Постанова

від 14.06.2023 по справі 372/4262/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 372/4262/21

провадження № 61-11221св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа - Козинська селищна рада Обухівського району Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Богомазов Павло Сергійович, на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 рокуу складі колегії суддів: Мережко М. В., Ігнатченко Н. В., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, в якому просив:

- визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення 68 сесії VIскликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області № 12 від 03 вересня 2015 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,0400 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить йому на праві власності та земельною ділянкою, на якій встановлена санітарно-захисна зона навколо об`єкта та на якій встановлена заборона на здійснення будівництва, площею 0,0400 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власні кошти незавершеного будівництва, що розташоване на цій земельній ділянці.

У січні 2022 року позивач подав заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви посилався на те, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223186803:02:004:0014, площею 0,1500 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Романків. Між його земельною ділянкою та центральною дорогою знаходиться земельна ділянка розміром 0,0400 га, яка облаштована для заїзду на його земельну ділянку. 01 липня 2021 року він дізнався про те, що 03 вересня 2015 року Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області на 68 сесії VI скликання було прийнято рішення № 12 про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 0,0400 га, тобто на місці облаштування заїзду до його земельної ділянки. Однак, відповідачка використовує надану їй земельну ділянку не за цільовим призначенням та самочинно здійснює капітальне будівництво багатоповерхового приміщення. Проте, відповідно до затвердженого плану зонування території с. Романків, земельна ділянка ОСОБА_2 визначена як така, що планується під будівництво тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Введення будівлі в експлуатацію, яка зводиться відповідачкою на спірній ділянці, може суттєво ускладнити виконання рішення суду у справі та не призведе до відновлення прав позивача.

Посилаючись на викладені обставини, заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту земельну ділянку з кадастровим номером 3223186803:02:004:0050, площею 0,0400 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території Підгірцівської сільської ради;

- заборони ОСОБА_2 проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 3223186803:02:004:0050, площею 0,0400 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території Підгірцівської сільської ради;

- заборони ОСОБА_2 вводити в експлуатацію будівлі на земельній ділянці з кадастровим номером 3223186803:02:004:0050, площею 0,0400 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території Підгірцівської сільської ради.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2022 року заяву задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3223186803:02:004:0050, площею 0,0400 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

- заборони ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 3223186803:02:004:0050, площею 0,0400 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

- заборони ОСОБА_2 вводити в експлуатацію будівлі на земельній ділянці кадастровий номер 3223186803:02:004:0050, площею 0,0400 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, заборони відповідачці проводити будь-які будівельні роботи та заборони вводити в експлуатацію будівлі на цій земельній ділянці є співмірними позовним вимогам заходами забезпечення та спрямованими на недопущення порушення прав позивача.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2022 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не можуть вважатися співмірними позовним вимогам заходами забезпечення та порушують право користування відповідачки земельною ділянкою, яка є її власністю.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14 листопада 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Богомазов П. С., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, у якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2023 року у зв`язку з відрядженням судді Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя справу розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.

25 травня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Звернувшись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення 68 сесії VI скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області № 12 від 03 вересня 2015 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,0400 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить йому на праві власності та земельною ділянкою, на якій встановлена санітарно-захисна зона навколо об`єкта та на якій встановлена заборона на здійснення будівництва, площею 0,0400 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власні кошти незавершеного будівництва, що розташоване на цій земельній ділянці.

Встановлено, що між сторонами виник спір щодо використання виділеної ОСОБА_2 земельної ділянки не за цільовим призначенням (самочинне будівництво), у зв`язку із чим, як вказує позивач, порушуються його права на вільний заїзд до домоволодіння та створюються умови для виникнення аварійної ситуації.

Заявлені позивачем заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом розгляду у даній справі.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, дійшов правильного висновку про її задоволення, оскільки види забезпечення позову, які просить вжити позивач, відповідають змісту права, про захист якого він звернувся до суду, а заявником належним чином обґрунтовано існування об`єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання у майбутньому можливого рішення суду про задоволення позову у цій справі.

Невжиття указаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в подальшому виконання рішення суду у випадку задоволення позову та призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

При цьому, обрані позивачем види забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, узгоджуються з нормами матеріального права, які місцевим судом правильно застосовані, та не суперечать правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції на зазначене належної уваги не звернув та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Богомазовим Павлом Сергійовичем, задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 рокускасувати.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2022 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов