Рішення
від 13.06.2023 по справі 420/1177/23
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1177/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (далі позивач, ІПРЕЕД НАН України, Інститут) звернувся з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач, ГУДПС в Одеській області), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС в Одеській області від 05.10.2022 форми «Р» № 6685/15-32-07-08 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 287 866,00 грн, у тому числі за основним платежем на 261 696,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 26 170,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС в Одеській області від 05.10.2022 форми «Р» № 6686/15-32-07-08 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на 450 144,00 грн, у тому числі за основним платежем на 409 222,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 40 922,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС в Одеській області від 05.10.2022 форми «ПН» №6687/15-32-07-08 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 130 222,00 грн за платежем податок на додану вартість;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС в Одеській області від 05.10.2022 форми «Д» №00066702407 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 1849,23 грн, у тому числі за основним платежем на 1502,43 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 346,80 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС в Одеській області від 05.10.2022 форми «Д» №00066672407 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 27 058,41 грн, в тому числі за основним платежем 21 987,11 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 5071,30 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС в Одеській області від 05.10.2022 форми «ПС» №00066692407 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 за платежем податок на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС в Одеській області № 12356/15-32-07-08 від 27.12.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на 529 914,00 грн (у тому числі за основним платежем 498 943,00 грн та 30 971,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині збільшення грошового зобов`язання в сумі 89 720,50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС в Одеській області від 03.02.2023 форми «Д» №0016512406 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 114,16 грн, у тому числі за основним платежем на 106,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 8,52 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС в Одеській області від 03.02.2023 форми «Д» №0016522406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1673,85 грн, в тому числі за основним платежем 1549,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 124,69 грн.

Ухвалою від 27.01.2023 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 17.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

15.02.2023 відповідачем подано відзив.

21.02.2023 подано відповідь на відзив та заяву про збільшення позовних вимог.

Також 21.02.2023 через канцелярію суду подано засвідчену копію висновку експерта від 09.02.2023 №265.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що ГУДПС в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ІПРЕЕД НАН України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2022, за наслідками якої складено акт перевірки від 01.09.2022 №6525/15-32-07-08/05539991. На підставі цього акту відповідачем 05.10.2022 прийняті податкові повідомлення рішення:

форми «Р» № 6685/15-32-07-08, яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 287866,00 грн, у тому числі за основним платежем на 261696,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 26170,00 грн;

форми «Р» № 6686/15-32-07-08, яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на 450144,00 грн, у тому числі за основним платежем на 409222,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 40922,00 грн;

форми «ПН» №6687/15-32-07-08, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 130222,00 грн за платежем податок на додану вартість;

форми «Д» №00066702407, яким збільшено суми грошового зобов`язання з військового збору на 1849,23 грн, у тому числі за основним платежем на 1502,43 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 346,80 грн;

форми «Д» №00066672407, яким збільшено суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 27058,41 грн, в тому числі за основним платежем 21987,11 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 5071,30 грн;

форми «ПС» №00066692407, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 за платежем податок на доходи фізичних осіб.

За наслідками адміністративного оскарження Державною податковою службою України прийнято рішення від 22.12.2022 №17217/6/99-00-06-01-03-06, яким частково скасовані податкові повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Д» №00066672407, форми «Д» №00066702407 та форми «Р» № 6686/15-32-07-08.

У зв`язку з цим ГУДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 27.12.2022 № 12356/15-32-07-08, яким збільшено суму грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на 529914,00 грн (у тому числі за основним платежем 498943,00 грн та 30971,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині збільшення грошового зобов`язання в сумі 89720,50 грн;

від 03.02.2023 форми «Д» №0016512406 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 114,16 грн, у тому числі за основним платежем на 106,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 8,52 грн;

від 03.02.2023 форми «Д» №0016522406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1673,85 грн, в тому числі за основним платежем 1549,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 124,69 грн.

Позивач вважає усі перелічені податкові повідомлення-рішення протиправними, посилаючись на помилковість висновків відповідача про порушення ІПРЕЕД НАН України податкового законодавства.

Так, позивач заперечує висновок податкового органу про те, що позивачем до бази оподаткування з постачання товарів/послуг податком на додану вартість не включена вартість обладнання типографії, переданого Інституту від TOB «ЗАРС» у зв`язку з компенсацією вартості частини житлової будівлі, яка підлягає передачі у власність ТОВ «ЗАРС» згідно договору від 27.12.2006 №0127120 та заниження внаслідок цього податку на додану вартість за березень 2019 року на 251755,00 грн. Вказує, що укладений між Інститутом та ТОВ «ЗАРС» договір від 27.12.2006 №0127120 є інвестиційним і не передбачає міни (бартеру), в рамках цього договору ІПРЕЕД НАН України не здійснював поставок товарів або послуг у власність ТОВ «ЗАРС» (а саме - частини багатоповерхової житлової будівлі), оскільки договором це не передбачено, тому у позивача не було підстав включати зазначену відповідачем суму вартості обладнання типографії до бази оподаткування з постачання товарів/послуг податком на додану вартість та складати з цього приводу і реєструвати податкову накладну. Відтак позивач вважає, що йому протиправно збільшили суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 287866,00 грн та застосували штрафні санкції в розмірі 130222,00 грн. Додатково позивач заперечує правомірність застосування до нього штрафної санкції за не реєстрацію податкових накладних за період часу березень грудень 2019, січень грудень 2020, лютий грудень 2021, оскільки вважає, що за період з квітня 2019 року по травень 2020 року відповідальність за таке податкове правопорушення була відсутня, а на підставі пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) взагалі не застосовуються санкції за не реєстрацію (несвоєчасну) реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також позивач спростовує висновок відповідача щодо відсутності у Інституту передбаченої підпунктом 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України пільги із сплати земельного податку та відповідно заниження земельного податку з юридичних осіб за 2017-2021р.р. та січень-лютий 2022 року на загальну суму 498943,00 грн. Зазначає, що ІПРЕЕД НАН України згідно із статутними документами є державною бюджетною неприбутковою організацією та науковою установою, а наявність власних надходжень, які зараховуються до спеціального фонду бюджету, не перетворює Інститут на прибуткову (самоокупну) організацію. Вважає, що на підставі статті 282 Податкового кодексу України звільнений від сплати земельного податку, а тому донарахування земельного податку і застосування штрафних санкцій є протиправним.

Позивач не погоджується і з висновками відповідача щодо не нарахування та неутримання податку з доходів фізичних осіб на доходи, які були надані на користь працівників ІПРЕЕД НАН України у негрошовій формі у вигляді талонів на закупівлю паливно-мастильних матеріалів. Вказує, що хоча пальне і було придбано по талонам у вихідні дні, однак використано для заправок службових, а не особистих автомобілів та згідно доручень керівництва Інституту саме в неробочий час у зв`язку із службовою необхідністю, що повністю підтверджується належним чином оформленими первинними документами. З огляду на це позивач зазначає, що надання працівникам Інституту талонів на закупівлю пального не є наданням їм доходу у негрошовій формі, а тому він не повинен був нараховувати і утримувати на вартість зазначеного пального податок з доходів фізичних осіб та, як наслідок військовий збір.

Крім того, позивач вважає протиправним застосування до нього штрафу за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків, посилаючись на те, що відповідач протиправно застосував правову норму, якою встановлена юридична відповідальність, у редакції, яка набула чинності вже після вчиненого порушення та посилює відповідальність.

Відповідач у відзиві спростовує доводи позивача та уважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені податковим законодавством.

Зазначає, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ІПРЕЕД НАН України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2022, за наслідками якої складено акт перевірки від 01.09.2022 №6525/15-32-07-08/05539991, встановлено, що позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства.

Так, за змістом акту ІПРЕЕД НАН України замовляє підрядникові TOB «ЗАРС» будівництво адміністративної будівлі та багатоповерхової житлової будівлі, для чого надає будівельний майданчик. У якості компенсації за здійснені будівельні роботи підрядник ТОВ «ЗАРС» отримує частину багатоповерхової житлової будівлі. Умовами договору не було визначено, що типографія має бути обладнана технічно. Перевіркою встановлено, що разом з будівельними роботами TOB «ЗАРС» у зв`язку з компенсацією вартості частини житлової будівлі передав Інституту обладнання топографії, вартість якого не включена до бази оподаткування ПДВ як належить відповідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, яким передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких коштів та вартості активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. В результаті цього занижено ПДВ за березень 2019 на 251755,00 грн. Також позивач не виконав свого обов`язку скласти та зареєструвати податкову накладну.

Крім того, перевіркою встановлено, що при придбані товарів/послуг, необоротних активів, які частково використовувались в оподатковуваних операціях, а частково - ні. ІПРЕЕД НАН України не визначалась сума ПДВ за товарами/послугами. необоротними активами, придбаними з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначались для їх використання в неоподатковуваних операціях, та на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) ПДВ під час їх придбання, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях не нараховувались податкові зобов`язання. ІПРЕЕД НАН України здійснював як операції, що оподатковуються за ПДВ (науково - дослідні роботи, орендна плата та інше), так і операції, які звільнені від оподаткування (послуги з навчання аспірантів).

Відповідачем встановлено, що при придбані товарів/послуг, необоротних активів, які частково використовувались в оподатковуваних операціях, а частково - ні, не визначалась сума ПДВ за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначались для їх використання в неоподатковуваних операціях, та на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) ПДВ під час їх придбання, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях не нараховувались податкові зобов`язання.

На порушення п. 199.1 - п. 199.5 ст. 199 Податкового кодексу України при придбані товарів/послуг, необоротних активів, які частково використовувались в оподатковуваних операціях, а частково - ні, ІПРЕЕД НАН України не визначалась сума ПДВ за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначались для їх використання в неоподатковуваних операціях, та на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) ПДВ під час їх придбання, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях не нараховувались податкові зобов`язання. В результаті цього занижено податкові зобов`язання, відображені у рядку 4.1 податкових декларацій у сумі 15576 грн, а також не складені та не зареєстровані податкові накладні.

Відповідач відхиляє доводи позивача щодо неможливості застосування штрафних за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з мораторієм застосування штрафних (фінансових) санкцій на період дії карантину, указуючи на те, що згідно з абзацом 9 пункту 69.2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України на період дії воєнного стану вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), не застосовуються.

Також відповідач посилається на те, що в ході перевірки встановлено заниження ІПРЕЕД НАН України земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 409222 грн, яке відбулось унаслідок застосування позивачем пільги зі сплати земельного податку, на яку він не мав права. Як вказує відповідач, згідно із пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються, зокрема заклади науки, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, однак ІПРЕЕД НАН України додатково до коштів загального фонду бюджету отримувала власні надходження (від надання послуг з оренді, продажу результатів науково - дослідних робіт та інших послуг, гранти, благодійні внески), які включаються до спеціального фонду бюджету та мають цільове спрямування. Власні кошти Інституту можуть вважатися показником фінансової самоокупності, але не бюджетного фінансування.

Ще відповідач вказує, що позивачем у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку за II квартал 2018 року (порція №1) у строках 104, 105, 106, 107 помилково відображено у колонці 5 (ознака доходу ) « 127» ознаку доходу, а повинні були відобразити дохід, виплачений самозайнятій особі за « 157» ознакою доходу; у зв`язку з не відображенням у перевіряємому періоді відомостей про доходи громадян, виплачених на користь фізичних осіб підприємців за ознакою доходу « 157», а саме: Приватний нотаріус Главацький В.А., ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ). Наведене є податковим правопорушенням, передбаченим статтею 119 Податкового кодексу України, за яке передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафу.

Перевіркою встановлено, що працівникам Інституту видавались талони, по яким вони закупали паливно - мастильні матеріали, а саме бензин А-95, для заправки автотранспортних засобів у 2019 -2021 роках. Закупка підтверджена подорожними листами, актами звірки товарів та наданих послуг на АЗС службовим автомобілям, фіскальними чеками. При цьому закупка бензину здійснювалась у вихідні дні, а отже позивач виплатив працівникам Інституту дохід у вигляді додаткового блага, тому як податковий агент був зобов`язаний нарахувати та утримати при виплаті доходу військовий збір та податок на доходи фізичних осіб.

У підсумку відповідач вважає, що з огляду на вищенаведені фактичні обставини та положення законодавства ним повністю правомірно було винесені податкові повідомлення-рішення, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи.

У відповіді на відзив позивач спростовує доводи відповідача, посилаючись на висновок експерта від 09.02.2023 №265 судово-економічної експертизи, відповідно до якого викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 01.09.2022 №6525/15-32-07-08/05539991 висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства нормативно та документально не підтверджуються.

Рішення суду прийнято з урахуванням періодів перебування судді у відпустці та на лікарняному.

Розглянувши надані сторонами документи та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ГУДПС в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ІПРЕЕД НАН України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2022.

За результатами перевірки складено акт від 01.09.2022 №6525/15-32-07-08/05539991 (далі - акт перевірки), в якому зроблені висновки про такі податкові правопорушення зі сторони ІПРЕЕД НАН України, як:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1. ст. 193, п. 194.1. ст. 194, пп.197.1.2 п. 197.1 ст.197, п.п. 199.1 199.5 ст. 199 Податкового кодексу України, пп.2, 4, 5, 6 п.3., пп.6 п.4. р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 261696,00 грн. та занижена сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2022 року на 7393,00 грн;

- п. 199.1 ст. 199, п.п.201.1, 201.10. ст.200 Податкового кодексу України, а саме Інститутом не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації, податкову накладну від 19.03.2019 на суму ПДВ 251755,00 грн та податкові накладні за березень 2019 грудень 2021 років на загальну суму 15576,00 грн;

- пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 409222,00 грн;

- ст.51, п.119.2 ст.119, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України не відображення у перевіряємому періоді відомостей про доходи громадян, виплачених на користь фізичних осіб-підприємців за ознакою доходу « 157», а саме: Приватний нотаріус Главацький В.А., ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , а також у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку за II квартал 2018 року (порція №1) у строках 104, 105, 106, 107 помилково відобразили у колонці 5 (ознака доходу) « 127» ознаку доходу. А повинні були відобразити дохід, виплачений самозайнятій особі за « 157» ознакою доходу;

- порушення пп.14.1.48 п. 14.1 ст.14, ст.163, підпунктів «б», «е», «г», пп.164.2.17, п.164.2 п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1, пп.168.2 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21987,11 грн;

- пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16.1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 162.1.1, пп. 162.1.2, пп. 162.1.3, п.162.1 ст. 162, пп.163.1.1, пп.163.1.2 п.163.1 пп.163.2.1, пп.163.2.2 п.163.2 ст.163, ст. 163, пп.164.1.1, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.17 п.164.2, пп.168.1.1, пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168, п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України донараховано військового збору у розмірі 1502,41 грн.

На підставі акта перевірки ГУДПС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 05.10.2022:

- форми «Р» № 6685/15-32-07-08, яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 287 866,00 грн, у тому числі за основним платежем на 261 696,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 26 170,00 грн;

- форми «Р» № 6686/15-32-07-08, яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на 450 144,00 грн, у тому числі за основним платежем на 409 222,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 40 922,00 грн;

- форми «ПН» №6687/15-32-07-08, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 130 222,00 грн за платежем податок на додану вартість;

- форми «Д» №00066702407, яким збільшено суми грошового зобов`язання з військового збору на 1849,23 грн, у тому числі за основним платежем на 1502,43 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 346,80 грн;

- форми «Д» №00066672407, яким збільшено суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 27 058,41 грн, в тому числі за основним платежем 21 987,11 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 5071,30 грн;

- форми «ПС» №00066692407, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 за платежем податок на доходи фізичних осіб.

За наслідками адміністративного оскарження Державною податковою службою України прийнято рішення від 22.12.2022 №17217/6/99-00-06-01-03-06, яким частково скасовані податкові повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Д» №00066672407 (в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20 437,95 грн та штрафних санкцій в розмірі 4946,61 грн), форми «Д» №00066702407 (в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору у розмірі 1396,55 грн та штрафних санкцій в розмірі 338,28 грн) та форми «Р» № 6686/15-32-07-08 (в частині застосування штрафу у сумі 9950,80 грн). Крім того, збільшено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 6686/15-32-07-08 у частині нарахування земельного податку на суму 89 720,50 грн.

У зв`язку з цим ГУДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 27.12.2022 № 12356/15-32-07-08, яким збільшено суму грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на 529 914,00 грн (у тому числі за основним платежем 498 943,00 грн та 30 971,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині збільшення грошового зобов`язання в сумі 89 720,50 грн;

- від 03.02.2023 форми «Д» №0016512406 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 114,16 грн, у тому числі за основним платежем на 106,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 8,52 грн;

- від 03.02.2023 форми «Д» №0016522406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1673,85 грн, в тому числі за основним платежем 1549,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 124,69 грн.

Уважаючи ці податкові повідомлення-рішення, Інститут оскаржив їх до суду.

При вирішенні цього спору суд виходить з такого.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Р» № 6685/15-32-07-08.

Цим рішенням позивачу збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 287 866,00 грн, у тому числі за основним платежем на 261 696,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 26 170,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку до податкового повідомлення-рішення, ГУДПС в Одеській області дійшло висновку про те, що у березні 2019 року до бази оподаткування податком на додану вартість не була включена вартість обладнання типографії, яка передана Інституту від ТОВ «ЗАРС» в якості компенсації вартості частини житлової будівлі, що підлягала передачі ТОВ «ЗАРС» на виконання умов договору від 27.12.2006 №0127120.

Наслідком цього, за висновком відповідача, стало заниження Інститутом податку на додану вартість за березень 2019 року на 251 755,00 грн.

Також відповідач виснував, що при придбанні товарів / послуг, необоротних активів, які частково використовувались в оподатковуваних операціях, а частково ні, позивачем не визначалась сума ПДВ за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначались для їх використання в неоподатковуваних операціях, та на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) ПДВ під час їх придбання, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях не нараховувались податкові зобов`язання. Крім того, відповідач дійшов висновків, що позивачем допущені також такі порушення: позивач у липні та грудні 2019 завищив показники з ПДВ рядку 1 декларації за рахунок ПДВ, нарахованого відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, який підлягав відображенню в рядку 4.1 декларації; у рядку 3 (колонка А) «Обсяги постачання (без податку на додану вартість)» «інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою» податкових декларацій завищено показники за рахунок операцій постачання послуг з навчання аспірантів, які звільняються від оподаткування та підлягають відображенню у рядку 5 декларації з ПДВ; не відображено у рядку 5 декларації з ПДВ операції з постачання послуг з навчання аспірантів, які звільняються від оподаткування; занижено ПДВ в рядку 4.1 податкових декларацій за рахунок ПДВ, нарахованого відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, який відображено у рядку 1 декларації; не перенесено від`ємне значення декларації (рядок 21) за попередній звітний (податковий) до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 16.1). Цими порушеннями, за висновком відповідача, позивач занизив податок на додану вартість за березень 2019, квітень 2019, травень 2019, червень 2019, липень 2019, серпень 2019, вересень 2019, жовтень 2019, січень 2020, лютий 2020, березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020, липень 2020, серпень 2020, жовтень 2020, листопад 2020, грудень 2020, лютий 2021, березень 2021, квітень 2021, травень 2021, червень 2021, липень 2021, серпень 2021, вересень 2021, жовтень 2021, листопад 2021 в загальній сумі 9941,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в межах, визначених частинами 2, 3 статті 9 КАС України, суд відзначає, що позивач по факту доводить протиправність податкового повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Р» № 6685/15-32-07-08 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на за березень 2019 року на 251 755,00 грн та, відповідно, застосування в цій же частині штрафних санкцій.

Отже, щодо висновків відповідача про заниження Інститутом податку на додану вартість за березень 2019 року на 251 755,00 грн унаслідок того, що у березні 2019 року до бази оподаткування податком на додану вартість не була включена вартість обладнання типографії, яка передана Інституту від ТОВ «ЗАРС» в якості компенсації вартості частини житлової будівлі, що підлягала передачі ТОВ «ЗАРС» на виконання умов договору від 27.12.2006 №0127120.

При цьому відповідач виходив з того, що ІПРЕЕД НАН України уклав з ТОВ «ЗАРС» договір від 27.12.2006 №0127120 щодо проектування, будівництва і введення в експлуатацію нової адміністративної будівлі Інституту загальною площею не менше 3500 кв.м. (об`єкту інвестування) та нової багатоповерхової житлової будівлі орієнтовною загальною площею 15000 кв.м. (об`єкт будівництва), з яких не менше 600 кв.м. передається у власність Інституту, а решту - ТОВ «ЗАРС».

З цього відповідач виснував, що враховуючи умови договору та акти приймання передачі, ТОВ «ЗАРС» здійснює операції з постачання будівельних робіт, а позивач у якості компенсації за будівельні роботи здійснює операції з постачання частини багатоповерхової житлової будівлі. Разом з будівельними роботами ТОВ «ЗАРС» у зв`язку з компенсацією вартості частини житлової будівлі передав ІПРЕЕД НАН України обладнання топографії, вартість якого не включена до бази оподаткування ПДВ на порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, яким передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких коштів та вартості активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Згідно із пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків; 0 відсотків; 7 відсотків.

Відповідно до пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною (тобто 20 відсотків).

Також слід зауважити, що згідно з п. 14.1.191 статті 14 Податкового кодексу України, постачання товарів це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Товаром, згідно з п. 14.1.244 статті 14 Податкового кодексу України, являються матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що податком на додану вартість оподатковуються операції з постачання товарів, відтак основоположним у спірному випадку є з`ясування, чи відбулась як факт передача конкретного товару, адже у разі відсутності такого факту відсутні ознаки «постачання товару», оскільки, за визначенням пп. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14 ПК України постачання товару - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідач уважає, що на підставі пункту 6.2.2 договору від 27.12.2006 №0127120 позивачем передано ТОВ «ЗАРС» частину житлової будівлі, а останнім в якості компенсації за цю частку передано Інституту обладнання типографії загальною вартістю 1 258 774,00 грн, у тому числі ПДВ 251 755,00 грн.

При цьому відповідач виходить з того, що договір від 27.12.2006 №0127120 є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи різних договорів, в тому числі будівельного підряду, міни (бартеру) та доручення.

Суд не погоджується з такими міркуваннями відповідача.

Як видно з матеріалів справи, між ІПРЕЕД НАН України та ТОВ «ЗАРС» укладено договір від 27.12.2006 №0127120 (далі - договір), предметом якого згідно з пунктом 2.1 договору є правове регулювання діяльності сторін у проектуванні, будівництві та введені в експлуатацію на земельній ділянці площею 1,3 га нової адміністративної будівлі Інституту загальною площею не менше 3500 кв.м замість старих будівель, які підлягають списанню, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та нової багатоповерхової житлової будівлі орієнтовною загальною площею 15000 кв.м. та безкоштовного отримання ІПРЕЕД НАН України не менш ніж 600 кв.м. житла у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.1.2. договору ІПРЕЕД НАН України (сторона 1) наділений «функціями замовника будівництва згідно з чинним законодавством України і має право на залучення осіб для участі у фінансуванні розробки проектно-кошторисної документації та будівництва об`єктів, а також за умовами цього Договору зобов`язаний виконати дії щодо передачі таким залученим особам належної їм частки в Об`єкті будівництва».

Згідно п.1.3 договору ТОВ «ЗАРС» (сторона 2) отримує «право на фінансування розробки проектно-кошторисної документації та будівництва Об`єктів і бере на себе зобов`язання за рахунок власних та залучених коштів здійснити фінансування виготовлення проектної кошторисної документації та будівництва Об`єктів, в терміни та на умовах передбачених цим Договором».

Відповідно до п. 1.4 об`єктом інвестування є нова адміністративна будівля ІПРЕЕД НАН України загальною площею не менш 3500 кв.м із автономним опаленням всієї будівлі, постійною підкачкою води, резервною системою електроживлення, залом засідань (оснащеним технічно згідно існуючих вимог), типографічним центром та складськими приміщеннями і окремо стоячими гаражами на 4 місця; нова будівля споруджується замість існуючих будівель та споруд на частині земельної ділянки Інституту приблизною площею 0,5 га для забезпечення діяльності Інституту відповідно до статутних цілей; загальні вимоги з функціонального призначення будівлі повинні бути узгоджені сторонами після підписання договору у вигляді додатків.

Пунктом 1.5 договору визначено, що об`єктом будівництва є нова багатоповерхова житлова будівля орієнтовною загальною площею 15000 кв.м, що буде розташована на частині земельної ділянки Інституту приблизною площею 0,8 га на місці колишніх будівель та споруд ІПРЕЕД НАН України та яка споруджується відповідно до проектно-кошторисної документації на підставі дозвільних документів.

Обов`язок по виконанню функцій та реалізації повноважень ІПРЕЕД НАН України як замовника будівництва покладається на ТОВ «ЗАРС» згідно доручення (довіреності чи іншого документа) (п.2.2. договору).

Згідно п.3.1 договору ІПРЕЕД НАН України зобов`язаний на своє ім`я оформити право користування земельною ділянкою з дозволом на будівництво об`єктів, забезпечити доступ уповноважених (залучених) ТОВ «ЗАРС» осіб для виконання робіт (надання послуг), надати ТОВ «ЗАРС» документи, які відповідно до чинного законодавства України будуть необхідні для оформлення у власність частки ТОВ «ЗАРС» в об`єкті будівництва.

Пунктом 3.2.1 договору ТОВ «ЗАРС» зобов`язане забезпечити фінансування робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації, будівництву об`єктів та введенню їх в експлуатацію.

Відповідно до п.6.2.1 договору ІПРЕЕД НАН України отримає нову адміністративну будівлю «загальною площею не менше 3500 кв. м із автономним опаленням всієї будівлі, постійною підкачкою води, резервною системою електроживлення, залом засідань (оснащеним технічно згідно існуючих вимог), типографічним центром та складськими приміщеннями і окремо стоячими гаражами на 4 (чотири) місця, не менше ніж 600 кв. м загальної площі житла з виконанням оздоблювальних робіт та облаштуванням у об`єкті будівництва після введення його в експлуатацію».

Згідно з п.6.2.2. договору ТОВ «ЗАРС» отримує у власність або для виконання своїх зобов`язань решту загальної площі житлової будівлі, передбачених затвердженою проектно-кошторисною документацією на будівництво з вбудованими гаражами та підсобними приміщеннями.

Також судом з`ясовано, що будівництво на підставі документів, що дають право на виконання будівельних робіт, виданих Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради і відповідно до цих документів ІПРЕЕД НАН України є замовником, а ТОВ «ЗАРС» - генеральним підрядником.

Крім того, з матеріалів справи видно, що нова 6-поверхова адміністративна будівля загальною площею 3530.9 кв.м. передана Інституту від ТОВ «ЗАРС» на підставі актів приймання-передачі адміністративної будівлі та об`єктів благоустрою від 17.04.2018, від 19.04.2018 та від 31.03.2018 №1.

Право власності на адміністративну будівлю зареєстровано 11.12.2018 за Національною академію наук України, оскільки Інститут відповідно до п. 6.7 Статуту користується майном на праві оперативного управління.

Право власності на житлову будівлю станом на час проведення відповідачем перевірки не було зареєстровано.

Згідно акта приймання передачі від 19.03.2019 №2 ТОВ «ЗАРС» передало Інституту обладнання для типографічного центру загальною вартістю 1 258 774,00 грн, у тому числі ПДВ 251 755,00 грн. При цьому в акті зазначено, що передача обладнання відбулась відповідно до пунктів 1.4, 6.2.1 договору від 27.12.2006 №0127120.

Ураховуючи викладене, договір від 27.12.2006 №0127120 дійсно є змішаним, на що частково обґрунтовано вказує відповідач.

Втім обставини передачі від ТОВ «ЗАРС» до Інституту обладнання для типографічного центру не свідчать беззаперечно про те, що тим самим Інститут здійснив на користь ТОВ «ЗАРС» постачання товару.

Зокрема, відповідач не надав доказів того, що обладнання для типографічного центру є саме компенсацією частини житлової будівлі, яка в майбутньому підлягає передачі у власність від Інституту до ТОВ «ЗАРС».

Не доведено жодним доказом й того, який саме індивідуально визначений товар та коли саме був поставлений Інститутом до ТОВ «ЗАРС».

Посилання відповідача на те, що в процесі реалізації договору та розподілу його результатів він набуває характеру договору міни (бартеру), суд не бере до уваги, оскільки за змістом статей 715, 716 Цивільного кодексу України, статті 293 Господарського кодексу України кожна із сторін договору міни (бартеру) повинна бути власником товару, який вона передає в обмін. У даному ж випадку відсутні достатні підстави вважати, що позивач станом на березень 2019 року був власником тієї частини житлової будівлі, яку мало отримати у власність ТОВ «ЗАРС».

Твердження відповідача про те, що встановлення обладнання типографічного центру за рахунок ТОВ «ЗАРС» не було передбачено умовами договору від 27.12.2006 №0127120 також не підтверджено відповідними доказами. Крім того, зі змісту договору від 27.12.2006 №0127120 однозначно не вбачається, що вказане обладнання не входило до складу «типографічного центру» згідно з умовами договору. Та більше того, такий висновок виходить за межі компетенції відповідача, оскільки з урахуванням приписів статті 213 Цивільного кодексу України тлумачити умови договору інакше, ніж його тлумачать сторони (враховуючи, що рішення суду про інше тлумачення не ухвалювалося), ГУ ДПС повноважень не має.

Із урахуванням викладеного суд вважає, що висновки відповідача про те, що Інститут у березні 2019 року здійснив постачання частини багатоповерхової житлової будівлі на користь ТОВ «ЗАРС» в сумі 1 258 774,00 грн є необґрунтованими і такими, що не могли бути підставою для висновків про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України та заниження Інститутом ПДВ за березень 2019 року на 251 755,00 грн, оскільки факту передачі товару перевіркою не встановлено.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Р» №6685/15-32-07-08 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за березень 2019 року в сумі 251 755,00 грн є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Цим податковим повідомленням-рішенням також застосовано до позивача штрафну (фінансову санкцію) на підставі п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в розмірі 10 відсотків суми визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання, яка також є протиправною з огляду на протиправність визначення контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на додану вартість за березень 2019 року в сумі 251 755,00 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Р» №6685/15-32-07-08 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 175,00 грн є протиправним і підлягає скасуванню.

В іншій частині це податкове повідомлення-рішення судом не переглядається, оскільки позивач не навів жодних обґрунтувань його протиправності.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «ПН» №6687/15-32-07-08.

Цим рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 130 222,00 грн за платежем податок на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку до податкового повідомлення-рішення, ГУДПС в Одеській області дійшло висновку про те, що у березні 2019 року позивачем не складено і не зареєстровано податкову накладну на суму ПДВ 251 755,00 грн, а також у періодах березень грудень 2019, січень грудень 2020, лютий грудень 2021 не складені і не зареєстровані податкові накладні на загальну суму 15 576,00 грн у терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації, не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.5, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України визначено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Суд враховує, що цим рішенням до позивача застосовано, зокрема, штрафні санкції в розмірі 125 878,00 грн за не складення і не реєстрацію у березні 2019 року податкової накладної на суму ПДВ 251 755,00 грн за операцією з постачання Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАРС» частини житлової будівлі на виконання умов договору від 27.12.2006 №0127120.

Однак вище суд вже визнав помилковими відповідні висновки відповідача та визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Р» №6685/15-32-07-08 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за березень 2019 року в сумі 251 755,00 грн.

Ураховуючи, що судом спростовано обставини постачання частини житлової будівлі на виконання умов договору від 27.12.2006 №0127120, у позивача був відсутній обов`язок скласти і зареєструвати податкову накладну на суму ПДВ 251 755,00 грн.

Тому застосування до нього штрафної санкції в розмірі 125 878,00 грн за не складення і не реєстрацію у березні 2019 року податкової накладної на суму ПДВ 251 755,00 грн є протиправним.

Відповідно, податкове повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «ПН» №6687/15-32-07-08 в цій частині є протиправним і підлягає скасуванню.

У частині застосування цим рішенням штрафної санкції за не реєстрацію податкових накладних за період часу березень грудень 2019, січень грудень 2020, лютий грудень 2021 суд зазначає таке.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку до податкового повідомлення-рішення, ГУДПС в Одеській області встановило, що у періодах березень грудень 2019, січень грудень 2020, лютий грудень 2021 не складені і не зареєстровані податкові накладні на загальну суму 15576,00 грн у терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації, не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідальність за таке правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень передбачена була абзацом 4 пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, яким Податковий кодекс України доповнений Законом України №466-IX від 16.01.2020 та який набрав чинності з 23.05.2020 року.

Частиною другою статті 58 Конституції України установлений припис про те, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на викладене, застосування відповідачем штрафних санкцій за період березень грудень 2019, січень травень 2020 в загальній сумі 1111,00 грн є протиправним, а податкове повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «ПН» №6687/15-32-07-08 в цій частині - таким, що підлягає скасуванню.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за не реєстрацію податкових накладних за період з червень - грудень 2020, лютий грудень 2021 суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 52-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, далі ПКУ) за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Поряд з цим, Законом України від 12.05.2022 р. № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі Закон №2260-IX), який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Абзацом сімнадцятим підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з Податковим кодексом України, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України (вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору)), що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, тимчасово, на період дії воєнного стану, починаючи з 27.05.2022, перевагу у застосуванні мають норми в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання платником податків податкових обов`язків у випадках та за умов, передбачених пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Тому, норма пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не застосовується з 27.05.2022 та на період дії воєнного стану.

У даному випадку штрафні санкції застосовано у період після 27.05.2022, а відтак правомірно.

Отже, у цій частині податкове повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «ПН» №6687/15-32-07-08 є правомірним, оскільки наявними у справі доказами зворотного не доведено.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Р» № 6686/15-32-07-08, яким позивачу збільшено суми грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на 450 144,00 грн, у тому числі за основним платежем на 409 222,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 40 922,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку до податкового повідомлення-рішення, ГУДПС в Одеській області дійшло висновку про те, що позивачем, як особою, що фінансувалось за рахунок коштів державного бюджету та одночасно отримувало кошти від надання послуг з оренди, продажу результатів науково-дослідних робіт та інших послуг, не в повному обсязі сплачено земельний податок у зв`язку з відсутністю у Інституту прав на пільгу, передбачену підпунктом 282.1.4 пункту 282.1 статті 281 Податкового кодексу України, за період 2017 -2022 років.

Наслідком цього, за висновком відповідача, стало заниження Інститутом земельного податку за 2017 -2022 роки на 409 222,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Державною податковою службою України прийнято рішення від 22.12.2022 №17217/6/99-00-06-01-03-06, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Р» № 6686/15-32-07-08 в частині застосування штрафу на суму 9950,80 грн. Крім того, збільшено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 6686/15-32-07-08 у частині нарахування земельного податку на суму 89 720,50 грн як наслідок арифметичної помилки, допущеної ГУДПС при обрахунку суми земельного податку, що підлягав донарахуванню.

У зв`язку з цим ГУДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2022 № 12356/15-32-07-08, яким збільшено суму грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на 529 914,00 грн (у тому числі за основним платежем 498 943,00 грн та 30 971,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині збільшення грошового зобов`язання в сумі 89 720,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення мотивовані тим, що Інститут додатково до коштів загального фонду бюджету отримував власні надходження, які включаються до спеціального фонду бюджету і такі надходження можуть вважатися показником фінансової самоокупності, а не бюджетного фінансування, що не дає позивачу права на застосування пільги із сплати земельного податку, передбаченої підпунктом 282.1.4 пункту 282.1 статті 281 Податкового кодексу України.

Отже, спірним в даному випадку є виключно наявність або відсутність у позивача права на пільгу зі сплати земельного податку.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтями 270, 271 Податкового кодексу України установлено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб передбачені статтею 282 Податкового кодексу України.

Так, згідно з підпунктом 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України, від сплати податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Отже, звільняються від сплати земельного податку заклади науки та освіти, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як встановлено судом, ІПРЕЕД НАН України діє на підставі Статуту, затвердженого розпорядженням Президії НАН України від 12.12.2016 №853, відповідно до пунктів 1.1, 1.5, 6.1 якого Інститут є державною бюджетною неприбутковою установою, що заснована на державній власності та для якої наукова діяльність є основною; фінансове забезпечення діяльності Інституту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що складаються з загального та спеціального (власні надходження) фондів державного бюджету, та його майнового комплексу.

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Інститут є державною установою з видми економічної діяльності: 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук (основний) та 85.42 Вища освіта.

Міністерством освіти і науки України підтверджено, що Інститут внесений до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, про що видно свідоцтва від 12.05.2016 №02120, від 21.08.2019 №02684 та від 26.08.2021 №02992.

Крім того, рішенням Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 07.11.2016 №420/12-1 Інституту присвоєно ознаку неприбутковості та включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Згідно з пунктами 12, 23, 37 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Доходами бюджету є податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ). Надходження бюджету - це доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред`явлення цінних паперів.

За змістом частин 1 4 статті 13 Бюджетного кодексу України, бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев`ятої статті 51 цього Кодексу) на:

покриття витрат, пов`язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов`язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 та 3 другої групи);

виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Згідно із статтями 47, 48, 57 Бюджетного кодексу України, відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу). На кінець бюджетного періоду Казначейство України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету та щодо субвенцій із спеціального фонду державного бюджету на рахунках спеціального фонду місцевих бюджетів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету.

Частинами 8, 9 статті 51 Бюджетного кодексу України установлено, що якщо фактичний обсяг власних надходжень за спеціальним фондом кошторису бюджетної установи з урахуванням залишків бюджетних коштів на початок року менший від планових показників, врахованих у спеціальному фонді її кошторису, розпорядник бюджетних коштів зобов`язаний до закінчення бюджетного періоду внести зміни до спеціального фонду кошторису щодо зменшення власних надходжень і видатків з урахуванням очікуваного виконання спеціального фонду кошторису у відповідному бюджетному періоді. Розпорядники бюджетних коштів упорядковують бюджетні зобов`язання з урахуванням внесених змін до спеціального фонду кошторису.

Якщо фактичні обсяги власних надходжень бюджетних установ з урахуванням залишків відповідних бюджетних коштів на початок року перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

Таким чином, власні надходження бюджетних установ є доходом спеціального фонду бюджету та спрямовуються на покриття видатків, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету відповідно до бюджетних призначень за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов`язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов`язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому розпорядник здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов`язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків за цими зобов`язаннями із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Сам по собі факт наявності у бюджетної установи власних надходжень з огляду на викладене не свідчить про те, що вона не утримується повністю з державного або місцевого бюджету.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на позивача поширюється дія пільги, передбаченої підпунктом 282.1.4 пункту 282.1 статті 281 Податкового кодексу України.

У зв`язку з цим не можна визнати правомірним нарахування відповідачем Інститутові земельного податку, а тому податкові повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Р» № 6686/15-32-07-08 та від 27.12.2022 № 12356/15-32-07-08 є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУДПС в Одеській області від 05.10.2022 форми «Д» №00066702407 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 1849,23 грн, у тому числі за основним платежем на 1502,43 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 346,80 грн, а також податкового повідомлення-рішення ГУДПС в Одеській області від 05.10.2022 форми «Д» №00066672407 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 27 058,41 грн, в тому числі за основним платежем 21 987,11 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 5071,30 грн.

Як видно з матеріалів справи, за наслідками адміністративного оскарження Державною податковою службою України прийнято рішення від 22.12.2022 №17217/6/99-00-06-01-03-06, яким частково скасовані податкові повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Д» №00066672407 - в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20437,95 грн та штрафних санкцій в розмірі 4946,61 грн, форми «Д» №00066702407 - в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору у розмірі 1396,55 грн та штрафних санкцій в розмірі 338,28 грн.

У зв`язку з цим ГУДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 03.02.2023 форми «Д» №0016512406 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 114,16 грн, у тому числі за основним платежем на 106,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 8,52 грн, а також від 03.02.2023 форми «Д» №0016522406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1673,85 грн, в тому числі за основним платежем 1549,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 124,69 грн.

Суд звертає увагу на те, що за змістом статті 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до підпункту 60.1.2, 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Приписами пунктів 60.3, 60.4 статті 60 Податкового кодексу України установлено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Пунктами 7, 8 розділу II «Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 р. за № 124/28254 передбачено, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку, наданої відповідними підрозділами контролюючого органу, до функцій яких належить розгляд скарг в адміністративному порядку та/або супроводження справ у судах, складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов`язань, суми зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, яке містить виправлені показники з урахуванням рішення контролюючого органу. У разі необхідності до такого податкового повідомлення-рішення додається новий розрахунок грошового зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Д» №00066702407 та форми «Д» №00066672407 скасовані за результатами адміністративного оскарження, а відповідачем замість них прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 03.02.2023 форми «Д» №0016512406 та форми «Д» №0016522406, які, в свою чергу, містять зменшену суму грошового зобов`язання.

Тому податкові повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Д» №00066702407 та форми «Д» №00066672407 вважаються відкликаними, а відтак вони у розумінні Податкового кодексу України та статей 2, 4, 5, 19 КАС України вже не є тими рішеннями суб`єкта владних повноважень, на підставі яких у позивача виникають зобов`язання із сплати військового збору та податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Д» №00066702407 та форми «Д» №00066672407 є відкликаними, вони не порушують прав, свобод та інтересів позивача.

У той же час, при розгляді адміністративної справи обов`язково має бути наявний публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем, і позивач може звертатись до суд саме з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб`єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб`єкт владних повноважень.

Задоволення адміністративного позову є можливим в разі встановлення судом фактів того, що оскаржені позивачем рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинені з порушенням ознак, передбачених частиною 2 статті 2 КАС України та порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.

При цьому, оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб`єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача.

Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і чи це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Вирішуючи спір, суд зобов`язаний, зокрема, надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2022 форми «Д» №00066702407 та форми «Д» №00066672407 задоволенню не підлягають.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 03.02.2023 форми «Д» №0016512406 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 114,16 грн, у тому числі за основним платежем на 106,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 8,52 грн, а також від 03.02.2023 форми «Д» №0016522406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1673,85 грн, в тому числі за основним платежем 1549,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 124,69 грн.

Як вбачається з акту перевірки та податкового повідомлення-рішення від 03.02.2023 форми «Д» №0016512406, відповідач дійшов висновку, що у періоді з січня 2017 по червень 2022 позивач виплатив (надав) своїм працівникам дохід - додаткове благо шляхом видачі талонів на закупівлю паливно-мастильних матеріалів водіям Інституту ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , однак як податковий агент не нарахував і не утримав з цих доходів військовий збір та податок на доходи фізичних осіб. Висновок щодо природи талонів на закупівлю паливно-мастильних матеріалів як додаткового блага та, відповідно, доходу, відповідач зробив на тій підставі, що по цим талонам паливно-мастильні матеріали були придбані водіями поза межами робочого часу у вихідні дні.

Статтею 162 Податкового кодексу України установлено, що платниками податку на доходи фізичних осіб, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; а також податковий агент.

Згідно із статтею 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, які саме доходи включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

За приписами підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

За змістом акту перевірки та додатків до нього, водій ОСОБА_4 01.09.2019 здійснив заправку службового автомобіля бензином на суму 522,31 грн, а 21.12.2019 - на суму 1140,00 грн. Водій ОСОБА_5 04.05.2019 здійснив заправку службового автомобіля бензином на суму 610,00 гр. Водій ОСОБА_6 заправляв службовий автомобіль: 20.12.2020 на суму 352,50 грн; 27.12.2020 на суму 352,50 грн; 14.11.2020 на суму 822,50 грн; 24.10.2020 на суму 450,00 грн; 07.03.2021 на суму 550,00 грн; 21.03.2021 на суму 570,00 грн; 07.02.2021 на суму 510,00 грн; 28.02.2021 на суму 825,00 грн та 17.01.2021 на суму 352,50 грн.

Зазначені дати, в які водіями здійснено придбання палива, були вихідними днями.

Відповідач стверджує, що видача водіям ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 талонів на придбання палива є додатковим благом, оскільки придбання палива відбулось у вихідні дні, а отже не було пов`язане із службовою діяльністю.

Однак у даному випадку, на думку суду, відповідачем не доведено отримання водіями Інституту ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 додаткового блага.

Як встановлено самим відповідачем, водіями здійснювалась заправка службових, а не власних, автомобілів, якими вони в той час керували на підставі, в тому числі, й виданих їм подорожніх листів.

Директором Інституту 24.01.207 затверджено «Положення про порядок використання службового автотранспорту Інституту», відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.9, 2.10 службовий автотранспорт використовується працівниками Інституту виключно для цілей, пов`язаних зі службовою діяльністю; службові автомобілі закріплюються за конкретно визначеними працівниками інституту та водіями; користування службовими автомобілями у вихідні та святкові дні, а також у разі відрядження за межі м. Одеси здійснюється на підставі доручення директора Інституту; документом обліку транспортної роботи автомобіля є подорожній лист, виїзд без якого забороняється.

Таким чином, службові автомобілі Інституту мають використовуватись виключно для цілей, пов`язаних зі службовою діяльністю.

У той же час, вищезгаданим «Положенням про порядок використання службового автотранспорту Інституту» допускається використання службових автомобілів поза межами робочого часу, але знову ж таки, виключно для цілей, пов`язаних зі службовою діяльністю.

Відповідачем жодним чином не доведено, що водії Інституту ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 використовували службові автомобілі у власних інтересах і що саме в межах такого використання ними здійснювалась заправка цих автомобілів паливом.

Також відповідачем не доведено, що операції з придбання та використання водіями Інституту ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за талонами палива не було відображено в бухгалтерському обліку Інституту як такого, що використано у межах господарської / службової діяльності.

Сам лише факт придбання у вихідний день працівником палива на підставі виданого платником податків роботодавцем паливного талону жодним чином не свідчить, що тим самим працівнику виплачено додаткове благо.

Для того, щоби набути ознаки додаткового блага, така операція має потягнути за собою зміну фінансового та/або майнового стану працівника у бік його збільшення, тобто передане йому майно або майнове право має бути використане працівником у власних цілях та на свою користь.

Цього відповідачем в ході перевірки не було встановлено, як і не надано відповідних доказів до суду під час розгляду цієї справи.

Ураховуючи викладене, суд вважає помилковими висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.14.1.47 п. 14.1 ст.14, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, оскільки ним не виплачувався працівникам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дохід у вигляді додаткового блага і тому був відсутній обов`язок як податкового агента нарахувати та утримати податок із суми такого доходу.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 03.02.2023 форми «Д» №0016522406 є протиправним і підлягає скасуванню.

З тих саме підстав підлягає визнанню протиправним і скасуванню також і податкове повідомлення-рішення від 03.02.2023 форми «Д» №0016512406, яким позивачу донараховано зобов`язань із сплати військового збору за тим же самим фактом надання водіям ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 талонів на придбання палива, які відповідач розцінив як виплату на їх користь доходу у вигляді додаткового блага.

Оскільки судом визнано, що виплати доходу у вигляді додаткового блага названим вище працівникам не відбулось, то висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16.1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 162.1.1, пп. 162.1.2, пп. 162.1.3, п.162.1 ст. 162, пп.163.1.1, пп.163.1.2 п.163.1 пп.163.2.1, пп.163.2.2 п.163.2. ст.163, ст. 163, пп.164.1.1, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.17 п.164.2, пп.168.1.1, пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168, п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України та про невиконання ним обов`язку при виплаті доходу нарахувати і утримати військовий збір є помилковими.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 05.10.2022 №00066692407, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Як видно з акту перевірки, Інститут у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку за II квартал 2018 року (порція №1) у строках 104, 105, 106, 107 помилково відобразив у колонці 5 (ознака доходу ) « 127» ознаку доходу, хоча повинні були відобразити дохід, виплачений самозайнятій особі за « 157» ознакою доходу, у результаті чого не відобразили відомостей про доходи громадян, виплачених на користь фізичних осіб підприємців за ознакою доходу « 157», а саме: Приватному нотаріусу ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 .

Наведене, за позицією відповідача, є порушенням вимог ст.51, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», відповідальність за яке прямо передбачена пунктом 119.1 статті 119 Податкового кодексу України.

Отже, позивача притягнули до відповідальності за вчинення податкового правопорушення, передбаченого пунктом 119.1 статті 119 Податкового кодексу України, яким установлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що згідно із статтею 109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

За змістом статті 111 Податкового кодексу України, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно з приписами пункту 112.3. статті 112 Податкового кодексу України, особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши акт перевірки та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 05.10.2022 №00066692407, суд дійшов висновку, що відповідачем не було достеменно встановлено складу правопорушення, передбаченого пунктом 119.1 статті 119 Податкового кодексу України та не доведено сукупності умов, які дають підставу для притягнення позивача до фінансової відповідальності.

Зокрема, відповідачем не зазначено, що Інститутом не подано або подано з порушенням строків чи не в повному обсязі податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги).

Також відповідачем не вказано, що подана з недостовірними відомостями або з помилками податкова звітність призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Суд наголошує, що за змістом пункту 119.1 статті 119 Податкового кодексу України подання податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками може бути підставою для фінансової відповідальності виключно у тому випадку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Однак відомостей про встановлення відповідачем таких обставин акт перевірки та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 05.10.2022 №00066692407 не містить.

Не посилається на такі обставини відповідач також і у відзиві.

Таким чином, позивача притягнуто до фінансової відповідальності з порушенням припису пункту 112.3 статті 112 Податкового кодексу України, тобто не на підставах і не в порядку, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 05.10.2022 №00066692407 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно із статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх доводів, і не довів в повному обсязі правомірність своїх рішень, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статей 139, 143 КАС України.

Так, згідно з частинами 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням сплаченого при зверненні до суду відповідно до платіжного доручення від 19.01.2023 №321 судового збору в сумі 14262,15 грн та частки задоволених позовних вимог, які мають майновий характер, відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати із сплати судового збору в розмірі 14022,80 грн.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 3 5 статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

В свою чергу, пунктом 3 частини 1, частинами 2, 3 статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Позивачем не подано доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу та проведення експертизи, проте у позовній заяві зазначено про намір позивача подати такі докази після ухвалення рішення суду у цій справі.

Ураховуючи викладене, питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та проведенням експертиз буде вирішено в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу після надання позивачем доказів на підтвердження понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Р» №6685/15-32-07-08 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за березень 2019 року в сумі 251755,00 грн та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25175,00 грн, а всього в загальному розмірі 276930,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «Р» № 6686/15-32-07-08 та від 27.12.2022 № 12356/15-32-07-08.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 05.10.2022 форми «ПН» №6687/15-32-07-08 в частині застосування штрафної санкції в розмірі 125878,00 грн за не складення і не реєстрацію у березні 2019 року податкової накладної на суму ПДВ 251755,00 грн та в частині застосування штрафних санкцій за період березень грудень 2019, січень травень 2020 в загальній сумі 1111,00 грн, а всього в частині застосування штрафних санкцій в загальному розмірі 126989,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 03.02.2023 форми «Д» №0016522406.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 03.02.2023 форми «Д» №0016512406.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 05.10.2022 №00066692407.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29, код ЄДРПОУ 05539991) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 14022 (чотирнадцять тисяч двадцять дві) грн 80 (вісімдесят) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення13.06.2023
Оприлюднено16.06.2023
Номер документу111532229
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Судовий реєстр по справі —420/1177/23

Ухвала від 31.01.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Пекний А.С.

Ухвала від 08.01.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Пекний А.С.

Ухвала від 14.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 22.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Постанова від 09.10.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Кравченко К.В.

Ухвала від 27.09.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Кравченко К.В.

Ухвала від 31.07.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Кравченко К.В.

Ухвала від 14.07.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Кравченко К.В.

Рішення від 13.06.2023

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Пекний А.С.

Ухвала від 17.02.2023

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Пекний А.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні