментальних основ права власності, а саме принципів рівності власників перед законом та непорушності права власності.

Таким чином, вимога Позивача про знесення спірного будинку виходить за межі законних засобів захисту порушеного права, які повинні бути не тільки ефективними, а й відповідати межам реалізації своїх прав. Зокрема, стаття 13 ЦК України зазначає, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Вимога Позивача про примусове виконання рішення виконкому Дніпровської міської ради від 15.04.1993 № 462, пунктом 2.1 якого вирішено «знести зазначений будинок встановленим порядком» суд вважає таким, що не відповідає обсягу правомочностей Позивача, який не наділений повноваженнями ані законом, ані від виконкому контролювати виконання рішень виконкому місцевої ради.

Одночасно суд зазначає, що рішення виконкому Дніпровської міської ради від 15.04.1993 № 462 «Про передачу на баланс Дніпропетровському металургійному інституту будинку по пр.Гагаріна, 19» є правовим актом ненормативного характеру, тобто не є актом законодавства, по суті є розпорядчим актом виконавчого органу власника, який здійснює свої права власника, а саме володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, вимога Позивача про примусове виконання цього рішення виходить за межі прав Позивача, який не є власником цього спірного будинку і не є особою, що прийняла таке рішення.

Крім того, у Реєстрі об`єктів прав комунальної власності територіальної громади м. Дніпра по гір. Гагаріна, 19 є запис про нежитловий будинок літ. А-3 з підвалом, прибудова літ. а-1, ґанки літ. а, а1, а2, а3, входи у підвал літ. а4, а5, загальною площею 1003,1 м2, який перебуває на балансі КП Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця ДМР.

Отже, Позивач не залучив за позовом належну особу, на балансі та утриманні якої на даний час перебуває спірний будинок, що руйнується і несе загрозу майну Позивача. Пред`явлення вимоги про знесення будинку до Українського державного університету науки і технологій є безпідставним, оскільки на момент вирішення спору університет не володіє цим будинком.

Позовну вимогу Позивача до міської ради про визнання незаконною бездіяльності Дніпровської міської ради, яка полягає в ухиленні від передачі на баланс Українському державному університету науки і технологій спірного будинку та про зобов`язання Дніпровської міської раду передати його на баланс Українському державному університету науки і технологій суд також визнає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки передача власником свого майна на баланс будь-кому є конституційним правом власника розпоряджатися та управляти своїм майном на свій розсуд. Посилання Позивача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2017 року у справі №20/5005/1342/2012 про поворот виконання рішення суду і зобов`язання Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» повернути Національній металургійній академії України (правонаступником якої є Відповідач-2) на баланс нежитлового нежитлового будинку за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19, є необґрунтованим, оскільки поворот виконання рішення суду є процесуальним поверненням сторін в первісний стан до прийняття судового рішення, в той же час Позивач не є ані учасником цієї справи, ані особою, якій належать речові права на спірне майно.

6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору

Враховуючи викладене, суд відмовляє у позові повністю, оскільки Позивачем обраний спосіб захисту порушеного права, який виходить за межі правомочностей Позивача та законодавчо визначені межі реалізації цивільних прав.

За результатами вирішення спору понесені Позивачем судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАНАР" (49068, м.Дніпро, вул.Гвардійська, буд. 11, код ЄДРПОУ 42521006) до Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) та Українського державного університету науки і технологій (49010, м.Дніпро, вул.Лазаряна, буд. 2, код ЄДРПОУ 44165850) залишити без задоволення.

Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАНАР" судові витрати у вигляді судового збору покласти на Позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.06.2023

Суддя Н.Б. Кеся