Рішення

від 16.06.2023 по справі 911/1047/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1047/23

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо Технолоджи», м. Житомир

до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини», Київська обл., Переяслав Хмельницький р-н., с. Переяславське

про стягнення заборгованості

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо Технолоджи» б/н від 20.03.2023 року (вх. №908/23 від 10.04.2023) (далі позивач) до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №01-069/2021 від 28.09.2021 року у сумі 256108,26 грн., з яких 192224,48 грн. основного боргу, 56284,17 грн. інфляційних втрат та 7599,61 грн. 3% річних.

Оскільки, ціна позову у справі №911/1047/23 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 року, предмет позову не становить підвищеної складності, справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження згідно до ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа є справою незначної складності, яку суд визнав малозначною та призначив до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1047/23 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

До суду від відповідача надійшов відзив 01-0671/03-03 від 24.04.2023 (вх. №1511/23 від 02.05.2023), згідно якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 23.05.2023 року (вх. №10293/23 від 26.05.2023).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експо Технолоджи» (за договором - постачальник) та Спільним українсько-великобританським товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» (за договором покупець) 28.09.2021 року укладено Договір поставки №01-0469/2021 (далі Договір), згідно умов п. 1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар па умовах, в кількості та за цінами, визначеними цим Договором і специфікаціями до нього, які укладаються сторонами цього договору на кожну окрему партію товару та повинні містити назву, кількість, характеристики, вартість, строк передачі товару, умови постачання тощо.

Згідно п. 1.2 Договору, приймання-передавання товару оформлюється відповідними видатковими накладними на кожну окрему партію товару, підпис покупця на яких підтверджує факт отримання Покупцем товару та перехід права власності та права контролю на товар від Постачальника до Покупця.

Відповідно до п. 2.1 Договору, підставою для постачання товару є відповідне замовлення Покупця, яке може бути викладене як у письмовій, так і в усній формі та передане Постачальнику або його представникові шляхом телефонного або факсимільного зв`язку, чи електронної пошти. На підставі замовлення Постачальник протягом трьох днів формує специфікацію на партію товару в межах замовлення, підписує її та надсилає Покупцю для узгодження шляхом підписання. Після підписання специфікації Покупцем, останній направляє однин примірник підписаної специфікації Постачальнику. Підписана сторонами специфікація зобов`язує Постачальника поставити та передати товар Покупцю, а Покупця отримати поставлений товар.

Передача товару здійснюється Постачальником на своєму складі або на складі Покупця, що визначається у специфікаціях. Передача товару па складі Постачальника здійснюється па умовах EXW (склад Постачальника, адреса якого зазначається у специфікації), а постачання товару до складу Покупця здійснюється Постачальником за власний рахунок на умовах DDР (склад Покупця, адреса якого зазначається у специфікації), відповідно до Правил з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інкотермс 2010. Постачання товару здійснюється окремими партіями, при цьому партією товару вважається відвантажений на умовах цього Договору товар по одній видатковій та/або товарно-транспортній накладній в межах однієї специфікації. При передачі товару на складі Постачальника, Покупець повинен забрати товар в день, узгоджений у специфікації, при цьому завантаження товару на транспортний засіб Покупця здійснюється Постачальником. В разі суперечки з приводу якості товару, вона підтверджується результатами дослідження лабораторії Постачальника в день передачі товару. В разі доставки товару до складу Покупця, розвантаження товару здійснюється Покупцем в день прибуття транспорту Постачальника до Покупця за умови прибуття транспорту не пізніше ніж за 4 години до кінця робочого дня Покупця, але в будь-якому разі не пізніше 21 години до моменту прибуття транспорту до Покупця. В разі суперечки з приводу якості товару, строк розвантаження товару відкладається до результатів дослідження товару, але не більше ніж на три доби (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, загальну суму Договору складає вартість товару, який переданий Постачальником Покупцю за всіма разом узятими видатковими накладними по цьому Договору. Ціна товару визначається та узгоджується сторонами перед кожною окремою партією товару у специфікації.

Розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на зазначені у цьому Договорі рахунки сторін в установах банків. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок отримувача. Якщо сторонами у специфікаціях не обумовлено інше, оплата по даному Договору здійснюється Покупцем окремо за кожну партію поставленого Товару па наступних умовах: оплата у розмірі 86 % від вартості Товару протягом трьох банківських днів з моменту поставки Товару та надання оригіналів документів (договору, видаткової накладної, підписаної Сторонами, специфікації тощо); оплата у розмірі 14 % від вартості Товару протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації Постачальником податкової накладної (п.п. 3.2, 3.3 Договору).

Постачальник - платник ПДВ, разом з поставкою кожної партії Товару зобов`язаний І зареєструвати податкову накладну згідно порядку та в строки, визначені чинним законодавством України, надати Покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних та забезпечити наявність на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість коштів достатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку. За запитом Покупця Постачальник зобов`язаний проводити звірку електронних реєстрів податкових накладних. (пп. 3.4. Договору).

Покупець купує товар за цінами Постачальника, узгодженими Сторонами у специфікаціях. Усі специфікації та видаткові накладні, передані чи підписані Сторонами, є невід`ємними частинами цього Договору. Ціни на товар залежать від комерційної ситуації на ринку, можливості чи неможливості Постачальника поставити конкретний товар. В разі неможливості поставити товар, необхідний Покупцю, Постачальник може запропонувати Покупцю схожий товар, який відрізняється за характеристиками чи ціною (пп. 4.1. Договору).

У п. 10.1 Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до З1 грудня 2021 року. В тому випадку, якщо Сторони, в строк не менше ніж за 10 днів до закінчення строку дії Договору письмово не повідомлять одна одну про бажання розірвати Договір, то останній вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік і на тих самих умовах.

Згідно укладеної сторонами Специфікації №2 від 11.11.2021 до Договору, сторони погодили поставки сої у кількості 200 тон за ціною 15400,00 грн. (за тону), в тому числі ПДВ 14%, з встановленим строком передачі з 11.11.2021 до 18.11.2021, на умовах поставки DDP (склад Покупця за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 2).

Як зазначено позивачем, на виконання умов Договору та Специфікації, ним здійснено постачання товару на загальну суму 1565255,78 грн. в тому числі ПДВ 192224,40 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.11.2021 №58 на суму 786631,89 грн., в тому числі ПДВ 96603,92 грн., товарно-транспортною накладною №67 від 16.11.2021, товарно-транспортною накладною №68 від 16.11.2021, видатковою накладною №62 від 18.11.2021 на суму 778623,89 грн., в тому числі ПДВ 95620,48 грн., товарно-транспортною накладною №69 від 18.11.2021, товарно-транспортною накладною №70 від 18.11.2021.

Також, позивачем, на виконання умов п. 3.4 Договору та п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, складено та направлено для реєстрації податкові накладні від 16.11.2021 №18, від 18.11.2021 №22. Крім того, позивачем нараховано та сплачено до державного бюджету ПДВ у сумі 192224,40 грн., що підтверджується поданою до органів ДПС податковою декларацією з ПДВ за листопад 2021, згідно якої в розділі І «Податкові зобов`язання» додатку 1 суму ПДВ по податковим накладним від 16.11.2021 №18 та від 18.11.2021 №22 у розмірі 192224,40 грн. включено до податкових зобов`язань та відображено в останній колонці таблиці 1.1. за ставкою 14%.

Однак, відповідачем в порушення умов пп. 3.3.2 п. 3.3 Договору, оплату поставленого товару здійснено частково на суму 1373031,38 грн., у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 192224,40 грн.

До матеріалів справи додано підписаний представниками обох сторін Акт звірки взаємних розрахунків від 30.11.2021 №0000000773, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 192224,40 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що відповідно до п.3.3.1. Договору, ним оплачено вартість товару в розмірі 86% в сумі 1373031,38 грн., решта суми вартості товару у розмірі 14 % у сумі 192224,40 грн. не оплачена, оскільки, не настав момент виконання даного грошового зобов`язання. Позивачем, як постачальником, складено податкові накладні від 16.11.2021 №18 на суму 786631,89 грн. в тому числі ПДВ 96603,92 грн. та від 18.11.2021 №22 на суму 778623,89 грн. в тому числі ПДВ 95620,48 грн., однак, відповідно до вимог п.п.3.3, 3.4, 3.6 Договору, вказані податкові накладні в ЄРПН не зареєстровані. Як вказує відповідач, рішеннями Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.12.2021 №3594867/41002507 та №3594871/41002507, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних від 16.11.2021 №18 та від 18.11.2021 №22. Передбачені чинним законодавством та п.3.6 Договору належні заходи відносно оскарження рішення Комісії щодо відмови реєстрації податкових накладених, зі слів відповідача, позивачем вжито не було. На думку відповідача, позивачем не виконано свої зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, а тому, момент виконання грошового зобов`язання у відповідача згідно п.3.3.2 Договору, не настав, в силу ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Відповідач також зазначив, що додана позивачем копія акту звірки від 30.11.2021 не містить даних про осіб, якими він був складений та підписаний, а також, станом на кінець 2021 за даними бухгалтерського обліку СП ТОВ Нива Переяславщини значилась невизначена заборгованість в сумі 192224,40 грн. перед ТОВ Експо Технолоджи, яка обліковувалась в складі кредиторської заборгованості, а тому, такий акт, на думку відповідача, не може вважатись належним та допустимим доказом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини сторін у даній справі регулюються договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України, сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, обумовлений у Специфікації №2 до Договору на загальну суму 1565255,78 грн. в тому числі ПДВ 192224,40 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.11.2021 №58, товарно-транспортною накладною від 16.11.2021 №67, товарно-транспортною накладною від 16.11.2021 №68, видатковою накладною від 18.11.2021 №62, товарно-транспортною накладною від 18.11.2021 №69, товарно-транспортною накладною від 18.11.2021 №70.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також, підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто, відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору визначено, що розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на зазначені у цьому Договорі рахунки сторін в установах банків. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок отримувача. Якщо сторонами у специфікаціях не обумовлено інше, оплата по даному Договору здійснюється Покупцем окремо за кожну партію поставленого Товару па наступних умовах: оплата у розмірі 86 % від вартості Товару протягом трьох банківських днів з моменту поставки Товару та надання оригіналів документів (договору, видаткової накладної, підписаної Сторонами, специфікації тощо); оплата у розмірі 14 % від вартості Товару протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації Постачальником податкової накладної.

Доводи відповідача про те, що у зв`язку з не проведенням реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних строк виконання зобов`язання з оплати товару є таким, що не настав, суд відхиляє з огляду на наступне.

Так, платник податку - постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, дії платника податків зі складення податкової накладної за фактом відвантаження товарів, підтвердженого виписаною видатковою накладною, відповідають вимогам статей 185, 187 ПК України щодо визначення першої з подій, з настанням якої у постачальника виникає обов`язок скласти податкову накладну.

Згідно абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

З матеріалів справи вбачається, що за фактом постачання товару за договором (за вказаними вище видатковими накладними) позивачем подано податкові накладні від 16.11.2021 №18 та від 18.11.2021 №22, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2021 №9374410822 та 10.12.2021 №9376084511, що підтверджується наданими позивачем квитанціями.

Також, позивачем нараховано та сплачено до державного бюджету ПДВ у сумі 192224,40 грн., що підтверджується поданою до органів ДПС податковою декларацією з ПДВ за листопад 2021, згідно якої в розділі І «Податкові зобов`язання» додатку 1 суму ПДВ по податковим накладним від 16.11.2021 №18 та від 18.11.2021 №22 у розмірі 192224,40 грн. включено до податкових зобов`язань та відображено в останній колонці таблиці 1.1. за ставкою 14%.

Водночас, відповідно до абзаців 23, 25, 26 пункту 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Отже, дізнавшись про відмову постачальнику у реєстрації податкової накладної, відповідач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність реєстрації позивачем податкової накладної у реєстрі жодним чином не нівелює обов`язок відповідача зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений договором. Обставини, на які посилається відповідач у відзиві не можуть вважатись відкладальною умовою та не звільняють відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений Договором строк.

Вказане також узгоджується з пунктом 6.2 Договору, згідно якого, оформлена Постачальником податкова накладна має бути зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, встановленого Податковим кодексом України, а у випадку порушення даного строку, Постачальник зобов`язаний компенсувати Покупцю всі витрати, що були ним понесені у зв`язку із порушенням вимог щодо порядку реєстрації податкових накладних. У випадку, якщо контролюючий орган після поставки Товару зменшить Покупцю від`ємне значення суми податку на додану вартість, зменшить суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість або визначить суму грошового зобов`язання по взаємовідносинам з Постачальником (у зв`язку з виявлення у ланцюгах поставки Товару суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, нікчемності укладених угод, безтоварності фінансово-господарських операцій або порушенням Постачальником норм податкового законодавства або ін.), то Покупець має право на власний розсуд: - в односторонньому порядку зменшити ціну поставленого Товару (або будь-якого іншого Товару, поставленого Постачальником в майбутніх періодах) на суму визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання, суму зменшеного від`ємного значення суми податку на додану вартість або на суму зменшеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; - або стягнути з Постачальника штраф в розмірі 20% від суми Договору, який Постачальник зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту отримання вимоги від Покупця.

Таким чином, з огляду на погоджений сторонами у п. 3.3 Договору порядок розрахунків, граничним днем для оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №58 від 16.11.2021 є 20.11.2021, а згідно видаткової накладної №62 від 18.11.2021 є 24.11.2021.

Однак, докази оплати відповідачем за поставлений товар у сумі 192224,40 грн. матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у сумі 192224,40 грн., що належними та допустимими доказами спростовано не було, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача стосовно долученого до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17; від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

Разом з тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Враховуючи, що акт звірки взаєморозрахунків від 30.11.2021 року підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками, приймаючи до уваги не заперечення відповідачем часткової оплати боргу, не доведення недійсності підпису та відбитку печатки на акті звірки взаємних розрахунків та не надання суду доказів того, що на дату підписання зазначеного акту печатку було втрачено чи нею скористалась не уповноважена на те особа, наявність в акті посилання на суми за видатковими накладними, які частково оплачені відповідачем, суд дійшов висновку, що вказаний акт звірки як юридичний документ, свідчить про визнання відповідачем боргу.

Суд зазначає, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та посвідчення накладної печаткою підприємства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 року у справі №910/14371/18).

Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати за поставлений товар, позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 56284,17 грн. інфляційних втрат та 7599,61 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 192224,48 грн. за період з 20.11.2021 по 17.03.2023, згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що інфляційні втрати та 3% річних нараховано на суми не за кожною видатковою накладною, а на загальну суму заборгованості, внаслідок чого позивач невірно визначив як період нарахування інфляційних втрат і 3% річних, заборгованість, на яку нараховано інфляційні втрати 3% річних, та їх розмір.

Згідно вірного розрахунку, зробленого судом щодо кожної видаткової накладної на суму такої накладної, з урахуванням умов Договору, періодів нарахування розмір інфляційних втрат складає 60011,77 грн., розмір 3% річних складає 7631,04 грн. Однак, позивачем розмір інфляційних втрат визначено у сумі 56284,17 грн. а розмір 3% річних у сумі 7599,61 грн., а тому, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у визначених позивачем сумах, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо Технолоджи» до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» (08420, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н., с. Переяславське, вул. Привокзальна 2, код ЄДРПОУ 25564175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо Технолоджи» (10000, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Перемоги, 99, код ЄДРПОУ 41002507) 192224 (сто дев`яносто дві тисячі двісті двадцять чотири) грн. 48 коп. основного боргу, 56284 (п`ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 17 коп. інфляційних втрат, 7599 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 61 коп. 3% річних та 3841 (три тисячі вісімсот сорок одну) грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць