Постанова

від 14.06.2023 по справі 178/467/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3516/23 Справа № 178/467/21 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімової - Бандюкової Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Беліз» про стягнення заборгованості за кредитним договором; зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання припиненим договору поруки від 25.04.2008 року (суддя першої інстанції Берелет В.В.) , -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Беліз» про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначив, що відповідно до укладеного договору № 2008-082 від 25 квітня 2008 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 119980,00 долар США на термін до 26 квітня 2023 року. Відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії.

Згідно договору поруки № 2010/082-2 від 02.09.2010 року, ТОВ фірма «Беліз» є поручителем. Також, договором поруки № 2008/082 від 25.04.2008 року визначено, що ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання поручителя. Банк виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач належним чином не виконував передбачені договором зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом у розмірі 91071,67 долар США.

На підставі наведених обставин позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором № 2008-082 від 25 квітня 2008 року в розмірі 91071,67 долар США та судові витрати.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ фірма «Беліз» на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № 2008-082 від 24 квітня 2008 року в сумі 91071,67 долар США, що за курсом 28,38 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26 листопада 2020 року, складає 2584613 грн. 99 коп. та 18769 грн. 21 коп. судового збору.

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2022 року заяву відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Скасовано заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року про стягнення заборгованості, справу призначено до судового розгляду.

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки від 25.04.2008 року.

В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначив, що йому не було відомо про існування боргу, оскільки Банк не висував до нього ніяких вимог. Також, посилався на закінчення строку дії договору поруки.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просив суд припинити поруку, яка виникла на підставі договору поруки, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 по договору поруки від 25.04.2008 року.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ фірма «Беліз» про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ фірма «Беліз» на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № 2008-082 від 24 квітня 2008 року в сумі 91071,67 долар США, що за курсом 28,38 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26 листопада 2020 року, складає 2584613 грн. 99 коп. та 18769 грн. 21 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки від 25.04.2008 року, відмовлено.

Не погодившись з указаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Третьякова Юлія Вікторівна, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 про припинення договору поруки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд неповно з`ясував всі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивому та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необгрунтованим.

Так, апелянт посилається на те, що, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції залишив поза увагою положення п.5 договору поруки, яким передбачено, що у випадку невиконання боржником якого-небудь обов`язку по кредитному договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов`язку. Такої вимоги поручитель ОСОБА_1 не отримував.

Також апелянт зазначає про те, що порука, яка виникла на підставі договору поруки від 25.04.2008 року, припинилася, оскільки банк не пред`явив позовну вимогу до ОСОБА_1 , як поручителя, протягом 6 місяців з дня настання строку виконання кредитного зобов`язання, тобто протягом шести місяців з 27.07.2020 року, тобто до 27 січня 2021 року.

Серед іншого апелянт зауважив про те, що Банком не надано письмової квитанції про сплату боржником грошових коштів на погашення кредиту у розмірі 5584,23 доларів США 27.07.2020 року.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що Банк не мав права в односторонньому порядку вказувати у договорі поруки від 25.04.2008 року строк позовної давності 5 років, оскільки законом передбачено загальний строк позовної давності у три роки, тобто цим порушено його права.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року цивільну справу №178/467/21 витребувано з суду першої інстанції.

10 березня 2023 року цивільна справа надійшла до апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

23 березня 2023 року апелянтом усунуто недоліки в його апеляційній скарзі шляхом подачі квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано сторонам строк для подання відзиву.

Копію ухвали про відкриття провадження Банк отримав електронною поштою 24 березня 2023 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 14 червня 2023 року відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (а.с. 248).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 14 червня 2023 року відповідач ОСОБА_1 не з`явився, направив до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність (а.с. 247).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 14 червня 2023 року представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Беліз» не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши головуючого суддю, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є зокрема: порушення норм процессуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору № 2008-082 від 25 квітня 2008 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 119980,00 долар США на термін до 26 квітня 2023 року. Відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії.

Згідно договору поруки № 2010/082-2 від 02.09.2010 року, ТОВ фірма «Беліз» є поручителем. Також, договором поруки № 2008/082 від 25.04.2008 року визначено, що ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання поручителя. Банк виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач належним чином не виконував передбачені договором зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом у розмірі 91071,67 долар США.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки від 25.04.2008 року, посилаючись на те, що йому невідомо було про існування боргу, оскільки Банк не висував до нього ніяких вимог. Також ОСОБА_1 вважає, що закінчився строк дії договору поруки.

Доводи апеляційної скарги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про те, що порука, яка виникла на підставі вищевказаного договору поруки, припинилася, є безпідставними, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається із частини 2 статті 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається із частини 1 статті 540 ЦК України, якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У відповідності до частини 1 ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Згідно п.11 Договору поруки № 2008/082 від 25.04.2008 року, цей договір вступає в силу з моиенту підписання і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором. Пунктом 12 Договору поруки № 2008/082 від 25.04.2008 року, встановлено, що сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторонпи можуть звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п`яти років (а.с. 19).

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). А календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у вказаній редакції, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Тому, враховуючи припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання зі спливом визначеного договором або законом строку, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Вказане не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 62), від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 76), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 59), а також постанову Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Отже, сторони кредитних договорів встановили, що основне зобов`язання позичальник виконує через окремі зобов`язання з внесення однакових платежів відповідного числа кожного місяця протягом строку кредитування. Тому передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитних договорів вносити періодично, слід обчислювати з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу. Іншими словами, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після спливу шести місяців з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання терміну виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 84), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 63).

Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їх обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів судових витрат, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 35 Постанови № 10 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами і доповненнями) передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуждає з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині солідарного стягнення судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення судового збору з ОСОБА_2 ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Беліз» на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» по 6256 грн. 40 коп. з кожного.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року скасувати в частині солідарного стягнення судового збору, ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Беліз» (ЄДРПОУ 23073964) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору по 6256 (шість тисяч двісті п`ятдесят шість) грн. 40 коп. з кожного.

В іншій частині рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст судового рішення складений 15 червня 2023 року

Суддя: О.Д.Канурна