Рішення

від 12.06.2023 по справі 469/1061/20

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.06.2023 Справа № 469/1061/20

2/469/105/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Добрянський В.Л.,

представники відповідача

Акціонерного товариства«Миколаївобленерго» - Клис Н.А.,

- ОСОБА_2 ,

- ОСОБА_3

представники відповідача

Товариства зобмеженою

відповідальністю«Аркадія-П» - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доАкціонерного товариства «Миколаївобленерго» таТовариствазобмеженою відповідальністю«Аркадія-П»про усуненняперешкод укористуванні земельноюділянкою тазобов`язаннявчинити дії,

в с т а н о в и в:

21 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго», у якому, з урахуванням викладених в уточненій позовній заяві від 13.04.2021 року (Т.1, а.с.111-113), просив:

- усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4820982200:12:041:0007, шляхом зобов`язання Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (місцезнаходження: вул.Громадська, 40, м.Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 23399393) здійснити демонтаж опор лінії електропередачі: 130/890; 131/890; 132/890; 133/890/111/896 подвійний номер; 108/896, розташованих на належній йому земельній ділянці, та покласти на відповідача судові витрати.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що він за договорами купівлі-продажу від 07.11.2019 року придбав у власність земельні ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0366 площею 1,0007 га, з кадастровим номером 4820982200:09:000:0367 площею 0,5003 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельних ділянок - рекреаційне призначення.

На момент купівлі-продажу зазначених земельних ділянок будь-які обмеження у їх використанні були відсутні. Об`єкти електричної мережі не були предметом договорів купівлі-продажу, які були укладені ним з продавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так, за пунктом 7 Договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0366 площею 1,0007 га, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0003997012019 виданого Новодофінівською сільською радою Лиманського району Одеської області від 31.10.2019 року, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

За пунктом 7 Договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0367 площею 0,5003 га, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0004003922019 виданого Новодофінівською сільською радою Лиманського району Одеської області від 01.11.2019 року, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

Для зручності користування земельними ділянками за заявою позивача вказані земельні ділянки були об`єднані в одну земельну ділянку з новим кадастровим № 4820982200:12:041:0007 загальною площею 1,5010 га, а старі кадастрові номери були скасовані.

Під час встановлення межових знаків було виявлено, що на вказаній земельній ділянці розташовані електроопори AT «Миколаївобленерго» напругою 10 кВ. На запити позивача AT «Миколаївобленерго» повідомило, що, нібито, опори були розміщені на земельній ділянці та зведені в експлуатацію у 1987 p., а у 2012 р. були здійснені роботи з реконструкції зазначеної повітряної лінії.

На даний час через зазначену земельну ділянку проходить лінія електропередачі напругою 10 кВ, яка знаходиться на технічному обслуговуванні АТ «Миколаївобленерго» та підприємством встановлено бетонні стовпи лінії електропередачі, що є порушенням вимог Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), які є основним нормативно- технічним документом, що регламентує вимоги до конструкції, розміщення та улаштування електроустановок.

Згідно з вимогами п.2.5.169 ПУЕ, проходження ПЛ по населеній місцевості слід виконувати відповідно до вимог державних будівельних норм України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Проходженням по земельній ділянці, ліній електропередач напругою 10 кВ порушено його право на безпечне використання за цільовим призначенням належної йому на праві власності земельної ділянки.

Дана ЛЕП 10-кВ була побудована і введена в експлуатацію у 2012 році, в зв`язку з чим на опорах нанесено напис про рік реконструкції.

Жодного погодження попередніх землекористувачів та власників земель на розміщення ЛЕП-10 кВ відповідачем не отримувались і земельні ділянки під будівництво ЛЕП не вилучалися з користування.

Жодних попереджень про обмеження у користуванні земельними ділянками він не отримував ані під час їх купівлі, ані згодом - під час листування з АТ «Миколаївобленерго» з приводу перенесення стовпів ЛЕП.

Згідно маркуванню на електроопорах, розташованих на його земельній ділянці вздовж дороги, їх номери наступні: 130/890; 131/890; 132/890; 133/890/111/896 - подвійний номер; Посередині земельної ділянки розташована опора 108/896, повітряна лінія з якої замкнута на опору 131/890 з одної сторони, та на опору 82/896, за межами ділянки позивача (Схема 1). Таким чином, позивачу не зрозуміло, чому дві різні повітряні лінії електропередачі замкнуті в одну та проходять через його земельну ділянку.

На неодноразові звернення до АТ «Миколаївобленерго» щодо перенесення залізобетонних опор (стовпів) та повітряних кабельних електроліній за межі належної йому земельної ділянки залишені без задоволення, а розміщенням стовпів лінії електропередачі на його земельній ділянці порушуються його права, передбачені статтею 90 Земельного кодексу України.

Втручанням упродовж тривалого часу без погодження з ним у його право власності створює для нього безліч незручностей, він позбавлений можливості розпорядитися власністю на власний розсуд, тобто реалізувати право власності у повному обсязі.

Це втручання відповідача у право власності позивача є протиправним, адже здійснено без погодження з позивачем, договір сервітуту також не укладався.

У добровільному порядку вирішити спір не вдається упродовж тривалого часу.

Посилаючись на наведені обставини та положення ч.1 ст.78 ЗК України, якою визначено зміст права власності на землю, ст.152 ЗК України щодо забезпечення державою громадянам та юридичним особам рівних умов захисту прав власності на землю та права власника земельної ділянки вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, ст.319 ЦК України згідно якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд ОСОБА_1 просив задовольнити позов.

30грудня 2020року судом відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (Т.1, а.п.40).

Ухвалою судувід 17.05.2021року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.1, а.п.233).

У надісланому на адресу суду відзиві на позовну заяву від 03.02.2021 року (Т.1, а.с.44-45) відповідач АТ«Миколаївобленерго» зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, оскільки не погоджується з доводами Позивача про те, що на час придбання ним земельних ділянок з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0366 площею 1,0007 га та кадастровим номером 4820982200:09:000:0367 площею 0,5003 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , йому не було відомо про обмеження щодо використання цих земельних ділянок.

При цьому відповідач зазначив, що ПЛ-10 кВ ф.896 ПС-35/10 кВ «Коблеве» була побудована у 1987 році та знаходиться на балансі Товариства з 09.12.1987 року (інв. № 14972). Товариство неодноразово на листи Позивача від 10.02.2020 та 20.04.2020 надавало відповіді про те, що ПЛ-10 кВ була побудована відповідачем раніше ніж придбання цих земельних ділянок ОСОБА_1 та надавало пропозиції шляхів вирішення питання щодо перенесення повітряних ліній, з посиланням на вимоги п.4.1.37 р.4 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310.

Крім того, як вбачається зі змісту відзиву відповідача на позовну заяву, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач посилався на те, що згідно діючого законодавства належна позивачу земельна ділянка відповідно до ст.76 ЗК України відноситься до земель енергетичної системи, і за змістом ст.18 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» знаходиться в межах охоронної зони, яка встановлена уздовж електролінії, що проходить через вказану земельну ділянку, в межах якої власник зобов`язаний використовувати її з обмеженнями, передбаченими Правилами охорони електричних мереж.

Відповідач вважає, що відповідно до п. 4.1.37 розділу 4 Кодексу систем розподілу, якщо Користувач або власник земельної ділянки має намір спорудити або реконструювати будівлі, дороги, мости, інші об`єкти архітектури, що потребує перенесення повітряних та/або підземних електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики, Користувач або власник земельної ділянки звертається до ОСР із відповідною заявою. До заяви додається ситуаційний план об`єкта забудови. ОСР надає вихідні дані та технічні вимоги для проектування перенесення (перевлаштування) належних йому об`єктів електроенергетики не пізніше 10 робочих днів від дня реєстрації заяви або 20 робочих днів у разі необхідності погодження технічних вимог з ОСП (у зазначений у заяві спосіб обміну інформацією).

Користувач або власник земельної ділянки має розробити проект, у тому числі здійснити заходи в межах чинного законодавства з метою вирішення питань щодо відведення на користь ОСР земельних ділянок для розташування об`єктів електроенергетики, а ОСР - узгодити наданий Користувачем або власником земельної ділянки проект з оформленням технічного рішення. ОСР на договірних засадах надає Користувачу або власнику земельної ділянки послугу з перенесення визначених проектом об`єктів електроенергетики, вартість якої визначається згідно з кошторисом (який є невід`ємною частиною відповідної проектної документації), у термін, визначений відповідно до вимог нормативних документів, що визначають строки проектування та будівництва. Вартість розроблення проектної документації, що передається замовником ОСР, ураховується в загальній сумі вартості послуги з перенесення об`єктів електроенергетики.

Аналогічні за змістом доводи відповідач навів також у надісланому на адресу суду відзиві на уточнену позовну заяву від 23.04.2021 року (Т.1, а.с.155-156), де вказував, що ПЛ-10 кВ ф. 896 ПС-35/10 кВ «Коблеве» була побудована з дотриманням діючих на той час Правил улаштування електроустановок, затверджених Главтехуправлінням Міненерго СРСР (видавництво 1965), та введена в експлуатацію у 1987 році, тобто задовго до набуття у власність Позивачем земельної ділянки і про її наявність Позивачу на час придбання земельної ділянки повинно було бути відомо.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.08.2021 року задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі у якості співвідповідача Товариство зобмеженою відповідальністю«Аркадія-П» (Т.2, а.с.48).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Добрянський В.Л. позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позові та уточненній позовній заяві. Просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнали з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у відзиві на уточнену позовну заяву. Вважають позов необґрунтованим, у зв`язку з чим, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача Товариства зобмеженою відповідальністю«Аркадія-П» не з`явився, хоча його неодноразово повідомлялося судом про місце і час розгляду справи, зокрема, у спосіб передбачений п.1 ч.7, ч.11 ст.128 ЦПК України (Т.2,а.с.85-87,94,98,101,102,138,166,169,173).

Про причину неявки до суду представник відповідача ТОВ «Аркадія-П» не повідомив, відзиву на позовну заяву та пояснень щодо позову до суду не надав.

Виходячи з того, що представник відповідача неодноразово не з`являвся у судове засідання, суд розглянув справу за відсутності представника ТОВ «Аркадія-П».

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступні обставини, і дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:041:0007, загальною площею 1,5010 га., розташованої в АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану земельну ділянку набуто позивачем шляхом об`єднання в одну земельну ділянку, з присвоєнням їй кадастрового номеру 4820982200:12:041:0007, земельних ділянок з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0366 та 4820982200:09:000:0367, набутих позивачем у власність на підставі посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Жосан Т.І. Договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0366, площею 1,0007 га, розташованої в АДРЕСА_1 , укладеного 07.11.2019 року між позивачем ОСОБА_1 та колишнім власником земельної ділянки громадянкою ОСОБА_4 (Т.1, а.с.114-117, пункт 1 договору), та Договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0367, площею0,5003га,розташованої в АДРЕСА_1 ,укладеного07.11.2019року міжпозивачем ОСОБА_1 таколишнім власникомземельної ділянкигромадянином ОСОБА_5 (Т.1, а.с.118-121, пункт 1 договору).

Згідно умов пункту 2 Договору купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером4820982200:09:000:0366 вказана земельна ділянка належала громадянці ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №835894 (Т.1, а.с.114-117).

Згідно умов пункту 2 Договору купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0367 вказана земельна ділянка належалагромадянину ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №835895 (Т.1, а.с118-121).

Як вбачаться зі змісту пункту 1 вказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0366, 4820982200:09:000:0367,цільове призначення придбаних позивачем ОСОБА_1 земельних ділянок - рекреаційне призначення, категорія земель: Землі рекреаційного призначення (Т.1, а.с. 114-117, пункт 1 договору, Т.1, а.с.118-121, пункт 1 договору).

Згідно умов пункту 7 Договору, укладеного 07.11.2019 року між позивачем ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_4 , згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0003997012019, виданого Новодофінівською сільською радою Лиманського району Одеської області від 31.10.2019 року, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані (Т.1, а.с.115).

Згідно умов пункту 7 Договору, укладеного 07.11.2019 року між позивачем ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_5 , згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0004003922019, виданого Новодофінівською сільською радою Лиманського району Одеської області від 01.11.2019 року, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані (Т.1, а.с.119).

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-4809321222020 від 02.04.2020 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0367 (Т.1, а.с.7-8) та додатку до Витягу з Державного земельного кадастру земельної ділянки (Т.1, а.с.9-11), вказана земельна ділянка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , цільове призначення «Рекреаційне призначення», категорія земель «Землі рекреаційного призначення», відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 №1051 не зареєстровані (Т.1, а.с.7-8, 9-11).

За данимиВитягу зДержавного земельногокадастру проземельну ділянкуномер НВ-4809321232020від 02.04.2020року щодоземельної ділянкиз кадастровимномером 4820982200:09:000:0366 (Т.1, а.с.12-13) та додатку до Витягу з Державного земельного кадастру земельної ділянки (Т.1, а.с.14-15) вказана земельна ділянка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , цільове призначення «Рекреаційне призначення», категорія земель «Землі рекреаційного призначення», відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Держваного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 №1051 не зареєстровані (Т.1, а.с.12-13, 14-15).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07.10.2019 року щодо відомостей про земельну ділянку площею 0,503 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0367цільове призначення «Рекреаційне призначення», відомості про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки, та їх державну реєстрацію відсутні (Т.1, а.с.122).

Згідно інформаціїДержавного земельногокадастру проправо власностіта речовіправа наземельну ділянкувід 07.10.2019року щодовідомостей проземельну ділянкуплощею 1,0007га зкадастровим номером 4820982200:09:000:0366 цільове призначення «Рекреаційне призначення», відомості про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки, та їх державну реєстрацію відсутні (Т.1, а.с.123).

Відсутність обмежень (обтяжень) щодо використання земельних ділянок з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0366, 4820982200:09:000:0367 вбачаєтьсяз інформації, наведеної у листі Миколаївської обласної державної адміністрації від 07.08.2020 року (Т.1, а.с.24-25).

Згідно інформаціїДержавного земельногокадастру проправо власностіта речовіправа наземельну ділянкувід 13.04.2021року щодовідомостей проземельну ділянкуплощею 1,501га зкадастровим номером 4820982200:12:041:0007 цільове призначення «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення», категорія земель; «Землі рекреаційного призначення», вид використання «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення», відомості про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки «Охорона зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи», дата державної реєстрації обмеження «Інформація відсутня» (Т.1, а.с.124-125).

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:12:041:0007, загальною площею 1,5010 га., розташована в АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 .

Цільове призначення зазначеної земельної ділянки - «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення».

Категорія земель: Землі рекреаційного призначення.

З матеріалів справи вбачається, і що не заперечують сторони у справі, на належній позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0007, загальною площею 1,5010 га., знаходяться опори лінії електропередачі: 130/890; 131/890; 132/890; 133/890/111/896 подвійний номер; 108/896 (Т.1, а.с.131-138, Т.2. а.с.9-32), які відповідно до визначень, наведених в ст.1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» є елементами енергетичної інфраструктури (абз.2 ст.11 Закону) та елементами об`єкта передачі електричної енергії (абз.10 ст.11 Закону).

Вказані об`єкти перебувають на балансі Відповідача АТ «Миколаївобленерго», який є їх власником та користувачем, що підтверджується матеріалами справи та визнається учасниками справи особами, які приймають участь у справі.

З наявних у матеріалах позовної заяві письмових доказів (документів) вбачається, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до АТ «Миколаївобленерго» щодо перенесення залізобетонних опор (стовпів) та повітряних кабельних електроліній за межі належної йому земельної ділянки, але його заяви залишені Відповідачем без задоволення (Т.1, а.с.21, 22, 23-24, 25-26).

Таким чином, між сторонами існують спірні правовідносини з приводу порядку використання належної на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:041:0007, загальною площею 1,5010 га., що розташована в АДРЕСА_1 , на якій розміщені об`єкти передачі електричної енергії, належні відповідачу АТ «Миколаївобленерго», а саме: опори лінії електропередачі: 130/890; 131/890; 132/890; 133/890/111/896 подвійний номер; 108/896 (Т.1, а.с.131-138, Т.2. а.с.9-32).

Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності та відсутності підстав для задоволення позову.

У обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що жодного погодження попередніх землекористувачів та власників земель на розміщення ЛЕП-10 кВ відповідачем не отримувались, і жодних попереджень про обмеження у користуванні земельними ділянками він не отримував ані під час їх купівлі, ані згодом - під час листування з АТ «Миколаївобленерго» з приводу перенесення стовпів ЛЕП.

Втручанням упродовж тривалого часу без погодження з ним у його право власності створює для нього безліч незручностей, він позбавлений можливості розпорядитися власністю на власний розсуд, тобто реалізувати право власності у повному обсязі.

Таке втручання Відповідача у його право власності, на думку позивача, є протиправним, адже здійснено без погодження з позивачем, договір сервітуту також не укладався.

Крім того, Позивач вважає, що має місце порушення його прав, передбачених ст.319 ЦК України? згідно якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У обґрунтування заперечень проти позову Відповідач АТ «Миколаївобленерго» посилається на те, що ПЛ-10 кВ ф.896 ПС-35/10 кВ «Коблеве» була побудована у 1987 році та знаходиться на балансі Товариства з 09.12.1987 року (інв. № 14972). Товариство неодноразово на листи Позивача від 10.02.2020 та 20.04.2020 надавало відповіді про те, що ПЛ-10 кВ була побудована відповідачем раніше придбання цих земельних ділянок ОСОБА_1 та надавало пропозиції шляхів вирішення питання щодо перенесення повітряних ліній з посиланням на вимоги п.4.1.37 р.4 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310.

Крім того, відповідач вважає, що згідно діючого законодавства належна позивачу земельна ділянка відповідно до ст.76 ЗК України відноситься до земель енергетичної системи, і за змістом ст.18 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» знаходиться в межах охоронної зони, яка встановлена уздовж електролінії, що проходить через вказану земельну ділянку, в межах якої власник зобов`язаний використовувати її з обмеженнями, передбаченими Правилами охорони електричних мереж.

Також, заперечуючи проти позову Відповідач посилається на те, що відповідно до п.4.1.37 розділу 4 Кодексу систем розподілу, якщо Користувач або власник земельної ділянки має намір спорудити або реконструювати будівлі, дороги, мости, інші об`єкти архітектури, що потребує перенесення повітряних та/або підземних електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики, Користувач або власник земельної ділянки звертається до ОСР із відповідною заявою, до якої додається ситуаційний план об`єкта забудови.

Крім цього, Користувач або власник земельної ділянки має розробити проект, у тому числі здійснити заходи в межах чинного законодавства з метою вирішення питань щодо відведення на користь ОСР земельних ділянок для розташування об`єктів електроенергетики, а ОСР - узгодити наданий Користувачем або власником земельної ділянки проект з оформленням технічного рішення. ОСР на договірних засадах надає Користувачу або власнику земельної ділянки послугу з перенесення визначених проектом об`єктів електроенергетики, вартість якої визначається згідно з кошторисом (який є невід`ємною частиною відповідної проектної документації), у термін, визначений відповідно до вимог нормативних документів, що визначають строки проектування та будівництва. Вартість розроблення проектної документації, що передається замовником ОСР, ураховується в загальній сумі вартості послуги з перенесення об`єктів електроенергетики.

Тобто, відповідач вважає, що Позивач з метою вирішення спірного питання має вчинити дії, передбачені Кодексом систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, зокрема, здійснити оплату вартості послуги з перенесення визначених проектом об`єктів електроенергетики.

Також, свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує посиланням на те, що ПЛ-10 кВ ф. 896 ГІС-35/10 кВ «Коблеве» була побудована з дотриманням діючих на той час Правил улаштування електроустановок, затверджених Главтехуправлінням Міненерго СРСР (видавництво 1965), та введена в експлуатацію у 1987 році, тобто задовго до набуття у власність Позивачем земельної ділянки і про її наявність Позивачу на час придбання земельної ділянки повинно було бути відомо.

Оцінюючи зазначені аргументи, наведені учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до встановлених фактичних обставин справи доводи Позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, на думку суду заслуговують на увагу як такі, що ґрунтуються на положеннях закону, а тому вони мають бути враховані при ухвалені рішення по суті спору.

Зазначені доводи Відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову суд не приймає до уваги при ухвалені рішення у справі, оскільки за встановлених обставин норми права, на які посилається відповідач в обґрунтування заперечень проти позову, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновок щодо порушення прав, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Враховуючи, що належна позивачу земельна ділянка фактично має обмеження внаслідок розміщення на ній майна відповідача, на думку суду, у даній справі має місце факт порушення прав Позивача ОСОБА_1 , а саме, права користування та розпорядження майном на власний розсуд, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України, та права самостійно господарювати на землі, передбаченого пунктом б частини1 статті 90 Земельного кодексу України.

У зв`язку з цим, відповідно до положень ч.1 ст.391 ЦК України, за змістом якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За встановлених обставин, при постановленні рішення по суті справи судом застосовано наступні норми права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (ч.1 ст.401 ЦК України). Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ч.2 ст.401 ЦК України).

Відповідно до положень ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.1 ст.402 ЦК України). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ч.2 ст.402 ЦК України). У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч.3 ст.402 ЦК України).

Згідно вимог ч.3 ст.403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до приписів ст.404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (ч.1 ст.404 ЦК України). Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (ч.1 ст.404 ЦК України).

Таким чином, чинним законодавством передбачено правовий спосіб користування чужою земельною ділянкою шляхом встановлення сервітуту, який може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.1 ст.402 ЦК України).

За загальним правилом, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду, користування чужою земельною ділянкою є платним.

Крім того, спосіб користування чужою земельною ділянкою шляхом встановлення сервітуту, прямо передбачений також Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів».

Так, згідно вимог ст.16 зазначеного Закону підприємства, які будують чи експлуатують об`єкти енергетики та передачі електричної енергії, мають право використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки або за рішенням суду для розміщення об`єктів, зазначених у частинах другій та четвертій цієї статті, на праві постійних або строкових земельних сервітутів (ч.1 ст.16 Закону).

Постійні земельнісервітути можутьвстановлюватися длярозміщення спорудопорних конструкційповітряних лінійелектропередачі,трансформаторних підстанцій,розподільних пунктів,пристроїв іспоруд (ч.2 ст.16 Закону).

Земельні сервітути щодо права будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури встановлюються на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власниками чи користувачами земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленомуЦивільним кодексомУкраїни (ч.5 ст.16 Закону).

З огляду на заначені положення закону, суд ухвалюючи рішення у даній справі враховує, що:

-Відповідач не надав належних відповідних доказів, що підтверджують наявність у нього права користування спірною земельною ділянкою (договір оренди, сервітут, тощо);

-Відповідач не надав доказів державної реєстрації його майнових прав щодо земельної ділянки позивача відповідно до вимогч.2 ст.402 ЦК України.

На думку суду, сама по собі наявність майна Відповідача на спірній земельній ділянці на протязі тривалого часу не позбавляє і не позбавляла Відповідача обов`язку належно оформити, узаконити (зареєструвати) своє право користування спірною земельною ділянкою як з Позивачем, так і з попередніми власниками шляхом укладення відповідного правочину.

Таким чином, оскільки Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо наявності у нього права користування земельною ділянкою позивача відповідно до вимог закону, ним не доведено наявність відповідних правових підстав та правомірність користування вказаною земельною ділянкою.

Норми права, на які посилався відповідач, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування

В обґрунтуваннязаперечень протипозову Відповідачпосилається нанорми ст.76 ЗК України згідно якої, на думку Відповідача, спірна земельна ділянка відноситься до земель енергетичної системи, та положення ст.18 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» згідно положень якої вказана земельна ділянка знаходиться в межах охоронної зони, яка встановлена уздовж електролінії, що проходить через вказану земельну ділянку, в межах якої власник зобов`язаний використовувати її з обмеженнями, передбаченими Правилами охорони електричних мереж.

Також, заперечуючи проти позову, Відповідач посилається на положення п.4.1.37 розділу 4 Кодексу систем розподілу щодо наявності у Позивача обов`язку звернення до ОСР із відповідною заявою, до якої має бути додано ситуаційний план об`єкта забудови, а також обов`язку розробити відповідний проект та оплатити вартість послуги з перенесення визначених проектом об`єктів електроенергетики.

Вказані норми права не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки;

- земельна ділянка, на якій розташований об`єкт енергетичної інфраструктури Відповідача, що є предметом спору, не відноситься до земель енергетичної системи, як вважає Відповідач, а як встановлено в ході судового розгляду, відповідно до положень п.г ч.1 ст.19 ЗК України відноситься до категорії «Землі рекреаційного призначення», що вбачається як з відповідних правовстановлюючих документів, на підставі яких Позивач набув право власності (Т.1, а.с.114-117, 118-121), так і з даних земельного кадастру, досліджених судом (Т.1, а.с.7-8,12-13, 122, 123, 124-125).

- Відповідачем не доведено, шо вказана земельна ділянка знаходиться в межах охоронної зони, яка встановлена уздовж електролінії, що проходить через неї, в межах якої власник зобов`язаний використовувати її з обмеженнями, передбаченими Правилами охорони електричних мереж.

Так, згідно приписів ст.22 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» охоронні зони об`єктів енергетики встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв, для забезпечення нормальних умов експлуатації об`єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Охоронні зони уздовж повітряних ліній електропередачі встановлюються у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки ліній від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на певній відстані залежно від напруги ліній електропередачі.

За змістом положень ст.24 зазначеного Закону розміри охоронних та санітарно-захисних зон об`єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Межі охоронних та санітарно-захисних зон об`єктів енергетики зазначаються в містобудівній документації, документації із землеустрою та кадастрових планах.

Розмір охоронних та санітарно-захисних зон уздовж повітряних ліній електропередачі визначається паралельними прямими по обидва боки ліній від крайніх проводів на відстані від 2,0 до 40,0 метра залежно від напруги.

Крім того, за змістом ст.25 зазначеного Закону спеціальні зони об`єктів енергетики зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншій визначеній законом документації із землеустрою.

Межі спеціальних зон об`єктів енергетики зазначаються у документації із землеустрою з часу надання земельної ділянки для будівництва відповідного об`єкта та, у разі необхідності, встановлюються в натурі (на місцевості) і позначаються відповідними попереджувальними знаками.

Власникам і користувачам земельних ділянок, на які встановлено обмеження та обтяження, видається кадастровий план їх земельних ділянок з нанесеними межами спеціальних зон, а також письмовий перелік обмежень та обтяжень щодо використання земель у цих зонах.

Таким чином, враховуючи, що Відповідачем на підтвердження вказаних доводів не надано кадастровий план спірної земельної ділянки з нанесеними межами спеціальної зони, а також письмовий перелік обмежень та обтяжень щодо використання земель у цій зоні відповідно до вимог закону, чи будь-якої іншої документації із землеустрою з даними про межі спеціальної зони, у суду відсутні підстави вважати, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах охоронної зони.

Щодо відомостей, наявних в Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.04.2021 року, згідно даних якої стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:041:0007 зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки «Охорона зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи» (Т.1, а.с.124-125), суд оцінюючи вказаний доказ у сукупністі з іншими доказами у справі в цілому відповідно до положень ч.3 ст.89 ЦПК України, відхиляє вказаний доказ як такий, що суперечить даним групи всіх іших доказів у справі, що стосуються даної обставини, а також не підтверджується зазначеними вище доказами (документами), передбаченими ст.25 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», які суду не надано.

При цьому суд враховує, що у даному документі відсутня інформація про дату державної реєстрації обмеження, і вказаний, доказ отримано під час розгляду справи у суді.

Стосовно посилання Відповідача на приписи Кодексу систем розподілу, яким на думку Відповідача, передбачено обов`язок Позивача звернутися до ОСР із відповідною заявою, до якої має бути додано ситуаційний план об`єкта забудови, а також обов`язок розробити відповідний проект та оплатити вартість послуги з перенесення визначених проектом об`єктів електроенергетики, суд вважає, що вказаний нормативний правовий акт не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Загальні положення цей Кодекс визначає вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу (ОСР), оператора системи передачі (ОСП), користувачів системи розподілу (далі - Користувачі) та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок.

Разом з тим, Відповідачем не надано відповідних належних та допустимих доказів для обґрунтованого висновку, що Позивач ОСОБА_1 є користувачем системи розподілу чи замовником послуг з приєднання виходячи з системного аналізу понять та термінів, що вживаються у даному Кодексі.

Крім того, враховуючи, що у даній справі встановлено порушення прав Позивача ОСОБА_1 , внаслідок розміщення на земельній ділянці Позивача майна Відповідача без відповідних правових підстав, суд вважає, що між сторнами існують деліктні правовідносини та визначені відповідно них деліктні зобов`язання Відповідача.

У зв`язку з цим, оскільки між сторнами наявні деліктні зобов`язання, на думку суду, положення Кодексу систем розподілу до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача АТ «Миколаївобленерго» на користь позивача ОСОБА_1 сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, у розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 доАкціонерного товариства "Миколаївобленерго» та Товариства зобмеженою відповідальністю «Аркадія-П» про усуненняперешкод укористуванні земельною ділянкою тазобов`язаннявчинити дії задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4820982200:12:041:0007, шляхом зобов`язання Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (місцезнаходження: вул.Громадянська, 40, м.Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 23399393) здійснити демонтаж опор лінії електропередачі: 130/890; 131/890; 132/890; 133/890/111/896 подвійний номер; 108/896, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 4820982200:12:041:0007, належній ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (місцезнаходження: вул.Громадянська, 40, м.Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 23399393) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 червня 2023 року.

Суддя: