Ухвала

від 12.06.2024 по справі 372/4262/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

12 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 372/4262/21

Провадження № 61-4476ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), яку від його імені подала адвокат Приймак Аліна Олександрівна (далі - адвокат),

на рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року

у справі за позовом скаржника до ОСОБА_2 (далі - відповідачка) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Козинської селищної ради Обухівського району Київської області - про припинення права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та

в с т а н о в и в:

1. У листопаді 2021 року скаржник подав до суду позовну заяву, у якій просив:

- визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 3 вересня 2015 року № 12 про надання дозволу відповідачці на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3223186803:02:004:0050 площею 0,0400 га;

- зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою скаржника з кадастровим номером 3223186803:02:004:0014 і площею 0,1500 га та земельною ділянкою з кадастровим номером 3223186803:02:004:0050 і площею 0,0400 га, на якій встановлена санітарно-захисна зона навколо об`єкта та заборона на здійснення будівництва, шляхом знесення за власні кошти незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3223186803:02:004:0050.

2. Мотивував вимоги так:

- скаржник є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223186803:02:004:0014, розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, село Романків. Між цією ділянкою та центральною дорогою є земельна ділянка з кадастровим номером 3223186803:02:004:0050, яка облаштована для заїзду на земельну ділянку скаржника;

- 3 вересня 2015 року Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області ухвалила рішення № 12, згідно з яким надала дозвіл відповідачці на розробку проєкту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3223186803:02:004:0050 для ведення особистого селянського господарська, тобто на місці облаштованого заїду;

- ця ділянка облаштована безпосередньо під лініями електропередачі та на заїзді до домоволодіння скаржника; її змінене цільове призначення - 03.07 - для будівництва й обслуговування будівель торгівлі;

- на день подання позову відповідачка будувала багатоповерхові приміщення. Тому виникла аварійна ситуація, яка може призвести до пожежі. Окрім того, підприємства енергетики будуть позбавлені можливості забезпечити аварійний доступ до ліній електропередачі, бо в охоронній зоні розташована будівля відповідачки.

3. 3 жовтня 2022 року Обухівський районний суд Київської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову скаржника та скасував заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали від 2 лютого 2022 року. Мотивував так:

- скаржник не надав суду документи органів архітектурно-будівельного контролю, які б підтверджували незаконність здійсненого відповідачкою будівництва; відповідні доводи базуються на припущеннях;

- представник скаржника у судовому засіданні на запитання головуючого відповів, що позов зумовлений порушенням права на заїзд до земельної ділянки скаржника. Це твердження сформувало у суду думку про те, що перетинання земельної ділянки відповідачки із охоронною зоною є лише приводом, який скаржник використовує для скасування права власності відповідачки, а дійсною підставою позову є спір за проїзд ним до його ділянки. Вказане підтверджує також зміст позову, який скаржник подав у 2016 році щодо скасування права власності відповідачки на її земельну ділянку, хоча ще не було мови про будівництво відповідачкою у межах охоронної зони.

4. 6 грудня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою відмовив у задоволенні апеляційної скарги скаржника, а рішення суду першої інстанції залишив без змін. Мотивував так: відповідачка отримала земельну ділянку відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, розпочала та проводила будівництво згідно із затвердженим проєктом; твердження скаржника про порушення відповідачкою природоохоронної зони та зони електромережі є хибним; відповідний контроль не належить до його повноважень, а входить до компетенції державних органів.

5. 27 березня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову. Обґрунтувала скаргу так:

- право на звернення з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. А у разі порушення прав інших осіб звернутися до суду вони можуть за умови, що доведуть таке порушення (стаття 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) (див. постанову Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року у справі № 6-1721цс16);

- якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно має знести особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). У цьому випадку знесення можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила самочинне будівництво, провести відповідну перебудову. Це логічно та виправдано, бо такі види самочинного будівництва, безперечно, не можна привести до легітимного стану шляхом перебудови. Об`єкт будівництва слід обов`язково (безальтернативно) знести лише у випадках, якщо такий об`єкт побудований на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, що дає право виконувати будівельні роботи (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18);

- знесення самочинного будівництва відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використані всі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості, чи особа відмовляється від такої перебудови. З урахуванням змісту вищенаведеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимогу про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, може заявити такий власник або користувач ділянки чи інша особа, права якої порушені, за умови доведення порушення прав цих осіб самочинною забудовою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19);

- об`єкт будівництва слід обов`язково знести у випадках, якщо він побудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року усправі № 826/13266/18);

- відповідальність за зведення самочинно збудованого об`єкта несе саме особа, яка здійснила таке будівництво, за замовчуванням - власник самочинно реконструйованого об`єкта або власник чи користувач земельної ділянки, на якій проведене нове будівництво (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі № 814/1109/16);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 114 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах;

- суди попередніх інстанцій не застосували жодних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права. Крім того, не дослідили та взяли до уваги як доказ висновок експертів за результатами проведення комплексного земельно-технічного та будівельно-технічного дослідження від 20 вересня 2021 року № 198/07-2021, тоді як відхилення висновку експерта слід мотивувати;

- судова експертиза призначається у разі, коли висновок експерта не зможуть замінити інші засоби доказування, коли необхідно провести певні обчислення, або якщо докази є суперечливими, сумнівними, неясними, неповними (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 3 червня 2021 року у справі № 160/3944/19);

- судові рішення судів першої й апеляційної інстанції суперечать усталеній практиці Європейського суду з прав людини. Експертиза є одним із засобів встановлення або оцінки обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури (див. рішення від 1 червня 2006 року у справі «Дульський проти України» (Dulskiy v. Ukraine), заява № 61679/00, § 71);

- суди першої й апеляційної інстанцій помилково виснували про недоведеність тверджень позивача лише тому, що відсутні документи органів архітектурно-будівельного контролю, які б могли підтвердити незаконність будівництва відповідачкою. Оскільки остання будує у санітарно-захисній зоні, в якій будівництво заборонене, то висновок від вказаних органів не є необхідним, бо таке будівництво неможливо привести до легітимного стану.

6. 9 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про залишення без руху касаційної скарги скаржника та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав доплатити 1 209,60 грн судового збору та надати докази такої доплати з такою кількістю копій цих доказів, яка відповідає кількості учасників справи.

7. 23 травня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги. До заяви додав докази про доплату судового збору та копії такої заяви з доданими матеріалами.

8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1, 3 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

10. Скаржник подав клопотання про зупинення дії рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 жовтня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року до закінчення перегляду справи у касаційному порядку. Обґрунтував так:

- якщо не зупинити виконання оскаржених судових рішень, порушуватиметься право скаржника як власника (користувача) земельної ділянки;

- відповідачка самочинно будує на земельній ділянці, яка для цього не відведена, з метою здійснення господарської (підприємницької) діяльності без погодження власника об`єкта електроенергетики чи іншого уповноваженого суб`єкта, що прямо суперечить пунктам 1, 3 статті 14 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»;

- зведення об`єкта самочинного будівництва та фасадні роботи на ньому здійснюються кожного дня. Лінії електропередачі майже торкаються частини того об`єкта. У разі завершення фасадних робіт ці лінії будуть «майже лежати» на ньому, а «при штурмовому вітрі відбудеться сильне пошкодження проводів електропередач повітряних ліній»;

- між об`єктом самочинного будівництва й опорами ліній електропередачі відсутня відстань, яка відповідає встановленим нормам;

- відповідачка здійснює самочинне будівництво у межах санітарно-захисної зони - території, де забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури й інших об`єктів, пов`язаних із постійним перебуванням людей;

- відповідачка використовує її право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, для погіршення екологічної ситуації. Після набрання законної сили судовими рішеннями скаржник буде позбавлений права користування суміжною земельною ділянкою.

На підтвердження доводів додав до заяви про зупинення дії судових рішень три чорно-білі роздруківки, на одній із яких, за твердженням скаржника, зображена «трансформаторна будка», а на двох інших - «об`єкт самочинного будівництва».

10.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).

10.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).

10.3. За змістом наведених приписів зупинити дію судового рішення можна тоді, якщо суд задовольнив позов повністю або частково, і це рішення не передбачає його примусового виконання. Крім того, у заяві про зупинення виконання оскаржених судових рішень має бути належне обґрунтування необхідності такого зупинення. У цій справі суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні вимог скаржника. Тому у задоволенні заяви про зупинення дії оскаржених судових рішень слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Козинської селищної ради Обухівського району Київської області - про припинення права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2. Витребувати з Обухівського районного суду Київської області цивільну справу № 372/4262/21.

3. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 жовтня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков В. І. Крат