Постанова від 15.06.2023 по справі 752/25308/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 752/25308/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7910/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Продакшн» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Машкевич К.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ», третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, захист права на недоторканість особистого життя, визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідачів, які полягають у втручанні в її особисте (приватне) життя, зборі та поширенні інформації про її особу, а також поширенні недостовірної інформації, яка завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації;

- визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ТОВ «Телеканал СТБ» в ефірі ІНФОРМАЦІЯ_4 проекту «ІНФОРМАЦІЯ_5», а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_6»;

- стягнути з відповідачів солідарно 800 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з відповідачів солідарно судові витрати.

В обґрунтування позову зазначала, що з ІНФОРМАЦІЯ_7 року в ефірі телеканалу СТБ транслювався ІНФОРМАЦІЯ_8 проекту «ІНФОРМАЦІЯ_5», сюжетом якого стала доля ОСОБА_6 , якого покинули рідні та який виховувався у дитячому будинку. Телеведуча ОСОБА_7 на підставі тестів ДНК, які позивач не визнає, стверджує, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_6 , якого покинула в дитинстві.

Насправді за своє життя позивач народила лише одну дитину - доньку ОСОБА_4 , в шлюбі зі своїм чоловіком. Інших дітей вона не народжувала.

Перед виходом цієї телепередачі в березні 2020 року її сестра ОСОБА_2 повідомила, що її розшукують журналісти телеканалу СТБ. У подальшому з нею зв`язалася пані ОСОБА_8 , яка представилась журналістом телеканалу СТБ та повідомила, що її розшукують родичі і запропонувала здати тест ДНК.

Влітку 2020 року від голови сільської ради с. Кам`янка їй стало відомо, що в село приїжджали журналісти телеканалу СТБ, розпитували про її особисте життя та життя її покійної матері, зокрема, чи могла вона бути вагітною в 1990 році та народити дитину, від якої потім відмовилася. У подальшому журналіст телеканалу запропонувала їй або її доньці здати тест ДНК, однак вони відмовилися.

У вересні 2020 року позивачу стало відомо, що представниками телеканалу був взятий тест ДНК у її брата ОСОБА_9 , який є інвалідом 2 групи, доньки її покійного брата ОСОБА_10 та її доньки ОСОБА_11 .

У жовтні 2020 року їй знову зателефонувала журналіст СТБ та запитувала, чи народжувала вона дитину, запрошувала взяти участь у телепередачі. Позивач повторно наголошувала на тому, що позашлюбних дітей у неї немає та вона не збирається брати участь у телепрограмі. Як виявилося згодом, ця розмова була опублікована в ефірі програми.

Зазначала, що хронометраж телепередачі становить 54 хв. 44 сек. У часовому проміжку телепередачі з 0:00:00 хв. по 0:42:00 хв. розповідалося про історію ОСОБА_12 та версії його походження. При цьому, декілька разів згадувалася мати позивача - ОСОБА_13 , яка відвідувала ОСОБА_3 в інтернаті.

Вважає, що обсяг інформації починаючи з 42 хв. телепередачі дозволяє ідентифікувати особу позивача, як ймовірну матір ОСОБА_3 , та/або особу її матері.

Так, хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:42:39 хв. - 0:42:42 хв. - наведено зображення могили матері позивача, ОСОБА_14 , хоч у телепередачі прізвище знеособлене. У подальшому могила її матері демонструється в часовому проміжку 0:53:06 хв. - 0:53:35 хв. Зокрема, опубліковано роки життя матері, ім`я та по батькові матері, саме місце зйомки, в тому числі розміщення сусідніх могил, імена яких видно на відео, дозволяють її родичам ідентифікувати те, що інформація в сюжеті йдеться саме про її померлу матір.

Хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:43:36 хв. - 0:43:44 хв. - ведучий оголошує інформацію про те, що після смерті п. ОСОБА_15 в живих залишився її недієздатний син - інвалід (тобто її брат ОСОБА_9 ) та молодша донька ОСОБА_5 , тобто позивач.

Хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:44:05 хв. - 0:44:52 хв. - в ефірі телепередачі з`являється її двоюрідна сестра ОСОБА_2 , яка представлена як родичка баби ОСОБА_13 (донька сестри ОСОБА_15 ). У процесі розмови ОСОБА_16 підтверджує, що вона є донькою ОСОБА_15 , а також те, що у неї є донька ОСОБА_4 , якій 22 роки.

Хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:44:53 хв. - 0:45:23 хв. - телеведуча ОСОБА_7 оголошує, що буде прослухано аудіорозмову з нею, хоч згоди на телефонний запис чи публікацію будь-яких аудіорозмов вона не надавала.

Хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:45:25 хв. - 0:46:12 хв. - в цей час опублікована розмова журналіста телеканалу з нею, де їй задаються питання, чи народжувала вона хлопчика на початку 90-х років, чи могло бути так, що хлопчик, якого провідувала її мати, є її сином.

Хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:46:27 хв. - 0:46:43 хв. - телеведуча ОСОБА_7 говорить, про те, що її донька ОСОБА_4 погодилася надати матеріал для експертизи ДНК, однак відмовилася приїздити в студію, оскільки це не її зона відповідальності, а її матері,тобто позивача.

Хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:48:11 хв. - 0:48:50 хв. - телеведуча ОСОБА_7 просить винести другий конверт та оголошує наступне: «ІНФОРМАЦІЯ_9».

Хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:49:19 хв. - 0:49:25 хв. - телеведуча в розмові з ОСОБА_16 робить висновок про те, що п. ОСОБА_15 знала, що ОСОБА_17 є її онуком.

Хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:43:49 хв. - 0:43:52 хв. - демонструється місце проживання позивача, зокрема біля будинку стоїть її свекруха ОСОБА_18 .

Хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:53:03 хв. - 0:53:35 хв. - показано відвідування ОСОБА_19 могили її матері на цвинтарі с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області, зокрема, голос за кадром говорить про те, що ОСОБА_3 відвідав могилу, де спочиває його бабуся ОСОБА_20 .

15 грудня 2020 року з метою довести свою правоту у неї та ОСОБА_12 був здійснений забір ДНК матеріалу.

05 січня 2021 року позивач отримала результат ДНК, відповідно до якого ймовірна мати виключена в якості біологічної матері дитини ( ОСОБА_21 ). Вірогідність материнства дорівнює 0 %.

Таким чином, тестом ДНК підтверджено, що позивач не є рідною матір`ю ОСОБА_12 .

Вважає, що ТОВ «Телеканал СТБ» порушив вимоги ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних», без її згоди збирав інформацію про неї та її життя, опублікував цю інформацію в ефірі телепередачі, що дозволило її родичам ідентифікувати її, як «героїню», яка в 16 років народила і покинула свою дитину.

Відповідачі порушили ст. 19 Закону України «По телебачення і радіомовлення», якою встановлено обов`язки телерадіоорганізації не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною.

За результатами втручання відповідачів у її особисте життя було зруйновано її стосунки з чоловіком, їх шлюб виявився на межі краху та розлучення.

Крім того, було втрачено довіру доньки до неї. Донька звинуватила її, що вона тривалий час приховувала від неї інформацію про те, що вона має рідного брата.

Також було зруйновано стосунки з двоюрідною сестрою ОСОБА_16 , істотно погіршилися стосунки з донькою її покійного брата ОСОБА_22 .

Фактично були припинені стосунки із свекрухою, яка вважає, що вона погана мати, яка вчинила великий гріх.

Крім того, 14 випуск другого сезону проекту «ІНФОРМАЦІЯ_5» було опубліковано на youtube каналі СТБ. Даний випуск на момент звернення до суду зібрав понад 400 000 переглядів та 1 000 коментарів, які в більшості мають негативний характер.

Тривалий час позивач перебувала в депресії, не розуміла, оскільки журналісти заради сенсації та підвищення рейтингу телеканалу порушили її особисте немайнове право на недоторканність приватного життя.

Оприлюднивши її розмови з журналістами відповідачі втрутились в приватне життя позивача та розголосивши інформацію про її особу грубо порушили стандарти журналістської етики (т. 1 а.с. 1-12).

У січні 2022 року представник ТОВ «Старлайт Продакшн» - адвокат Успенська Г.С. подала відзив на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позову. Посилалася на те, що ТОВ «Старлайт Продакшн» здійснює виробництво проекту «ІНФОРМАЦІЯ_5» за замовленням ТОВ «Телеканал СТБ». Другий сезон проекту створений на підставі договору № 01/03/20 про створення за замовленням і використання об`єктів права інтелектуальної власності від 08 січня 2020 року. Формат передачі передбачає здійснення журналістських розслідувань з пошуку за запитом героїв передачі, їхніх ймовірних родичів та добровільного проведення ДНК тестів між ними.

У ІНФОРМАЦІЯ_4 головним героєм є ОСОБА_23 , який за добровільною згодою прийняв участь у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_5» для публічного обговорення власної історії пошуку та встановлення своїх ймовірних родинних зв`язків. Між ТОВ «Старлайт Продакшн» та ОСОБА_19 укладено угоду про участь у телевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_5» від 06 жовтня 2020 року. За угодою про участь продюсер зобов`язується провести розслідування, збір й обробку інформації та створити сюжет в рамках виробництва випуску проекту, присвяченого дослідженню даних, особистого життя та встановлення родинних зв`язків учасника. З метою забезпечення виконання вищевказаних зобов`язань продюсера учасник ( ОСОБА_17 ) за своєю вільною згодою уповноважив продюсера провести дослідження розслідування), зібрати, проаналізувати інформацію щодо себе та своїх родичів, зокрема про особисте і сімейне життя Учасника та можливих родичів, іншу конфіденційну інформацію доступом, що стосується особи Учасника та членів його сім`ї та родичів різного ступеня спорідненості, в тому числі припустимих. Отже, журналісти проекту проводили розслідування з метою розгляду можливих версій походження ОСОБА_12 .

У лікарні, за свідченням осіб - учасників подій, хлопчиком частково опікувалась, і навіть деколи забирала до себе додому, а в подальшому навідувала і у інтернаті також і пані ОСОБА_14 - матір позивачки. В рамках цієї версії журналісти перевіряли, чи є ймовірність, що ОСОБА_3 має родинні зв`язки з цією жінкою. З метою перевірки цієї версії журналісти з`ясували, що пані ОСОБА_13 померла, однак отримали сприяння у її родичів у проведенні розслідування. Зокрема, онука пані ОСОБА_13 , донька позивачки ОСОБА_4 погодилась пройти дослідження аналіз ДНК сестра-брат (передбачуваний брат ОСОБА_17 ).

Син пані ОСОБА_13 - брат позивачки ОСОБА_9 погодився пройти дослідження дядько-племінник та на батьківство (передбачувана дитина ОСОБА_17 ).

Онука пані ОСОБА_13 , племінниця позивачки ОСОБА_10 погодилась пройти дослідження сестра-брат (передбачуваний брат ОСОБА_17 ).

Племінниця пані ОСОБА_13 - троюрідна сестра позивачки ОСОБА_2 погодилась прийняти участь у зйомках передачі та надавала коментарі у форматі відеоконференції.

Від участі у передачі та проходження тесту відмовилась тільки позивачка.

Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу.

Саме тому у передачі відсутні прямі ідентифікатори позивачки, що дозволили б пересічному глядачу ідентифікувати її особу: не згадується по батькові або прізвище позивачки чи її матері, інших родичів ( ОСОБА_24 ), не розміщуються фото- чи відео- зображення, не зазначається точна адреса місця проживання, тощо.

Запис телефонної розмови з позивачкою зроблений та опублікований з метою висвітлення думок та позицій всіх учасників подій (реалізація права на відповідь). Розмова журналіста з позивачкою не є приватною телефонною розмовою, це - запис коментаря на запит журналіста. Конкретна особа, окрім імені, не зазначається та не титрується. Журналісти зробили все можливе для недопущення ідентифікації позивачки у зв`язку з відсутністю її згоди, для широкого загалу. Передача не містить персональних даних позивачки, а виключно знеособлену інформацію.

Саме висвітлення історії пані ОСОБА_14 , результатів тесту дочки позивачки ОСОБА_11 , коментарів її двоюрідної сестри ОСОБА_2 неможливе без того, що певна кількість осіб (односельців), які знають членів сім`ї ОСОБА_24 , зрозуміють, про яку ОСОБА_5 йде мова.

Вважає, що право на приватність позивачки у даному випадку не є пріоритетним та вищим, аніж право її родичів добровільно прийняти участь у передачі чи пройти та дозволити опублікувати результати досліджень аналізу ДНК. Вважає також, що не переважає це право також і право ОСОБА_12 розшукувати своїх родичів та спілкуватись з ними (право на сім`ю).

ОСОБА_17 був покинутий ще малолітньою безпорадною дитиною з травмою ноги, про що розповідається в першій частині передачі. Таким чином, мова йде як про розшук його родичів (приватне життя), так і про правопорушення або навіть злочин, вчинений його батьками (сфера публічного інтересу).

Таким чином, право суспільства знати інформацію про такі правопорушення може переважати права окремих осіб на приватність, що давало право журналістам перевіряти відповідні обставини та проводити журналістське розслідування.

У рамках передачі «ІНФОРМАЦІЯ_5» юридичний факт спорідненості осіб не встановлюється, а кожен випуск містить лише суб`єктивні вислови та судження учасників про ймовірність родинних зв`язків між учасниками на основі результатів проведених тестів ДНК.

Відповідне застереження міститься у титрі в кінці передачі, а також в описі самого проекту згідно з договором № 01/03/20 про створення за замовленням і використання об`єктів права інтелектуальної власності від 08 січня 2020 року, укладеним з СТБ та в угодах з учасниками проекту.

Так, у інформованій добровільній згоді на збирання, обробку та розголошення медичних, генетичних, персональних даних, що є додатком № 1 до угоди про участь в телевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка була укладена з ОСОБА_19 , зазначено, що учасник розуміє і погоджується з тим, що тест не встановлює 100 % біологічну спорідненість, а лише встановлює вірогідність такої спорідненості.

Крім того, під час дослідження відеозапису, долученого до позову, вбачаються наступні титри: на 43 хв. 50 сек. - «ІНФОРМАЦІЯ_10».

Таким чином, фраза, яку позивачка оцінює як фактичне твердження, таким не є, оскільки мова йде про певну вірогідність (припущення), що базується на результатах досліджень аналізу ДНК.

Вважає, що в зазначеному варіанті фраза ведучої є не твердженням, а оціночним судженням, по базуються на проведеному тесті ДНК.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Щодо наданого позивачкою тесту ДНК, проведеного ПП «Медичний центр «ІНТЕРСОНО», до позову також долучені інші результати досліджень ДНК, що були проведені в рамках виробництва передачі «ІНФОРМАЦІЯ_5» - ТОВ «МАМА ПАПА», що працює під комерційною назвою Медико-генетичний центр «Мама Папа».

За результатами дослідження тесту ДНК «сестра - брат», який проходила ОСОБА_11 - донька позивачки, ймовірність спорідненості з ОСОБА_23 становить 99,735190 %; тесту ДНК «дядько-племінник», який проходив ОСОБА_9 - брат позивачки, ймовірність спорідненості з ОСОБА_23 становить 98,596139 %.

Позивачка не наводить аргументів, чому тест ДНК, проведений ПП «Медичний центр «ІНТЕРСОНО», має перевагу над тестами, що проведені Медико-генетичним центром «Мама Папа».

Вважає, що позивачка також не довела, що інформація є недостовірною, оскільки в матеріалах справи містяться взаємовиключні результати аналізу тестів (т. 1 а.с. 94-109).

Також у січні 2022 року представник ТОВ «Телеканал СТБ» Наконечна Л.В. подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову також заперечувала. Посилалася на те, що виробництво проекту «ІНФОРМАЦІЯ_5» на замовлення СТБ здійснює ТОВ «Старлайт Продакшн» на підставі договору №01/03/20 від 08 січня 2020 року. Формат передачі передбачає здійснення журналістських розслідувань з пошуку героїв передачі.

Відповідно до п. 2.6 та п. 3.8 договору саме ТОВ «Старлайт Продакшн» несе відповідальність за достовірність інформації у проекті, а в разі пред`явлення до замовника будь-яких вимог, претензій або позовів зобов`язаний врегулювати і задовольнити такі вимоги. ТОВ «Старлайт Продакшн» гарантувало СТБ персональну відповідальність за дотримання договірних зобов`язань. Крім того, позивачем не надано доказів поширення інформації про неї засобами телебачення, а за запитом до СТБ щодо отримання запису телевізійного ефіру передачі від ІНФОРМАЦІЯ_7 року позивач не зверталася.

З урахуванням того, що 14-денний строк для зберігання запису ефіру закінчився відсутня можливість перевірити, чи дійсно інформація з наведеним у позові змістом транслювалася в ефірі СТБ. Позивачем також не надано доказів, що СТБ є власником або адміністратором будь-яких YouTube каналів. З урахуванням цього вважає, що позивачем не доведено факт поширення СТБ інформації ані засобами телебачення, ні в мережі Інтернет (т. 1 а.с. 161-171).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ТОВ «Старлайт Продакшн», ТОВ «Телеканал СТБ» у втручанні в особисте/приватне життя ОСОБА_1 , зборі та поширенні інформації про її особу, а також поширенні недостовірної інформації, яка завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації. Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ТОВ «Телеканал СТБ» в ефірі ІНФОРМАЦІЯ_4 проекту «ІНФОРМАЦІЯ_5», а саме: «Тож, ОСОБА_3 , за результатами другої експертизи, вірогідність того, що Ви та ОСОБА_4 , рідні брат та сестра, а значить п. ОСОБА_5 , яка є донькою, баби Гані - ваша рідна матір, становить 99.99%». Стягнуто солідарно з ТОВ «Старлайт Продакшн», ТОВ «Телеканал СТБ» на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн. моральної шкоди. Стягнуто в рівних частинах з ТОВ «Старлайт Продакшн», ТОВ «Телеканал СТБ» на користь ОСОБА_1 4 816,00 грн. судового збору та 4 300,00 грн. судових витрат (т. 2 а.с. 74-87).

Не погодившись з рішенням районного суду, 22 березня 2023 року представник ТОВ «Телеканал СТБ» - адвокат Бабенко А.І. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю (т. 2 а.с. 121-137).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що позивач не довела факт поширення СТБ інформації ані засобами телебачення, ані в мережі Інтернет, а без додатково поданих позивачем документів, її ідентифікувати неможливо з наданого відео файлу. Позивач не зверталася до СТБ із запитом щодо отримання запису телевізійного ефіру передачі «ІНФОРМАЦІЯ_5» від ІНФОРМАЦІЯ_7 року у визначеному законом порядку. Також до матеріалів справи не долучені докази, що СТБ є власником та /або адміністратором будь-яких YouTube каналів, та що через відповідні канали здійснювалось поширення інформації про ОСОБА_1 . Вважає, що фраза, яку просить спростувати позивач, є не твердженням, а оціночними судженнями на базі проведеного тесту ДНК. Також посилався на те, що висновок Незалежної медійної ради не має юридичної сили та не є належним та допустимим доказом неправомірності дій СТБ чи Старлайт Продакшн у межах розгляду позову ОСОБА_1 та не може прийматися до уваги як підстава для задоволення позовних вимог.

Також 22 березня 2023 року представник ТОВ «Старлайт Продакшн» - адвокат Бабенко А.І. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю (т. 2 а.с. 140-164).

На обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, не врахував всіх фактичних обставин справи. Зазначав, що оспорювана позивачем фраза є не твердженням, а оціночним судженням, що базується на проведеному тесті ДНК. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Щодо наданого позивачкою тесту ДНК, проведеного ПП «Медичний центр «ІНТЕРСОНО», до позову також долучені інші результати досліджень ДНК, що були проведені в рамках виробництва передачі «ІНФОРМАЦІЯ_5» - ТОВ «МАМА ПАПА», що працює під комерційною назвою Медико-генетичний центр «Мама Папа». За результатами дослідження тесту ДНК «сестра - брат», який проходила ОСОБА_11 - донька позивачки, ймовірність спорідненості з ОСОБА_23 становить 99,735190 %; тесту ДНК «дядько-племінник», який проходив ОСОБА_9 - брат позивачки, ймовірність спорідненості з ОСОБА_23 становить 98,596139 %. Позивачка не наводить аргументів, чому тест ДНК, проведений ПП «Медичний центр «ІНТЕРСОНО», має перевагу над тестами, що проведені Медико-генетичним центром «Мама Папа». Отже, позовні вимоги є безпідставними, оскільки оціночні судження не підлягають спростуванню, а позивач мала право на відповідь та надання своєї оцінки обставинам справи. Також посилався на те, що висновок Незалежної медійної ради не має юридичної сили та не є належним та допустимим доказом неправомірності дій СТБ чи Старлайт Продакшн у межах розгляду позову ОСОБА_1 та не може прийматися до уваги як підстава для задоволення позовних вимог. Вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є недоведеним та очевидно завищеним, тому у задоволенні цієї похідної вимоги слід відмовити.

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Усенко М.І. подав відзив на апеляційні скарги та просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду залишити без змін (т. 2 а.с. 236-248 т. 3 а.с. 1-37).

19 травня 2023 року третя особа ОСОБА_2 направила до Київського апеляційного суду пояснення, в яких зазначила, що інформація опублікована про позивача в ефірі ІНФОРМАЦІЯ_4 проекту «ІНФОРМАЦІЯ_5» стала причиною розбрату у їхній сім`ї. Вказувала, що телеканал СТБ не приховав особу позивача під час зйомок сюжету, оскільки журналісти надали достатньо інформації, що ідентифікувати їхню родину та саму позивачку. Підтвердила, що запис телепередачі наданий до позовної заяви є дійсно записом програми, в якій вона брала участь. Просила рахувати пояснення та ухвалити законне і справедливе рішення (т. 2 а.с. 206-218).

У судовому засіданні представник відповідачів - адвокат Бабенко А.І. підтримав апеляційні скарги і просив їх задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Усенко М.І. заперечував проти скарг і просив їх відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси, телефонограмами і оголошеннями на офіційному веб-сайті Судової влади України, тобто належним чином, про що у справі є докази. Факт належного сповіщення позивачки ОСОБА_1 підтвердив в суді її представник - адвокат Усенко М.І. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 177, 197, 205, 221-228, 234-237).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Зважаючи на вимоги ч.ч. 9. 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_7 року в ефірі телеканалу СТБ транслювався ІНФОРМАЦІЯ_8 проекту «ІНФОРМАЦІЯ_5», сюжетом якого стала доля ОСОБА_6 , якого покинули рідні та який виховувався у дитячому будинку.

Відповідач ТОВ «Старлайт Продакшн» зазначав, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 головним героєм є ОСОБА_23 , який за добровільною згодою прийняв участь у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_5» для публічного обговорення власної історії пошуку та встановлення своїх ймовірних родинних зв`язків (т. 1 а.с. 98).

За повідомленням Директора навчального закладу «Львівській професійний ліцей залізничного транспорту» від 02 вересня 2021 року № 01-21/54, ТОВ «Старлайт Продакшн» була надане усне підтвердження про те, що ОСОБА_25 навчалась у ДНЗ «Львівський професійний ліцей залізничного транспорту» у період з 1991 по 1992 рік. Жодних офіційних документів, відео чи аудіо коментарів. які стосуються особистого життя ОСОБА_26 заклад не надавав. До вказаного повідомлення надана фотокопія запиту від 25.09.2020 року шеф-редактора проекту «ІНФОРМАЦІЯ_5» ТОВ «Старлайт Продакшн» - ОСОБА_27 про надання доступу до архівних даних та короткого відео коментаря про колишню студентку училища залізничного транспорту ОСОБА_1 , 1974 року народження, надання якої обґрунтовано заявником проханням у допомоги створити портрет ОСОБА_5 , який буде показаний у програмі (т. 1 а.с. 38-39).

За повідомленням директора Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Рава-Руський ліцей» від 29.09.2021 року № 289, ТОВ «Старлайт Продакшн» та/або ТОВ «Телеканал СТБ», а також їхні представники (журналісти) треті особи до Рава-Руського ліцею із офіційним запитом, що стосується особистого життя ОСОБА_29 , яка у період з 1989 р. по 1991 р. навчалась у Загальноосвітній школі-інтернат І-ІІІ ступенів м. Рава-Руська не зверталися. Проте було звернення в усній формі про однокласників ОСОБА_29 та їхні контакти (т. 1 а.с. 43).

За наданою позивачкою ОСОБА_1 фотокопією свідоцтва про народження, батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначений ОСОБА_30 , матір`ю - ОСОБА_15 . яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 47, 51).

За свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 10 червня 1998 року, ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу обрала прізвище ОСОБА_1 , подружжя має доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 48-49).

За результатом № 27989 від 24.09.2020 аналіз ДНК сестра-брат передбачувана сестра ОСОБА_11 - передбачуваний брат ОСОБА_23 , ймовірна спорідненість - 99.735190%, за звітом тесту ДНК ПП «Медичний центр «ІНТЕРСОНО» від 15 грудня 2020 року за дослідженням (дитина ОСОБА_23 , передбачувана мати - ОСОБА_1 ) - вірогідність материнства 0%, передбачувана мати виключена в якості біологічної матері тестованої дитини (т. 1 а.с. 54-55).

Відповідно до інформації з електронного носія передачі, наданого позивачкою, при підготовці випуску передачі журналісти зустрічалися з родичами позивачки: донькою ОСОБА_4 , братом ОСОБА_9 , племінницею ОСОБА_10 , у яких були взяті аналізи ДНК для проведення ідентифікації з героєм телепередачі. Крім того, бралися інтерв`ю у двоюрідної сестри позивачки ОСОБА_2 , колишнього викладача за місцем навчання позивачки ОСОБА_31 , односельців, а також демонструвалася могила її матері на місцевому кладовищі (прізвище та зображення померлою особи приховано, проте ім`я та по батькові, дата смерті, а також зображення розташованих поруч поховань із ідентифікації похованих осіб, доступні для глядача телепередачі) ( т. 1 а.с. 22; 38 - 39; 46 - 54).

За змістом електронного носія (диску) телепередачі, зібраної журналістами інформації, а також інтерв`ю з близькими родичами та односельцями позивачки, ведуча передачі ОСОБА_7 на підставі тестів ДНК повідомила: «ІНФОРМАЦІЯ_9».

Судом також встановлено, що в зв`язку з випуском даної телепередачі позивачка зверталася зі скаргою до Незалежної медійної ради, за висновком № 47 від 20 вересня 2021 року, Незалежна медійна рада визнала порушення телеканалом СТБ у випуску №14 передачі «ІНФОРМАЦІЯ_5» порушення п. «и» ч.1 ст.59 Закону про телебачення і радіомовлення», ст.ст. 7, 14 Закону України «Про захист персональних даних», ч.ч.1,2 ст.306 ЦК України та п.п.3,13 Кодексу етики українського журналіста ( т.1 а.с.57 - 67).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Конституційні права особи мають цивілістичний вимір як абсолютні і невідчужувані цивільні права фізичної особи, які згідно з ч. 1 ст. 269 ЦК України належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Такими правами є передбачені ст.ст. 294-296 ЦК України право на ім`я, яке забезпечує особі правову індивідуалізацію і надає їй право вимагати від інших звертатися до неї відповідно до її імені; право на зміну імені (імені, по батькові та прізвища); право на використання імені, яке полягає у наданні фізичній особі можливості використовувати своє ім`я у всіх сферах суспільних відносин, а також передбачає певні обмеження щодо використання імені фізичної особи іншими особами.

Статтею 269 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Згідно із частинами першою, другою статті 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Закон України «Про захист персональних даних» регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про захист персональних даних»(в редакції Закону чинній на час виходу в ефір телепередачі) поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до пункту 91 рішення ЄСПЛ Axel Springer AG v. Germany [GC], № 39954/08, від 07 лютого 2012 року, Суд наголошує, що в той час як приватна особа, яка невідома спільноті, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, вказане не стосується до громадських діячів (див. Minelli v. Switzerland (dec.), no. 14991/02, 14 червня 2005, і Petrenco, § 55). Принципове розрізнення має бути застосоване між фактами публікації, здатними запровадити дискусію в демократичному суспільстві, пов`язану, наприклад з політиками при виконанні ними службових обов`язків і відомостями про приватне життя особи, яка не виконує таких обов`язків (див. Von Hannover, § 63, и Standard Verlags GmbH, § 47).

Крім того, в пунктах 50-51 вищезазначеного рішення Європейський Суд з прав людини посилається на Резолюцію 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, зокрема що право на недоторканість приватного життя, що гарантується ст. 8 Європейської конвенції з прав людини, має захищати особу не лише від втручання органів державної влади, але і від будь-яких зазіхань з боку приватних осіб і організацій включаючи засоби масової інформації.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у справі Axel Springer AG v. Germany [GC], № 39954/08, рішення від 07 лютого 2012 року, особа (актор телесеріалу), щодо якої були поширені певні відомості, була затримана у публічному місці працівниками поліції із вилученням на місці затримання заборонених речовин, що давало певну підставу висвітлювати цю подію у засобах масової інформації із зазначенням імені цієї особи.

Проте такі обставини не були встановлені у цій цивільній справі, що є предметом апеляційного розгляду. До суду відповідачами не надано і судом не встановлено доказів, що ОСОБА_33 є публічною та (або) посадовою особою, поряд з цим об`єктивні докази по справі свідчать, що працівниками відповідача ТОВ «Старлайт Продакшн» в рамках підготовки телепрограми до виходу в ефір здійснювався збір та поширення персональних даних позивачки ОСОБА_1 без її згоди, як суб`єкта персональних даних або уповноваженої нею особи.

Так, відповідно до інформації з електронного носія телепередачі, який міститься в матеріалах справи, при підготовці випуску передачі журналісти зустрічалися з родичами позивачки: донькою позивачки ОСОБА_34 , братом ОСОБА_9 , племінницею ОСОБА_10 , у яких були взяті аналізи ДНК для проведення ідентифікації з героєм телепередачі. Під час телепередачі, було оприлюднено фрагменти аудіо запису телефонної розмови відповідача з позивачкою ОСОБА_1 без отримання згоди останньої. Крім того, бралися інтерв`ю у двоюрідної сестри позивачки ОСОБА_2 , колишнього викладача за місцем навчання позивачки ОСОБА_31 , односельців, а також демонструвалася могила матері позивачки на місцевому кладовищі (прізвище та зображення померлою особи приховано, проте ім`я та по батькові, дата смерті, а також зображення розташованих поруч поховань із ідентифікацією похованих осіб, доступні для глядача телепередачі) ( т. 1 а.с. 22-23, 38-39, 46-54).

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що зважаючи на наявні у справі різні результати тестів ДНК, відповідачі не мали об`єктивних підстав поширювати оспорювану позивачкою ОСОБА_1 інформацію, яка поширена в ефірі ІНФОРМАЦІЯ_4 телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_5», а саме: «Тож, ОСОБА_3 , за результатами другої експертизи, вірогідність того, що ОСОБА_32 та ОСОБА_4 , рідні брат та сестра, а значить пані ОСОБА_5 , яка є донькою баби ОСОБА_35 - ваша рідна матір, становить 99.99%», оскільки достовірність вказаної інформації відповідачами не доведена.

При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду, що поширення відповідачами вищевказаних відомостей в ефірі телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_5» принижують честь та гідність позивачки ОСОБА_1 , оскільки такі відомості містять достатньо інформації для ідентифікації позивачки серед родичів, знайомих та колег по роботі, та серед необмеженого кола глядачів телепрограми сприяють формуванню думки про аморальну поведінку позивачки, яка нібито в 16 років народила і покинула свою дитину.

Апеляційний суд зазначає, що у цій справі за позовом ОСОБА_1 не встановлено необхідності таких дій з боку відповідачів в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Наявність певного інтересу відповідної аудиторії телеглядачів програми - телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_5» не виключає обов`язку відповідача ТОВ «Старлайт Продакшн» щодо заборони збору і поширення певної інформації, а також відповідача ТОВ «Телеканал СТБ» дотримуватись вищенаведених положень законодавства щодо заборони поширення персональних даних, у т.ч. подробиць сімейного (інтимного) життя позивачки ОСОБА_1 , без наявності згоди суб`єкта персональних даних.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача ТОВ «Телеканал СТБ» з посиланням на умови договору № 01/03/20 від 08 січня 2020 року щодо створення проекту «ІНФОРМАЦІЯ_5» між ТОВ «Телеканал СТБ»та ТОВ «Старлайт Продакшн» від 08 грудня 2020 року, як підставу звільнення ТОВ «Телеканал СТБ» від відповідальності за поширення інформації в рамках цієї цивільної справи. При цьому, умови вказаного Договору та письмова заява іншого учасника програми - гр. ОСОБА_23 про згоду на збирання, обробку та розголошення медичних, генетичних та персональних даних не створює обов`язкових умов та (або) згоди позивачки ОСОБА_1 на поширення відносно неї вищезазначеної інформації (т. 1 а.с. 117-125).

Судом встановлено та підтверджено вищенаведеними об`єктивними доказами по справі, що збір і поширення персональних даних(без отримання на це згоди позивачки), інформації та недостовірних відомостей, які принижують честь та гідність позивачки відбулось за сумісними діями обох відповідачів, зокрема створення проекту «ІНФОРМАЦІЯ_5» між ТОВ «Телеканал СТБ» та ТОВ «Старлайт Продакшн», збір інформації щодо позивачки з боку представників ТОВ «Старлайт Продакшн», та її поширення ТОВ «Телеканал СТБ» в рамках телепередачі за укладеними між сторонами договором.

Суд апеляційної інстанції визнав неспроможними і відхилив доводи апелянта ТОВ «Телеканал СТБ», що позивач не зверталася до СТБ із запитом щодо отримання запису телевізійного ефіру передачі «ІНФОРМАЦІЯ_5» від ІНФОРМАЦІЯ_7 року у визначеному законом порядку, оскільки Закон не покладає на особу обов`язку суцільного контролю за поширенням в засобах масової інформації відомостей про таку особу, натомість позивачкою доведено, що після того як вона дізналась про поширення відповідачами певної телепередачі, вона протягом звернулась до суду із відповідним позовом. строк позовної давності позивачкою не пропущений.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, за якою відповідно до змісту вищевказаних норм, для досягнення мети здійснення судового розгляду, позивач має право надати або відеозапис, отриманий у порядку статті 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», або відеозапис з електронного інтернет-джерела (електронної платформи), на якому (якій) розміщено відеоролик. Якщо особа не має такого запису і надає копію, отриману з інших джерел, суд може витребувати відеозапис за наявності сумніву у відповідності поданого відеозапису оригіналу. Якщо відеозапис не зберігся взагалі, то сторони мають право доводити факти порушеного права у справі будь-якими доказами (п. 6.31). Відповідно Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для відступу від правового висновку, викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 759/6513/17, від 20 червня 2019 року справі № 404/1691/16-ц, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 березня 2021 року у справі № 905/2137/19 (п. 6.44 Постанови).

З цих підстав, суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянтів на правові позиції Верховного Суду в інших, зазначених відповідачами справах, вважаючи за необхідне застосувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду наведену у постанові від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, від якої Верховний Суд не відступав до часу розгляду цієї справи апеляційним судом.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що третя особа ОСОБА_2 у направлених до апеляційного суду письмових поясненнях підтвердила, що запис телепередачі наданий до позовної заяви є дійсно записом програми, відповідно до зазначеного змісту, в якій вона особисто брала участь (т. 2 а.с. 206-218).

Доводи апелянта ТОВ «Старлайт Продакшн» про необхідність залучення до участі у справі як третіх осіб ТОВ «МАМА ПАПА» та ПП «Медичний центр «ІНТЕРСОНО»», які за наявними у справі відомостями брали участь у проведенні ДНК-дослідженнях, суд апеляційної інстанції визнав помилковими та відхилив, оскільки у справі відсутні відомості про порушення вказаними особами, як експертними установами майнових (немайнових) права позивачки. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що представник відповідачів - адвокат Бабенко А.І. в суді апеляційної інстанції заявив про залишення без розгляду такого клопотання, яке задоволено судом протокольною ухвалою від 25 травня 2023 року (т. 2 а.с. 219-220).

Письмові пояснення представника апелянтів - адвоката Бабенко А.І. містять заперечення і доводи, якими відповідачі не обґрунтовували заперечення проти заявленого позову в суді першої інстанції, а тому з огляду на положення ст.. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевірив доводи апелянтів в межах поданих ними апеляційних скарг, вимог і наданих доказів, які були заявлені в суді першої інстанції (т. 3 а.с. 28-43)

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи вказане, колегія суддів погодилася з висновком суду про порушення немайнового права позивачки на поширення персональних даних, у т.ч. недостовірних відомостей, що принижують честь, гідність відповідачки та з огляду на це визнання оспорюваної позивачкою інформації недостовірною та покладення солідарного обов`язку на обох відповідачів щодо стягнення грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.

Крім того, позивач просила стягнути з відповідачів грошову компенсацію моральної шкоди, яка в цій частині оскаржуваним рішенням районного суду задоволена частково в розмірі 200 000 грн..

З таким висновком колегія суддів не в повній мірі погодилась, врахувавши наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Колегія суддів погоджується із висновком районного суду, що поширення відповідачами персональних даних, у т.ч. недостовірних відомостей, що принижують честь, гідність відповідачки призвело до моральних переживань позивачки, погіршення відносин в родині, спілкування з родичами, необхідність докладати зусиль, спрямованих на спростування такої інформації, примушувало позивачку змінити звичайний порядок життя, а відтак обґрунтованим є висновок районного суду про покладення солідарного обов`язку на обох відповідачів щодо стягнення грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.

А тому, суд апеляційної інстанції, виходячи із обставин цієї справи і зібраних по справі доказів, вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування грошової компенсації моральної шкоди з 200 000 грн. до 100 000 грн. на користь позивача, врахувавши характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань та виходячи з засад розумності і справедливості.

Інші доводи апеляційних скарг цих висновків суду не спростовують, тому судом відхилені.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтами судові витрати мають бути віднесені на їх рахунок.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Продакшн» - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року - змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» на користь ОСОБА_1 грошової компенсації моральної шкоди, зменшивши її розмір з 200 000 грн. до 100 000 (сто тисяч) грн.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 16 червня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова