Постанова

від 12.03.2024 по справі 448/1529/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 448/1529/22 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.

Провадження № 22-ц/811/2115/23 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Гай О.О.,

за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 , його представниці ОСОБА_2 , представниці органу опіки та піклування Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області- Онохової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області в складі судді Гірняк С.І. від 07 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участі органу опіки та піклування Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області про визначення місця проживання дітей, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 07 червня 2023 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шегинівська сільська рада Яворівського району Львівської області (як орган опіки і піклування) про визначення місця проживання дітей - відмовлено.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Мостиського районного суду Львівської області від 07 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано найкращих інтересів дітей, не встановлено та не надано належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Вважає, що судом першої інстанції не враховано те, що саме в інтересах дітей буде проживати з ним, а не з їхньою матір`ю, так як проживання разом з ним відповідає їхнім інтересам. Він має можливість забезпечити синам належні умови проживання, повною мірою займатися їхнім вихованням, має задовільний стан здоров`я. Окрім того, діти також хочуть жити з апелянтом, оскільки виросли в будинку його батьків, які спільно з ними проживають та допомагають у піклуванні про дітей, діти мають окрему облаштовану з сучасним ремонтом та обладнанням кімнату. Судом першої інстанції не враховано те, що орган опіки і піклування Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області надав висновок щодо можливості визначення місця проживання дітей з ним. Окрім того, судом при розгляді справи не встановлено жодних фактів, що визначення місця проживання дітей з апелянтом буде суперечити їхнім інтересам. Відсутність, при розгляді справи в суді першої інстанції, заперечень з боку відповідачки щодо проживання дітей разом з ОСОБА_1 не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі. Отже, суд першої інстанції дійшовши до неправильного висновку, що між позивачем та відповідачкою відсутній спір з приводу визначення місця проживання їхніх дітей, вчинив грубі порушення норм процесуального права, оскільки не закрив провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору, як вважав суд, був відсутній, як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

В судове засідання відповідачка не з`явилася, однак суд вважав заможливе проводити розгляд справи у її відсутності (відсутності її представників) зважаючи на те, що така повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представниці та представниці органу опіки та піклування на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, усних пояснень учасників справи у суді апеляційної інстанції - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст.7,19, 160,161 СК України, 15, 16 ЦК України,4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК Українита відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.02.2014, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Заочним рішенням Мостиського районного суду від 05.09.2022 шлюб між сторонами було розірвано. Від спільного шлюбу позивач та відповідачка мають дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 . Сини ОСОБА_4 та ОСОБА_4 проживають та зареєстровані разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Шегинівської сілької ради №71 від 17.05.2023. Згідно з характеристикою виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області №70 від 17.05.2022 позивач виховує двох синів, характеризується з позитивної сторони, врівноважений, спокійний, добрий господар, дбайлий батько, скарг на нього на поступало. Рішенням виконавчого комітету Шегинівської сілької ради Львівської області №20 від 10.03.2023 затверджено висновок органу опіки та піклування Шегинівської сільської ради щодо доцільності визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 за місцем реєстрації батька та дітей в АДРЕСА_1 . Із змісту дослідженого висновку органу опіки і піклування встановлено, що, малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані та проживають разом з батьком в АДРЕСА_1 . Також зареєстрована у будинку дідусь, бабуся по лінії батька, а також мати дітей відповідачка ОСОБА_3 , але за місцем реєстрації не проживає. Обстежений житловий будинок, у якому він проживає з дітьми, належить батькові ОСОБА_1 , помешкання індивідуальне, газифіковане, електрифіковане, у помешканні створені всі належні умови для проживання та повноцінного виховання дітей. Зазначено, що ОСОБА_1 працює, матеріально забезпечений. Відповідно до комісійного акту обстеження, встановлено, що з моменту одруження сім`я ОСОБА_5 проживали у м. Львові, з моменту непорозумінь у сім`ї зі слів ОСОБА_1 він разом з дітьми переїхав проживати в с. Поповичі до своїх батьків, а з ОСОБА_3 не проживає, не підтримує жодних контактів, не знає її місця перебування, вона взагалі не дає про себе знати. Під час візиту виявлено прихильність синів до батька. Вказано, що на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Шегинівської сільської ради 03.03.2023, куди було запрошено обох батьків, ОСОБА_3 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена, не надала жодних пояснень, у жоден спосіб не вийшла на зв`язок. ОСОБА_1 наголосив, що місце перебування її не відоме і вона зовсім не цікавиться дітьми, не провідує їх. У зв`язку з чим члени комісії вважають, що проживання дітей з батьком буде відповідати інтересам дітей, а тому виконавчий комітет Шегинівської сілької ради вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з ним. Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №175 від 31.05.2023, відповідачка знялася із реєстрації. Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що позивач є її сином, разом із своїми дітьми: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , понад рік проживає із нею та батьком. Шлюб із відповідачкою син розірвав. Мати дітей близько 4 років не проживає разом з ними, місце проживання відповідачки їй невідоме. Із дітьми відповідачка не спілкується, не цікавиться ними. Дітьми повністю займається позивач, їх виховує та утримує. Доповнила, що в той час коли відповідачка проживала разом з дітьми застосовувала до них фізичну силу. Крім того, вказала, що її син офіційно повідомив працівників поліції, що діти проживають разом із ним. Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні вказала, що позивач є її сусідом, він разом із своїми дітьми проживає у своїх батьків, відповідачки понад рік не бачила там, які у них відносини були їй невідомо. Зазначила, що позивач займається повністю своїми дітьми, їх утриманням та вихованням. Доповнила, що у її присутності діти про маму не згадують. Суд прийшов до висновку про те, що звертаючись із позовом, в якому позивач просить визначити місце проживання дітей разом з ним, залишивши їх для подальшого проживання, виховання та утримання разом із ним, позивач не навів обставини, які б вказували на те, що його права порушені, невизнані чи оспорені відповідачкою, оскільки діти протягом тривалого часу проживають з ним, перебувають на його утримані та вихованні. Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає.

15.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 за участі органу опіки та піклування Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, у якому просив:

- визначити місце проживання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та залишити їх для подальшого проживання, виховання та утримання разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилався на те, що з 14.02.2014 року він перебував у шлюбі із відповідачкою ОСОБА_3 , зареєстрованому виконавчим комітетом Поповицької сільської ради Мостиського району Львівської області. Зазначив, що від даного шлюбу у них народилися діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказував, що заочним рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 05.09.2022 шлюб між ними було розірвано, спільне життя у них з відповідачкою не склалося, щасливої та міцної сім`ї вони збудувати не змогли, а намагання до спільного життя призводили лише до суперечок та сварок, що негативно впливає на нормальну моральну атмосферу у сім`ї та психологічний стан їхніх дітей. Зазначає, що відповідачка чинить моральний та фізичний тиск на нього та їхніх дітей, не виконує обов`язків матері та дружини, а її нестабільний психологічний стан супроводжується агресивною поведінкою по відношенню до нього та дітей. Крім того зазначив, що малолітні діти: син - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_4 проживають з ним, проте згоди щодо місця проживання дітей і передачі їх під моє піклування з відповідачкою не досягнуто. Ствердив, що в інтересах дітей проживати саме з ним, а не з їх матір`ю, він має можливість забезпечити їм належні умови проживання, повною мірою займатися їхнім вихованням, має задовільний стан здоров`я. Додає, що не буде чинити перешкод для спілкування відповідачки з синами. Також, зазначає, що діти хочуть жити з ним, оскільки виросли в будинку його батьків, які спільно з ними проживають і допомагають у піклуванні про дітей, діти мають окремо облаштовану з сучасним ремонтом кімнату. Вказав, що спиртними напоями не зловживає, не палить, за місцем проживання характеризується позитивно, добре відноситься до дітей.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин четвертої статті 29 ЦК України , місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.02.2014, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Мостиського районного суду від 05.09.2022 шлюб між сторонами було розірвано.

Від спільного шлюбу позивач та відповідачка мають дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .

Сини ОСОБА_4 та ОСОБА_4 проживають та зареєстровані разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Шегинівської сільської ради №71 від 17.05.2023.

Згідно з характеристикою виконавчого комітету Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області №70 від 17.05.2022 позивач виховує двох синів, характеризується з позитивної сторони, врівноважений, спокійний, добрий господар, дбайливий батько, скарг на нього на поступало.

Рішенням виконавчого комітету Шегинівської сілької ради Львівської області №20 від 10.03.2023 затверджено висновок органу опіки та піклування Шегинівської сільської ради щодо доцільності визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , за місцем реєстрації батька та дітей в АДРЕСА_1 .

Із змісту дослідженого висновку органу опіки і піклування встановлено, що, малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані та проживають разом з батьком в АДРЕСА_1 . Також зареєстрована у будинку дідусь, бабуся по лінії батька, а також мати дітей відповідачка ОСОБА_3 , але за місцем реєстрації не проживає. Обстежений житловий будинок, у якому він проживає з дітьми, належить батькові ОСОБА_1 , помешкання індивідуальне, газифіковане, електрифіковане, у помешканні створені всі належні умови для проживання та повноцінного виховання дітей. Зазначено, що ОСОБА_1 працює, матеріально забезпечений.

Відповідно до комісійного акту обстеження, встановлено, що з моменту одруження сім`я ОСОБА_5 проживали у м. Львові, з моменту непорозумінь у сім`ї зі слів ОСОБА_1 він разом з дітьми переїхав проживати в с. Поповичі до своїх батьків, а з ОСОБА_3 не проживає, не підтримує жодних контактів, не знає її місця перебування, вона взагалі не дає про себе знати. Під час візиту виявлено прихильність синів до батька.

На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Шегинівської сільської ради 03.03.2023, куди було запрошено обох батьків, ОСОБА_3 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена, не надала жодних пояснень, у жоден спосіб не вийшла на зв`язок. ОСОБА_1 наголосив, що місце перебування її не відоме і вона зовсім не цікавиться дітьми, не провідує їх. У зв`язку з чим члени комісії вважають, що проживання дітей з батьком буде відповідати інтересам дітей, а тому виконавчий комітет Шегинівської сілької ради вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з ним.

Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №175 від 31.05.2023, відповідачка знялася із реєстрації.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні в суді першої інстанції вказала, що позивач є її сином, разом із своїми дітьми: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , понад рік проживає із нею та батьком. Шлюб із відповідачкою син розірвав. Мати дітей близько 4 років не проживає разом з ними, місце проживання відповідачки їй невідоме. Із дітьми відповідачка не спілкується, не цікавиться ними. Дітьми повністю займається позивач, їх виховує та утримує. Доповнила, що в той час коли відповідачка проживала разом з дітьми застосовувала до них фізичну силу. Крім того, вказала, що її син офіційно повідомив працівників поліції, що діти проживають разом із ним.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні в суді першої інстанції вказала, що позивач є її сусідом, він разом із своїми дітьми проживає у своїх батьків, відповідачки понад рік не бачила там, які у них відносини були їй невідомо. Зазначила, що позивач займається повністю своїми дітьми, їх утриманням та вихованням. Доповнила, що у її присутності діти про маму не згадують.

Звертаючись до суду із позовом, в якому позивач просить визначити місце проживання дітей разом з ним, залишивши їх для подальшого проживання, виховання та утримання разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , позивач обґрунтував свої вимоги тим, що в інтересах дітей проживати саме з ним, а не з їх матір`ю, він має можливість забезпечити їм належні умови проживання, повною мірою займатися їхнім вихованням, має задовільний стан здоров`я. А відповідачка чинить моральний та фізичний тиск на нього та їхніх дітей, не виконує обов`язків матері та дружини, а її нестабільний психологічний стан супроводжується агресивною поведінкою по відношенню до нього та дітей, вона не цікавиться вихованням дітей, проживає окремо від них. Крім того зазначає, що малолітні діти: син - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_4 проживають з ним, хочуть жити з ним, проте згоди щодо місця проживання дітей і передачі їх під його піклування з відповідачкою не досягнуто.

Проте, судом першої інстанції правильно встановлено та це підтверджено долученими доказами, що діти проживають разом із батьком за тією адресою, за якою він просить визначити місце проживання. Окремо, як вказав сам позивач у суді апеляційної інстанції мати з дітьми протягом останніх двох років не спілкується, спору між ними та нею стосовно місця проживання дітей фактично немає.

Крім того, свідки в судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердили той факт, що діти зареєстровані та проживають разом із батьком, який самостійно займається їх вихованням та утриманням, а відповідачка жодної уваги до дітей не проявляє.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем на момент пред`явлення позову, в позовній заяві вказана адреса реєстрації відповідачки така ж як адреса проживання позивача та дітей, що підтверджено довідкою відділу адресно-довідкової роботи ГУ державної міграційної служби України у Львівській області від 29.12.2022.

Також, судом правильно звернуто увагу на те, що повідомлена представником відповідача в судовому засіданні обставина, що згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №175 від 31.05.2023, відповідачка знялася із реєстрації, проте до дітей інтересу не проявляє, ними не цікавиться, свідчить про те, що на момент вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дітей, відповідачка не заперечує проти проживання дітей з батьком.

Крім того, згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Шегинівської сільської ради щодо визначення місця проживання дітей встановлено, що малолітні діти зареєстровані та проживають разом з батьком в АДРЕСА_1 . З моменту непорозумінь у сім`ї, позивач разом з дітьми переїхав проживати в с. Поповичі, а відповідчка ОСОБА_3 з ними не проживає, не підтримує жодних контактів, позивач не знає її місця перебування, вона взагалі не дає про себе знати. Крім того, на засідання Комісії з питань захисту прав дитини Шегинівської сільської ради 03.03.2023, куди було запрошено обох батьків, ОСОБА_3 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена, не надала жодних пояснень, у жоден спосіб не вийшла на зв`язок.

Зважаючи на вказане, судом першої інстанції правильно встановлено, що звертаючись із позовом, в якому позивач просить визначити місце проживання дітей разом з ним, залишивши їх для подальшого проживання, виховання та утримання разом із ним, позивач не навів обставини, які б вказували на те, що його права порушені, невизнані чи оспорені відповідачкою, оскільки діти протягом тривалого часу проживають з ним, перебувають на його утримані та вихованні.

Окрім того, ні позивачем, ні його представницею, ані представницею органу опіки та піклування не наведено будь-яких доводів, про те, що рішення суду про задоволення позову якимось чином впливатиме на права та інтереси дітей та які саме і як саме, зокрема, і відповідатиме їх інтересам, що є основною, пріоритетною обставиною, що підлягає доказуванню у даному спорі, що вказано у наведених вище нормах закону та їх тлумаченнях судами, зважаючи на відсутність спору між сторонами з приводу місця проживання дітей, відсутність участі матері у вихованні дітей протягом тривалого періоду часу.

Щодо посилання представниці позивача на те, що в майбутньому відповідачка може заперечувати місце проживання дітей з батьком, то судом правильно зазначено, що згідно вимог ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях та стосуватися обставин, які не виникли та можуть виникнути у майбутньому.

Враховуючи вказане, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Враховуючи вказане, а саме відсутність спору між батьками стосовно визначення місця проживання дітей суд не вправі був у відповідності до вимог с. 161 СК України задовольнити позовні вимоги. Тому, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 07 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 березня 2024 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра