Ухвала

від 08.06.2023 по справі 752/15841/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 червня 2023 року

м. Київ

справа № 752/15841/21

провадження № 61-7605ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН», товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАЖ», ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом та просила стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» (далі - ТзДВ «СК «Гардіан») на свою користь невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 22 535 грн 60 коп.; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАЖ» (далі - ТОВ «Віраж»), ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 41 405 грн 03 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн; стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТзДВ «СК «Гардіан» на користь ОСОБА_1 невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 12 293 грн 20 коп. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 46 402 грн 19 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 46 402 грн 19 коп. скасовано й ухвалено, в цій частині, нове судове рішення, яким у задоволенні позову до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди відмовлено. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5 000 грн залишено без змін. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 456 грн змінено й зменшено розмір цих витрат до суми у розмірі 500 грн.

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Так відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 684 грн.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги щодо стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 125 346 грн 66 коп., відтак, станом на 01 січня 2023 року вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400), тому у розумінні ЦПК України ця справа є малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Верховний Суд також врахував, що, відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанцій, посилаючись на статтю 274 ЦПК України, дійшов висновку про розгляд цієї справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (ухвала Голосіївського районного суду м. Києвавід 01 липня 2021 року).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], § 230, № 36760/06, ЄСПЛ 2012).

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, від 02 листопада 2006 року, № 29182/03, «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Верховний Суд вважає, що заявник не визначив, у чому саме полягає потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; не навів норми права, при застосуванні яких існує потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики та які носять характер фундаментального значення для права.

З урахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

Указані заявником доводи касаційної скарги по суті висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції у виняткових випадках не змінює характер та предмет позову у цій справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН», товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАЖ», ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара