Ухвала

від 14.06.2023 по справі 490/5407/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2-з/490/101/2023 Справа № 490/5407/23

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Оксі Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ТОВ «Фінансова компанія «Юніон капітал», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Пономарьова Дар`я Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

12.06.2023 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва до відповідачів з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.06.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніон Капітал», з однієї сторони та ОСОБА_2 , з другої сторони, посвідчений Пономарьовою Д.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1161, предметом якого є купівля-продаж квартири АДРЕСА_1 .

14.06.2023 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

13.06.2023 року представник позивача - адвокатка Сидоренко Т.В. надала суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті.

В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_1 був власником цілої квартири АДРЕСА_1 .

19.12.2007року між АТ «Райффайзен Банк Аваль»), з однієї сторонита позивачем ОСОБА_1 , з другої сторони укладено кредитний договір № 014/08-112/74040, на умовах якого,банк надав позивачукредит у розмірі 40000,00 доларів США на споживчі цілі строком 120 місяців з датою остаточного погашення кредиту 19.12.2017 року з урахуванням 14 % річних.

19.12.2007року між відповідачем АТ «Райффайзен Банк Аваль», з однієї сторони та позивачем, з другої сторони укладено іпотечний договір. Іпотечний договір посвідчений 19.12.2007 року Горбуровим К.Є., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 3454.

У травні 2023 року позивачу стало відомо, що він не є власником спірної квартири.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири є ОСОБА_2 на підставі Договру купівлі-продажу від 04.06.2020 року.

30.08.2019 року між відповідачем АТ «Райффайзен Банк Аваль», з однієї сторони та Акціонерним товариством «Оксі Банк», з другої сторони укладений договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки.

30.08.2019 року між відповідачем Акціонерним товариством «Оксі Банк», з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія, з другої сторони укладений договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки.

30.08.2019 року між відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніон капітал», з другої сторони укладений договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки.

Також посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніон капітал» не виконав обов`язку щодо повідомлення боржника про усунення порушення основного зобов`язання у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», тому вважає, щоТовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніон капітал» не мало права відчужувати іпотечне майно. (Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними в постановах ВП ВС від 23.01.2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 24.04.2019 року у справі № 521/18393/16-ц, постанові ВС від 03.02.2021 року у справі № 278/3367/19.

Отже, на теперішній час існує обгрунтована небезпечність, що відповідач може здійснити відчуження спірного майна, оскільки є титульним власником цього майна, що унеможливить виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктом 3,4 ч. 1 ст.151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ , напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain margin of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

При розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача , на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Згідно роз`яснень даних в п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтересинетільки позивача,а й інших осіб,права яких можутьбутипорушеніузв`язкуіззастосуваннямвідповідних заходів.

Враховуючи наявність майнового спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, суд приходить до висновку, що вимоги про забезпечення позову підлягають задоволенню шляхом заборони всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , оскільки наявніпідстави вважати,що невжиттязаходів забезпеченняпозову може ускладнитичи зробити неможливим виконання рішення суду,або неможливобуде взагаліефективне поновленняпорушених правта інтересівпозивача,за захистомяких вінзвернувся , враховуючи , що іпотекодержателем вже було зідйснено відчуження майна без повідомлення іпотекодавця( як стверджує позивач).

Керуючись ст.ст.149-151 ЦПК України, постановою Пленуму ВС України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.06 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача адвокатки Сидоренко Т.В. про забезпечення позову задовольнити.

Накласти обтяження шляхом заборони всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 - до набрання судовим рішенням по справі законної сили.

Копії ухвали для негайного виконання надіслати до Департаменту з надання адміністративних послуг.

Копії ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом протягом 15 днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО