Рішення

від 13.06.2023 по справі 511/1284/19

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1284/19

Номер провадження: 2/511/16/23

13 червня 2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання - Замковенко О.Б.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Чернега В.М.,

представника третьої особи Роздільнянської міської ради - Прибилова О.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуміста РоздільнаОдеської області,цивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 до Комунальногонекомерційного підприємстваспільноївласностітериторіальних громадРоздільнянськогорайону«Роздільнянська центральнарайонналікарня»,третіособи,якінезаявляють самостійнихвимог:Роздільнянськаміська радаОдеської області,Головне управлінняПенсійногофондуУкраїни вОдеськійобласті,простягненнязаборгованості позаробітнійплатіза часвимушеногопрогулу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунального некомерційного підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнянська центральна районна лікарня» (далі КНП РЦРЛ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Роздільнянська районна державна адміністрація (далі Роздільнянська РДА) про стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу, і, остаточно уточнивши позов 01.06.2020 року, просив: стягнути з КНП РЦРЛ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.09.2016 року по дату постановлення рішення у справі; зобов`язати КНП РЦРЛ здійснити нарахування передбачені діючим законодавством відрахувань до Пенсійного фонду України (далі ПФУ) з остаточної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.09.2016 року по дату постановлення рішення у справі та перерахувати до Головного управління ПФУ.

Позов обґрунтовано наступним.

24.10.2016 року позивач звернувся із позовом до Роздільнянської районної ради Одеської області (далі-Роздільнянська районна рада), Комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня» (далі-КЗ РЦРЛ), третя особа: Роздільнянська РДА про поновлення на роботі, визнання протиправним та скасування рішення сесії районної ради, поновлення дії контракту, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішенням суду від 12.12.2016 року у цивільній справі №511/2365/16-ц позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі. Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Одеської області від 12.07.2017 року рішення суду від 12.12.2016 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду України від 21.11.2019 року рішення суду від 12.12.2016 року і ухвала апеляційного суду від 12.07.2017 року залишені без змін.

Рішення суду від 12.12.2016 року не виконане до цього часу в частині поновлення позивача на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ, незважаючи на відповідні заяви, що підтверджується ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 13.09.2017 року, витягом з ЄРДР про початок досудового розслідування кримінального провадження №12018160390000092 від 17.01.2018 року за ч. 1ст. 382 КК України, а також заявою від 26.11.2018 року на ім`я голови Роздільнянської РДА, заявою від 26.11.2018 року на ім`я голови Роздільнянської районної ради та листа в.о. головного лікаря, голови комісії з реорганізації КЗ РЦРЛ від 11.12.2018 року № 588. Усупереч судовому рішенню від 12.12.2016 року, Роздільнянська районна рада, беручи на себе функції судової влади, самочинно вирішує щодо призначення керівника медичної установи, не виконуючи вказане рішення суду. 22.12.2018 року Роздільнянська районна рада постановила рішення №887-УІІ «Про створення комунального некомерційного підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнянська центральна районна лікарня», яким у п.4 виконуючим обов`язки Генерального директора КУ РЦРЛ призначила ОСОБА_2 , а п.5 рішення доручено укласти контракт із ОСОБА_2 . Крім того, Роздільнянська районна рада постановила незаконне рішення №888-VII «Про проведення конкурсу на посаду Генерального директора КНП РЦРЛ».

На час розгляду справи №511/2365/16-ц за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі, визнання протиправним та скасування рішення сесії районної ради, поновлення дії контракту, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у 2016 році в матеріалах справи знаходилась неправильно розрахована довідка від 07.11.2016 року по заробітній платі позивача, надана бухгалтерією КЗ РЦРЛ. У зв`язку з цим судом неправильно розрахована заборгованість з 24.09.2016 року по 12.12.2016 року у розмірі 28 016,24 гривень, так як суд у своїх розрахунках застосував суму за один місяць у розмірі 10 506,09 гривень. Згідно умов контракту від 14.06.2016 року, Розділ III «Умови матеріального забезпечення керівника» п. 13, щомісяця позивачу повинна виплачуватись премія в розмірі однієї середньомісячної плати, однак бухгалтерія КЗ РЦРЛ не нараховувала заробітну плату, згідно умов контракту. Таким чином, за період роботи по контракту з 14.06.16 року по 24.09.2016 року, позивачу додатково слід було нараховувати премію в розмірі 10 506 гривень (одну середньомісячну заробітну плати за кожен місяць роботи). Згідно довідки бухгалтерії КЗ РЦРЛ б/н від 07.11.2016 року заробітна плата позивача за останні 2 місяця складала разом 21 512,60 гривень, а саме: в липні 2016 року-10 756,30 гривень та у серпні 2016 року-10 756,30 гривень, а згідно умов контракту повинна була складати-42 524,60 гривень: в липні 10 756,30 гривень +10 506 грн. = 21 262,30 гривень, в серпні 10 756,30 гривень+10506=21 262,30 гривень. Тому слід перерахувати заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу з 24.09.2016 року по дату винесення рішення, враховуючи розрахункову суму за один місяць 21 262,30 гривень.

Через невиконання бухгалтерією КЗ РЦРЛ умов контракту від 14.06.2016 року в частині Розділу IIIУмови матеріального забезпечення керівника, позивач звернувся із позовом до суду. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 31.05.2019 року позов ОСОБА_1 до КНП РЦРЛ задоволений. Постановою Одеського апеляційного суду від 03.03.2020 року, рішення суду від 31.05.2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову, яким суд стягнув з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 14.06.2016 року по 23.09.2016 року в сумі 35 352 гривень. Судом встановлено: "Таким чином, колегія суддів вважає доведеним той факт, що за період з 14.06.2016 року по 23.09.2016 року нарахування заробітної плати позивачу, відповідно до укладеного контракту, не проводилось. Виплата проводилась згідно тарифів, що були дійсними до укладення контракту, і вказане свідчить про те, що відповідачем було допущено порушення в частині розміру оплати праці». Суд вірно зазначив, що «обмежень за укладеним контрактом щодо виплати заробітної плати, у разі недостатнього фінансування фонду заробітної плати, не встановлено».

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні: 21 262,30 гривень х 2=42 524,60 гривень (число відпрацьованих робочих днів, липень 2016 року (21 робочих дня), серпень 22 (робочих дня)988,94гривень. Згідно листа Міністерства соціальної політики від 20.07.2015 року № 10846/0/14- 15/13Про розрахунок норми тривалості робочого часуу вересні 2016 року - 6 робочих днів, жовтень 2016 року - 20 робочих днів, листопад - 22 робочих днів, грудень 2016 року - 27 робочих днів, а за період з 24.09.2016 року по 31.12.2016 року - 75 робочих днів. Заробітна плата:за 2016рікповинна становити: 988,94 х 75 р.д. =74 170,50 гривень;за 2017 рік: січень - 25 р.д., лютий - 24 р.д., березень - 26 р.д., квітень - 25 р.д., травень - 24 р.д. червень - 25 р.д., липень - 26 р.д., серпень - 26 р.д., вересень - 26 р.д., жовтень - 25 р.д., листопад - 26 р.д., грудень - 26 р.д., за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - 304 р.д., тому 988,94 х 304 р.д. =300 637,76 гривень; за 2018 рік: січень - 26 р.д., лютий - 24 р.д., березень - 26 р.д., квітень - 25 р.д., травень - 24 р.д., червень - 25 р.д., липень - 26 р.д., серпень - 26 р.д., вересень - 25 р.д., жовтень - 27 р.д., листопад - 26 р.д., грудень - 26 р.д., за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - 306 р.д., тому 988,9 гривень х 306 р.д. =302 615,64 гривень; за 2019 рік: січень - 21 р.д., лютий - 20 р.д., березень - 20 р.д., квітень - 20 р.д., травень - 22 р.д., червень - 18 р.д., липень - 23 р.д., серпень - 22 р.д., вересень - 21 р.д., жовтень - 23 р.д., листопад - 21 р.д., грудень - 22 р.д., за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 253 р.д., тому 988,94 х 253 р.д. =250 201,88 гривень; за 2020 рік: січень - 21 р.д., лютий - 20 р.д., березень - 22 р.д., квітень - 22 р.д., травень 20 р.д., за період з 01.01.2020 року по 31.05.2020 року - 105 р.д., тому 988,94 х 105 р.д. =103 838,7 гривень, а всього: 74 170,50 + 300 637,76 + 302 615,64 + 250 201,88 + 103 838,7 =1031463,48гривень.

Розрахунок зроблений за період з 24.09.2016 року по травень 2020 року (включно), але розгляд справи продовжується, і, відповідно його вимушений прогул також продовжується, у зв`язку з чим неможливо здійснити остаточний розрахунок, який має встановити суд на час прийняття рішення.

02.11.2019 року позивач звернувся до Роздільнянського відділу ПФУ із заявою за призначенням пенсії за віком та одноразової грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділуXVПрикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням № 44 від 20.11.2019 року позивачу з 14.08.2019 року призначено пенсію за віком зі страховим стажем 38 років 8 місяців 18 днів, з них 32 роки 1 місяць 16 днів, віднесені до посад, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п.п. "е"-"ж"ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ОСОБА_3 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Процесуальні дії по справі.

18жовтня 2021рокуз Верховногосуду післяскасування РішенняРоздільнянськогорайонного судуОдеськоїобласті від31серпня 2020року надійшлана новийрозгляд цивільнасправа запозовноюзаявою ОСОБА_1 до Комунальногонекомерційногопідприємстваспільної власностітериторіальнихгромадРоздільнянського району«Роздільнянськацентральнарайонна лікарня», треті особи, яка не заявляє самостійних вимог: Роздільнянська районна державна адміністрація, Головне управління Пенсійного фонду України, про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу (т.3, а.с.1).

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 року справа розподілена в провадження судді Гринчак С.І.

Ухвалою від 20.10.2021 року цивільну справу прийнято суддею Гринчак С.І. до свого провадження та призначено підготовче судове засідання (т.3, а.с. 4).

Ухвалою від 01.02.2022 року, Роздільнянську районну державну адміністрацію виключено з кола третіх осіб та залучено в якості правонаступника третьої особи Роздільнянської районної державної адміністрації Роздільнянську міську раду Одеської області (т.3, а.с.47-48).

Ухвалою від 23.06.2022 року підготовче провадження по справі закрито та призначено до судового розгляду по суті (т.3, а.с.76)

Позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, що відповідають змісту позовних вимог, просив суд задовольнити його позов в повному обсязі.

Представник відповідача Комунальногонекомерційного підприємстваспільної власностітериторіальних громадРоздільнянського району«Роздільнянська центральнарайонна лікарня», адвокат Чернега В.М., нового відзиву на позовну заяву не подав, просив суд при новому розгляді позовної заяви ОСОБА_4 врахувати раніше поданий ними відзив (т.1, а.с.153-160).

Третя особа: представник Роздільнянської міської ради Одеської області Прибилов О.О., відзиву на позовну заяву не надали, але заперечуючи проти позову просили врахувати при розгляді справи відзив поданий, вилученої з кола третіх осіб, Роздільнянської районної державної адміністрації.( т.3, а.с. 6-11)

Третя особа: представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Радулова О.В., просила проводити судовий розгляд без їх участі у зв`язку із виробничою завантаженістю, письмових пояснень або відзиву на позов на подавали.

Крім того, сторони подали свої промови у судових дебатах в письмовому вигляді, судове засідання просили проводити без іх участі, та просили врахувати іх думки при ухвалені рішення (т.3, а.с.148 позивач, т.3, а.с.155-158 третя особа, т.3, а.с.159-162 відповідач)

Фактичні обставини справи, що встановлені судом.

Судом встановлено, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року у справі № 511/2365/16-ц задоволено позов ОСОБА_1 до Роздільнянської районної ради, КЗ РЦРЛ, яким визнано незаконним та скасовано рішення сесії Роздільнянської районної ради Одеської області № 186 - VII від 23 вересня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КЗ РЦРЛ; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ з 23 вересня 2016 року; поновлено дію контракту від 14 червня 2016 року між Роздільнянською РДА та головним лікарем КЗ РЦРЛ з 23 вересня 2016 року; стягнено з КЗ РЦРЛ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 вересня 2016 року по 12 грудня 2016 року у сумі 28 016,24 грн; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 10 506,09 грн; стягнув із Роздільнянської районної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 551,20 грн. (т.1, а.с.8-14)

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2017 року рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року залишено без змін. (т.1, а.с. 15-26).

Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції від 12 грудня 2016 року і ухвала суду апеляційної інстанції від 12 липня 2017 року залишені без змін.(т.1, а.с.140-152)

Згідно довідки від 07 листопада 2016 року про заробітну плату ОСОБА_1 за 6 місяців 2016 року (квітень-вересень) позивач працював у КЗ РЦРЛ і отримав заробітну плату: у квітні 10 100,45 грн; у травні 9 860,58 грн; у червні 16 356,30 грн; у липні 10 756,30 грн; у серпні 10 756,30 грн; у вересні 10 756,30 грн. (т.1, а.с.44)

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року залишено без розгляду заяву представника Роздільнянської РДА про роз`яснення рішення суду від 12 грудня 2016 року. (т.1, 47-48)

Відповідно до витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань, порушено кримінальне провадження № 12018160390000092, дата реєстрації 17 січня 2018 року, правова кваліфікація (КК України 2001) частина перша статті 382, крім того зазначено, що 17 січня 2018 року до чергової частини Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області поштою надійшла заява від ОСОБА_1 , що КЗ РЦРЛ не виконує рішення суду. (т.1, а.с.38)

Постановою прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури від 24 вересня 2018 року потерпілому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12018160390000092 від 17 січня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про вчинення слідчої дії, а саме: відмовлено у повідомленні про підозру ОСОБА_5 (голові Роздільнянської районної ради). (т.1, а.с.90)

28 листопада 2018 року і 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 звертався із заявами до КЗ РЦРЛ, Роздільнянської районної ради і Роздільнянської РДА з приводу виконання рішення суду від 12 грудня 2016 року. (т.1, а.с.34, 35-36,37)

Рішенням Роздільнянської районної ради №887-VII «Про створення КНП РЦРЛ» від 22 грудня 2018 року», тобто створено КНП РЦРЛ шляхом перетворення КЗ РЦРЛ у КНП РЦРЛ. (т.1, 38-40)

Рішенням Роздільнянської районної ради № 888-VII «Про проведення конкурсу на посаду Генерального директора КНП РЦРЛ» від 22 грудня 2018 року оголошено конкурс на посаду Генерального директора КНП РЦРЛ.(т.1, 41)

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КНП РЦРЛ має ідентифікаційний код юридичної особи: 01998851; юридична особа утворена в результаті перетворення: 21 листопада 1995 року, 29 грудня 2018 року, 1 544 145 0000 001282. (т.1, а.с.49)

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 04 січня 2019 року за заявою ОСОБА_1 відкрито ВП № 58007931 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ з 23 вересня 2016 року, поновлення дії контракту від 14 червня 2016 року між РДА та головним лікарем КЗ РЦРЛ Бичковим Ігорем Тимофійовичем з 23 вересня 2016 року. (т.1, а.с.93)

Листом від 18 січня 2019 року на звернення ОСОБА_1 від 26 грудня 2018 року за №Б-692 щодо вжиття заходів з виконання рішення суду по справі № 511/2365/16-ц від 12 грудня 2016 року, голова Роздільнянської РДА повідомив, що питання, порушені у зверненні ОСОБА_1 , не відносяться до компетенції Роздільнянської РДА. (т.1, а.с.87-88)

Листом від 25 січня 2019 року на звернення ОСОБА_1 від 26 грудня 2018 року щодо поновлення його на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ голова Роздільнянської районної ради повідомив, що 22 грудня 2018 року відбулось пленарне засідання 31 позачергової сесії Роздільнянської районної ради сьомого скликання, до порядку денного якого після розгляду та за рекомендаціями постійних комісій вносилось питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ, яке за результатами голосування не набрало необхідної кількості голосів депутатів, у зв`язку з чим рішення про поновлення ОСОБА_1 прийнято не було. (т.1, 89)

Листом від20березня 2019року щодовиконання вимогиголовного держвиконавцяВДВС уВП №58007931від 04січня 2019року головаРоздільнянської РДАповідомив,що питанняпоновлення ОСОБА_1 на посадіголовного лікаряКЗ РЦРЛвинесено наобговорення постійноїкомісії Роздільнянськоїрайонної радиз питаньрегламенту,депутатської діяльності,етики тагласності,розвитку місцевогосамоврядування таадміністративно-територіальногоустрою,забезпечення законностіта громадськогопорядку,яка відбулася15березня 2019року.За результатамиобговорення членівкомісії підготовленопроект рішенняРоздільнянської районноїради «Пропоновлення ОСОБА_1 на посадіголовного лікаряКЗ РЦРЛ»,який винесенийна затвердженнятридцять другоїсесії Роздільнянськоїрайонної ради.26березня 2019року пленарнезасідання тридцятьдругої сесіїРоздільнянської районноїради,але проектрішення Роздільнянськоїрайонної ради«Про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ» відправлено на доопрацювання з прийняттям на наступній сесії. (т.3, а.с.92)

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 травня 2019 року задоволений позов ОСОБА_1 до КНП РЦРЛ про стягнення заборгованості по заробітній платі. Постановою Одеського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, рішення суду від 31 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову, суд стягнув з КНП РЦРЛ на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 14 червня 2016 року по 23 вересня 2016 року в сумі 35 352,00 грн з вирахуванням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів (т.3, а.с. 45-46, 135-139).

20 листопада 2019 року Пенсійним фондом України прийнято рішення № 44 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги (т.1, а.с.134)

При новому розгляді позовної заяви ОСОБА_1 , нових обставин судом встановлено не було і нові докази не досліджувались.

Направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у мотивувальній частині Постанови від 29 вересня 2021 року вказав на наступне:

- суди не звернули увагу на те, що: позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 вересня 2016 року по 12 грудня 2016 року; в матеріалах справи міститься клопотання комунального некомерційного підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнянська центральна районна лікарня» про закриття провадження в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 вересня 2016 року по 12 грудня 2016 року (т.1 а.с. 66-73); не перевірили чи за цей період вже було ухвалене рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року у справі № 511/2365/16-ц;

- суди не врахували, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення. Виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі має відповідач, визначений боржником за виконавчим листом. У матеріалах справи відсутній виконавчий лист, виданий на виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року у справі № 511/2365/16-ц. Тому апеляційний суд без дослідження належних та допустимих доказів зробив передчасний висновок про те, що належними відповідачами за позовними вимогами згідно статті 236 КЗпП мають бути Роздільнянська районна рада, Роздільнянська районна державна адміністрація, разом із комунальним некомерційним підприємством спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнянська центральна районна лікарня»;

- суди не звернули уваги, щопри обґрунтованості позовних вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення та вирішує його по суті. Натомість у разі пропуску строку без поважних причин та обґрунтованості позовних вимог суд наводить у рішенні мотиви, чому позовні вимоги є обґрунтованими та чому він вважає неможливим поновити строк, та зазначає, що відмовляє в позові саме внаслідок пропуску строку;

- суди не врахували, що позивачем заявлено дві позовні вимоги: стягнути з комунального некомерційного підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнянська центральна районна лікарня» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 вересня 2016 року по дату постановлення рішення у справі; зобов`язати комунальне некомерційне підприємство спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнянська центральна районна лікарня» здійснити нарахування передбачені діючим законодавством шляхом відрахувань до Пенсійного фонду України з остаточної суми середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу з 24 вересня 2016 року по дату постановлення рішення у справі та перерахуванням до Головного управління Пенсійного фонду України;

-судом першої інстанції не наведено мотивів задоволення або відхилення позовної вимоги зобов`язати комунальне некомерційне підприємство спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнянська центральна районна лікарня» здійснити нарахування передбачені діючим законодавством шляхом відрахувань до Пенсійного фонду України з остаточної суми середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу з 24 вересня 2016 року по дату постановлення рішення у справі та перерахуванням до Головного управління Пенсійного фонду України, що призвело до неправильного вирішення справи. Натомість апеляційний суд при перегляді справи на зазначене порушення норм процесуального права судом першої інстанції уваги не звернув та взагалі ототожнив позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача здійснити нарахування і відрахування до ПФУ із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином,Суд,заслухавшипоясненняпозивача,представниківвідповідачата третьоїособи,дослідившиматеріали цивільноїсправи,давшиоцінкунаданим доказампосправі,та враховуючи мотивиВерховного Суду, приходитьдонаступноговисновку.

Між сторонамивиникли правовідносиниз приводустягнення середньогозаробітку за часвимушеного прогулу,а такожз приводустягнення оплативимушеного прогулупри затримцівиконання рішенняпро поновленняна роботіпрацівника,які регулюютьсянормами КЗпПУкраїни,Законом України«Про оплатупраці».

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ст. 235 ч.ч.1,2,7КЗпПУкраїни).

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (ст. 236 ч.1 КЗпП України).

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ст. 233 ч.1 КЗпП України).

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 року по справі № 369/10046/18).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.12.2016 року, яке залишено без змін на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 12.07.2017 року і постанови Верховного Суду від 21.11.2019 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Роздільнянської районної ради, КЗ РЦРЛ, за участі третьої особи Роздільнянської РДА про поновлення на роботі, визнання протиправним та скасування рішення сесії районної ради, поновлення дії контракту, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме, суд: визнав незаконним та скасував рішення сесії Роздільнянської районної ради № 186 - VII від 23.09.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КЗ РЦРЛ; поновив ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ з 23.09.2016 року; поновив дію контракту від 14.06.2016 року між РДА та головним лікарем КЗ РЦРЛ з 23.09.2016 року; стягнув з КЗ РЦРЛ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.09.2016 року по 12.12.2016 року у сумі 28 016, 24 гривень; допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 10506,09 гривень.

Постановою головного держвиконавця ВДВС від 04.01.2019 року, за заявою ОСОБА_1 , відкрито ВП №58007931 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ з 23.09.2016 року, поновлення дії контракту від 14.06.2016 року між Роздільнянською РДА та головним лікарем КЗ РЦРЛ Бичковим І.Т. з 23.09.2016 року.

Листом від 18.01.2019 року на звернення ОСОБА_1 від 26.12.2018 року за №Б-692 щодо вжиття заходів з виконання рішення суду по справі №511/2365/16-ц від 12.12.2016 року, голова Роздільнянської РДА повідомив, що питання, порушені у зверненні ОСОБА_1 не відносяться до компетенції Роздільнянської РДА. Листом від 25.01.2019 року на звернення ОСОБА_1 від 26.12.2018 року щодо поновлення його на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ, голова Роздільнянської районної ради повідомив, що 22.12.2018 року відбулось пленарне засідання 31 позачергової сесії Роздільнянської районної ради сьомого скликання, до порядку денного якого, після розгляду та за рекомендаціями постійних комісій, вносилось питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ, яке за результатами голосування не набрало необхідної кількості голосів депутатів, у зв`язку з чим рішення про поновлення ОСОБА_1 прийнято не було.

05.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом про стягнення з КНП РЦРЛ заборгованості по заробітній платі. Постановою Одеського апеляційного суду від 03.03.2020 року скасовано рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 31.05.2019 року з ухваленням нового рішення про стягнення з КНП РЦРЛ на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 14.06.2016року по23.09.2016року в сумі 35 352 гривень.

Листом від 20.03.2019 року щодо виконання вимоги головного держвиконавця ВДВС у ВП №58007931 від 04.01.2019 року, голова Роздільнянської РДА повідомив, що питання поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ винесено на обговорення постійної комісії Роздільнянської районної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, етики та гласності, розвитку місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою, забезпечення законності та громадського порядку, яка відбулася 15.03.2019 року. За результатами обговорення членів комісії підготовлено проект рішення Роздільнянської районної ради «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ», який винесений на затвердження тридцять другої сесії Роздільнянської районної ради. 26.03.2019 року пленарне засідання тридцять другої сесії Роздільнянської районної ради, але проект рішення Роздільнянської районної ради «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ» відправлено на доопрацювання з прийняттям на наступній сесії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із позовом до КП РЦРЛ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Роздільнянська РДА про стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу, 15.07.2019 року і, остаточно уточнивши свій позов 01.06.2020 року, просить: стягнути з КП РЦРЛ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.09.2016 року по дату постановлення рішення у справі; зобов`язати КП РЦРЛ здійснити нарахування передбачені діючим законодавством відрахування до ПФУ з остаточної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.09.2016 року по дату постановлення рішення у справі та перерахувати до Головного управління ПФУ.

1. Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.09.2016 року по 12.12.2016 року, суд наголошує про таке.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП та ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» - Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано (ст. 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухвалена Генеральною конференцією Міжнародної організації праці, ратифікована Україною 30.06.1961 року).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Структура заробітної плати визначається, виходячи з положень Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція від 13.01.2004 року № 5), що розроблена відповідно до Закону України від 17.09.1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці», з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (преамбула Інструкції від 13.01.2004 року № 5).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , наполягав на тому що виплати, які має здійснити КНП РЦРЛ на його користь, це середній заробіток за час його вимушеного прогулу за період з 24.09.2016 року по 12.12.2016 року, однак, суд звертає увагу, що такі виплати не можуть вважатись заробітною платою,оскільки вони не випливають із трудового договору і не є платою за виконану роботу.

Так, судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 03.03.2020 року скасовано рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 31.05.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КНП РЦРЛ про стягнення заборгованості по заробітній платі з ухваленням нового рішення про стягнення з КНП РЦРЛ на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 14.06.2016 року по 23.09.2016 року в сумі 35 352 гривень.

Вказані обставини не були предметом розгляду під час розгляду по суті справи у 2016 році за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної ради і КЗ РЦРЛ, за участі третьої особи Роздільнянської РДА про поновлення позивача на роботі, визнання протиправним та скасування рішення сесії районної ради про звільнення, поновлення дії контракту, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішенням суду від 12.12.2016 року з КЗ РЦРЛ на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.09.2016 року по 12.12.2016 року в сумі 28 016, 24 гривень.

З огляду на викладене, заборгованість по заробітній платі за період з 14.06.2016 року по 23.09.2016 року, яку стягнуто на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 03.03.2020 року, впливає на розрахунки середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача у період з 24.09.2016 року по 12.12.2016 року. Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що є доведеним той факт, що у період з 14.06.2016 року по 23.09.2016 року нарахування заробітної плати позивачу, відповідно до укладеного договору, у повному обсязі не проводились (т.1, а.с.135-139).

За захистом порушеного права щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у період з 14.06.2016 року по 23.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся в лютому 2019 року, тобто у лютому 2019 року позивачу беззаперечно став відомий той факт, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 24.09.2016 року по 12.12.2016 року розрахований без врахування заборгованості по заробітній платі за період з 14.06.2016 року по 23.09.2016 року в розмірі 35352 гривень.

Разом з тим, із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.09.2016року по 12.12.2016року, з врахуванням сум заборгованості по заробітній платі за період з 14.06.2016року по 23.09.2016року в розмірі 35352 гривень, відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 03.03.2020року, ОСОБА_1 звернувся із пропуском строків, встановлених ч.1 ст.233 КЗпП України (в період з 05.02.2019року по 05.05.2019року), а саме, 15.07.2019року, тобто з пропуском тримісячного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати. Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника,отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 року по справі № 369/10046/18).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 звертаючись у липні 2019 року, із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.09.2016року по12.12.2016 року, пропустив строки, передбачені ч.1 ст. 233 КЗпП України.

Однак, зазначене право у встановлений законодавством строк позивачем реалізовано не було. Крім того, питання про поновлення строків звернення до суду позивач не порушував, причини пропуску не зазначив. Зазначені обставини під час розгляду справи позивачем не спростовано.

Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 вересня 2021 року за наслідками перегляду даної справи: за умови обґрунтованості позову пропуск без поважних причин строку звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні позову.

2. Щодо вимог ОСОБА_1 про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

Як вже було зазначено вище, ОСОБА_1 звернувся 15.07.2019 року із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.09.2016 року по 12.07.2019 року, а 01.06.2020 року подав позовну заяву у новій редакції, в якій заявив вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.09.2016 року по дату прийняття рішення, з підстав ч.2 ст. 235 КЗпП України, а також про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, з підстав ст. 236 КЗпП України (а.с.1-5, 128-133 т.1).

Позивач ОСОБА_1 у позовних заявах від 15.07.2019 року та від 01.06.2020 року в частині вимогпро оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівникавідповідачем у справі визначив лише КНП РЦРЛ.

Разом з тим, належними відповідачами у справі за вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, з врахуванням конкретних обставин справи є: Роздільнянська районна рада Одеської області, Роздільнянська РДА і КНП РЦРЛ.

Так, рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.12.2016 року, яке залишено без змін на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 12.07.2017 року і постанови Верховного Суду від 21.11.2019 року у справі №511/2365/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної ради, КЗ РЦРЛ, третя особа: Роздільнянська РДА, задоволено позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі, визнання протиправним та скасування рішення сесії районної ради, поновлення дії контракту, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зокрема суд: визнав незаконним та скасував рішення сесії Роздільнянської районної ради № 186 - VII від 23.09.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КЗ РЦРЛ»; поновив ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ з 23.09.2016 року.

Припинення, розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника.

Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають.

Так, Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.12.2016 року, на яке посилається сам позивач ОСОБА_1 , було встановлено, що згідно п.1.1 Статуту КЗ РЦРЛ, затвердженого Роздільнянською районною радою від 02.09.2016 року №178-VІІ, районна лікарня є об`єктом права спільної власності територіальних громад Роздільнянського району, управління якою здійснюється Роздільнянською районною радою (Власник), а п. 5.1.1 Статуту передбачено, що винятковою компетенцією Власника є прийняття рішення про призначення та звільнення головного лікаря закладу. Оскільки ОСОБА_1 отримував заробітну плату в КЗ РЦРЛ, позивач поновлюється на посаді головного лікаря у закладі, яке є юридичною особою і веде самостійний баланс, має розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку зі своїм найменуванням і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, суд поклав виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме на КЗ РЦРЛ (т.1, а.с.9 зворот,13,16,23,145,146).

За заявою ОСОБА_1 від 17.01.2018 року порушено кримінальне провадження №12018160390000092 за ознаками ст. 382 КК України щодо невиконання рішення суду від 12.12.2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ, при цьому, у кримінальному провадженні ОСОБА_1 заявляв клопотання про повідомлення підозри саме голові Роздільнянської районної ради (а.с.90 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2018 року і 26.12.2018 року ОСОБА_1 звертався з приводу виконання рішення суду від 12.12.2016 року із заявами до КЗ РЦРЛ, Роздільнянської районної ради та Роздільнянська РДА.

Постановою головного держвиконавця ВДВС від 04.01.2019 року за заявою ОСОБА_1 відкрито ВП №58007931 з виконання рішення суду від 12.12.2016 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ з 23.09.2016 року і поновлення дії контракту від 14.06.2016 року між РДА та головним лікарем КЗ РЦРЛ Бичковим І.Т. з 23.09.2016 року.

Суд звертає увагу на достомено встановлений факт, що боржником у ВП №58007931 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ і поновлення дії контракту від 14.06.2016 року між Роздільнянською РДА та ОСОБА_1 , за виконавчим документом суду №511/2365/16-ц від 28.12.2018 року, визначена Роздільнянська РДА (третя особа у справі №511/2365/16-ц за позовом ОСОБА_1 про поновлення на посаді головного лікаря, визнання протиправним та скасування рішення сесії районної ради про звільнення позивача, поновлення дії контракту та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, ( т.1, а.с.93).

Листом від 25.01.2019 року голова Роздільнянської районної ради, у тому числі повідомив, що відповідно до п.20 ч.1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» та п. 5.1.5 Статуту КЗ РЦРЛ передбачено, що винятковою компетенцією власника є прийняття рішення про призначення головного лікаря закладу, укладання відповідного контракту із зазначеною особою, подовження дії контракту та звільнення головного лікаря, тобто призначення на посаду головного лікаря здійснюється на підставі рішення районної ради, шляхом укладення з ним контракту (т.1, а.с.89).

Зважаючи на викладене, слід дійти висновку, що належними відповідачами за вимогами ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду, по-перше, є Роздільнянська районна рада (власник КЗ РЦРЛ, винятковою компетенцією якого є прийняття рішення про призначення та звільнення головного лікаря закладу), по-друге, Роздільнянська РДА, яка є боржником у ВП №58007931 на підставі виконавчого документу суду №511/2365/16-ц від 28.12.2018 року щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ і поновлення дії контракту від 14.06.2016 року між Роздільнянською РДА та ОСОБА_1 , по-трете, КЗ РЦРЛ (зараз КНП РЦРЛ), як юридична особа, в якій на час незаконного звільнення ОСОБА_1 отримував заробітну плату.

Верховний Суд зауважив, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (постанова ВС від 24.01.2019 по справі № 760/9521/15-ц).

Разом з тим, виконання рішення суду від 12.12.2016 року про визнання незаконним та скасування рішення сесії Роздільнянської районної ради Одеської області № 186 - VII від 23.09.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КЗ РЦРЛ» із поновленням ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ з 23.09.2016 року, поновленням дії контракту від 14.06.2016 року між Роздільнянською РДА та головним лікарем КЗ РЦРЛ з 23.09.2016 року, у даному випадку, потребує спеціальної процедури.

Питання про виконання рішення суду від 12.12.2016 року ОСОБА_1 порушив у листопаді-грудні 2018 року, звернувшись із відповідними заявами до Роздільнянської районної ради, Роздільнянської РДА та КЗ РЦРЛ.

З огляду на те, що ОСОБА_1 заявив, у тому числі вимоги про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника з підстав ст. 236 КЗпП України рішення суду від 12.12.2016 року, питання виконання (не виконання) рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря, з врахуванням конкретних обставин справи, стосуються Роздільнянської районної ради (рішення сесії ради про звільнення позивача визнано судом незаконним і скасовано із поновленням позивача на посаді у закладі, власником якого є Роздільнянська районна рада, саме до компетенції якої і відносяться питання прийняття на роботу та звільнення головного лікаря комунального закладу), а також Роздільнянської РДА (є боржником у ВП №58007931 на підставі виконавчого документу суду №511/2365/16-ц від 28.12.2018 року щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ РЦРЛ і поновлення дії контракту від 14.06.2016 року).

Таким чином, вивчаючи матеріали справи, суд дійшов переконання, що в даному випадку, за позовними вимогами про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, належними відповідачами у справі є: Роздільнянська районна рада, Роздільнянська міська рада (правонаступник - Роздільнянської РДА, відповідно до ухвали від 01.02.2022), разом із КНП РЦРЛ (правонаступник КЗ РЦРЛ, в якому позивач отримував заробітну плату до незаконного звільнення, а.с.39 т.1).

Однак, Роздільнянська районна рада до участі у справі в якості співвідповідача залучена не була, а Роздільнянська РДА залучена до участі у справі в якості третьої особи (зараз Роздільнянська міська рада Одеської області).

Відповідно до ст. 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

В ході підготовчого засідання, позивач ОСОБА_1 , відповідно до ч.1 ст.51 ЦПК України, своїм правом, не скористався, клопотання про залучення в якості співвідповідачів Роздільнянської районної ради і Роздільянської РДА (зараз Роздільнянська міська рада Одеської області) за його вимогами про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, не заявляв.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 40 постанови ВП ВС від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання КНП РЦРЛ здійснити нарахування і відрахування до ПФУ із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.09.2016 року по дату постановлення рішення у справі з перерахуванням до Головного управління ПФУ повністю охоплюються вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і оплати.

Відрахуванняіз заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомляти працівника про загальну суму заробітної плати, про розміри і підстави утримань заробітної плати та суму заробітної плати, що належить до виплати. Сплачувати обов`язкові платежі із заробітної плати, це не право, а обов`язок громадянина (ст. 26 Закону України «Про оплату праці»).

Відтак, підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у звязку із незаконним звільненям, а також про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника є належними способами і випливають з вимог ч.2 ст235, ст 236 КзпП України.

КНП РЦРЛ є співвідповідачем за вимогами про стягення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 26.09.2016 року по 12.12.2016 року, що вбачається з рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.12.2016 року, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій.

З урахуваннямвсього вище наведеного,суддійшоввисновку,щоузадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 слідвідмовити у повному обсязі, оскільки частина позовних вимог заявлена з пропуском строку звернення до суду, а частина позовних вимог заявлена без залучення належних співвідповідачів.

Керуючись ст. 19,48,95,211,258-259,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до Комунальногонекомерційного підприємстваспільної власностітериторіальних громадРоздільнянськогорайону «Роздільнянськацентральнарайонналікарня», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Роздільнянська міська рада Одеської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу відмовити у повному обсязі.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст Рішення виготовлений та підписаний суддею 19 червня 2023 року.

Суддя С. І. Гринчак