Рішення від 13.06.2023 по справі 904/917/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023м. ДніпроСправа № 904/917/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Гурбі А.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Світличної Ганни, 64 А, код ЄДРПОУ 02909938 в інтересах держави в особі

позивача-1: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, 03035, м.Київ, вул.Митрополита В.Липківського, будинок, 35, код ЄДРПОУ 43672853

позивача-2: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), 50103, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Героїв АТО, будинок 92, код ЄДРПОУ 43877118

позивача-3: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, 49000, м.Дніпро, вул.Лабораторна, 69, код ЄДРПОУ 38752461

до відповідача-1: Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, 51300, Дніпропетровська область, Павлоградський район, смт.Юр`ївка, вул.Центральна, буд.67/1, код ЄДРПОУ 04338472

відповідача-2: Виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, 51300, Дніпропетровська область, Павлоградський район, смт.Юр`ївка, вул.Центральна, 67/1, код ЄДРПОУ 41815107

відповідача-3: фізичної особи-підприємця Терещенко Віталія Леонідовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

відповідача-4: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, 49000, м.Дніпро, вул.Філософська, буд.39-А, код ЄДРПОУ 39835428

про скасування правовстановчих актів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього, зобов`язання повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду

Суддя Панна С.П.

Секретар судового засідання Гурба А.В.

Представники сторін:

від Прокуратури: Тавлеєв Олександр Олександрович, прокурор

від позивачів-1, 2, 3 та 4: Тавлеєв Олександр Олександрович

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: Бем Юрій Юрійович

від відповідача-4: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, позивача-2: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу, позивача-3: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, відповідача-2: Виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, відповідача-3: фізичної особи-підприємця Терещенко Віталія Леонідовича, відповідача-4: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016 №4-907/15- 16-СГ «Про передачу земельної ділянки, що розташована на території Чернявщинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області в оренду ( ОСОБА_1 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для сінокосіння та випасання худоби», на підставі якого ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597, площею 35,8653 га для сінокосіння та випасання худоби.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 29.02.2016 з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597, площею 35,8653 га для сінокосіння та випасання худоби, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), на підставі якого 01.03.2016 здійснена державна реєстрація іншого речового права - права оренди земельної

ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право №13590260).

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 06.12.2019 №1108-39/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення із земель, призначених для сінокосіння та випасання худоби, на землі, призначені для ведення фермерського господарства (за межами) ОСОБА_1 , площею 35,8653 га», на підставі якого земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597, площею 35,8653 га передано в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

4. Визнати недійсною додаткову угоду №43 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.02.2016, укладену між Виконавчим комітетом Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 41815107) та ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), предметом якої є земельна ділянка з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597, площею 35,8653 га для ведення фермерського господарства, на підставі якої 13.01.2020 здійснена державна реєстрація змін до іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право №13590260).

5. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Терещенка Віталія Леонідовича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597 площею 35,8653 га, Юр`ївській селищній територіальній громаді, на території якої вона розташована, в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338472).

6. Стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м.Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням передачі в оренду спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597 площею 35,8653 га ОСОБА_1 , який є відповідачем-3.

Ухвалою суду від 23.02.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.03.2023 о 10:30год.

В судове засідання, 16.03.2023р., з`явився представник прокуратури. Представники позивачів-1, 2, 3, відповідачів-1, 2, 3 та 4 в судове засідання не з`явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені, про що свідчать довідки про доставку електронних листів від 24.02.2023р. та передачі телефонограми відповідачу-3.

13.03.2023р. до суду від відповідача-3 надійшли наступні документи:

- клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України;

- відзив на позовну заяву;

- заява про застосування строку позовної давності.

Відповідач-3 позовні вимоги прокурора не визнає та зазначає, що до позовних вимог мають бути застосовані строки позовної давності тривалістю 3 роки відповідно до положень ст. 256, 257, 261 ЦК України;

- вимога про зобов`язання ФОП Терещенка В.Л. повернути спірну земельну ділянку не підлягає задоволенню як похідна від вимог про скасування правовстановчих актів, які не оскаржені та не скасовані у межах строків позовної давності. Наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 02.02.2016р. №4-907/15-16-СГ та рішення Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 06.12.2019р. №1108-39/VII не суперечать актам цивільного законодавства та не порушують жодного права держави на спірну земельну ділянку;

- прокурор не надав жодних доказів протиправності дій зі сторони ФОП Терещенка В.Л.;

- пред`явлений позов порушує його право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Задоволення позову буде ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, нівелюватиме юридичну визначеність та остаточність спірних правовідносин та поставить ФОП Терещенка В.Л. в тяжке матеріальне становище. Тягар виникнення таких наслідків буде надмірним та порушуватиме справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини;

- відсутні докази того, що земельна ділянка відноситься до категорії земель природно-заповідного фонду. Проект ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» не затверджено, а також не встановлено його межі, а тому спірна земельна ділянка не є об`єктом природно-заповідного фонду. Довідка інженера-землевпорядника ФОП Кошеленка Є.О. (додаток №26 до позовної заяви) є неналежним доказом і не може підтверджувати розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника;

- оскільки Держгеокадастр є підпорядкованим Кабінету Міністрів України, тому останній був обізнаний про прийняття оскаржуваного наказу Головним управлінням Держгеокадастру в Дніпропетровській області.

Відповідно до клопотання відповідача-3, він просить закрити провадження по справі, оскільки даний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

15.03.2023р. до суду від відповідачів-1 та 2 надійшов відзив на позовну заяву, в яких просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки до позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016р. №4-907/15-16-СГ «Про передачу земельної ділянки, що розташована на території Чернявщинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області в оренду ( ОСОБА_1 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для сінокосіння та випасання худоби», рішення Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 06.12.2019р. №1108-39/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення із земель, призначених для сінокосіння та випасання худоби, на землі, призначені для ведення фермерського господарства (за межами) ОСОБА_1 , площею 35.8653 га», визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.02.2016р. з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597, площею 35,8653 га для сінокосіння та випасання худоби, додаткової угоди №43 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.02.2016р., мають застосовуватися строки позовної давності тривалістю 3 роки відповідно до положень ст. 256, 257, 261 ЦК України. Відповідачі-1 та 2 вважають, що не порушено вимог закону при прийняті оскаржуваного рішення та укладанні спірної додаткової угоди, оскільки на момент прийняття оскаржуваних рішень вони були розпорядниками землі; проект ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» не затверджено, а також не встановлено його межі, а тому спірна земельна ділянка не є об`єктом природно-заповідного фонду.

16.03.2023р. до суду від відповідача-4 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач-4 позовні вимоги прокурора не визнає та зазначає, що в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про приналежність спірної земельної ділянки до складу земель ландшафтного заказника, а тому він мав право розпоряджатись нею; прокурором порушена предметна юрисдикція під час заявлення позову, оскільки вимога щодо скасування спірного наказу має розглядатись в порядку адміністративного судочинства; доводи прокурора обґрунтовані виключно одним доказом (довідкою ФОП Кошеленка Є.О.), який є недопустимим; вимога щодо повернення земельної ділянки заявлена до особи, яка не є власником цієї земельної ділянки, що не забезпечить відновлення права володіння спірною земельною ділянкою законного власника.

22.03.2023р. до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-3. Прокурор заперечує наведені доводи відповідача-3, посилаючись на те, що негаторний позов можна пред`явити упродовж всього строку існування порушення прав законного власника майна. Зазначає, що на час прийняття спірного наказу повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду, які перебувають у державній власності, здійснювались виключно Кабінетом Міністрів України (ч.8 ст.122, ч.9 ст.149 ЗК України). Отже, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016р. №4-907/15-16-СГ спірну земельну ділянку всупереч ст. 122 ЗК України передано в оренду ОСОБА_1 , у зв`язку з чим 29.02.2016р. з ним укладено договір оренди поза волею власника. У подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018р. №4-5229/15-18-СГ всупереч ст. 122 ЗК України земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597 площею 35,8653 га передано з державної у комунальну власність Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області як землю сільськогосподарського призначення поза волею власника. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало жодних прав щодо розпоряджання спірною земельною ділянкою, в тому числі в питанні передачі її в оренду (до того ж з порушенням цільового призначення). Так само таких прав на момент укладення додаткової угоди від 06.12.2019р. не мав Виконавчий комітет Юр`ївської селищної ради. Право на розпорядження спірною земельною ділянкою з дотриманням її цільового призначення як об`єкта природно-заповідного фонду Юр`ївська селищна рада отримала лише 27.05.2021р. Отже, договір оренди земельної ділянки від 29.02.2016р. та додаткова угода №43 від 06.12.2019р. є такими, що суперечать положенням ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч. 2 ст. 203 ЦК України, та порушують права та законні інтереси держави, що свідчить про законність і обґрунтованість позовних вимог щодо визнання їх недійсними. Хоча ФОП Терещенко В.Л. і дотримався формальної процедури отримання земельної ділянки, проте він звернувся з заявою про її надання у користування до суб`єкта владних повноважень, який не мав жодних прав та можливостей розпоряджатись нею, що призвело до фактичного заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою поза волею власника. Заволодіння приватними особами особливо цінними земельними ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. Вказаний об`єкт природно-заповідного фонду створений у встановленому законом порядку і до встановлення його меж в натурі вони визначаються відповідно до проекту (додаток №4 до позовної заяви). Довідка сертифікованого інженера-геодезиста/інженера-землевпорядника є належним, допустимим та достовірним доказом, а у сукупності з іншими доказами достатнім для доведення факту розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське». Прокурор вважає, що факт обізнаності чи не обізнаності Кабінету Міністрів України жодним чином не впливає на відсутність з його боку будь-яких конкретних доручень Головному управлінню Держгеокадастру в Дніпропетровській області щодо розпорядження спірною земельною ділянкою природно-заповідного фонду, що свідчить про відсутність волевиявлення власника майна на розпорядження ним. Спори щодо користування землями фермерського господарства мають розглядатися господарськими судами, тому прокурором, на його думку, правильно пред`явлено позов в порядку господарського судочинства.

27.03.2023р. до суду від відповідача-3 надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач-3 зазначає, що предметом спору є скасування рішень, правочинів, які стосуються прав та обов`язків фізичної особи ОСОБА_1 і даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства; до Державного земельного кадастру не вносились відомості що земельна ділянка з кадастровим номером № 1225988000:01:002:0597, площею 35,8653 га нібито є об`єктом природно-заповідного фонду, по причині того, що документів, які підтверджували цей факт немає; земельна ділянка з кадастровим номером № 1225988000:01:002:0597, площею 35,8653 є сформованою, під час формування земельної ділянки було розроблено та погоджено державними органами проект землеустрою, який після був затверджений наказом державними органами. У підтвердження надаю лист № 01-05/79 від 10.07.2019р.

05.04.2023р. до суду від відповідача-4 надійшли додаткові пояснення.

13.04.2023р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідачів-1 та 2. прокурор зазначає, що ним пред`явлений негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірної земельної ділянки щодо користування і розпорядження ними, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення. При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» створений рішенням Дніпропетровської обласної ради від 03.02.2012р. №247-11/VI (додаток №2 до позовної заяви). Таким чином, прокурор стверджує, що вказаний об`єкт природно-заповідного фонду створений і до встановлення його меж в натурі вони визначаються відповідно до проекту (додаток №4 до позовної заяви). Прокурор вважає, що оскаржувані рішення прийняті не уповноваженими на це суб`єктами владних повноважень, відтак ОСОБА_1 фактично не набув право користування спірною земельною ділянкою, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню. Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до листа Виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради від 30.03.2023р. №507/0/2-23 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером №1225988000:01:002:0597 площею 35,8653 га (строк дії якої сплив 01.03.2023р.) не пролонгований та на даний час готується заява до державного реєстратора стосовно припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речового права права оренди. При цьому, незважаючи на ту обставину, що на теперішній час питання продовження дії договору ще не вирішено і він не пролонгований, що зазначено у листі Юр`ївської сільської ради №147/0/2-23 від 03.02.2023р., можливість продовження договору витікає із земельного законодавства та самого договору, і може здійснюватися як у добровільному порядку, так і судовому. Тому пред`явлення та розгляд даного позову є єдиним ефективним способом вирішення спору щодо можливості оренди спірної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 13.04.2023р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання по справі на 09.05.2023р.

08.05.2023р. до суду від Павлоградської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив та додаткові пояснення відповідача-4. Прокурор посилається на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Договір оренди є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за ст. ст. 317, 319 ЦК України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має усі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння). Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області не набуло прав власника стосовно спірної земельної ділянки і тому не мало жодного права передати її в оренду відповідачу-3, і так само не мало жодного права передати її в комунальну власність відповідача-1, який в свою чергу також не набув права розпоряджатись нею. Прокурор вважає посилання відповідача-4 на відсутність інформації в Державному земельному кадастрі є безпідставним, оскільки землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане із позбавленням права володіння. правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим. Прокурор вважає, що факт необізнаності Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про фактичну приналежність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду свідчить про неналежне здійснення відповідачем-4 своїх повноважень, а не про законність його дій. Позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та, в подальшому, зобов`язання її повернути пов`язані між собою одним способом захисту прав і законних інтересів, передбаченим ст.ст. 16, 21, 203, 215, 228 ЦК України, та є наслідком визнання незаконним та скасування спірних нормативно-правових актів індивідуальної дії ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області та Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області. Тому даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. На підтвердження позовних вимог прокурором, зокрема, надано копії рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.03.2002р. №525-22/ХХІІІ «Про природно-заповідний фонд області» (додаток №1 до позовної заяви), рішення Дніпропетровської обласної ради 03.02.2012р. №247-11/VI «Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» (додаток №2 до позовної заяви); Режим охорони (додаток №3 до позовної заяви); копія частини проекту створення ландшафтного заказника «Урочище Приорільське» з картографічним матеріалом (додаток №4); скріншоти з Національної кадастрової системи щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки (додаток №5 до позовної заяви); інформація громадської організації «Українська природоохоронна група» (додаток №17 до позовної заяви); довідка сертифікованого інженера-землевпорядника/інженера-геодезиста ФОП Кошеленка Є.О. (додаток №26 до позовної заяви); а також листів позивачів як уповноважених державою суб`єктів щодо захисту інтересів держави в даних правовідносинах (додатки №16, 19, 24, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50 до позовної заяви).

Ухвалою суду від 18.05.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.06.2023р.

В судове засідання з`явились прокурор, представник позивачів-1, 2 та 3, представники відповідача-3.

Відповідачі-1, 2 та 4 в судове засідання, 13.06.2023р., не з`явились, про місце, день та час судового засідання бувли належним чином повідомлені шляхом направлення на їхні електронні адреси ухвали суду від 18.05.2023р. та рекомендованими листами.

В судовому засіданні, 13.06.2023р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 19.03.2002р. №525-22/ХХІІІ «Про природно-заповідний фонд області», яким затверджено перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду «Урочище Приорільське», розташований у колишньому Юр`ївському районі Дніпропетровської області між с. Улянівка і с. Чернявщина.

Згідно рішення Дніпропетровської обласної ради від 03.02.2012р. №247-11/VI «Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», яким на території Юр`ївського району створено ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» (загальною площею 945,46 га).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016р. №4-907/15-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення державної власності, за межами населеного пункту, розташовану на території Чернявщинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, загальною площею 35,8653 га з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597 та передано її в оренду ОСОБА_1 .

29.02.2016р. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області уклало з ОСОБА_1 договір оренди вказаної земельної ділянки, відповідно до якого вона надана в оренду на 7 років для сінокосіння та випасання худоби. Договір оренди зареєстрований 01.03.2016р. (номер запису про інше речове право: 13590260). Відповідно до п. 4.2 договору оренди, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніш ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Згідно з п. 7.3 договору оренди, передача земельної ділянки орендарю здійснюється з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому чинним законодавством України. Таким чином, строк дії вказаного договору до 01.03.2023 з правом пролонгації.

Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 отримав, не будучи суб`єктом господарської діяльності, проте відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вже з 01.08.2016р. він зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності (КВЕД) 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та додатковими: 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018р. №4-5229/15-18-СГ відповідно до вимог статей 15-1, 117, 122 ЗК України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018р. №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597 площею 35,8653 га з цільовим призначенням « 01.08 для сінокосіння та випасання худоби» разом з іншими земельними ділянками передано з державної у комунальну власність Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області за актом приймання-передачі (рядок №106 додатку до акта).

Рішенням від 31.01.2019р. №569-26/VII Юр`ївська селищна рада прийняла земельні ділянки, передані з державної у комунальну власність на підстав наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 21.12.2018р. №4-5229/15-18-СГ, в тому числі вищевказану земельну ділянку.

Право власності Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади зареєстровано 05.04.2019р. (номер запису про право власності: 31132851).

Рішенням від 06.12.2019р. №1108-39/VII Юр`ївська селищна рада затвердила проект землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597, площею 35,8653 га в натурі (на місцевості) зі зміною цільового призначення із земель, призначених для сінокосіння та випасання худоби на землі, призначені для ведення фермерського господарства (зі зміною угідь з пасовища на ріллю) та вирішила укласти додаткову угоду про внесення змін до договору оренди від 29.02.2016р.

Додатковою угодою №43 від 06.12.2019р., укладеною між виконавчим комітетом Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області (а не Юр`ївською селищною радою) та ОСОБА_1 , внесено зміни в договір від 29.02.2016р. в частині нового призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, її нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати.

Виконавчий комітет Юр`ївської селищної ради у своєму листі від 30.03.2023р. №507/0/2-23 повідомляє Павлоградській окружній прокуратурі, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером №1225988000:01:002:0597 площею 35,8653 га (строк дії якого сплив 01.03.2023) не пролонгований та на даний час готується заява до державного реєстратора стосовно припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речового права права оренди.

В матеріалах справи наявні копія частини проекту створення ландшафтного заказника «Урочище Приорільське» з картографічним матеріалом (додаток №4); скріншоти з Національної кадастрової системи щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки (додаток №5 до позовної заяви); інформація громадської організації «Українська природоохоронна група» (додаток №17 до позовної заяви); довідка сертифікованого інженера-землевпорядника/інженера-геодезиста ФОП Кошеленка Є.О. (додаток №26 до позовної заяви), копія листа Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 27.01.2023р. №2-246/0/261-23, якими поза розумним сумнівом підтверджується факт розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» (додаток №44 до позовної заяви).

Також в матеріалах справи наявна копія Режиму охорони вказаного ландшафтного заказника (додаток №3 до позовної заяви), який передбачає, що створення заказника сприяє підтриманню загального екологічного балансу, забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища, збереження природного різноманіття ландшафтів, генофонду тваринного та рослинного світу. Заповідна територія має особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. На території ландшафтного заказника поширені 12 видів рослин, 7 безхребетних і 23 хребетних тварин, занесених до Червоної книги України та Червоного списку Дніпропетровської області. Із них до Червоної книги України віднесено 18 видів рослин і тварин. Особливо цінні з природоохоронного погляду лучні та степові рослинні та тваринні угруповання. На території заказника заборонено розорювання лучних ділянок, використання отрутохімікатів, випалювання водно-болотної та лучно-степової рослинності, проведення розвідувальних робіт і розробки загальнопоширених корисних копалин, випасання овець, будівництво, випасання худоби в лісових насадженнях.

Створення заказника сприяє підтриманню загального екологічного балансу, забезпеченню фонового моніторингу навколишнього природного середовища, збереженню природного різноманіття ландшафтів, генофонду тваринного та рослинного світу. Заповідна територія має особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність.

На території заказника заборонено розорювання лучних ділянок, використання отрутохімікатів, випалювання водно-болотної та лучно-степової рослинності, проведення розвідувальних робіт і розробки загальнопоширених корисних копалин, випасання овець, будівництво, випасання худоби в лісових насадженнях.

За пропозицією наукових установ можна дозволити наступні види регульованої господарської діяльності: випасання великої рогатої худоби проводити з регульованою зміною ділянок і після періоду вегетації та репродукції рідкісних видів рослин; любительський вилов риби з великих плес або з берега; мисливство з виділенням високоцінних ділянок (для охорони місць розмноження птахів); сінокосіння у водоохоронних зонах із червня.

Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 31.01.2022р. №2-586/0/261-22, правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначено Законом України Про природно-заповідний фонд України (далі - Закон), розділом VII якого визначено порядок створення та оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (далі - ПЗФ).

Згідно з частиною п`ятою статті 52 Закону (у відповідній редакції з 08.01.2004 по 14.07.2011 роки) проекти створення територій та об`єктів ПЗФ передавались центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів ПЗФ.

Невід`ємною складовою проектів створення об`єктів ПЗФ є клопотання, що містить обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту ПЗФ певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

Відповідно до частини третьою статті 53 Закону (у відповідній редакції з 08.01.2004 по 14.07.2011 роки) рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів ПЗФ місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів ПЗФ приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

У свою чергу, ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» включено до складу природно-заповідного фонду України на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради.

Зазначене рішення оприлюднено на офіційному веб-сайті Дніпропетровської обласної ради.

Відповідно до статті 25 Закону (у редакції від 08.08.2021р.) заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

При цьому, статтею 7 Закону визначено, що межі територій та об`єктів ПЗФ встановлюються в натурі відповідно до законодавства, а до встановлення - визначаються відповідно до проектів їх створення. На використання земельної ділянки або її частини в межах ПЗФ може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 53 Закону території та об`єкти ПЗФ або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають (тобто без зміни цільового призначення та встановлення категорії земель ПЗФ), передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам з оформленням охоронного зобов`язання.

Таким чином, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області у 2012 році передано під охорону територію ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське», площею 2156,4 га до Павлоградської райдержадміністрації.

Разом з тим, із набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» відбулися зміни в низці законодавчих актів.

Зокрема, частиною другою статті 83 Земельного кодексу України (у редакції від 27.05.2021р.) встановлено, що у комунальній власності перебувають, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Що стосується зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих в межах заказників, то порядок відведення земельних ділянок (незалежно від форми власності, категорії, цільового призначення) в межах територій та об`єктів ПЗФ визначається нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Розгляд питань щодо надання земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється органами відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України.

Частиною другою статті 46-1 ЗК України встановлено, що особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.

Згідно з частиною третьою статті 186-1 ЗК України (у редакції від 27.07.2013 до 27.05.2021 роки) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта ПЗФ, підлягав погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Такі проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах заказників на розгляд та погодження до департаменту не надходили.

За даними електронної системи документообігу «ДОК ПРОФ», що застосовується для реєстрації документів в департаменті, звернень щодо відведення, зміни цільового призначення земельних ділянок в межах заказників за період 2013-2022 років не ідентифіковано.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 20, частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, а віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частинами 1-4 статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється шляхом розробки документації із землеустрою, визначеної цією статтею.

Згідно із статтями 25, 47 Закону України «Про землеустрій» одним із видів документації із землеустрою визначено проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів. Рішення про затвердження таких проектів землеустрою одночасно є рішенням про встановлення меж цих територій.

Такі проекти землеустрою погоджуються в обов`язковому порядку, структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення заказників місцевого значення зазначених у запиті на розгляд та погодження у відповідності до статті 186 ЗК України до департаменту на розгляд та погодження не надходили.

Прокурор в своїй позовній заяві зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597 площею 35,8653 га знаходиться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське», а тому відноситься до категорії земель природно-заповідного фонду;

- незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним;

- землі природно-заповідного фонду, перебувають під особливою охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення, відтворення і використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту;

- використання земельної ділянки природно-заповідного фонду у сільськогосподарських цілях суперечить її цільовому призначенню;

- на час передачі спірної земельної ділянки із державної до комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду, які перебувають у державній власності, здійснювались виключно Кабінетом Міністрів України;

- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земель природно-заповідного фонду місцевого значення державної форми власності в оренду Терещенкові В.Л., а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016р. №4-907/15-16-СГ щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки прийнятий з перевищенням повноважень та всупереч Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним;

- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земель природно-заповідного фонду місцевого значення державної форми власності у комунальну власність Юр`ївської селищної територіальної громади, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.12.2018р. №4-5229/15-18-СГ, в частині земель природно-заповідного фонду, прийнятий з перевищенням повноважень та всупереч Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та не породжує реальних правових наслідків, на які він спрямований;

- як наслідок, усі рішення Юр`ївської селищної ради відносно розпорядження спірною земельної ділянкою (зокрема, від 06.12.2019р. №1108-39/VII) винесені за відсутності повноважень на розпорядження нею, а тому підлягають визнанню недійсними як такі, що прийняті з порушенням ст. 20, 122, 123, 186-1 ЗК України;

- позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном;

- договір оренди спірної земельної ділянки є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за ст. ст. 317, 319 ЦК України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має усі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння), відтак наявні правові підстави для усунення перешкод у користуванні Юр`ївською селищною територіальною громадою в особі Юр`ївської селищної ради земельною ділянкою шляхом визнання договору оренди від 29.02.2016р. та додаткової угоди до нього від 06.12.2019р. недійсними.

Отже, підставою для звернення прокурора до суду стало порушення інтересів держави через порушення норм законодавства під час передачі спірної земельної ділянки природно-заповідного призначення в приватну власність та користуваннясуб`єкту господарювання, та полягає у фактичному володінні та користуванні відповідачем - 3 землею з особливою цінністю без законних підстав, за відсутності волі її власника.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи прокурора, дослідивши надані прокурором та учасниками провадження по даній справі письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Особливість статусу земель природо-заповідного фонду закріплена у конкретних нормах Земельного кодексу України, Законах України «Про природно-заповідний фонд України» та «Про охорону навколишнього природного середовища».

Так, відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Землі природно-заповідного фонду, згідно зі ст. 43 ЗК України, - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

За статтею 44 ЗК України та статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно з наведеними положеннями ЗК України, а також статті 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» заказники належать до природно-заповідного фонду України.

Частиною першою статті 178 ЦК України, яка врегульовує питання оборотоздатності об`єктів цивільних прав, передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті.

Відповідно до частини другої цієї статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Визначення на законодавчому рівні об`єктів, що обмежені в обороті і не можуть перебувати у приватній власності або в користуванні з іншим цільовим призначенням, є умовою дотримання конституційного режиму права власності на них.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, ЗК України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності або в користуванні для інших цілей.

Відповідно до пункту «в» частини четвертої статті 83 ЗК України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

За частиною 3 ст. 93 ЗК України не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Так, статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

За положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватись у природних, науково -дослідних, оздоровчих, рекреаційних, освітньо - виховних цілях та для моніторингу навколишнього природного середовища.

Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, яким не передбачено ведення на цих землях товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, землі водного фонду є складовою екомережі.

Згідно зі ст. 3 указаного Закону екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У статті 4 Закону України «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти до висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до об`єктів, обмежених в обороті.

Розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» за чинним законодавством свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки з іншим статусом цільового використання - для сінокосіння та випасання худоби або для фермерського господарства.

Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру цільовим призначенням земельних ділянок вказано «для ведення фермерського господарства», ця обставина не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовуються в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. У наведеній постанові встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у межах об`єкта природно-заповідного фонду, а тому належить до земель природно-заповідного фонду (п. 6.29), неоформлення спірної земельної ділянки за Нацпарком не змінює її цільового призначення як такої, що віднесена до земель природно-заповідного фонду та не звільняє Київраду від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки (п.6.36), спірна земельна ділянка входить в межі Національного природного парку «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду, на якій забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво (п.6.37).

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Так, за статтею 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.

Така охорона земель природно-заповідного фонду є комплексною, оскільки забороняє будь-яку діяльність, яка може негативно впливати на стан природних ресурсів, передбачає вичерпний перелік видів використання, а також особливий склад органів державної влади та місцевого самоврядування, які приймають рішення щодо створення, зміни меж, статусу та їх вилучення.

Разом з цим, за статтею 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Особливий порядок охорони таких земель визначений пунктами «б», «д» ч. 1 ст. 164 та ст. 166 Земельного кодексу України.

Тобто на відміну від земель сільськогосподарського призначення, режим охорони земель природно-заповідного фонду спрямований на збереження не тільки самої природи, рідкісних видів рослин та тварин, унікальних ландшафтів, водних ресурсів, а й цілої світової екосистеми природних територій, за допомогою яких природа може відновлюватись, щоб не перетворитись в аграрну пустелю.

Таким чином, спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належать до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду -ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019р. у справі № 813/4701/16.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

На час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 29.02.2016-06.12.2019 роки, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного фонду, а також їх вилучення здійснювалася відповідно до ст. ст. 19, 20, 122, 149, 150 ЗК України.

Так, згідно з ч. ч. 1,2 ст. 20 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 8 ст. 122 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу, частина 9 якої в свою чергу передбачає, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки природоохоронного призначення та у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Згідно ст. 150 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Разом з цим, слід зазначити, що Верховною Радою України 28.04.2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (27.05.2021р. набрав законної сили), яким внесено суттєві зміни до низки законодавчих актів, у тому числі до Земельного кодексу України.

Так, згідно із новою редакцією ч. 8 ст. 122 та ст. 149 Земельного кодексу України з 27.05.2021р. Кабінет Міністрів України втратив повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 1, п. «в» ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно з п. п. «а», «ґ» ч. 5 ст. 83 Земельного кодексу України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності цієї норми (27.05.2021р.) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, Кабінет Міністрів України до 27.05.2021р. був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

На теперішній час в силу вищевказаних положень ЗК України земельні ділянки природно-заповідного фонду місцевого значення за межами населених пунктів є комунальною власністю відповідних територіальних громад. Зміна їх кільового призначення є можливою лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 20 ЗК України).

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодних повноважень у Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області та органів місцевого самоврядування до 27.05.2021р. на розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду державної форми власності, а тим більше зміну їх цільового призначення земельним та природоохоронним законодавством не передбачено.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

За ст. 54 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51 -53 цього закону.

Ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» є юридично створеним з 03.02.2012р. і включає 945,46 га. Рішення про переведення земель природно-заповідного фонду ландшафтного заказника до іншої категорії, а також про скасування статусу цього заказника не приймались.

Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації у листі від 31.01.2022р. №2-586/0/261-22 повідомив, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» або щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на розгляд та погодження до департаменту не надходили.

Саме з моменту створення зазначеного об`єкту природно-заповідного фонду він набув особливого, виключного статусу та імперативно віднесений до земель природоохоронного призначення. Будь-яких рішень щодо скасування такого статусу, зміни цільового призначення або його вилучення уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування не приймалось.

Верховним Судом у постановах від 13.08.2019р. у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022р. у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022р. у справі № 575/462/21 неодноразово висловлювались правові позиції про виключність статусу об`єктів та територій природно-заповідного фонду та незаконність зміни цільового їх призначення органами державної влади та місцевого самоврядування.

Як установлено, спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності та відносилась до земель природно-заповідного фонду, разом з тим, передана в оренду не уповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення в оренду не приймав.

Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично незаконно змінено за вказаних вище обставин, тим самим створено перешкоди державі у користуванні та забезпеченні збереження унікальної екосистеми з рідкісним біорізноманіттям.

Територію природно-заповідного фонду заказника надано для здійснення підприємницької та іншої діяльності, не пов`язаної з цілями вказаної категорії земель.

Проте така незаконна зміна не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цієї території (постанова Верховного Суду від 31.07.2019р. у справі № 813/4701/16).

Відповідно до пункту «а» ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтями 16 та 21 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічні положення містяться у нормах ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України.

Таким чином наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016р. №4-907/15-16-СГ «Про передачу земельної ділянки, що розташована на території Чернявщинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області в оренду ( ОСОБА_1 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для сінокосіння та випасання худоби» та рішення Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 06.12.2019р. №1108-39/VII «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Юр`ївської селищної ради» відносно розпорядження спірною земельної ділянкою прийнято з перевищенням наданих повноважень, в порушення норми ст. ст. 19, 20, 43 - 45, 122, 150, 186-1 ЗК України, а також ст. ст. 6, 7, 9, 26, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», у зв`язку з чим суд задовольняє вимогу про усунення перешкоди власнику Юр`ївськійселищній об`єднаній територіальній громаді в особі Юр`ївської селищної ради шляхом їх визнання незаконними і скасування.

Як зазначено у ст. ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угод недійсними.

Стаття 203 ЦК України закріплює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України).

Зміст ст.ст. 203, 215 ЦК України свідчить, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема дефектів (незаконності) змісту, форми, суб`єктного складу, волевиявлення тощо.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін і яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оспорювати правочин можуть не лише сторони, а й заінтересована особа, яка не була його стороною, проте її власний інтерес полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

За ст. 3 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Статтею 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Договір оренди є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за ст. ст. 317, 319 ЦК України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має усі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння).

Судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало жодних прав щодо розпоряджання спірною земельною ділянкою, в тому числі в питанні передачі її в оренду з порушенням цільового призначення.

На момент укладення додаткової угоди від 06.12.2019р. Виконавчий комітет Юр`ївської селищної ради також таких прав не мав. Право на розпорядження спірною земельною ділянкою з дотриманням її цільового призначення як об`єкта природно-заповідного фонду Юр`ївська селищна рада отримала лише 27.05.2021р..

При цьому, жодних погоджень з Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації всупереч вимогам ст. 186-1 ЗК України не відбувалось.

На підставі спірного договору оренди земельної ділянки з урахуванням додаткової угоди відповідач-3 отримав в користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, тобто для розорювання, засівання та вирощування сільськогосподарської продукції, що суперечить її призначенню як об`єкта природно-заповідного фонду.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 29.02.2016р. та додаткова угода №43 від 06.12.2019р. є такими, що суперечать положенням ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч. 2 ст. 203 ЦК України, та порушують права та законні інтереси держави, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги щодо визнання їх недійсними.

Також відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Повернення у державну власність земельної ділянки, на якій розташований об`єкт природно-заповідного фонду місцевого призначення, переслідує легітимну мету контролю дотримання режиму використання та розпорядження об`єктами природно-заповідного призначення, що мають особливий статус з метою збереження цілісності екомережі України та гарантування безпечності довкілля.

Позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного судущодо витребування земельних ділянок природно-заповідного фонду, викладеними у постанові від 22.06.2022 у справі №752/3093/19. У наведеній постанові Верховний Суд зазначає, що стосовно землі природо-заповідного фонду закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною.Право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду.Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створюєу користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані із позбавленням його володіння майном. Повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду призначення необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо повернення земельної ділянки Юр`ївській селищній територіальній громаді, на території якої вона розташована, в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідачів порівну.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2016 № 4-907/15-16-СГ «Про передачу земельної ділянки, що розташована на території Чернявщинської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області в оренду ( ОСОБА_1 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для сінокосіння та випасання худоби», на підставі якого ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597, площею 35,8653 га для сінокосіння та випасання худоби.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 29.02.2016 з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597, площею 35,8653 га для сінокосіння та випасання худоби, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), на підставі якого 01.03.2016р. здійснена державна реєстрація іншого речового права права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право №13590260).

Визнати незаконним та скасувати рішення Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області від 06.12.2019р. №1108-39/VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення із земель, призначених для сінокосіння та випасання худоби, на землі, призначені для ведення фермерського господарства (за межами) ОСОБА_1 , площею 35.8653 га», на підставі якого земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597, площею 35,8653 га передано в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Визнати недійсною додаткову угоду № 43 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.02.2016р., укладену між Виконавчим комітетом Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 41815107) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), предметом якої є земельна ділянка з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597, площею 35,8653 га для ведення фермерського господарства, на підставі якої 13.01.2020р. здійснена державна реєстрація змін до іншого речового права права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право №13590260).

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Терещенка Віталія Леонідовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1225988000:01:002:0597 площею 35,8653 га, Юр`ївській селищній територіальній громаді, на території якої вона розташована, в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338472).

Стягнути з Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, 51300, Дніпропетровська область, Павлоградський район, смт.Юр`ївка, вул.Центральна, буд.67/1, код ЄДРПОУ 04338472 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м.Київ р/р UА228201720343160001000000291 код ЄДРПОУ 02909938 судовий збір в сумі 5 899,88грн.

Стягнути з Виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, 51300, Дніпропетровська область, Павлоградський район, смт.Юр`ївка, вул.Центральна, 67/1, код ЄДРПОУ 41815107 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код ЄДРПОУ 02909938 судовий збір в сумі 5 899,88грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Терещенко Віталія Леонідовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код ЄДРПОУ 02909938 судовий збір в сумі 5 899,88грн.

Стягнути з відповідача-4: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, 49000, м.Дніпро, вул.Філософська, буд.39-А, код ЄДРПОУ 39835428 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код ЄДРПОУ 02909938 судовий збір в сумі 5 899,88грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.06.2023р.

Суддя С.П. Панна