Постанова

від 13.06.2023 по справі 215/2765/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4852/23 Справа № 215/2765/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 215/2765/16

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Тимофєєва В.О.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», Приватний підприємець з пасажирських перевезень у м. Кривому Розі від ПАТ «Північтранс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС») ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Трофименко Марина Володимирівна, на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2022 року, яка постановлена суддею Лиходєдовим А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 березня 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом доФілії Підприємстваз пасажирськихперевезень ум.Кривому РозіПАТ «Північтранс» (правонаступникомякого єТовариство зобмеженою відповідальністю«ПІВНІЧ ТРАНС»),приватного підприємцяз пасажирськихперевезень ум.Кривому Розівід ПАТ«Північтранс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС») ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, встановлення факту трудових відносин, та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Трофименко М.В., просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування тієї обставини, що позивач не був належним чином повідомлений про хід розгляду справи.

При цьому, вважає, що суд наділений повноваженнями залишити позов без розгляду виключно у випадку повторної неявки належним чином повідомленого позивача про час там місце розгляду справи, чого в даному випадку встановлено не було..

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» зазначає, що апеляційна скарга необґрунтована та просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Трофименко М.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Філії Підприємства з пасажирських перевезень у м. Кривому Розі ПАТ «Північтранс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС»), приватного підприємця з пасажирських перевезень у м. Кривому Розі від ПАТ «Північтранс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС») ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, встановлення факту трудових відносин, та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України й виходив з того, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі«De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04).

Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 185 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (п. 8 ч.1 ст. 257ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Відповідно до частин п`ятої, одинадцятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною шостою статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).

Враховуючи приписи частини шостої статті 272 ЦПК України,повернення поштового відправлення (копії судового рішення) до суду з відміткою про такі причини повернення, як «за закінченням терміну зберігання» або без зазначення причин повернення не є підтвердженням відмови учасника справи від одержання копії судового рішення чи про відсутність учасника справи за адресою, повідомленою суду.

В оцінці спірних правовідносин суд зобов`язаний врахувати правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), в якій зроблено висновок про те, що повернення повістки про виклик до суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи.

Оскільки порядок вручення судових повісток (частина восьма статті 128 ЦПК України) та копій судових рішень (частина шоста статті 272 ЦПК України) містять подібні правила належного їх вручення та визначення дати, з якої особа вважається повідомленою про розгляд справи чи ознайомленою зі змістом судового рішення, тому висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), є застосовним при вирішенні питання щодо належного вручення копії судового рішення учаснику справи.

У справі, що переглядається, ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху тричі надсилалася на адресу зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 , протепоштові відправлення повернулися до суду із зазначенням причин повернення «за закінченням терміну зберігання».

Наведене підтверджує те, що копія зазначеної ухвали не була вручена позивачеві ОСОБА_1 в порядку, визначеному ЦПК України.

Разом з тим, слід зазначити, що ОСОБА_1 повідомляв суду використовувані ним адресу електронної пошти та номер засобу зв`язку.

Якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 759/14068/19).

Доказів на підтвердження вжиття судом першої інстанції інших заходів з метою вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху матеріали справи не містять.

Посилання ж суду першої інстанції на ту обставину, що позивач, скориставшись своїм правом на звернення з позовом до суду, недобросовісно ставиться до процесуальних обов`язків, неухильне виконання яких визначено вимогами ст. 43 ЦПК України, а саме протягом періоду червень 2021 року березень 2022 року поштову кореспонденцію за адресою зазначеною в заяві не отримував, сам, або через свого представника, в цей період із заявою та запитами про рух справи не звертався, не можуть бути підставою для залишення позову без розгляду у даному випадку, оскільки, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967/15-ц (провадження № 61-43936св18) зазначено, щодобросовісність учасників судового процесу, зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та вживати заходи щодо обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судом обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що судом не було дотримано обов`язку проінформувати позивача ОСОБА_1 про процедурні рішення та ухвала суду про залишення позовної заяви без руху не була належно доведена до відома позивача.

Враховуючи те, що у матеріалах справи немає доказів на підтвердження належного вручення ОСОБА_1 копії судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення позову без розгляду призвело до обмеження реалізації права на доступ до правосуддя, передбаченого статтею 6 Конвенції, та порушення процесуальних гарантій забезпечення справедливого розгляду справи через неналежне інформування позивача про встановлені судом недоліки позовної заяви та наданий строк на їх усунення.

Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Трофименко Марина Володимирівна, - задовольнити.

Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2022 року скасувати та направити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС», приватного підприємця з пасажирських перевезень у м. Кривому Розі від ПАТ «Північтранс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС») ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, встановлення факту трудових відносин, та відшкодування моральної шкоди до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 13 червня 2023 року.

Головуючий:

Судді: