Рішення

від 05.06.2023 по справі 514/1212/18

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1212/18

Провадження по справі № 2/514/56/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2023 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тончевої Н.М.,

при секретарі Георгієвій О.А.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому підготовчому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області, про тлумачення заповіту та визнання права на спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просить розтлумачити зміст заповіту ОСОБА_3 , який був складений 18 вересня 2012 року та визнати за нею право на спадкування за зазначеним заповітом.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 27 листопада 2003 року №454/А є власником земельної ділянки площею 6.65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №000540, виданого Тарутинською районною державною адміністрацією 16 грудня 2003 року.

18 вересня 2012 року ОСОБА_3 на її ім`я склав заповіт, посвідчений секретарем Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області та зареєстрований в реєстрі за №290, яким заповів земельну частку (пай), що належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №000540, виданого Тарутинською районною державною адміністрацією 16 грудня 2003 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

При зверненні до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н.Г. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачка отримала відмову, оскільки в заповіті зазначено, що спадкодавець заповів земельну частку (пай) без визначення розміру та місця розташування, а не земельну ділянку, чим не уможливлює визначити склад спадкового майна, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 червня 2018 року.

Враховуючи викладене, позивачка просить в судовому порядку розтлумачити заповіт, а саме встановити, що посилання в заповіті на земельну частку (пай), що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №000540, виданого Тарутинською районною державною адміністрацією 16 грудня 2003 року стосується волі спадкодавця щодо успадкування позивачем земельної ділянки площею 6,65 га, яка розташована на території Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім цього, 11.09.2018 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання заповіту на ім`я ОСОБА_1 , посвідченого секретарем Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області та зареєстрований в реєстрі за №290, яким ОСОБА_3 заповів земельну частку (пай), що належав йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №000540, виданого Тарутинською районною державною адміністрацією 16 грудня 2003 року, недійсним.

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 15.05.2023 року було замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а саме Мирнопільську сільську раду Арцизького району Одеської області на Теплицьку сільську раду Болградського району Одеської області.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Горбань А.І. в судове засідання не з`явились, на розгляд суду від представника позивачки надійшла заява з проханням розглянути справу у їх відсутність. На позовних вимогах наполягають. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 просили залишити без розгляду.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, на розгляд суду від неї надійшла заява з проханням розглянути справу у її відсутність. Позовні вимоги визнала у повному обсязі. Крім цього, надала суду заяву про залишення зустрічного позову без розгляду.

Представник Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області у судове засідання не з`явився, викликався належним чином.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України, передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно зі ч. 4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частина 1 статті ст. 206 ЦПК України регламентує, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою про визнання позовних вимог, тому дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 27 листопада 2003 року №454/А є власником земельної ділянки площею 6.65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №000540, виданим 16 грудня 2003 року (а.с. 8-11).

18 вересня 2012 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області та зареєстрований в реєстрі за №290, яким заповів ОСОБА_1 земельну частку (пай), що належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №000540, виданого Тарутинською районною державною адміністрацією 16 грудня 2003 року (а.с. 6, 7).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 18.06.2018 року зазначеній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5124784200:01:002:0035 (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 12).

Позивачка, як спадкоємець майна померлого за заповітом звернулась до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н.Г. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримала відмову, оскільки в заповіті зазначено, що спадкодавець заповів земельну частку (пай) без визначення розміру та місця розташування, а не земельну ділянку, чим не уможливлює визначити склад спадкового майна, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 червня 2018 року (а.с. 19).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом статті 317 ЦК України право розпоряджання майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо заповіт містить суперечливі положення, за вимогою заінтересованих осіб застосовується тлумачення заповіту (ст.1256 ЦК) за умови, якщо відсутні підстави визнання заповіту недійсним, тобто тлумаченню підлягає лише дійсний заповіт. Для тлумачення змісту заповіту застосовуються також загальні правила тлумачення змісту правочинів встановлені ст.213 ЦК.

Згідно ст.1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно п. 2.1 Глави 3 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус має перевірити, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.

Аналогічні правила містяться і в п. 1.6 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5.

Виходячи із зазначених правових норм, тлумачення заповіту судом здійснюється за наявності таких правових умов: зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача та наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

Об`єктом тлумачення заповіту судом є виключно сам заповіт, складений із слів та сполучень слів, які утворюють його текст.

Оскільки правочином відповідно до українського законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб`єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі №755/7730/16-ц).

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Тлумачення заповіту являє собою інтелектуально-розумовий процес, спрямований на з`ясування змісту заповіту як одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача. Тлумачення полягає в усуненні нечітких, подвійних формулювань у заповіті і подоланні таким чином прогалин у реалізації волі заповідача.

Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне, розтлумачити заповіт без внесення змін у його зміст, виходячи з волі ОСОБА_3 , який фактично заповів позивачці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,65 га, яка розташована на території Красненської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5124784200:01:002:0035 та належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №000540, виданого Тарутинською районною державною адміністрацією 16 грудня 2003 року.

Щодо вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання за нею права на спадкування за заповітом суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії з інших підстав ніж ті які зазначені у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 червня 2018 року, а саме у зв`язку з тим, що в заповіті зазначено, що спадкодавець заповів земельну частку (пай) без визначення розміру та місця розташування, а не земельну ділянку, чим не уможливлює визначити склад спадкового майна. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадкування судовому розглядові не підлягають. У разі наявності у позивачки відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину в формі постанови з підстав інших ніз зазначено в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 червня 2018 року, то позивачка зможе звернутися до суду з відповідним позовом за правилами позовного провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають частковому задоволенню з метою реалізації її спадкових прав.

Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Так, 05.06.2023 року позивачка за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до початку розгляду справи подала заяву про залишення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області про визнання заповіту недійсним без розгляду.

За таких обставин, враховуючи те, що дана вимога не суперечить вимогам закону та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та те, що позивач самостійно розпоряджається своїми правами, зустрічну позовну заяву слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК, ст. 257 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області про тлумачення заповіту задовольнити частково.

Розтлумачити зміст заповіту ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був складений 18 вересня 2012 року, посвідчений секретарем Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області Чечоткіною Любов Федорівною та зареєстрований в реєстрі за №290 таким чином, що волевиявлення ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 при складенні заповіту на ім`я ОСОБА_1 було спрямовано щодо надання останній у спадок саме земельної ділянки площею 6,65 га, яка розташована на території Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5124784200:01:002:0035 та належала ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №000540, виданого 16.12.2003 року на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 27.11.2003 року №454/А та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №479.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області про визнання заповіту недійсним залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева