Постанова

від 22.11.2023 по справі 161/15374/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 161/15374/22

провадження № 61-10325св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - директор дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Аверс» Московка Наталія Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року у складі судді Черняка В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до директора дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Аверс» Московки Н. О. (далі - ДП ТРК «Аверс») про визнання звільнення незаконним, визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів за спричинену шкоду, поновлення на роботі.

2. Позовна заява мотивована тим, що вона є кореспондентом телеканалу «Аверс», на якому працевлаштувалась у 2018 році.

3. У період з 25 квітня 2019 року по 26 жовтня 2022 року працювала у ДП ТРК «Аверс» на посаді кореспондента інформаційного відділу.

4. З липня 2022 року поведінка директора каналу ОСОБА_2 щодо до неї змінилась, директор почала принижувати публічно її інтелектуальні здібності, чинила тиск, створювала умови для унеможливлення її журналістської кар`єри.

5. Вона викликала поліцію і повідомила про факт булінгу, цькування і примушування до звільнення.

6. З кінця серпня 2022 року ОСОБА_2 їй не давала робочих завдань, велася розмова про скорочення на роботі, а 26 жовтня повідомила про звільнення.

7. Наказом від 25 жовтня 2022 року № 141 її звільнено із займаної посади з 26 жовтня 2022 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, трудову книжку їй не було видано.

8. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки були порушені її трудові права, а саме переважне право на залишення на роботі.

9. З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд: визнати її примусове звільнення незаконним та протиправним; визнати дії відповідача, спрямовані на дискримінацію її, як особистості та журналіста, незаконними й протиправними; визнати бездіяльність відповідача, що полягає у неналежному оформленні започаткування та розриву трудових відносин, неповернення трудової книжки, інших документів та особистих речей незаконними і протиправними; зобов`язати відповідача через телеканал «Аверс» вибачитися й спростувати неправдиву інформацію, розповсюджену стосовно неї; стягнути з відповідача на її користь спричинену шкоду; поновити на роботі; зобов`язати відповідача сплатити позивачу моральну шкоду у розмірі її шестимісячного середнього заробітку; зобов`язати відповідача сплатити позивачу дві третини її заробітку за кожен місяць простою з 27 жовтня 2022 року по 13 березня 2023 року в порядку статті 113 КЗпП України; зобов`язати відповідача сплатити позивачу заборгованість по заробітній платі у розмірі 32 015,66 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 05 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах саме з ДП ТРК «Аверс», яке має бути відповідачем у вказаній справі, оскільки спір виник з приводу поновлення на роботі, виплати заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Заявлені вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ДП ТРК «Аверс», яке не залучено до участі у справі в якості відповідача. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У липні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

14. Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року № 1358/0/226-23 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2023 року справу призначено судді-доповідачеві.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

17. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга мотивована тим, що вона вказувала відповідача не як фізичну особу, а виключно як директора ДП ТРК «Аверс», тобто посадову особу, яка має всі повноваження для задоволення її вимог. При цьому заявник також вказує, що суди не вказали особу, яка має бути відповідачем у вказаній справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

19. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від директора ДП ТРК «Аверс» Московки Н. О., у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. Позивач у період з 25 квітня 2019 року по 26 жовтня 2022 року працювала у ДП ТРК «Аверс» на посаді кореспондента інформаційного відділу. Наказом від 25 жовтня 2022 року №141 вона звільнена із займаної посади з 26 жовтня 2022 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

21. Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ДП ТРК «Аверс» у вищевказаний період підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 25 квітня 2019 року про прийняття на роботу на посаду кореспондента та копіями наказів ДП ТРК «Аверс» № 58 від 25 квітня 2019 року, № 141 від 25 жовтня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

22. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

23. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

24. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

25. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

26. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

27. Частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

28. Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

29. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 у позовній заяві відповідачем визначила директора ДП ТРК «Аверс» Московку Н. О.

30. Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

31. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

32. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

33. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

34. Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

35. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами

в цивільному процесі є позивач і відповідач.

36. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

37. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

38. Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

39. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

40. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

41. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

42. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

43. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). При цьому колегія суддів враховано, що ОСОБА_1 також посилається на вказану постанову в касаційній скарзі, проте довільно тлумачить її зміст всупереч сталій практиці.

44. Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

45. Частиною першою статті 89 ЦК України встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

46. Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

47. Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.

48. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія «Аверс» відкритого акціонерного товариства «Корпорація «Аверс» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку за кодом ЄДРПОУ 21755180, керівником юридичної особи з 01 березня 2017 року є директор Московка Н. О.

49. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 зазначила відповідачем директора ДП ТРК «Аверс» Московку Н. О., тобто не юридичну особу, а її посадову особу.

50. Разом із тим, зі змісту позовних вимог вбачається, що спір виник із трудових відносин, які склалися між позивачем та ДП ТРК «Аверс» як юридичною особою роботодавцем, незважаючи на те, що від імені роботодавця діяла її посадова особа.

51. Отже, враховуючи те, що Московка Н. Є. є посадовою особою ДП ТРК «Аверс» та не може виступати відповідачем у справі, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із тим, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

52. При цьому суди у своїх судових рішеннях вказували, що відповідачем у вказаній справі має виступати саме ДП ТРК «Аверс», оскільки ОСОБА_1 перебувала з підприємством у трудових відносинах.

53. Крім того, виходячи зі змісту статті 21 КЗпП України, а саме що трудовий договір є угода між працівником та підприємством, установою, організацією, які зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, тобто належним відповідачем у трудових спорах є саме ця юридична особа, а не її посадова особа.

54. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, правильно визначився із суб`єктним складом сторін у вказаній справі та встановивши, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, обґрунтовувано відмовив у задоволенні позовних вимог.

55. Висновки про те, що посадова особа юридичної особи не є належним відповідачем у вказаній категорії справ містяться, серед іншого, у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 592/6904/21 (провадження № 61-16798св21).

56. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

57. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 06 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович