Рішення

від 08.06.2023 по справі 904/5086/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2023м. ДніпроСправа № 904/5086/22За позовом Покровської міської ради Дніпропетровської області, м. Покров Дніпропетровської області

до відповідача-1: Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничого підприємства "Содружество", м. Покров Дніпропетровської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "Стройпрогрес", м. Покров Дніпропетровської області

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 26.05.2021, від 01.06.2021, скасування записів про державну реєстрацію прав

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Гергель К.О., адвокат

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: Биструшкін О.С., адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Покровська міська рада Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26 травня 2021 року, укладений між ГТОВ ТВП "Содружество" та ТОВ "Будівельно виробниче підприємство "Стройпрогрес", посвідченого приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куликом О.П. за №552;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26 травня 2021 року, укладений між ГТОВ ТВП "Содружество" та ТОВ "Будівельно виробниче підприємство "Стройпрогрес", посвідченого приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куликом О.П. за №553;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 червня 2021 року, укладений між ГТОВ ТВП "Содружество" та ТОВ "Будівельно виробниче

підприємство "Стройпрогрес", посвідченого приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куликом О.П. за №558;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права, приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик О.П.:

номер запису про право власності 42136478 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 190575412121);

номер запису про право власності 42242758 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 191398512121);

номер запису про право власності 42136678 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 191466212121).

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 11 серпня 2021 року Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/3778/21 ухвалено рішення про стягнення з ГТОВ ТВП "Содружество" на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області 642942,84грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та витрати по сплаті судового збору. Під час виконання судового рішення встановлено, що майно у боржника відсутнє, у зв`язку з його відчуженням за договорами купівлі-продажу від 26.05.2021 та від 01.06.2021. Вказані договори позивач вважає фраудаторними, оскільки: вони укладені між пов`язаними особами (засновниками відповідачів є одна й та сама особа - Вовк І.Я.); ціна об`єктів нерухомого майна, зазначена в договорах є значно меншою ринкової; договори були укладені під час розгляду справи № 904/3778/21, тому відповідач-1 міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.

Відповідач-1 повністю заперечує задоволення позовних вимог, вказує про те, що:

у відповідача-1 наявне майно, на яке можливо звернути стягнення;

спірні договори укладалися не з метою ухилення від виконання судового рішення, а на виконання рішень третейського суду;

відчуження об`єктів нерухомого майна за спірними договорами здійснено за ринковими цінами, тож відсутні підстави вважати укладені відповідачем-1 спірні договори фраудаторними.

Відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позову з огляду на таке:

- відчуження відповідачем-1 нерухомого майна було здійснене на підставі відплатних договорів, що виключає можливість визнання спірних договорів фраудаторними;

- укладення спірних договорів вчинено в порядку, встановленому актами цивільного законодавства, а саме:

договори вчинені з метою настання реальних правових наслідків, обумовлених договорами оренди відчуження об`єктів нерухомого майна задля належного виконання зобов`язань, передбачених договорів оренди.

В порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України відповідач -2 поставив позивачеві п`ять питань про обставини, що мають значення для справи.

Також відповідач-2 надав орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45000,00грн.

У відповіді на відзив відповідача-1 позивач зазначає, що довідка, без дати і номеру, за змістом якої вбачається наявність в бухгалтерському обліку підприємства на 112 рахунку 28 одиниць рухомого майна не є належним доказом, оскільки не містить жодної інформації про балансову вартість такого майна.

У відповіді на відзив відповідача-2 посилається на те, що в межах виконавчого провадження № 67685474 приватним виконавцем було розшукано належне відповідачу-1 нерухоме майно, яке є неліквідним (з фото, наданих приватним виконавцем вбачається, що нежитлова будівля бункерної, галереї та будівлі адміністративного цеху, розташовані у м. Покров, вул. Партизанська, 1-А, зруйновано). Здійснивши відчуження всього ліквідного майна на користь пов`язаної особи, відповідач-1 фактично ухилився від виконання рішення суду у справі № 904/3778/21.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2022 справу №904/5086/22 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського Дніпропетровської області від 03.01.2023 позовну заяву залишено без руху.

09 січня 2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.

Ухвалою суду від 11.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.02.2023.

У судовому засіданні 08.02.2023 оголошено перерву до 07.03.2023.

Ухвалою суду від 07.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 03 квітня 2023 року.

20.03.2023 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

23.03.2023 позивач надав відповідь на відзив відповідача-1, зазначив, що наявність майна у відповідача-1 не спростовує факту фраудаторності правочинів. Рішення третейського суду, яким зобов`язано відповідача-1 здійснити на користь відповідача-2 відчуження спірного нерухомого майна, оформлено через 2 роки після його прийняття. Ринкові ціни, визначені відповідачем-1 за допомогою проведення незалежної оцінки є заниженими

03.04.2023 від відповідача-1 надійшли до суду заперечення проти заявлених вимог.

У судовому засіданні 03.04.2023 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду на 02.05.2023.

25.04.2023 позивачем до суду надано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи: скрін з офіційного сайту ДП Сетам-аукціон з продажу майна в межах виконавчого провадження № 67685474; копію листа № 1967 від 19.04.2023, копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2023.

27.04.2023 від відповідача-2 надійшли письмові пояснення стосовно листа приватного виконавця, заяв свідка, поданих позивачем, доказів, доданих до відповіді на відзив відповідача-2 та Звіту про оцінку вартості майна. У наведену дату відповідач-2 надав пояснення по суті спору, зокрема щодо непогашеної заборгованості, відчуження майна після пред`явлення позову, укладення договорів з пов`язаною особою, щодо відчуження майна за цінами, які значно нижче ринкових, відсутності майна, за рахунок якого можна задовольнити вимоги кредитора.

У судовому засіданні 02.05.2023 оголошено перерву до 31.05.2023.

29.05.2023 відповідач-2 надав до суду пояснення по суті спору, в яких зазначив, що сплачував до бюджету всі належні платежі; відчуження відповідних об`єктів на користь відповідача-1 відбулося забагато років до судового процесу, ініційованого позивачем; справи № 904/1118/18 (у цій справі позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення суми за користування земельною ділянкою) та № 904/3778/21 (у цій справі було стягнуто грошові кошти на користь позивача) є подібними, і відповідач розраховував на те, що у задоволенні вимог по справі № 904/3778/21 також буде відмовлено. Наведене виключає таку обов`язкову ознаку фраудаторності правочину, як наявність значної непогашеної заборгованості у особи, яка відчужує майно.

У судовому засіданні 31.05.2023 оголошено перерву до 08.06.2023.

07.06.2023 позивач надав додаткові письмові пояснення щодо відчуження майна за спірними правочинами за заниженими цінами; правових підстав для визнання правочинів недійсними (ст. 234 ЦК України); наявності у відповідача-1 іншого майна, за рахунок якого можна задовольнити вимоги та пов`язаності осіб, які уклали спірні договори.

08.06.2023 від відповідача -2 надійшли пояснення по справі щодо порушення позивачем строків на подання доказів по справі; належності заяви свідка та направлення на його адресу спотвореної копії відповіді на відзив.

Судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 08.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача-2, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року Покровська міська рада Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничого підприємства "Содружество" 776474,63грн., з яких 642942,84грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати; 46433,48грн. трьох процентів річних та 87098,31грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2021 у справі № 904/3778/21, яке залишено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2021 без змін, позов задоволено частково, стягнуто на користь Покровської міської ради 642942,84грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та судовий збір у сумі 9643,82грн. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

26 травня 2021 року між ГТОВ ТВП "Содружество" в особі генерального директора Вовк Т.В. (продавець) та ТОВ "БВП "Стройпрогрес", в особі Вовка І.Я. (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі майстерні та побутові приміщення, літера "А-2", загальною площею 733,7 кв.м., що знаходиться по вулиці Партизанська буд. 1/4 в місті Покров Дніпропетровської області, що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 1212100000:01:114:0074 (а.с.32).

Продаж зазначеної нежитлової будівлі вчиняється за ціною, яка складає 24 036,78 грн (п.3 договору).

Балансова вартість нежитлової будівлі майстерні та побутові приміщення становить 20030,65грн (п.4. договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куликом О.П. за №552.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.05.2021 відбулася державна реєстрація права власності на придбаний об`єкт за ТОВ "БВП "Стройпрогрес", номер запису про право власності/довірчої власності 42136478 (а.с.14, 33).

В наведену дату, 26.05.2021 між ГТОВ ТВП "Содружество" в особі генерального директора Вовк Т.В. (продавець) та ТОВ "БВП "Стройпрогрес", в особі Вовка І.Я. (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі цеху по виготовленню залізобетону, літера "З", загальною площею 2504,8 кв.м., що знаходиться по вулиці Партизанська буд. 1-А в місті Покров Дніпропетровської області, що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 1212100000:01:114:0075 (а.с.34).

Продаж зазначеної нежитлової будівлі вчиняється за ціною, яка складає 30 083,20 грн (п.3 договору).

Балансова вартість нежитлової будівлі майстерні та побутові приміщення становить 25069,35грн (п.4. договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куликом О.П. за №553.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.05.2021 відбулася державна реєстрація права власності на придбаний об`єкт за ТОВ "БВП "Стройпрогрес", номер запису про право власності/довірчої власності 42136678 (а.с.35).

01.06.2021 між ГТОВ ТВП "Содружество" в особі генерального директора Вовк Тетяни Василівни (продавець) та ТОВ "БВП "Стройпрогрес", в особі Вовка Ігоря Ярославовича (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі майстерні деревообробної, літера "Ж", загальною площею 575,4 кв.м., що знаходиться по вулиці Партизанська буд. 1-А в місті Покров Дніпропетровської області, що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 1212100000:01:114:0075 (а.с.36).

Продаж зазначеної нежитлової будівлі вчиняється за ціною, яка складає 20 100,00 грн (п.3 договору).

Балансова вартість нежитлової будівлі майстерні та побутові приміщення становить 9762,00грн (п.4. договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куликом О.П. за № 558.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.06.2021 відбулася державна реєстрація права власності на придбаний об`єкт за ТОВ "БВП "Стройпрогрес", номер запису про право власності/довірчої власності 422242758 (а.с.37).

Наявність оплати за цими договорами сторонами не оспорюється.

Позовні вимоги полягають у визнанні договорів купівлі-продажу недійсними та скасуванні державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Відповідачем 2 з подальшою метою виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3778/21 від 11.08.2021 за рахунок такого майна.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що вказані договори купівлі-продажу майна укладені між пов`язаними особами (засновниками відповідачів є одна й та сама особа - ОСОБА_1 ); ціна об`єктів нерухомого майна є значно меншою ринкової; договори були укладені під час розгляду справи № 904/3778/21, тому відповідач-1 міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно. Метою оскаржених правочинів є виведення активів боржника задля уникнення погашення наявної на час укладення оспорюваних правочинів заборгованості, а відтак, зміст таких правочинів суперечить Цивільному кодексу України, зокрема ст. 234 цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частин першої - третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься в п. 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

У постанові від 01.04.2020 у справі № 182/2214/16-ц Верховним Судом зроблено висновок, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Отже, фраудаторний правочин може кваліфікуватися як: а) такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК); б) фіктивний (ст. 234 ЦК), в) такий, що порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК).

Відповідно до правових висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Основними критеріями, для кваліфікації договору, як фраудаторного, можуть бути, зокрема, але не виключно:

відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);

майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи);

після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 754/2450/18).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 747/306/19.

Як вказує позивач договори купівлі-продажу нерухомого майна мають ознаки фраудаторного правочину, оскільки: вони укладені між пов`язаними особами (засновниками відповідачів є одна й та сама особа - ОСОБА_1 ); ціна об`єктів нерухомого майна, зазначена в договорах є значно меншою ринкової; договори були укладені під час розгляду справи № 904/3778/21, тому відповідач-1 міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачі вказують про те, що: у відповідача-1 наявне майно, на яке можливо звернути стягнення; спірні договори укладалися не з метою ухилення від виконання судового рішення, а на виконання рішень третейського суду; відчуження об`єктів нерухомого майна за спірними договорами здійснено за ринковими цінами; відчуження відповідачем-1 нерухомого майна було здійснене на підставі відплатних договорів; укладення спірних договорів вчинено з метою настання реальних правових наслідків, обумовлених договорами оренди відчуження об`єктів нерухомого майна задля належного виконання зобов`язань, передбачених договорів оренди. Наведені обставини виключають можливість визнання спірних договорів фраудаторними.

Надаючи оцінку зазначеним вище твердженням, досліджуючи наявність чи відсутність заінтересованості або пов`язаності осіб продавця та покупця за вказаними договорами, та можливий вплив вказаних обставин на обґрунтованість заявленого позову, суд враховує таке.

Так, між відповідачем-1 та відповідачем-2 були укладені договори оренди: договір оренди № 01/10-1 від 01.10.2020, згідно якого відповідачу-2 в оренду передано об`єкт нежитлової будівлі цеху по виготовленню залізобетону, літера "З", загальною площею 2504,8 кв.м.; договір оренди № 01/10-2 від 01.10.2020, згідно якого відповідачу-2 в оренду передано об`єкт нежитлової будівлі майстерні та побутові приміщення, літера "А-2", загальною площею 733,7 кв.м; договір оренди № 01/10-3 від 01.10.2020 згідно якого відповідачу-2 в оренду передано об`єкт нежитлової будівлі майстерні деревообробної, літера "Ж", загальною площею 575,4 кв.м (а.с.11-22 том 2).

Умовою цих договорів є те, що у випадку, якщо офіційний курс гривні встановлений Національним банком України щодо долара США, стане меншим ніж 28 грн за долар США, орендодавець зобов`язується здійснити відчуження об`єкту оренди. Сторони дійшли згоди не надавати силу попереднього договору даним положенням договору (п.4.1.6. договорів оренди).

В матеріалах справи наявні рішення Третейського суду для вирішення конкретного спору:

рішення третейського суду від 13.05.2021 у справі № 1/2021, яким зобов`язано ГТОВ ТВП "Содружество" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно виробниче підприємство "Стройпрогрес" договір купівлі-продажу нежитлової будівлі цеху по виготовленню залізобетону, літера "З", загальною площею 2504,8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

рішення третейського суду від 14.05.2021 у справі № 2/2021, яким зобов`язано ГТОВ ТВП "Содружество" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно виробниче підприємство "Стройпрогрес" договір купівлі-продажу нежитлової будівлі майстерні та побутові приміщення, літера "А-2", загальною площею 733,7 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

рішення третейського суду від 17.05.2021 у справі № 3/2021, яким зобов`язано ГТОВ ТВП "Содружество" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно виробниче підприємство "Стройпрогрес" договір купівлі-продажу нежитлової будівлі майстерні деревообробної, літера "Ж", загальною площею 575,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Установлено, що договори купівлі-продажу нерухомого майна від 26 травня 2021 року (реєстровий № 552, № 553), від 01.06.2021 (реєстровий номер 558), укладені між ГТОВ ТВП "Содружество" в особі генерального директора Вовк Тетяни Василівни (продавець) та ТОВ "БВП "Стройпрогрес", в особі ОСОБА_1 (покупець).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на дату укладення спірних договорів до складу учасників ГТОВ ТВП "Содружество" входили ОСОБА_1 з розміром внеску до статутного капіталу товариства 2 220,00грн та ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі товариства 700,00грн. При цьому ОСОБА_2 є керівником ГТОВ ТВП "Содружество", а Вовк Ігор Ярославович генеральним директором ТОВ "БВП "Стройпрогрес" з часткою у статутному капіталі цього товариства 51%.

Отже, ОСОБА_1 є учасником як ГТОВ ТВП "Содружество", так і ТОВ "БВП "Стройпрогрес".

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.159. ПК України, пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

а) для юридичних осіб:

одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (крім міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб`єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації);

одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;

принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;

одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;

повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа тощо.

Таким чином, на момент вчинення оспорюваного правочину були наявні ознаки пов`язаності осіб продавця і покупця.

Стосовно ціни об`єктів нерухомого майна, яка зазначена в спірних договорах.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

У частині першій статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (ст. 3 України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні") .

Згідно із частиною шостою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

У грудні 2020 року, на замовлення ГТОВ ТВП "Содружество", суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Депарк Групп" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності 176/21 від 04.03.2021 на право проведення незалежної оцінки майна, виданий Фондом державного майна України), проведено оцінку ринкової вартості нерухомого майна, що належало відповідачу-1 та виготовлено Звіти від 12.05.2021.

На підставі проведених розрахунків і досліджень експертом зроблені висновки, що ринкова вартість об`єкта оцінки :

будівлі цеху по виготовленню залізобетону, літера "З", загальною площею 2504,8 кв.м., що знаходиться по вулиці Партизанська буд. 1-А в місті Покров Дніпропетровської області становить 30083,22грн (з урахуванням ПДВ), а.с.65-102 у томі 2;

будівлі майстерні та побутові приміщення, літера "А-2", загальною площею 733,7 кв.м., що знаходиться по вулиці Партизанська буд. 1/4 в місті Покров Дніпропетровської області становить 24036,78грн (з ПДВ), а.с.104-143 у томі 2;

будівлі майстерні деревообробної, літера "Ж", загальною площею 575,4 кв.м., що знаходиться по вулиці Партизанська буд. 1-А в місті Покров Дніпропетровської області становить 20100,00грн (з ПДВ), а.с.144- 182 у томі 2.

Після визначення ринкової вартості спірних об`єктів між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно договору від 26.05.2021 (реєстровий № 552) продаж нежитлової будівлі майстерні та побутові приміщення, літера "А-2", загальною площею 733,7 кв.м., що знаходиться по вулиці Партизанська буд. 1/4 в місті Покров Дніпропетровської області вчинено за ціною, яка складає 24036,78 грн (п.3 договору). Балансова вартість нежитлової будівлі майстерні та побутові приміщення становить 20030,65грн (п.4. договору).

Згідно договору від 26.05.2021 (реєстровий № 553) продаж нежитлової будівлі цеху по виготовленню залізобетону, літера "З", загальною площею 2504,8 кв.м., що знаходиться по вулиці Партизанська буд. 1-А в місті Покров Дніпропетровської області вчинено за ціною, яка складає 30 083,20 грн (п.3 договору). Балансова вартість нежитлової будівлі майстерні та побутові приміщення становить 25069,35грн (п.4. договору).

Згідно договору купівлі-продажу від 01.06.2021 продаж нежитлової будівлі майстерні деревообробної, літера "Ж", загальною площею 575,4 кв.м., що знаходиться по вулиці Партизанська буд. 1-А в місті Покров Дніпропетровської області вчинено за ціною, яка складає 20100,00 грн (п.3 договору). Балансова вартість нежитлової будівлі майстерні та побутові приміщення становить 9762,00грн (п.4. договору).

При цьому вартість, за якою об`єкти продані, не є нижчою ніж визначена в установленому порядку ринкова вартість.

Оскільки позивач стверджує, що ціна об`єктів вказаного вище нерухомого майна є значно меншою ринкової, що свідчить про заниження ціни продажу нерухомого майна, то він мав би надати належні та допустимі докази щодо дійсної вартості продажу нерухомого майна або подібного йому на момент укладення спірних правочинів.

Втім, на підтвердження своїх доводів надав довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформовані станом на 08.12.2022 та є Додатком до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (а.с.22-27 том 1).

У відповідності до цих довідок оціночна вартість об`єктів оцінки:

- промислової (складської) будівлі або приміщення, загальною площею 733,7 кв.м. 12976869,27грн,

- нежитлової будівлі цеху по виготовленню залізобетону, загальною площею 2504,8 кв.м. 21280047,29грн,

- промислової (складської) будівлі або приміщення, загальною площею 575,4 кв.м.- 6655448,78грн.

Довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості не вважаються належними та допустимими доказами у цій справі, як такі, що підтверджують вартість майна не на момент укладення оспорюваних правочинів, а значно пізніше (станом на 08.12.2022). Позивачем не доведено, що активи, які є предметом оспорюваних правочинів, було реалізовано боржником (відповідачем-1) на користь відповідача-2 за заниженою вартістю, що не відповідає ринковій, а відтак, такі правочини вчинено з метою виведення активів боржника та уникнення погашення наявної на час їх укладення заборгованості. Доказів наявної на час укладення оспорюваних договорів заборгованості відповідача-1 перед позивачем матеріали справи не містять.

Щодо доводів позивача про укладення спірних договорів купівлі-продажу під час розгляду справи № 904/3778/21 (за позовом Покровської міської ради до ГТОВ ТВП "Содружество" про стягнення безпідставно збережених коштів), а тому відповідач-1 міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.

Як вказує позивач, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Проте сама по собі ця обставина не дає права кваліфікувати такий правочин як фраудаторний, оскільки, обставини, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору мають перевірятися у сукупності, тому що кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло. Разом з тим, сам по собі факт пред`явлення позову не може свідчити про беззаперечну обґрунтованість позовних вимог, однозначне їх задоволення, а таке звернення з позовом не може зупинити господарську діяльність особи, до якої пред`явлено позов, зокрема можливість розпоряджатися майном.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджується, що оспорювані правочини вчинені дійсно у період, коли тривало провадження у справі за позовом про стягнення безпідставно збережених коштів (в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України) з відповідача-1 на користь Покровської міської ради. Але ця обставина не свідчить про фраудаторність вчинених правочинів, оскільки клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 904/3778/21 позивачем не заявлялось, жодні заборони для відповідача-1 не встановлені.

Таким чином, твердження позивача, що відчуження спірної нерухомості відбулося саме з метою невиконання майбутнього судового рішення, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, адже жодні докази наявності у відповідача-1 мети ухилитися від виконання майбутнього судового рішення і завдати цим шкоди майбутньому стягувачу, у справі, що розглядається, наразі відсутні.

Більш того, довідкою від 21.02.2023 ГТОВ ТВП "Содружество" підтверджується наявність у відповідача-1 майна станом на 02.06.2021, на яке могло бути звернено стягнення (а.с.9-10 том 2).

Відповідачем-1 до матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_2 (а.с.62-63 том 2), в якій ОСОБА_2 підтверджує, що в період з 01.01.2020 по 31.12.2021 обіймала посаду директора ГТОВ ТВП "Содружество" та укладала від імені товариства договори купівлі-продажу нерухомого майна з ТОВ "БВП "Стройпрогрес". На момент укладання цих договорів нерухоме майно перебувало в орендному користуванні відповідача-2. Умови цих договорів оренди містили пункти, відповідно до яких підприємство взяло на себе зобов`язання здійснити відчуження об`єктів нерухомості за умов настання відповідної події. Рішеннями третейського суду від 13,14,17 травня 2021 року, посвідчені нотаріально 09.02.2023 (а.с.38-61 том 2) зобов`язано ГТОВ ТВП "Содружество" укласти з ТОВ "БВП "Стройпрогрес" договори купівлі-продажу нерухомого майна.

Наказ на примусове виконання рішень третейського суду в установленому порядку не видавався. Як убачається, ці рішення виконані відповідачем-1 добровільно шляхом укладення з відповідачем-2 договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2021 у справі № 904/3778/21 видано наказ про примусове стягнення 642942,84грн безпідставно збережених коштів та 9643,82грн витрат по сплаті судового збору (а.с.56 том 1).

26.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П. відкрито виконавче провадження ВП № 67685474 з примусового виконання наказу господарського суду.

02.02.2022 прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника № ВП 67685474, згідно якої приватним виконавцем описано та накладено арешт на: будівлю адміністративного цеху літ. К, загальна площа 1331,4кв.м. та будівлю бункерної літ. Л, галерея літ Л-2, загальною площею 131,8кв.м, розташовані за адресою: вулиця Партизанська буд. 1-А в місті Покров Дніпропетровської області.

10.10.2022, в межах виконавчого провадження фізичною особою-підприємцем Жировим А.К. проведено оцінку вищезазначеного майна, надано Звіт № 1010-5/22 (а.с.50-77 у томі 3). Згідно висновків про вартість майна підсумкова величина вартості, отримана в результаті оцінки складає 613000,00грн.

Стандарт доказування того, що оспорюваний правочин є фраудаторним, наведений, зокрема, в постановах Верховного суду від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17, від 19.05.2021 року у справі №693/624/19 тощо.

Згідно з усталеною практикою Верховного суду у подібних справах однією із обов`язкових умов для визнання правочину фраудаторним є те, що після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

З наведеного вбачається, що після укладення спірних правочинів у відповідача -1 залишалося нерухоме та рухоме майно, тож суд не вбачає підстав дійти висновку, що договори купівлі-продажу були вчинені на шкоду позивачу, як кредитору.

У відповідності до чч 3,4 ст.9 Закону України "Про виконавче провадження" державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Банки у разі відкриття рахунку на ім`я фізичної особи, внесеної до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунку такою особою зобов`язані у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

До матеріалів справи не додано доказів того, що відповідач-1 станом на 26.05.2021 та 01.06.2021 був боржником міської ради та/або був внесений до Єдиного реєстру боржників, відтак відсутні підстави для визнання правочинів недійсними. Крім того, на зазначені дати ще не існувало виконавчого провадження з приводу виконання рішення суду.

Наслідком невиконання судового рішення у справі № 904/3778/21, є незабезпечення позивачем свого позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача-1, бо саме вони і були предметом судового спору, і відповідач-1 отримав кошти від відповідача-2 за продане майно. І у разі забезпечення позову ці кошти і були б спрямовані на виконання судового рішення. Нерухомість відповідача-1 спірною не була і її продаж не мав на меті завдати шкоди міській раді.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що права Покровської міської ради, як стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду у справі № 904/3778/21 не порушені, договори купівлі-продажу від 26.05.2021 та від 01.06.2021 за сукупністю ознак не відносяться до фраудаторних.

Не доведено позивачем і конкретних обставин та доказів, які б свідчили про недійсність спірних правочинів з підстав, встановлених ст.ст.203, 215, 234 ЦК України, а також порушення власних прав та інтересів внаслідок їх укладення відповідачами.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

При цьому, суд враховує, що фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише не вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності.

Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін, тобто ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Як слідує з правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду по справі № 910/4088/17 від 27.02.2018, основними ознаками фіктивного правочину є: 1) введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; 2) свідомий намір невиконання зобов`язань договору; 3) приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Господарче товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробничого підприємства "Содружество" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "Стройпрогрес" підтверджують обставини передачі об`єктів нерухомого майна згідно актів приймання-передачі, отримання оплати за укладеними договорами купівлі-продажу та використання спірного майна за призначенням.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено введення в оману, свідомий намір не виконати зобов`язання та приховування справжніх намірів, як і відповідного умислу обох сторін спірних договорів.

За таких обставин позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про скасування записів про право власності на об`єкти нерухомого майна.

У пункті 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, за змістом наведених положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" суд може лише: скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнати недійсними чи скасувати документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасувати державну реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав.

Заявлена позивачем вимога про скасування записів про державну реєстрацію права власності Законом не передбачена.

Тож обраний позивачем спосіб захисту (скасування записів про державну реєстрацію права) не є належним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові (висновок Великої Палати ВС, наведений в постанові від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Покровської міської ради Дніпропетровської області до відповідача-1: Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничого підприємства "Содружество", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "Стройпрогрес" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 26.05.2021, від 01.06.2021, скасування записів про державну реєстрацію прав відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.06.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва