Постанова

від 15.06.2023 по справі 820/4867/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

справа № 820/4867/16

адміністративне провадження № К/9901/41361/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 (суддя Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет-Харків» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамет-Харків» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Керамет-Харків») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (яке замінено Верховним Судом на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2016 №0000651402, №0000681304, №0000691304.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 31.01.2017, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, позовні вимоги задовольнив повністю.

Такі рішення суди мотивували тим, що подані первинні документи підтверджують реальність взаємовідносин позивача із контрагентами, а також з придбання ТОВ «Керамет-Харків» металобрухту у фізичних осіб, а тому висновки відповідача про заниження податку на прибуток є необґрунтованими. Також зазначили, що оскільки придбаний у фізичних осіб металобрухт є побутовим, то такі операції не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і відповідно не нараховується військовий збір. Враховуючи наведене, суди визнали оспорювані податкові-повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права в частині ненадання оцінки всім обставинам, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права. Відповідач вказує на те, що перевіркою виявлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій позивача щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Інтеграл» та ПрАТ «Керамет», а також з придбання у МП ТОВ «Реал», ПАТ «Моноліт-2» і фізичних осіб, що належним чином не перевірено судами. Крім того, посилається на залишення поза увагою протоколів допиту свідків, відповідно до яких фізичні особи заперечують факт здавання ними металобрухту Товариству. Просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Позивач правом на подання заперечення/відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Керамет-Харків» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 18.05.2016 №236/20-40-14-02-07-33714374, у висновках якого відображені порушення Товариством приписів:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 138.2, підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України, пунктів 5 - 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 в сумі 15 683 920 грн;

пункту 44.1 статті 44, підпунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, з огляду на встановлення неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Керамет-Харків» при реалізації товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) ТОВ «Інтеграл» у грудні 2015 року та ПАТ «Керамет» у січні-червні 2013 року, що мало наслідком завищення доходів, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за грудень 2015 року на суму 39 030 000 грн, за січень-червень 2013 року - 30 495 368 грн; та придбанні товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у МП ТОВ «Реал» на загальну суму 57 630 000 грн за 2015 рік, у ПАТ «Моноліт-2» - 30 495 368 грн за 2013 рік, чим завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на вказані суми;

підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, шляхом подання з недостовірними даними податкових розрахунків ф.1-ДФ за 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2013 року, 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2014 року, 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2015 року;

підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпунктів 164.2.2, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб всього на суму 12 936 653,48 грн та військового збору на 169 878,11 грн;

підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України у вигляді неперерахування (несвоєчасного перерахування) податку на доходи фізичних осіб з виплачених за цивільно-правовими договорами доходів (використання працівниками власного автотранспорту) за вересень та листопад 2014 року, березень-травень 2015 року, в тому числі за вересень 2014 року в сумі 217,80 грн (перераховано 06.11.2014), за листопад 2014 року в сумі 501,19 грн (помилково перераховано як ПДФО із заробітної плати 06.01.2015), за березень 2015 року в сумі 653,94 грн (перераховано 13.05.2015), за квітень 2015 року в сумі 699,62 грн (перераховано 06.07.2015), за травень 2015 року в сумі 1227,88 грн (перераховано 06.07.2015).

Розглянувши заперечення позивача, відповідач залишив висновки акта перевірки без змін, про що повідомив листом від 08.06.2016 №3353/10/20-40-14-02-16.

Головне управління ДФС у Харківській області винесло податкові повідомлення-рішення від 13.06.2016:

№0000651402, яким збільшено суму податку на прибуток на 16 329 593,50 грн, у тому числі основний платіж - 15 683 920,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 645 673,50 грн;

№0000681304 про донарахування податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 26 791 114,65 грн, яка включає податкове зобов`язання - 12 936 653,48 грн, штрафні (фінансові) санкції - 9 694 430,60 грн, пеню - 4 160 031,11 грн.

№0000691304 щодо визначення суми військового збору 295 473,38 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 169 878,11 грн, штрафні (фінансові) санкції - 84 884,15 грн, пеня - 40 711,12 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 16.08.2016 №17733/6/99-99-11-09-01-15 у задоволенні скарг Товариства відмовлено, а зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про металобрухт» (в редакції, чинній на час їх виникнення).

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Положеннями пунктів 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця податкових вигод (витрат та податкового кредиту), мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ цієї категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між ТОВ «Керамет-Харків» (покупець) та Могилів-Подільське ТОВ «Реал» (постачальник) укладено договір поставки №01/11-02 від 01.11.2015 на постачання металів чорних вторинних.

За умовами вказаного договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад покупця) згідно INCOTERMS 2010, якщо інші умови поставки не узгоджені сторонами в специфікаціях та додатках до договору. Кількість товару визначається на підставі специфікацій та додатків до даного договору. Кількість поставленого товару фіксується в приймально-здавальному акті.

На виконання умов договору сторонами оформлено специфікацію №1, згідно якої постачальник поставляє, а позивач приймає брухт чорних металів (вид №508, №503, №500) загальною кількістю 15000 тон на загальну суму 57 630 000 грн, передача товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання здійснюється на складі МП ТОВ «Реал».

На підтвердження виконання вказаного договору позивач подав акт прийому-передачі на відповідальне зберігання №1 від 30.11.2015, акт прийому-передачі з відповідального зберігання №1 від 31.12.2015, журнал-ордер і відомість по рахунку 201 Сировина й матеріали, приймально - здавальний акт №30112015 ЛАДИЖ.

Заявки та розпорядження до договору №01/11-02 вчинялись в усній формі.

Суд першої інстанції дослідив наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні та констатував, що вони підтверджують транспортування придбаного у ТОВ «Реал» товару.

В свою чергу апеляційний суд зазначив, що придбання металобрухту за договором поставки № 01/11-02 від 01.11.2015 відбулось без переміщення у с. Ладижинське, Тростянецького району Вінницької області, а тому документи щодо транспортування не оформлювались.

Розрахунки між сторонами договору здійснені шляхом безготівкового перерахування коштів на суму 35 201 102,17 грн, проведенням взаємозаліку на суму 958 786,10 грн та оформленням договорів переведення боргу на суму 18 527 048,52 грн.

Придбаний у МП ТОВ «Реал» товар реалізовано позивачем відповідно до договору №55/15 від 01.04.2015 контрагенту-покупцю - ТОВ «Інтеграл», про що складені видаткові накладні від 31.12.2015 та податкову накладну №6 від 31.12.2015 року.

Відповідач наполягав на відсутності реального характеру правовідносин ТОВ «Керамет-Харків» з МП ТОВ «Реал» та ТОВ «Інтеграл» по вищенаведеним договорам, посилаючись на невідповідність складених первинних документів вимогам законодавства щодо їх форми та змісту, а саме Закону України «Про металобрухт», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011 №183, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.11.2011 за №1321/20059, ДСТУ 4121-2002 Метали чорні вторинні.

Також податковий орган вказав на неподання документів, підтверджуючих проведення зважування, транспортування, навантаження і розвантаження, переміщення металобрухту; звертав увагу судів на те, що відповідно до наданої позивачем ліцензії АВ №611038 адресою провадження діяльності МП ТОВ «Реал» є Вінницька обл., Тростянецький р-н, вул. Привокзальна, 17А, територія ТОВ «Промтрейд ТПК», однак останнє припинено відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2015 у справі №808/9189/14.

Крім того, за результатами здійснених позивачем операцій з придбання у МП ТОВ «Реал» металобрухту за 57 630 000,00 грн та подальшого його продажу у повному обсязі ТОВ «Інтеграл» за 39 030 000 грн мало наслідком понесення збитків у сумі 18 600 000,00 грн, що, на переконання контролюючого органу, суперечить меті господарської діяльності - отримання прибутку.

Водночас, відповідач повідомив, що слідчим відділом Управління СБУ в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №22015040000000051 від 16.02.2015 про те, що у період з 2014 року по даний час невстановлені службові особи ПрАТ «Керамет» (код ЄДРПОУ 13508852) та ТОВ «Інтеграл» (код ЄДРПОУ 22015203), діючи за попередньою змовою групою осіб, фінансують тероризм, а саме: здійснюють закупівлю металобрухту на території України, у т.ч. в окупованих регіонах Донецької та Луганської областей, оформлюють придбаний металобрухт за фіктивними документами через підконтрольні підприємства МП ТОВ «Реал», ТОВ «Юста Трейд», ТОВ «Арсенал ТС», за допомогою яких виводять безготівкові грошові кошти з легального обігу, шляхом переведення їх у готівку, яку у подальшому передають представникам терористичних організацій так званих Донецька народна республіка та Луганська народна республіка та тим самим здійснюють фінансове забезпечення вказаних терористичних організацій, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 258-5 Кримінального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що всі товари, придбані Товариством від МП ТОВ «Реал» фактично отримані, оприбутковані в повному обсязі та реалізовані в подальшому ТОВ «Інтеграл»; первинні документи, складені в ході таких господарських операцій, відповідають вимогам законодавства, підтверджують реальні зміни майнового стану позивача та рух активів, що є доказом реальності взаємовідносин із цими контрагентами.

Разом з тим, Верховний Суд констатує, що суди в оскаржуваних рішеннях навели суперечливі обставини щодо транспортування металобрухту від МП ТОВ «Реал» позивачу, а саме суд першої інстанції зазначив, що таке підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, а суд апеляційної інстанції, що транспортування взагалі не здійснювалось, а тому відповідні накладні не складались.

При цьому, усі наведені аргументи контролюючого органу та подані ним докази щодо виключно документування спірних операцій без їх виконання, не взяті судами до уваги або ж відхилені без аргументування такої позиції з посиланням на обставини і докази, що спростовують доводи відповідача.

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ «Керамет-Харків» із ПАТ «Моноліт-2» щодо придбання металобрухту відповідно до договору від 01.12.2012 №01/12-03, суд першої інстанції обмежився переліченням наявних у матеріалах справи первинних документів без надання оцінки доводам відповідача щодо невідповідності місця поставки, зазначеного у товарно-транспортних накладних, з адресою зберігання металобрухту, зазначеного в актах відповідального зберігання, та посиланню на нереальність взаємовідносин позивача із даним контрагентом.

В свою чергу суд апеляційної взагалі не досліджував взаємовідносини ТОВ «Керамет-Харків» із ПАТ «Моноліт-2» щодо придбання металобрухту та його подальшого продажу ПАТ «Керамет», хоча такі, відповідно до висновків акта перевірки від 18.05.2016 №236/20-40-14-02-07-33714374, також вплинули на формування доходів і витрат позивачем у періоді, що перевірявся.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що Товариство у період з 01.01.2014 по 31.12.2015 здійснювало придбання побутового металобрухту у фізичних осіб на загальну суму 68 411 613,25 грн, однак було встановлено, що серед таких осіб були «підставні», які з об`єктивних причин не могли виконувати такі операції, частину осіб опитали та вони заперечили факт здавання ними металобрухту і отримання коштів від позивача. У зв`язку із цим відповідач дійшов висновку про завищення ТОВ «Керамет-Харків» витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2014 рік на 14 227 023,00 грн та заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за 2015 рік в сумі 54 184 590,00 грн.

Суд першої інстанції не досліджував наведені обставини справи.

Апеляційний суд визнав вказані висновки податкового органу необґрунтованими, посилаючись на те, що на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано до перевірки акти приймання вторинної сировини (металобрухту) для фізичних осіб, які складені у відповідності до ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011 №183, банківські виписки, які свідчать про перерахування грошових коштів на карткові рахунки громадян, журнал-ордер і відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», копії паспортів, довідки про присвоєння ідентифікаційних номерів фізичних осіб, та заяви фізичних осіб постачальників металобрухту про надання згоди на оброблення персональних даних проведеною перевіркою.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду констатувала підтвердження здійснення господарських операцій з придбання ТОВ «Керамет-Харків» металобрухту у фізичних осіб протягом періоду, охопленого спірною перевіркою.

Разом з тим, відповідач, посилаючись на нереальність операцій з придбання металобрухту у фізичних осіб, подав до матеріалів справи як пояснення фізичних осіб, так і протоколи допиту свідків, а також витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження №32016220000000181 від 12.07.2016, яким не надана оцінка судами попередніх інстанцій.

Крім того, за висновками контролюючого органу на виплачений дохід фізичним особам у сумі 68 411 613,25 грн ТОВ «Керамет-Харків» мало нарахувати податок на доходи фізичних осіб у сумі 12 936 553,48 грн та військовий збір - 169 878,11 грн.

Відповідно до вимог підпунктів 164.2.2, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору та інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України, якою наведено кінцевий перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню .

Водночас, згідно із підпунктом 165.1.25 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево- кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено, що побутові відходи - це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних із виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. В свою чергу тверді відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватись за призначенням.

Водночас, побутовий металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять в собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність (Закон України «Про металобрухт»).

Аналіз викладених нормативно-правових актів дозволяє зробити висновок про те, що побутовий металобрухт відноситься до побутових відходів, незалежно від вмісту чорних чи кольорових металів та є його складовою, а отже до операцій із придбання побутового металобрухту у фізичних осіб можуть бути застосовані приписи підпункту 165.1.25 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

За приписами статті 4 Закону України «Про металобрухт» приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред`явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов`язково оформляється актом приймання.

В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту.

Апеляційний суд встановив, що приймання позивачем металобрухту від фізичних осіб оформлювалось лише при пред`явленні ними документа, який засвідчує особу та згідно актів відповідної форми. В актах зазначені дані про документ, що пред`являвся відповідною особою, та опис предмету правочину. В графі «опис» в кожному акті зазначено «побутовий», що є описом металобрухту.

Разом з тим, оскільки судами не надано оцінки повідомленим контролюючим органом обставинам та наданим доказам, які спростовують здавання певними фізичними особами побутового брухту Товариству, то висновки про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень у відповідній частині є передчасними.

Також судами залишені поза увагою обставини сплати не у повному обсязі суми податку на доходи фізичних осіб за виконання робіт ОСОБА_1 відповідно до цивільно-правового договору, внаслідок чого занижено суму даного податку на 100 грн, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) податку за цивільно-правовими договорами (використання працівниками власного автотранспорту) на загальну суму 3300,52 грн.

Таким порушенням не надавалась оцінка ані судом першої, ані апеляційної інстанцій.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що відповідачем встановлено порушення ТОВ «Керамет-Харків» пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України, а саме завищення витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2013 рік по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «собівартість» придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за рахунок завищення суми витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів у розмірі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року на загальну суму 114894,00 грн.

Відповідно пункту 146.11 статті 146 Податкового кодексу України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об`єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Згідно з пунктом 146.12 статті 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно даних податкової звітності позивача з податку на прибуток балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на 01.01.2013 становила 3 705 772,00 грн, тобто фактичні витрати на поліпшення основних засобів можливо було віднести до складу витрат у сумі, що не перевищує 370 577,00 грн, а у разі перевищення зазначеного ліміту відповідні суми перевищення відносяться на збільшення балансової вартості об`єктів основних засобів. Так, сума фактичних витрат, понесених ТОВ «Керамет-Харків» у 2013 році на ремонт (поліпшення) основних засобів, склала 676 802,00 грн, до складу витрат віднесено витрати на поліпшення основних засобів в розмірі 370 577,00 грн, а залишок у сумі 306 225,00 грн враховано у збільшення об`єктів основних засобів, зокрема адміністративних та виробничих.

Враховуючи наведене, суди констатували, що позивачем правомірно сформовані витрати, які пов`язані з ремонтом та поліпшенням основних засобів.

При цьому такі висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються виключно на даних додатка АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до рядка 06.4 податкової декларації.

Однак, матеріали справи не містять податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, що вказує на недослідження судами показника рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, а отже і безпідставне відхилення доводів контролюючого органу про завищення суми витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів у розмірі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року на загальну суму 114 894,00 грн.

Частиною 1 статті 69 цього Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, який зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини не можуть бути залишеними поза увагою, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

Однак, у справі, яка розглядається, судами не надано оцінки повідомленим обставинам (доказам) на предмет їх належності (відношення до обставин справи), допустимості (отримання уповноваженими суб`єктами у спосіб та у порядку, встановлених законом), достовірності (відповідності інформації об`єктивній дійсності).

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій, Верховний Суд звертає увагу на те, що ними не надано належної оцінки доводам податкового органу, якими він мотивує правомірність оспорюваних нарахувань за цими операціями.

Слід звернути увагу і на те, що предметом договорів, укладених позивачем із МП ТОВ «Реал», ТОВ «Інтеграл», ПАТ «Моноліт-2», ПАТ «Керамет» є постачання металобрухту, до операцій з яким законодавством встановлені особливі умови, дотримання яких, в контексті перевірки реального виконання спірних правочинів, належить до предмету дослідження у даній справі.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналогічні положення закріплені і в статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Оскаржувані судові рішення не відповідають наведеним вимогам, оскільки суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки та не встановили обставини справи щодо ряду порушень ТОВ «Керамет-Харків» вимог податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки, про що було зазначено вище.

Установивши помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд позбавлений можливості прийняти нове судове рішення, оскільки відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

Враховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер