Постанова

від 06.06.2023 по справі 161/15374/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/15374/22 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/521/23 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Савчук Т. Ф.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Манькута Т. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" Московки Наталії Олександрівни про визнання звільнення незаконним, визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів за спричинену шкоду, поновлення на роботі, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 03 листопада 2022 року звернулася в суд з позовом до відповідача директора Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" (далі ДП ТРК «Аверс») Московки Н. О. про визнання звільнення незаконним, визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів за спричинену шкоду, поновлення на роботі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона, кореспондент телеканалу «Аверс», на якому працевлаштувалась у 2018 році. У період з 25 квітня 2019 року по 26 жовтня 2022 року працювала у ДП ТРК «Аверс» на посаді кореспондента інформаційного відділу. З липня 2022 року поведінка директора каналу Московки Н.О. щодо до неї змінилась, директор почала принижувати публічно її інтелектуальні здібності, чинила тиск, створювала умови для унеможливлювання її журналістської кар`єри. Вона викликала поліцію і повідомила про факт боулінгу, цькування і примушування до звільнення. З кінця серпня 2022 року Московка Н.О. їй не давала робочих завдань, велася розмова про скорочення на роботі, а 26 жовтня повідомила про звільнення. Наказом від 25 жовтня 2022 року №141 її звільнено із займаної посади з 26 жовтня 2022 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, трудову книжку їй не було видано. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки були порушені її трудові права, а саме переважне право на залишення на роботі. З урахуванням виправленої редакції позову від 05 грудня 2022 року та заяв від 13 березня 2023 року, просила суд: визнати її примусове звільнення незаконним та протиправним; визнати дії відповідача спрямовані на дискримінацію її, як особистості та журналіста незаконними й протиправними; визнати бездіяльність відповідача, що полягає у неналежному оформленні започаткування та розриву трудових відносин, неповернення трудової книжки, інших документів та особистих речей незаконними і протиправними; зобов`язати відповідача через телеканал «Аверс» вибачитися й спростувати неправдиву інформацію, розповсюджену стосовно позивача; стягнути з відповідача на користь позивача спричинену шкоду; поновити позивача на роботі; зобов`язати відповідача сплатити позивачу моральну шкоду у розмірі її шестимісячного середнього заробітку; зобов`язати відповідача сплатити позивачу дві третини її заробітку за кожен місяць простою з 27 жовтня 2022 року по 13 березня 2023 року в порядку ст.113 КЗпП України; зобов`язати відповідача сплатити позивачу заборгованість по заробітній платі у розмірі 32 015,66 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 14 квітня 2023 року подала апеляційну скаргу на вищевказане судове рішення. Зазначила, що ДП ТРК «Аверс» вказаний у якості її роботодавця лише двічі: у цивільно-праовому договорі № 48 від 21 травня 2018 року та цивільно-правовому договорі № 97 від 16 січня 2019 року. Глава 7 ЦК України, на яку посилається суд першої інстанції у своєму рішенні, не містить жодного слова про взаємодію з юридичною особою в рамках індивідуальних трудових відносин. Індивідуальні трудові спори не є предметом господарського судочинства. Вважає, що саме Московка Н. О. своїми діями на посаді директора ДП ТРК «Аверс» фактично скоїла численні грубі порушення законодавства про працю, а не абстрактна по своїй суті юридична особа. Всі накази при спробі незаконного звільнення підписала саме Московка Н. О. , а фактичний власник ДП ТРК «Аверс» не зазначений. Серед бенефіціарів ТОВ «Либідь-Сервіс», який володіє ДП ТРК «Аверс» право підпису договорів від імені товариства має лише Московка Н. О . З метою унеможливлення рецидиву численних грубих порушень законодавства про працю, відповідати має саме Московка Н. О . Увесь період, протягом якого триває судовий розгляд, вважає вимушеним простоєм з вини роботодавця, у зв`язку із чим вона недоотримує дохід. Рішення суду є неповним та необгрунтованим. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та зобов`язати директора ДП ТРК «Аверс» Московку Н. О.: поновити її на роботі; сплатити їй заборгованість по заробітній платі у розмірі: за 2018 рік - 10 364 грн, за 2019 рік - 21 092,70 грн, за 2020 рік - 3489,96 грн відповідно (загальна сума заборгованості - 34 946,66 грн); сплатити їй заробіток за час вимушеного простою (ст. 113 КЗпП України), за який вона недоотримала 2/3 її заробітку за цей період, а саме - по 4466,60 грн за кожен день з 5 місяців з 3 листопада 2022 року по 27 квітня 2023 року, тобто 22 333,30 грн.

Відповідач директор ДП ТРК «Аверс» Московка Н. О. подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає скаргу безпідставною та необрунтованою. Вказала, що позивач працювала на посаді кореспондента інформаційного відділу ДП ТРК «Аверс» у період з 02 травня 2019 року по 26 жовтня 2022 року. Наказом ДП ТРК «Аверс» № 141 від 25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 26 жовтня 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КзПП України. Звільнення відповідача проведено у відповідності з вимогами чинного законодавства, здійснено виплату усіх сум, належних ОСОБА_1 при звільненні, зокрема заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за невикористані основну та додаткові відпустки. Заборгованості з виплати заробітної плати позивачу у ДП ТРК «Аверс» немає і ніколи не було. За час роботи позивача на підприємстві не було вимушеного простою. Вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обгрунтовано зазначив, що директор ДП ТРК «Аверс» не є належним відповідачем у цій справі, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду, а лише свідчать про хибне тлумачення позивачем норм чинного законодавства. Просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року без змін.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник відповідача директора ДП ТРК «Аверс» Московки Н. О. адвокат Манькут Т. В. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги позивача, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог і доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовних вимог до Московки Н. О. , як фізичної особи, позовна заява ОСОБА_1 не містить. При цьому трудовий спір у ОСОБА_1 виник із саме роботодавцем ДП ТРК «Аверс». Оскільки ДП ТРК «Аверс» є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, а позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадової особи, то саме вона (юридична особа) має відповідати за цим позовом. Директор ДП ТРК «Аверс» Московка Н. О. не може бути відповідачем у цій справі як фізична особа, наділена процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовою особою ДП ТРК «Аверс», тобто юридичної особи, від імені якої вона діяла у відносинах з позивачем.

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач у період з 25 квітня 2019 року по 26 жовтня 2022 року працювала у ДП ТРК «Аверс» на посаді кореспондента інформаційного відділу. Наказом від 25 жовтня 2022 року №141 позивач звільнена із займаної посади з 26 жовтня 2022 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Колегією суддів також встановлено, що факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ДП ТРК «Аверс» у вищевказаний період підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 25 квітня 2019 року про прийняття на роботу на посаду кореспондента та копіями наказів ДП ТРК «Аверс» № 58 від 25 квітня 2019 року, № 141 від 25 жовтня 2022 року.

За частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадк у змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України). Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «Аверс» Відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку за кодом ЄДРПОУ 21755180, керівником юридичної особи з 01 березня 2017 року є директор Московка Н. О.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок про те, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19).

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах саме з ДП ТРК «Аверс», який і повинен бути відповідачем у цій справі, оскільки спір виник з приводу поновлення на роботі, виплати заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків юридичної особи ДП ТРК «Аверс», яка не залучена до участі у справі в якості відповідача. Тому спір не може бути розглянутий по суті як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд узмозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог. Оскільки ДП ТРК «Аверс» є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, а позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадової особи, то саме ДП ТРК «Аверс» відповідати за цим позовом.

Директор ДП ТРК «Аверс» Московка Н. О. не може бути відповідачем у цій справі як фізична особа, наділена процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовою особою ДП ТРК «Аверс», тобто юридичної особи, від імені якої вона діяла у відносинах з позивачем.

При зверненні з позовом ОСОБА_1 вказала відповідачем директора ДП ТРК «Аверс» Московку Н. О., клопотань про заміну відповідача чи залучення співвідповідача не заявляла. За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не здійснював дослідження доказів, встановлення обставин та перевірку законності звільнення позивача, а апеляційний суд не робить висновків щодо обґрунтувань апеляційної скарги в цій частині, оскільки позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача і саме це є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя

Судді