Рішення

від 07.06.2023 по справі 448/1529/22

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 448/1529/22

Провадження № 2/448/89/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07.06.2023 м. Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Гіряк С.І.,

за участі секретаря судового засідання - Семен І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу:

за позовом ОСОБА_1 , (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ),

до

відповідачки ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області (місцезнаходження: вул. Дружби, 184, с.Шегині, Яворівського району, Львівської області, індекс: 81321)

вимоги позивача: про визначення місця проживання дітей,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Голубінка Л.В.

відповідачка - не з`явилася

представник третьої особи - не з`явився

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача

1. Позивач 15.11.2022 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визначити місце проживання дітей разом з ним, залишивши їх для подальшого проживання, виховання та утримання разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 . В обґрунтування позову посилається на те, що з 14.02.2014 року він перебував у шлюбі із відповідачкою ОСОБА_2 , зареєстрованому виконавчим комітетом Поповицької сільської ради Мостиського району Львівської області. Зазначає, що від даного шлюбу у них народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

2. Вказує, що заочним рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 05.09.2022 шлюб між ними було розірвано, спільне життя у них з відповідачкою не склалося, щасливої та міцної сім`ї вони збудувати не змогли, а намагання до спільного життя призводили лише до суперечок та сварок, що негативно впливає на нормальну моральну атмосферу у сім`ї та психологічний стан їхніх дітей. Зазначає, що відповідачка чинить моральний та фізичний тиск на нього та їхніх дітей, не виконує обов`язків матері та дружини, а її нестабільний психологічний стан супроводжується агресивною поведінкою по відношенню до нього та дітей.

3. Крім того зазначає, що малолітні діти: син - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_3 проживають з ним, проте згоди щодо місця проживання дітей і передачі їх під моє піклування з відповідачкою не досягнуто. Стверджує, що в інтересах дітей проживати саме з ним, а не з їх матір`ю, він має можливість забезпечити їм належні умови проживання, повною мірою займатися їхнім вихованням, має задовільний стан здоров`я. Додає, що не буде чинити перешкод для спілкування відповідачки з синами.

4. Також, зазначає, що діти хочуть жити з ним, оскільки виросли в будинку його батьків, які спільно з ними проживають і допомагають у піклуванні про дітей, діти мають окремо облаштовану з сучасним ремонтом кімнату. Вказує,що спиртними напоями не зловживає, не палить, за місцем проживання характеризується позитивно, добре відноситься до дітей.

ІІ. Позиція учасників процесу

5. Представник позивача в судовому засіданніпозовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, вказала, що діти зареєстровані разом із батьком і разом з ним проживають протягом тривалого часу, перебувають на його утриманні та вихованні. Відповідачка проживала разом із ними, проте майже 2 роки тому покинула місце їхнього спільного проживання. На даний час місце проживання ї невідоме, інтересу до дітей не проявляє, дітьми не цікавиться. Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 31.05.2023, відповідачка знялася із реєстрації. Доповнила, що зі слів позивача відповідачка зверталася в поліції щодо дітей, проте докази, які б підтверджували таке звернення у неї відсутні. Зазначила, що позивач звернувся до суду, оскільки припускає, що відповідачка в майбутньому захоче забрати дітей, а йому необхідно мати рішення суду про їх проживання. Вказала, що позивач обрав такий спосіб захисту своїх прав, просила позов задовольнити.

6. Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Суд констатує, що окрім направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки, повідомлення про виклик відповідачки в судове засідання здійснювався шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Мостиського районного суду Львівської області (http:// court.gov.ua/). Слід також зазначити, що жодних клопотань, заяв та відзиву від відповідачки до суду не надходило.

7. Представник третьої особи Онохова О.В. всудове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує.

8. Суд звертає увагу, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

9. Оскільки відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)), в судове засідання повторно з`явилася, а представник позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

10. Ухвалою суду від 29.12.2022 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

11. Ухвалою суду від 16.03.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом

12. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.02.2014, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

13. Заочним рішенням Мостиського районного суду від 05.09.2022 шлюб між сторонами було розірвано.

14. Від спільного шлюбу позивач та відповідачка мають дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .

15. Сини ОСОБА_3 та ОСОБА_3 проживають та зареєстровані разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Шегинівської сілької ради №71 від 17.05.2023.

16. Згідно з характеристикою виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області №70 від 17.05.2022 позивач виховує двох синів, характеризується з позитивної сторони, врівноважений, спокійний, добрий господар, дбайлий батько, скарг на нього на поступало.

17. Рішенням виконавчого комітету Шегинівської сілької ради Львівської області №20 від 10.03.2023 затверджено висновок органу опіки та піклування Шегинівської сільської ради щодо доцільності визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 за місцем реєстрації батька та дітей в АДРЕСА_2 .

18. Із змісту дослідженого висновку органу опіки і піклування встановлено, що, малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають разом з батьком в АДРЕСА_2 . Також зареєстрована у будинку дідусь, бабуся по лінії батька, а також мати дітей відповідачка ОСОБА_2 , але за місцем реєстрації не проживає. Обстежений житловий будинок, у якому він проживає з дітьми, належить батькові ОСОБА_1 , помешкання індивідуальне, газифіковане, електрифіковане, у помешканні створені всі належні умови для проживання та повноцінного виховання дітей. Зазначено, що ОСОБА_1 працює, матеріально забезпечений.

19. Відповідно до комісійного акту обстеження, встановлено, що з моменту одруження сім`я ОСОБА_4 проживали у м. Львові, з моменту непорозумінь у сім`ї зі слів ОСОБА_1 він разом з дітьми переїхав проживати в с. Поповичі до своїх батьків, а з ОСОБА_2 не проживає, не підтримує жодних контактів, не знає її місця перебування, вона взагалі не дає про себе знати. Під час візиту виявлено прихильність синів до батька.

20. Вказано, що на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Шегинівської сільської ради 03.03.2023, куди було запрошено обох батьків, ОСОБА_2 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена, не надала жодних пояснень, у жоден спосіб не вийшла на зв`язок. ОСОБА_1 наголосив, що місце перебування її не відоме і вона зовсім не цікавиться дітьми, не провідує їх. У зв`язку з чим члени комісії вважають, що проживання дітей з батьком буде відповідати інтересам дітей, а тому виконавчий комітет Шегинівської сілької ради вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з ним.

21. Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №175 від 31.05.2023, відповідачка знялася із реєстрації

22. Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала, що позивач є її сином, разом із своїми дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , понад рік проживає із нею та батьком. Шлюб із відповідачкою син розірвав. Мати дітей близько 4 років не проживає разом з ними, місце проживання відповідачки їй невідоме. Із дітьми відповідачка не спілкується, не цікавиться ними. Дітьми повністю займається позивач, їх виховує та утримує. Доповнила, що в той час коли відповідачка проживала разом з дітьми застосовувала до них фізичну силу. Крім того, вказала, що її син офіційно повідомив працівників поліції, що діти проживають разом із ним.

23. Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні вказала, що позивач є її сусідом, він разом із своїми дітьми проживає у своїх батьків, відповідачки понад рік не бачила там, які у них відносини були їй невідомо. Зазначила, що позивач займається повністю своїми дітьми, їх утриманням та вихованням. Доповнила, що у її присутності діти про маму не згадують.

V. Застосоване Судом законодавство

24. Згідно з частинами 2, 8 та 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

25. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

26. Згідно зі статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

27. Законодавство України не містить жодних норм, які б наділили будь-якого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

28. За змістом ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

29. Відповідно до частин 1 та 2 статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із ними буде проживати малолітня дитина, однак спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування та судом.

30. У контексті частини першої статті 161 СК України убачається, що під час вирішення спору про місце проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особистісна прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші особливості, що мають істотне значення.

31. Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

32. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

33. Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

34. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

35. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

36. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

37. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

38. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

39. Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

40. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

41. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

42. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

43. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

44. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

45. Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

46. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

48. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

49. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

50. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

51. У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

52. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

53. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

VI. Висновки Суду

54. Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що суд визначає з ким із батьками буде проживати малолітня дитина у тому випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із ними буде проживати малолітня дитина, згідно вимог 161 СК України.

55. У контексті частини першої статті 161 СК України убачається, що під час вирішення спору про місце проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особистісна прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші особливості, що мають істотне значення.

56. Звертаючись до суду із позовом, в якому позивач просить визначити місце проживання дітей разом з ним, залишивши їх для подальшого проживання, виховання та утримання разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 , позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що в інтересах дітей проживати саме з ним, а не з їх матір`ю, він має можливість забезпечити їм належні умови проживання, повною мірою займатися їхнім вихованням, має задовільний стан здоров`я. А відповідачка чинить моральний та фізичний тиск на нього та їхніх дітей, не виконує обов`язків матері та дружини, а її нестабільний психологічний стан супроводжується агресивною поведінкою по відношенню до нього та дітей, вона не цікавиться вихованням дітей, проживає окремо від них. Крім того зазначає, що малолітні діти: син- ОСОБА_3 та син - ОСОБА_3 проживають з ним, хочуть жити з ним, проте згоди щодо місця проживання дітей і передачі їх під його піклування з відповідачкою не досягнуто.

57. Проте, як встановлено із матеріалів справи згідно долучених доказів, підтверджено представником позивача в судовому засіданні - діти зареєстровані та проживають разом із батьком за тою адресою, за якою він просить визначити місце проживання.

58. Крім того, свідки в судовому засіданні підтвердили той факт, що діти зареєстровані та проживають разом із батьком, який самостійно займається їх вихованням та утриманням, а відповідачка жодного інтересу до дітей не проявляє.

59. Встановлену обставину також не заперечила представник позивача в судовому засіданні.

60. Крім того, встановлено, що позивачем на момент пред`явлення позову, в позовній заяві вказана адреса реєстрації відповідачки така ж як адреса проживання позивача та дітей, що підтверджено довідкою відділу адресно-довідкової роботи ГУ державної міграційної служби України у Львівській області від 29.12.2022.

61. Повідомлена представником відповідача в судовому засіданні обставина, що згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №175 від 31.05.2023, відповідачка знялася із реєстрації, проте до дітей інтересу не проявляє, ними не цікавиться, свідчить про те, що на момент вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дітей, відповідачка не заперечує проти проживання дітей з батьком.

62. Суд враховує і те, що відповідачка ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на: 23.01.2023, 20.02.2023, 16.03.2023, 28.04.2023, 30.05.2023, 07.06.2023, жодного разу не з`явилася, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомила, жодних клопотань, заяв та відзиву від відповідачки до суду не надходило. Вказана обставина також свідчить про те, що між батьками дітей відсутній спір з приводу визначення їхнього місця проживання.

63. Крім того, згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Шегинівської сільської ради щодо визначення місця проживання дітей встановлено, що малолітні діти зареєстровані та проживають разом з батьком в АДРЕСА_2 . З моменту непорозумінь у сім`ї, позивач разом з дітьми переїхав проживати в с. Поповичі, а відповідчка ОСОБА_2 з ними не проживає, не підтримує жодних контактів, позивач не знає її місця перебування, вона взагалі не дає про себе знати. Крім того, на засідання Комісії з питань захисту прав дитини Шегинівської сільської ради 03.03.2023, куди було запрошено обох батьків, ОСОБА_2 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена, не надала жодних пояснень, у жоден спосіб не вийшла на зв`язок.

64. Враховуючи встановлені обставини, приходжу до переконання, що позивач, звертаючись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, зазначає правовою підставою такого звернення ст. 160, 161 СК України. Вказаними нормами визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із ними буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений судом.

65. Проте, звертаючись із позовом, в якому позивач просить визначити місце проживання дітей разом з ним, залишивши їх для подальшого проживання, виховання та утримання разом із ним, позивач не навів обставини, які б вказували на те, що його права порушені, невизнані чи оспорені відповідачкою, оскільки діти протягом тривалого часу проживають з ним, перебувають на його утримані та вихованні.

66. Щодо посилання представника позивача на те, що в майбутньому відповідачка може заперечувати місце проживання дітей з батьком, то слід зазначити, що згідно вимог ст. 81 ЦПК України рішення доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

67. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

68. Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

69. Матеріали справи не містять наявних обставин, а позивачем не долучені докази, які б дали право визнати доведеними позовні вимоги.

70. Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

71. Суд наголошує, що дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства, позивач звернувся за захистом своїх сімейних прав, керуючись нормами сімейного законодавства та ЦПК України. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду даних справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи, Суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

72. Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

VІІ. Розподіл судових витрат

73. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

74. Враховуючи вимоги ЦПК України і те, що у задоволенні позову позивачам було відмовлено у повному обсязі, понесені стороною судові витрати слід залишити за ними.

З наведених підстав та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, 160,161 СК України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області (як орган опіки і піклування) про визначення місця проживання дітей - відмовити.

2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

3. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

5. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

6. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

7. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

8. Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складений 16.06.2023.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області, місце знаходження: вул. Дружби, 184, с. Шегині, Яворівського району, Львівської області, індекс:81321; ЄДРПОУ 04371928;

Суддя Світлана ГІРЯК