Постанова

від 13.06.2023 по справі 580/5670/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5670/22 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 08.11.2022 №1784 у наданні позивачу пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 5 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику війни;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради повторно розглянути заяву позивача про надання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику війни.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 18 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач як учасник війни має право на 50-відсоткову знижку при платі за користування житлово-комунальними послугами, однак відповідач протиправно відмовив у наданні пільг.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради щодо відмови у наданні пільг з оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII.

Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання пільг з оплати житлово-комунальних відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач не має права на пільги на житлово-комунальні послуги за статусом «учасник війни», оскільки його розмір середньомісячного сукупного доходу перевищує величину доходу, яка дає право на податкову соціальну пільгу.

На думку апелянта, оскільки з 01.01.2022 функції надання пільг покладено на органи пенсійного фонду, тому відповідач немає фізичної можливості виконати рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради із заявою, в якій просив надати письмові пояснення щодо підстав відмови в наданні йому пільг як учаснику війни.

Листом №1784 від 08.11.2022 відповідач повідомив позивача, що право на 50-відсоткову знижку при платі за користування житлово-комунальними послугами надається за умови, якщо середньомісячний сукупний доходу сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, яка станом у 2022 році становить 3 470 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників війни, тому відповідач відмовляючи листом у нарахуванні пільг за оплату житлово-комунальних послуг діяв неправомірно, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Статтею 14 вказаного Закону визначені пільги учасникам війни.

Так, відповідно до 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону №3551-XII учасникам війни надаються такі пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону №3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

У відповідності до частини третьої статті 14 Закону №3551-XII площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що учасникам війни надаються відповідні пільги на житло.

Однак, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII статтю 14 Закону №3551 було доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Так, Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону №3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов`язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов`язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п`ятоїстатті 17 Конституції України.

Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першоюстатті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

При цьому, Конституційний Суд України вказаним рішенням від 18.12.2018 №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частиною шосту статті 14 Закону №3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних зміни до законів України.

Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону №3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.

Тобто, починаючи з 18.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону №3551-XII, зокрема, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Слід зауважити, що дане рішення Конституційного Суду України не було враховано при розгляді звернення позивача щодо відновлення права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.

При цьому, колегія суддів враховує, що нормативно-правових актів щодо відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, встановлених Законом №3551-XII, на виконання рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 Верховною Радою України не приймалось.

Апеляційний суд також звертає увагу на позицію Конституційного Суду України забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Враховуючи обов`язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, колегія суддів виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76-VIII від 28.12.2014 до статті 14 Закону №3551-XII.

У даному випадку апелянт посилається на Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №389 від 04.06.2015 (далі Порядок №389).

Так, відповідно до п. 1 Порядку №389 цей Порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасники війни; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною).

Пунктом 3 Порядку №389 передбачено, що пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Однак, з аналізу вказаних норм Порядку №389 вбачається, що вони суперечать вищенаведеному рішенню Конституційного Суду України, яким частину шосту статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнано неконституційною.

Таким чином, оскільки позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників війни, тому відповідач відмовляючи листом у нарахуванні пільг за оплату житлово-комунальних послуг діяв неправомірно.

Як наслідок, cлід зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради повторно розглянути заяву позивача про надання пільг з оплати житлово-комунальних відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук