Рішення

від 24.05.2023 по справі 705/870/21

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/870/21

2/705/382/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі судового засідання Романовій О.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Деренюка Ю.О., ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Розборський В.В. звернувся до суду з позовом до Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 про поновлення позивача на роботі та оплату йому за час вимушеного прогулу, в обґрунтування зазначивши наступне.

ОСОБА_1 працював в Уманській дитячо-юнацькій спортивній школі № 1 на посаді робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків з 03.12.2018 року. Наказом № 132 к/гр від 17.11.2020 року його було звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку.

Позивач вважає, що звільнено його було безпідставно. Так, 18.11.2020 року під час перебування позивача на робочому місці його викликали до директора УДЮСШ № 1 ОСОБА_4 , який по його прибуттю запропонував позивачу звільнитися за власним бажанням, але коли позивач відмовився, то директор сказав, що він звільнений за прогул. Позивач заперечував та пояснював, що він не згідний із звільненням, оскільки прогулу не допускав, але його не слухали та цього ж дня вручили йому трудову книжку з відміткою про звільнення. При цьому повного розрахунку з позивачем проведено не було.

Позивач звернувся до УДЮСШ № 1 із заявою у якій просив надати йому можливість ознайомитися з документами на підставі яких він був звільнений, але відповіді не отримав.

17.12.2020 року позивач звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою про поновлення його на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу, і отримавши відзив у цій справі стало зрозуміло, що його звільнено з посади за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку.

В Уманській ДЮСШ створена постійно діюча комісія з дотримання внутрішнього трудового розпорядку, яка на протязі 2020 року неодноразово фіксувала факти порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку та на підставі складених актів до ОСОБА_1 неодноразово застосовувалися заходи громадського та дисциплінарного стягнення.

У зв`язку з тим, що позивач звертався до суду з іншими позовними вимогами, він просив суд змінити позовні вимоги, однак йому було відмовлено. Також йому було відмовлено у задоволенні позову, оскільки позивачем не ставилося питання про визнання незаконним наказу № 132 к/гр від 17.11.2020, згідно якого його було звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України та його скасування, тому суд не може вийти за межу заявлених позовних вимог та перевіряти його законність.

Про прийняте рішення позивач дізнався із сайту «Судова влада України» 20.02.2021 року, але копія цього рішення на адресу позивача так направлена і не була.

З цим рішенням суду позивач погоджується, але з метою відновлення своїх прав позивач знову вирішив звернутися до суду з позовом, але з вказанням інших підстав.

Так, 25.09.2020 року директором Уманської ДЮСШ № 1 було винесено наказ № 29/1 про попередження ОСОБА_1 та ОСОБА_5

26.10.2020 року директором Уманської ДЮСШ № 1 було винесено наказ № 32 про попередження ОСОБА_1 та ОСОБА_5

17.11.2020 року директором Уманської ДЮСШ № 1 було винесено наказ № 132 к/гр про звільнення за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку.

Про наявність наказів № 29/1 від 25.09.2020 та № 32 від 26.10.2020 позивач дізнався лише після отримання відзиву у попередній судовій справі.

З обставинами викладеними у акті № 1 від 25.09.2020 року, акті № 2 від 26.10.2020, акті № 3 від 17.11.2020 та протоколах № 1, № 2, № 3 засідання постійно діючої комісії з дотримання внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ № 1 не згідний та категорично заперечує проти фактів викладених у них.

З наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності позивач ознайомлений не був.

Крім того, 16.11.2020 року позивач перебуваючи на робочому місці близько 14 години 30 хвилин від прибиральниці дізнався про те, що в умивальнику спортивного залу, що розташований в спортивному комплексі «Сокіл» в м. Умань, протікають шланги подачі води, діючи в інтересах дітей та враховуючи безвідповідальну поведінку керівництва спортивної школи, пішов в магазин та за власті кошти придбав 2 шланги з металевою обмоткою. Оскільки це було близько 16 години 30 хвилин, вирішив на роботу не повертатися, а наступного робочого дня, зранку змінив шланги, усунувши проблему.

На час звільнення жодного розрахунку з позивачем здійснено не було, лише 30.11.2020 йому надійшло 150,00 грн. на зарплатний рахунок.

З доданими до відзиву Правилами внутрішнього розпорядку він ознайомлений не був. Також позивач є членом профспілкової організації та займає посаду голови ревізійної комісії, але погодження профспілки на таке рішення адміністрації дитячої спортивної школи ні 25.09.2020, ні 26.10.2020 не було.

У відповідності до вимог трудового законодавства виборчий орган профспілкової організації у п`ятнадцятиденний строк обґрунтовує письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником, у присутності якого і має розглядатися таке подання, його відсутність при цьому можлива лише у разі його письмової згоди або повторної неявки на розгляд без поважної причини.

Позивач стверджує, що його не викликали на розгляд такого звернення та будь-якого пояснення на засідання профспілкового комітету він не надавав.

Врахувавши вимоги чинного законодавства представник позивача вважає, що підстави розірвати трудовий договір з його довірителем ОСОБА_1 з ініціативи уповноваженого органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації відсутні.

Крім того, зазначає що для того, щоб особа могла нести відповідальність за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку вона повинна бути з ними хоча б ознайомлена.

Оскільки позивач 17.11.2020 був незаконно звільнений, при звільненні не отримав розрахункових коштів, саме з цієї дати і відраховується строк його вимушеного прогулу. З врахуванням вимог чинного законодавства та розміру заробітної плати позивача за 2 останні повні робочі місяці, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 17.11.2020 року до дня поновлення на роботі, на день звернення до суду з позовом становить 17768,10 грн., тобто 253,83 грн. за 1 робочий день помножити на 70 днів вимушеного прогулу.

Незаконним звільненням позивачу було завдано і моральної шкоди, яка полягає у зміні способу його життя, неможливості забезпечити сім`ю, у зв`язку з чим виникли борги, необхідність звернення до спеціалістів для отримання кваліфікованої правової допомоги для захисту його порушених прав. Враховуючи підставу звільнення, а саме прогул, позивач втратив нормальні сталі життєві зв`язки з колегами, оточуючими, втратив повагу від знайомих. За вказаних обставин завдану позивачу моральну шкоду останній оцінює в 10000,00 грн.

У зв`язку з тим, що про наявність наказів позивач дізнався 20.01.2021 з дня отримання відзиву, він пропустив встановлений законом строк звернення до суду, але суд, у разі об`єктивних причин пропуску такого строку, може поновити пропущений позивачем строк звернення до суду.

Представник позивача вважає, що зазначені підстави є поважними, а також вказує, що наказ про звільнення був оскаржений позивачем в строк передбачений законодавством України.

Просить суд поновити строк для звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу.

Скасувати наказ директора Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 від 25.09.2020 року № 29/1 про попередження ОСОБА_1 .

Скасувати наказ директора Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 від 26.10.2020 року № 32 про винесення ОСОБА_1 догани.

Скасувати наказ директора Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 від 17.11.2020 року № 132 к/тр про звільнення ОСОБА_1 з роботи (за системне невиконання внутрішнього трудового розпорядку).

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Уманській дитячо-юнацькій спортивній школі № 1 (ЄДРПОУ 14192291) на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків.

Стягнути з Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 (ЄДРПОУ 14192291) на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.11.2020 року до дня поновлення на роботі, який на день висунення позову становить 17768,10 грн. та моральну шкоду у сумі 10000,00 грн.

Стягнути з Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 (ЄДРПОУ 14192291) на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1200,00 грн.

Представником відповідача директором Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 до суду направлено відзив, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає про те, що адміністрація Уманської ДЮСШ № 1 не визнає позовні вимоги в силу їх надуманості, необ`єктивності, а тому незаконності, посилаючись на наступне.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.02.2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 про поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що: «з урахуванням заявлених позовних вимог, позивач не ставить питання про визнання незаконним наказу № 132 к/тр від 17.11.2020 р., згідно якого позивача було звільнено за п. 3 ст. 40 КЗпП України та його скасування, тому суд не може вийти за межу заявлених позовних вимог та перевірити його законність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов про поновлення ОСОБА_1 на роботі не підлягає задоволенню, оскільки підставою поновлення на роботі позивач зазначає відсутність прогулу, але суд не може розглядати законність звільнення позивача за прогул, так як його звільнили за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач обрав невірний спосіб захисту, тому позов задоволенню не підлягає».

Цим рішенням ОСОБА_1 роз`яснено, що він має право протягом 30 днів з його проголошення подати апеляційну скаргу. Рішення вступило в законну силу 01.03.2021 року.

Позивач повторно звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом.

Так, у відповідності до наказу Уманської ДЮСШ № 1 № 132 к/тр від 17.11.2020 року позивача було звільнено за системне невиконання правил внутрішнього розпорядку за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

З цим наказом позивач ознайомився 18.11.2020 р., що підтверджується його підписом та записом про те, що він категорично не погоджується із таким наказом. Цього ж дня позивач отримав у адміністрації спортивної шкоди трудову книжку.

Також представником відповідача наголошується на тому, що строк позовної давності та строк звернення до суду з позовом трохи різні поняття.

Вважає, що перебіг строку звернення до суду з позовом у позивача у цій справі розпочався з 19.11, а тому закінчився 19.12.2020 року.

Вважає, що позивачем цей строк пропущений не з поважних причин, а у зв`язку з невірно вибраним способом судового захисту, що вказує на безпідставність, необґрунтованість та незаконність такого звернення, а тому є законні підстави для відмови у задоволенні клопотання позивача.

Також, на думку представника відповідача, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а також є підстави вважати, що останнім порушено вимоги ст. 44 ЦПК України, оскільки він саме зловживає своїми процесуальними правами звертаючись до суду з цим позовом. Крім того, вважає, що позивач намагається ввести суд в оману, з чого слідує, що позивач просить суд ухвалити завідомо неправосудне рішення.

У зв`язку з цим, просить суд постановити ухвалу якою закрити провадження у справі згідно вимог ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки наявне рішення суду, яке вступило в законну силу, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Також просить стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 витрати на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та факти викладені у позові, позицію свого представника та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача адвокат Розборський В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає, що його довіритель був безпідставно та протизаконно звільнений з роботи. Вважає, що звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме за систематичне порушення трудової дисципліни, не відповідає дійсності, оскільки систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

У разі оспорювання наказу про звільнення на вищевказаній підставі суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, і лише при наявності таких правомірних наказів, є підстави для скасування наказу для звільнення.

Відповідно до поданої позовної заяви та письмових доказів ОСОБА_1 працював в Уманській ДЮСШ № 1 на посаді робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків з 03.12.2018 та займав виборну посаду голови ревізійної комісії профспілкової організації. При цьому, з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників школи ознайомлений не був. Згідно з цим документом, з яким позивач ознайомився під час судового розгляду, встановлено, що робочий тиждень складається із 40 годин і становить 5 робочих днів. У посадовій інструкції зазначено, що він має працювати в режимі нормованого робочого дня. Отже, ОСОБА_1 виконував роботи, які йому були поручені та входили в його обов`язки на протязі 5 днів та 40 годин в тиждень.

Оспорюваним наказом позивача було звільнено 17.11.2020 року. Напередодні, 16.11.2020 року перебуваючи на робочому місці близько 14 години 30 хвилин від прибиральниці ОСОБА_6 , позивач дізнався, що в умивальнику спортивного залу протікають шланги подачі води, тому позивач, знаючи, що адміністрація школи лише ставить задачі але не забезпечує нічим для їх виконання, поїхав в магазин та за власні кошти придбав два шланги, але оскільки уже було близько 16 години 30 хвилин, а магазин знаходиться на значній відстані, він вирішив не повертатися на роботу, оскільки його робочий день закінчувався о 17 годині 00 хвилин. Наступного дня, з ранку позивач замінив шланги. При цьому, 16.11.2020 року позивач на роботі не був близько 30 хвилин, але 17.11.2020 року його викликали в адмінбудівлю ДЮСШ та на нараді керівництва школи директор запропонував йому звільнитися за власним бажанням, але оскільки позивач не погодився, то останньому повідомили, що його звільнено і він наступного дня може прийти та отримати трудову книжку. У день звільнення його довіритель розрахований не був, а лише 30.11.2020 отримав на свій картковий зарплатний рахунок 150,00 гривень. Позивач із звільненням не погодився, тому звернувся до суду з позовом про поновлення його на роботі, і після отримання відзиву та додатків до нього, дізнався, що раніше відносно нього уже виносилися накази про нібито порушення ним трудової дисципліни, і його відсутність на роботі 17.11.2020 року, це не перше його порушення. З попередніми наказами позивач ознайомлений не був, накази містили інформацію про відсутність позивача на робочому місці, а також посилання, що позивач відмовився надавати пояснення та знайомитися з наказами, що на його думку, протирічить одне одному, оскільки незрозуміло, як працівник може відмовитися надавати пояснення і ставити підпис, якщо його не було на робочому місці. Подання про погодження звільнення позивача директором спортивної шкоди до профспілкового комітету направлялося через місяць після кожної події, що є порушенням вимог трудового законодавства. Крім того, попередження, яке було застосовано до ОСОБА_1 при нібито першому порушенні, не відноситься до категорії покарань, якими є або догана, або звільнення. Із наданого витягу до протоколу засідання профспілкового комітету від 11.11.2020 незрозуміло, чи взагалі члени профкомітету знайомилися з попередніми протоколами, якими зафіксовані неіснуючі порушення трудової дисципліни його довірителем, оскільки заступник директора з навчально-профілактичної роботи у своєму виступі просила врахувати раніше застосовані відносно ОСОБА_1 догани, хоча догана була лише одна. Незрозумілим є й те, яким чином старший тренер викладач знає, що ОСОБА_1 дійсно порушував трудову дисципліну. Крім того, у протоколі засідання профспілкового комітету від 11.11.2020 року, є посилання на те, що в майбутньому, а саме 17.11.2020 року ОСОБА_1 порушив Правила трудової дисципліни, що взагалі має розцінюватися як виражена підробка документу і повинно стати об`єктом для проведення досудового розслідування правоохоронними нормами.

Вважає, що звільнення його довірителя є незаконним, а тому має місце час вимушеного прогулу, за який відповідач має розрахуватися з позивачем, з урахуванням розміру заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням, та кількістю днів починаючи з наступного дня після звільнення до поновлення його на роботі. Також незаконним звільненням позивача, останньому було завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює в 10000,00 гривень, так як він дуже переживав, у зв`язку зі зміною оточення до нього, зміни способу життя, відсутністю доходу і, у зв`язку з цим, неможливістю забезпечення свого сина, який навчається і потребує фінансової допомоги, пошуками спеціалістів, які б надали йому правову допомогу, що також потребувало фінансування.

У зв`язку із вищевказаним, просить суд позов задовольнити, скасувати накази директора Уманської ДЮСШ № 1 про попередження, догану та звільнення з роботи ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., кошти за час вимушеного прогулу та витрати на правову допомогу, розмір яких буде з урахуванням судових засідань уточнено.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, оскільки вважає, що позивач був звільнений на законних підставах. Також зазначив, що позивач уже звертався до суду з аналогічним позов і у задоволенні його позовних вимог було відмовлено. Рішення у справі вступило в законну силу.

Представник відповідача адвокат Колесник І.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Вважає позов необґрунтованим та безпідставним, оскільки звільнення працівника позивача по справі, відбулося у відповідності до вимог трудового законодавства. Ним неодноразово порушувалася трудова дисципліна, що було зафіксовано створеною комісією, повідомлено про порушення директора, який своїми наказами реагував на таку поведінку позивача, шляхом винесення попередження, догани та, як наслідок, звільнення його з роботи. При цьому, керівництво спортивної школи намагалося уникнути крайньої міри притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки у таких наказах зобов`язувало відповідальних осіб провести бесіду із порушником та попередити їх про наслідки. Після винесення цих наказів, порушник повідомлявся та викликався для подачі пояснень, але ОСОБА_1 відмовлявся від підпису про ознайомлення із наказами та не надавав ніяких ні письмових, ні усних пояснень. Заперечує проти посилання позивача про те, що він не був ознайомлений із розпорядком свого трудового дня, оскільки при працевлаштуванні всі працівники обов`язково знайомляться із розпорядком свого трудового дня та своїми посадовими обов`язками. Позивач, повідомляючи суд, що про всі ці обставини дізнався лише отримавши відзив на свою позовну заяву, з якою звертався раніше до суду, намагається ввести суд в оману, оскільки нічим не підтверджує зазначене. Попередньо позивач уже звертався до суду з цим же позовом і тими ж сторонами, але у задоволенні його позовних вимог було відмолено і рішення суду набрало законної сили. Позивач же не намагався його оскаржити, а зловживаючи своїми процесуальними обов`язками повторно звернувся до суду з цим позовом, нібито змінивши предмет позову, що просить суд також взяти до уваги при винесенні рішення у цій справі. Вказує, що посилання представника позивача на нібито недостовірність погоджень профспілкового комітету, також нічим не підтверджено, оскільки згоду профспілка надала, а наявність технічної описки, не може таку згоду спростувати. За вказаних обставин просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представників відповідача та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позивачу слід поновити пропущений строк звернення до суду з вказаним позовом та приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно положень ч.2 ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

У відповідності до вимог статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, на думку суду, попередній судовий розгляд позову, у задоволенні якого позивачу було відмовлено в зв`язку з невірно обраним способом захисту, дійсно мав місце, а тому суд визнає вказану причину пропуску визначеного законом строку для звернення до суду із заявою про вирішеннятрудового спору поважною та вважає за можливе поновити такий строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. ст.80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в Уманській дитячо-юнацькій спортивній школі №1 на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків з 01.12.2018, що підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , заповненої на ім`я позивача 23.07.2008 року.

19.08.2020 згідно наказу Уманської дитячо-юнацької спортивної школи №1 було створено постійно діючу комісію з перевірки дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ.

Згідно акту №1 Уманської дитячо-юнацької спортивної школи, 25.09.2020 в 15 год. 50 хв. постійно діюча комісія з дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ №1 зафіксувала факт відсутності на робочому місці з цього часу і до кінця робочого дня робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 та робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_5 .

Наказом №29/1 від 25.09.2020, комісією з дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ №1, відповідно до акту №1 від 25.09.2020, робітнику з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 оголошено попередження. Зобов`язано заступнику директора з адміністративно господарської роботи ОСОБА_7 та завідувачу спортивного комплексу ОСОБА_8 провести з робітником з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 та робітником з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_5 роз`яснювальну роботу та попередити про можливі наслідки.

Згідно протоколу №1 засідання постійно діючої комісії з дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ №1 при розгляді питання відсутності на робочому місці робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 та робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_5 комісія зазначила, що вище вказані працівники відмовились надати письмові пояснення та відмовились від підпису в наказі №29/1 від 25.09.2020 по Уманській ДЮСШ №1.

Згідно акту №2 від 26.10.2020 Уманської дитячо-юнацької спортивної школи 26.10.2020 в 16 год. 43 хв. постійно діюча комісія з дотримання внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ №1 зафіксувала факт відсутності на робочому місці з цього часу і до кінця робочого дня робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 та робітника зеленого будівництва ОСОБА_9 .

Наказом №32 від 26.10.2020 комісією з дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ №1, відповідно до акту №2 від 26.10.2020, робітнику з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 оголошено догану. Зобов`язано заступнику директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_7 та завідувачу спортивного комплексу ОСОБА_8 провести з робітником з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 бесіду про недопустимість таких вчинків та попередити про їх наслідки.

Згідно протоколу №2 засідання постійно діючої комісії з дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ №1 при розгляді питання відсутності на робочому місці робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 та робітника з зеленого будівництва ОСОБА_9 комісія зазначила, що вище вказані працівники відмовились надати письмові пояснення та відмовились від підпису в наказі №32 від 26.10.2020 по Уманській ДЮСШ №1.

Згідно акту №3 Уманської дитячо-юнацької спортивної школи №1 від 16.11.2020, 16.11.2020 в 15 год. 45 хв. постійно діюча комісія з дотримання внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ №1 зафіксувала факт відсутності на робочому місці з цього часу і до кінця робочого дня робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 .

Згідно протоколу №3 засідання постійно діючої комісії з дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками ДЮСШ №1 від 17.11.2020 у зв`язку з черговим порушенням внутрішнього трудового розпорядку робітником з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 , з черговою відмовою надати письмові пояснення щодо цих порушень, також відмовою надати підтверджуючі документи на придбання шлангів, в придбанні яких не було необхідності, так як на даний момент вони є в наявності в ДЮСШ у матеріально-відповідальної особи ОСОБА_7 згідно оборотної відомості, комісія вирішила клопотати про звільнення робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 згідно ст..40 п.3 КЗпП України, так як ОСОБА_1 відмовився написати заяву на звільнення за власним бажанням.

Згідно наказу №132 к/тр від 17.11.2020 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 17 листопада 2020 за ст. 40 КЗпП п.3 за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку. В даному наказі мається напис ОСОБА_1 від 18.11.2020 «З даним наказом категорично не згоден т.я. він не відповідає дійсності».

Крім того, 27.10.2020 на ім`я голови профспілкового комітету Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 Сенченко О.А. директором Уманської ДЮСШ № 1 було направлено подання про погодження звільнення робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 за систематичне невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Акт № 1 від 25.09.2020, акт № 2 від 26.10.2020 та протокол № 1 від 25.09.2020, протокол № 2 від 26.10.2020 р. було додано.

У зв`язку із зазначеним поданням на ім`я ОСОБА_1 було направлено повідомлення про необхідність його явки для розгляду питання щодо прийняття рішення та накладення дисциплінарного стягнення, але ОСОБА_1 відмовився отримувати зазначене повідомлення, про що головою профспілкового комітету ОСОБА_7 зроблено письмову відмітку.

Згідно витягу з протоколу засідання профспілкового комітету ДЮСШ № 1 від 11.11.2020 № 10, комісією прийнято рішення, у зв`язку з тим, що нормами трудового законодавства передбачені стягнення у вигляді догани та звільнення, враховуючи, що відносно ОСОБА_1 неодноразово застосовувалося дисциплінарне стягнення у виді догани, профспілковий кабінет надає згоду на застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Пунктами 1, 22 Постанови Пленуму ВС від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Статтею 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Під порушенням трудової дисципліни слідує розуміти винне протиправне невиконання або не належне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків. Вина, як одна із ознак порушення трудової дисципліни, є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Підставою для застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, а саме у КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен жадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Судом в ході розгляду справи досліджувалися всі документи, які були підставою для винесення наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, які стали підставою для подальшого звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

Серед досліджених судом документів знаходяться документи, які підтверджують відмову позивача від надання пояснень, що свідчить про дотримання відповідачем положень статті 149 КЗпП України.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року (справа № 21-319а13), від 25 березня 2014 року (справа № 21-44а14).

Судом встановлено, що на час звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи, останній був членом профспілкового органу. Директор Уманської ДЮСШ № 1 звертався в установленому законом порядку до профспілкової організації з поданням про погодження звільнення позивача з роботи на підставі п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України, і таке погодження було надано, при цьому було обґрунтовано таку згоду.

Позивач та представник позивача посилаються на те, що не погоджуються із порушеннями ОСОБА_1 трудової дисципліни та способом їх фіксування, а також на те, що останнього не ознайомлювали з такими наказами, але зазначають лише на те, що дійсно позивач був відсутній 16.11.2020 року в другий половині робочого дня на робочому місці, щодо інших порушень дисципліни будь-яких заперечень не наводять. Позивач вважає, що 16.11.2020 року, не повідомивши керівництво, самовільно вирішив усунути пошкодження, на яке йому вказала його колега прибиральниця, оскільки вважав, що адміністративні працівники школи цього пошкодження не усунуть, що фактично, на думку суду, є лише його припущенням нічим не підтвердженим, при тому, що доказів звернення до керівництва з цим питанням позивачем не надано та такі дії останній вчинив самовільно, без погодження з керівником не маючи жодних перешкод для цього.

Також суд критично оцінює посилання позивача на те, що йому не було відомо про графік його роботи, але сам же вказує на те, що його робочий день триватиме до 17.00 тому він, перебуваючи у магазині о 16.30 год. вирішив не звертатися на робоче місце, у зв`язку із закінченням робочого часу.

Враховуючи зазначене, позивачем, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності оскаржуваних ним наказів.

Проте, суд проаналізувавши в сукупності Правила внутрішнього трудового розпорядку, оскаржувані накази, надані відповідачем документи, щодо виявлення та фіксації порушень трудової дисципліни, а також врахувавши пояснення сторін у справі, посилання позивача вважає безпідставними, оскільки в судовому засіданні доведено, що підчас виконання роботи позивач неодноразово порушував свої трудові обов`язки.

Крім цього, відповідно до ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава ХV цього Кодексу), але наявні дисциплінарні стягнення в передбачені трудовим законодавством строки оскаржено не було, хоча позивач і звертався до суду з позовом про поновлення його на роботі. Тому суд вважає, що систематичні порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в судовому засіданні.

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.92 року, зі змінами та доповненнями, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, який широко використовується в практиці ЄСПЛ, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок зібраних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем були дотриманні вимоги трудового законодавства щодо правил та порядку застосування дисциплінарних стягнень, про що свідчать наявні відповідні акти, протоколи, доповідні записки та пояснення, а в оскаржуваних наказах зазначені підстави та встановлені порушення.

Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання наказів незаконними, а тому приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказів директора Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 та поновлення його на роботі слід відмовити.

Згідно вимогст. 235 КЗпП Українинезаконне звільнення є для суду підставою для ухвалення рішення про поновлення на роботі і стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 було законним, тому наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача. Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 40, 232, 233, 234 КЗпП України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 127, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаськогоапеляційного судупротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 05.06.2023 року.

Суддя: Р. В. Піньковський