Постанова

від 10.10.2023 по справі 904/1204/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023 року м. Дніпро Справа № 904/1204/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканар"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Кеся Н.Б.) від 07.06.2023р. у справі № 904/1204/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканар", м. Дніпро

до Відповідач-1 Дніпровська міська рада, м. Дніпро

Відповідач-2 Український державний університет науки і технологій, м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача-1 - Комунальне підприємство "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканар" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1 - Дніпровської міської ради та відповідача-2 - Українського державного університету науки і технологій, в якій просило суд:

- визнати незаконною бездіяльність Дніпровської міської ради, яка полягає в ухиленні від передачі на баланс Українському державному університету науки і технологій нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19;

- зобов`язати Дніпровську міську раду передати на баланс Українському державному університету науки і технологій нежитловий будинок площею 1003,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19;

- зобов`язати Український державний університет науки і технологій виконати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.04.1993 № 462 шляхом знесення нежитлового будинку площею 1003,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19, усунувши таким чином загрозу майну товариства з обмеженою відповідальністю Сканар;

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що загроза небезпеки його майну є результатом незаконної бездіяльності Дніпровської міської ради та невиконання зобов`язань Українським державним університетом науки і технологій.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023р. у справі № 904/1204/23:

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканар" (49068, м. Дніпро, вул. Гвардійська, буд. 11, код ЄДРПОУ 42521006) до Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) та Українського державного університету науки і технологій (49010, м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 2, код ЄДРПОУ 44165850) залишено без задоволення;

- понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканар" судові витрати у вигляді судового збору покладено на позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканар", в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023р. у справі № 904/1204/23 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує про те, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову через обрання позивачем незаконного способу захисту порушеного права суперечать ст.ст. 1163, 1164 ЦК України та судовим рішенням, які мають преюдиціальне значення для даної справи, зокрема ухваленим у справі № 20/5005/1342/2012 та у справі № 904/3550/20.

Апелянт також вказує, що судом першої інстанції не були застосовані при вирішенні спору ч. 1 ст. 18 ГПК України, ч. 3 ст. 78 ГК України, ст. 327 ЦК України, ст.ст. 17, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2 ст. 7 ЖК України та не врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 22.01.2021 № 922/623/20.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023р. у справі № 904/1204/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 19.09.2023р.

В судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 19.09.2023р. по 10.10.2023р.

Представники апелянта у судовому засіданні по справі доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсягу та просили її задовольнити.

Представник відповідача-1 у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні по справі проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, посилаючись при цьому на те, що позивач не є учасником спору у справі № 20/5005/1342/2012, а виконання рішення у цій справі має здійснюватись в межах відповідного виконавчого провадження.

Відповідач-2 та третя особа не скористалися своїм правом участі у судовому засіданні та не забезпечили явку представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що неявка представників відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не перешкоджає апеляційному перегляду справи, а явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представників відповідача-2 та третьої особи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканар" є власником гаражу по проспекту Гагаріна, 19-Б в місті Дніпрі, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (арк.с. 7-8).

16.04.2014 року зареєстровано право власності на нежитловий будинок по пр. Гагаріна, 19 за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач стверджує, що нежитловий будинок по пр. Гагаріна, 19 знаходиться в аварійному технічному стані, що перешкоджає йому користуватися гаражем по проспекту Гагаріна, 19-Б в місті Дніпрі, оскільки гараж знаходиться в небезпечній зоні руйнування аварійного будинку, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи Висновок експерта № 07-20 за результатом проведення судової будівельно-технічної експертизи від 23.07.2020р.

Вищенаведені обставини щодо аварійного стану нежитлового будинку по пр. Гагаріна, 19, який становить загрозу належному позивачеві гаражу по пр. Гагаріна, 19-Б, і були підставами для пред`явлення позивачем даного позову до відповідачів в Господарському суді Дніпропетровської області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені позивачем вимоги виходять за межі законних засобів захисту порушеного права, які повинні бути не тільки належними та ефективними, а й відповідати межам реалізації своїх прав, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, за змістом ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 зазначеного Кодексу).

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересу встановлені, зокрема ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом частини 1 ст. 316, частини 1 ст. 317, ст. 318 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частини 1- 3 статті 319 ЦК України).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 321 зазначеного Кодексу, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За змістом чинного законодавства, зокрема, Конституції України та Цивільного кодексу України, усім власникам надано рівні умови для захисту права власності. У статті 386 Цивільного кодексу України закріплено основні правові засади захисту права власності в Україні, які базуються на принципі рівності захисту права власності всіх його суб`єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад). На меті зазначені положення мають юридичну рівність власників у виборі та застосуванні встановлених законом засобів захисту.

Норма частини 2 ст. 386 ЦК України закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.

Матеріалами справи підтверджується, що на час пред`явлення позову та вирішення справи судом першої інстанції, ТОВ "Сканар" є власником гаражу по проспекту Гагаріна, 19-Б в місті Дніпрі, а територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради власником нежитлового будинку по пр. Гагаріна, 19 в місті Дніпрі.

Позивач в позові зазначає, що загроза небезпеки його гаражу є результатом незаконної бездіяльності Дніпровської міської ради щодо передачі на баланс Українському державному університету науки і технологій вказаного будинку та невиконання останнім рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.04.1993 № 462.

Так, згідно вказаного рішення виконавчий комітет зобов`язав Житлово-експлуатаційне об`єднання Жовтневого району передати, а Дніпропетровський металургійний інститут прийняти на баланс непридатний для житла будинок по пр. Гагаріна, 19 для використання у виробничих потребах в якості лабораторії Інституту, до закінчення будівництва спортивного майданчику, після чого знести встановленим порядком.

Втім, як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, рішення виконкому від 15.04.1993 № 462 було виконано лише в частині передачі будинку на баланс вищевказаному освітньому закладу, а в частині знесення будинку рішення залишилось невиконаним.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2011 у справі № 31/335-09, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 року, позов Дніпропетровської міської ради задоволено частково та зобов`язано Національну металургійну академію України виконати рішення Дніпропетровської міської ради від 22.07.2009р. № 198/48 «Про скасування рішення виконкому міської ради від 15.04.93 № 462 «Про передачу на баланс Дніпропетровському металургійному інституту будинку по пр. Гагаріна, 19» шляхом передачі Національною металургійною академією України зі свого балансу на баланс Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 19.

27.12.2011 року на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 31/335-09, виданого 10.10.2011р. Національною металургійною академією України було передано зі свого балансу на баланс Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради нежитловий будинок, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 19.

У квітні 2012 року Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради зареєструвало право комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав і довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк.с. 39-42).

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. касаційну скаргу Національної металургійної академії України задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 року у справі № 31/335-09 Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2011 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012 року у справі № 20/5005/1342/2012 (31/335-09) позов задоволено частково; зобов`язано Національну металургійну академію України виконати рішення Дніпропетровської міської ради від 22.07.2009 року № 198/48 "Про скасування рішення виконкому міської ради від 15.04.1993 року № 462 "Про передачу на баланс Дніпропетровському металургійному інституту будинку по пр. Гагаріна, 19" шляхом передачі Національною металургійною академією України зі свого балансу на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 19.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року рішення місцевого господарського суду скасовано; в позові відмовлено з огляду на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2012р. касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2012р. у справі № 20/5005/1342/2012 (31/335-09) Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2016 року у справі № 20/5005/1342/2012 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2017 року у справі № 20/5005/1342/2012 заяву Національної металургійної академії України про поворот виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2011 року у справі № 20/5005/1342/2012 (попередній № 31/335-09) задоволено. Здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2011 року у справі № 20/5005/1342/2012 (попередній № 31/335-09). Зобовязано Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради повернути Національній металургійній академії України на баланс нежитловий будинок, що знаходиться за адресою м. Дніпро, пр. Гагаріна 19, про що видати наказ.

Також, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 у справі № 412/15190/2012 було визнано протиправним та скасоване рішення Дніпропетровської міської ради № 198/48 від 22.07.2009р. «Про скасування рішення виконкому міської ради від 15.04.93 № 462 «Про передачу на баланс Дніпропетровському металургійному інституту будинку по пр. Гагаріна, 19».

У жовтні 2018 року наказ суду від 12.04.2017 (арк.с. 47), виданий на підставі вищевказаної ухвали про поворот виконання, був пред`явлений Національною металургійною академією України до Соборного відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області і даним відділом відкрито виконавче провадження № 57269608, що підтверджується постановою державного виконавця від 17.10.2018 (арк.с. 48-49).

Проте, боржник у виконавчому провадженні № 57269608 - Комунальне підприємство Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради - не виконало наказу суду від 12.04.2017 про повернення будинку № 19 на баланс Національній металургійній академії України у зв`язку з передачею 1 листопада 2012 року даного будинку з балансу вказаного комунального підприємства на баланс іншого комунального підприємства - КП Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця Дніпропетровської міської ради, що призвело до винесення у виконавчому провадженні № 57269608 постанови від 22.05.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу (арк.с. 50-51), оскільки, як зазначив державний виконавець у постанові, у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він повинен передати стягувачу в натурі.

Незважаючи на повторне пред`явлення до виконання у березні 2020 року наказу суду від 12.04.2017 (арк.с. 52-53), ухвала суду від 12.04.2017 залишається невиконаною.

З вищенаведеного вбачається, що ТОВ "Сканар" не є учасником справи № 20/5005/1342/2012 (31/335-09) та не є учасником відповідних правовідносин щодо визначення правового статусу нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 19, та його передачі з балансу на баланс комунальних підприємств, створених Дніпровською міською радою та Українського державного університету науки і технологій, як правонаступника Національної металургійної академії України відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 258-р, яка, в свою чергу, була правонаступником Дніпропетровського металургійного інституту згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.1993 № 646, втім позовні вимоги позивача фактично спрямовані на виконання рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.04.1993 № 462, до виконання якого позивач не має жодного відношення відповідно до норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та на виконання судового рішення, яке підлягає виконанню за заявою стягувача у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст. 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 12 зазначеного Кодексу передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Загальні правила щодо виконання цивільних обов`язків, межі виконання та підстави звільнення від таких обов`язків унормовані статтею 14 ЦК.

Під цивільним обов`язком розуміється вимога від суб`єкта цивільного права певних дій (або невиконання дій), забезпечена можливістю правового спонукання до належної поведінки. Зміст цивільного обов`язку становлять такі вимоги: поведінка зобов`язаної особи визначена вимогами норми права; поведінка зобов`язаної особи визначена вимогами уповноважених осіб; поведінка зобов`язаної особи у випадку невиконання цивільного обов`язку забезпечується вимогою (рішенням) суду виконати цей обов`язок.

За змістом частин 1, 2 ст. 14 ЦК, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Між позивачем та відповідачами відсутні цивільні правовідносини, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженнням нежитловим будинком, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19 та відповідно у відповідачів відсутне перед позивачем цивільне зобов`язання щодо виконання вказаних вище рішення органу місцевого самоврядування та судового рішення, а їх виконання безпосередньо не стосується прав та інтересів позивача.

Відтак, в ТОВ "Сканар" відсутні правові підстави для визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання Дніпровської міської ради передати на баланс Українському державному університету науки і технологій нежитловий будинок площею 1003,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19, та зобов`язання Українського державного університету науки і технологій виконати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.04.1993 № 462 шляхом знесення цього нежитлового будинку, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, власником нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19 є територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, а вимоги про знесення цього будинку позивачем пред`явлені до Українського державного університету науки і технологій, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства щодо змісту та захисту права власності.

Колегія суддів також враховує, що позивач вже звертався з позовом в порядку ст.ст. 1163, 1164 ЦК України до Дніпровської міської ради та Комунального підприємства "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця", проте рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020р. у справі № 904/3550/20, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2022р., у задоволенні позову ТОВ «Сканар» про знесення Дніпровською міською радою та Комунальним підприємством Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця Дніпропетровської міської ради аварійного будинку площею 1003,1 кв.м, який розташований за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19 було відмовлено.

Отже, позивачем вже було реалізовано право на звернення до суду з вимогою про усунення загрози його майну шляхом знесення аварійного будинку площею 1003,1 кв.м, який розташований за адресою: місто Дніпро, проспект Гагаріна, 19, а судами була надана відповідна правова оцінка таким вимогам, які визнані неправомірними та безпідставними, зокрема через неправомірне втручання у право власності іншої особи.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, отже підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 07.06.2023р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 12 078,00 грн. слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023р. у справі № 904/1204/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023р. у справі № 904/1204/23 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканар".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 18.10.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз