Рішення

від 14.06.2023 по справі 148/1628/22

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1628/22

Провадження №2/148/76/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 червня 2023 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.,

при секретарі Мрочко Т.О.,

за участі позивача-відповідача ОСОБА_1 ,

представника позивача-відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому засіданні в режимі відеоконференції в місті Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради та ОСОБА_4 , за участі третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергієнка Сергія Сергійовича та ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на спадкове майно, та зустрічним позовом ОСОБА_4 , поданим представником ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Тульчинської міської ради за участі третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергієнка Сергія Сергійовича, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_6 , після смерті якої залишилось спадщина, яка складається в тому числі і з частини земельної ділянки площею 0,0313 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, яка належада їй на праві спільної сумісної власності.

Для прийняття спадщини він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергієнка С.С., однак 24.08.2022 була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки зазначена земельна ділянка належить співвласникам на праві спільної сумісної власності та частки кожного зі співвласників не виділені, у зв`язку з чим неможливо встановити склад спадкового майна.

Через дані обставини він змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить визначити частку спадкодавця ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спільному сумісному майні, а саме: земельної ділянки 0,0313 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119 у розмірі 1/2 частини земельної ділянки та припинити право спільної сумісної власності. Визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, площею 0.0313 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 15.02.2023 залучено доучасті всправі вякості співвідповідачазалучено ОСОБА_4 .

07.03.2023 представник співвідповідача ОСОБА_4 - адвокат Ульянова Ю.А. звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності, мотивуючи зустрічні вимоги тим, що рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.01.2021 у справі № 148/1382/19 за ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері визнано право власності на спадкове майно, яке складалось з 37/200 часток в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 та частки земельної ділянки площею 0,0131 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка перебуває в спільній сумісній власності з ОСОБА_6 , без її визначення.

Та обставина, що земельна ділянка для обслуговування будинку залишилась в сумісному користуванні двох осіб, не визначена як окрема частка та не виділена, істотно перешкоджає спадкоємцям оформити її належним чином з метою подальшого розпорядження нею.

Через дануобставину, ОСОБА_4 ,як і ОСОБА_1 ,було відмовленонотаріусом в отриманні свідоцтва про право на спадщину після смерті його матері, однак лише в усній формі.

Враховуючи наведене, вважає, що з метою забезпечення реалізації співвласникам своїх прав на безперешкодне оформлення, володіння та розпорядження спадковим майном, є необхідність поділити спільну земельну ділянку на дві рівні частки, виділивши у власність кожного із спадкоємців по 1/2 частині цієї земельної ділянки, припинивши право спільної сумісної власності на цю ділянку.

Через дані обставини співвідповідач змушений звернутися до суду із зустрічним позовом. Просить поділити земельну ділянку площею 0,0313 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, визнавши за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку цієї земельної ділянки.

Позивач - відповідач в судове засдіання не з`явився, від його представника надійшло клопотання, згідно якого він просить розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримує. В судовому засіданні 11.05.2023 позивач-відповідач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просили позов задовольнити. Зустрічний позов визнали та не заперечили проти його задоволення.

Відповідач - представник Тульчинської міської ради в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання від нього (а.с.44 т.1), згідно якого він просить проводити розгляд справи у відсутність представника Тульчинської міської ради за наявними в матеріалах справи документами.

Співвідповідач - позивач ОСОБА_4 в судове засдіання не з`явився, від його представника надійшла заява, згідно якої вона просить розгляд даної справи провести за її відсутності та відсутності ОСОБА_4 , за наявними в справі матеріалами та ухвалити рішення про задоволення як первісних, так і зустрічного позовів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергієнко С.С. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи згідно довідки про доставку електронного листа(а.с.16 т.2) та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.65 т.2), про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.20 т.2), про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 11.05.2023 ОСОБА_3 не заперечив проти задоволення позову.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності нез`явившихся учасників справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Щодо первісного позову суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть від 18.03.2021 серія НОМЕР_1 (а.с.11 т.1) ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Київ померла ОСОБА_6 , яка в свою чергу являлась дружиною позивача-відповідача, про що свідчить копія свідоцтва про одруження від 11.08.1962 серія НОМЕР_2 (а.с.10 т.1).

Відповідно до копії договору дарування частини житлового будинку від 23.08.1997, посвідченого державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори (а.с.13 т.1) та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.09.2003 №1406499 (а.с.14) ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належало 37/200 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії рішення Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області 26 сесії 5 скликання від 09.09.2008 "Про розподіл присадибної земельної ділянки АДРЕСА_1 між співвласниками житлового будинку" (а.с.15 т.1) вбачається, що розглянувши заяву гр. ОСОБА_7 , Тульчинська міська рада вирішила: 1. Розділити присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 в рівних частках між співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , тобто гр. ОСОБА_7 1/2 частини, гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 1/2 частини в розмірах: ОСОБА_7 - 0,27 га; ОСОБА_8 та ОСОБА_6 - 0,27 га; земельна ділянка спільного користування - 0,009 га.

Відповідно до копії витягу з рішення Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області 26 сесії 5 скликання від 09.09.2008 "Про надання земельних ділянок у спільну сумісну вланість та видачу Державних актів на право власності на землю громадянам міста" (а.с. 25 т.1) вбачається, що розглянувши заяви громадян міста, міська рада вирішила: 1. Надати безкоштовно у спільну сумісну вланість земельну ділянку, що знаходиться в користуванні громадян міста та видати Державні акти на право власності на землю: 1.2 площею 0,027 га в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель громадянам ОСОБА_8 в розмірі 1/2 та ОСОБА_6 в розмірі 1/2.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 08.07.2010 серія ЯЛ №198212 (а.с.16 т.1) та додатку до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №198212 (а.с.17 т.1) вбачається, що ОСОБА_6 на підставі рішення Тульчинської міської ради 29 сесії 5 скликання від 14.11.2008 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0313 га у межах згідно з планом, кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Іншим співвласником є ОСОБА_9 . Також даний факт підтверджується копієюї витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.07.2022 №304165043 (а.с.29 т.1).

Згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.08.2022 (а.с.12 т.1) вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергієнком С.С. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 0524310100:01:005:0119, оскільки зазначена земельна ділянка належить співвласникам на праві спільної сумісної власності та частки кожного зі співвласників не виділені, у зв`язку з чим неможливо встановити склад спадкового майна.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ч.3, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України слід прийти до висновку, що порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих же спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу.

Згідно ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Пленум Верховного Суду України у п.23постанови № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування»роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз`яснив ВССУ у п.1 листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за № 24-753/0/4/-13 від 16.05.2013, при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 01.01.2004 або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Згідно копії спадкової справи №10-2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (а.с.22-63 т.2) вбачається, що 03.05.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_10 звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергієнка С.С. із заявами про прийняття спадщини і того ж дня відбулася реєстрація спадкової справи спадкодавця ОСОБА_6

21.10.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 було укладено договір про поділ спадкового майна, відповідно до якого вони розділили між собою спадкове майно, зокрема у пп. 6.2 п.6 якого вони узгодили, що після укладення цього договору в спадщину ОСОБА_1 переходить 37/200 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

21.10.2021 на ім`я ОСОБА_1 приватним нотаріусом було видано три свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованих в реєстрі за №1330, №1332, №1334, а на ім`я ОСОБА_10 - два, зареєстроване в реєстрі за №1336 та №1338.

Таким чином, оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на праві приватної спільної сумісної вланості, де їх частки не були виділені.

Доведеною є та обставина, що позивач - відповідач позбавлений можливості оформити спадкові права в нотаріуса, оскільки за життя спадкодавця ОСОБА_6 її частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119 не були визначена у встановленому законом порядку.

При цьому, судом враховано, що відповідачами в справах про визнання права власності у порядку спадкування мають бути інші спадкоємці за заповітом або за законом, які претендують на отримання у власність спадкового майна. Коли ж інші спадкоємці за заповітом або за законом відсутні, вимоги про визнання права власності на спадкове майно заявляються до органу місцевого самоврядування в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться відповідне спадкове майно.

Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, визначена позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Беручи до уваги той факт, що співвідповідач - позивач ОСОБА_4 не являється спадкоємцем ОСОБА_6 , а є лише співвласником майна, яке належало померлій на праві спільної сумісної власності, тому суд приходить до висновку, що він є неналежним відповідачем у даній справі.

Відтак,у задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 провизнання прававласності наспадкове майно необхідно відмовити, оскільки вимога з якою він звернувся пред`явлена до неналежного відповідача.

Відносно позовної вимоги позивача-відповідача щодо визначення частки спадкодавця ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спільному сумісному майні, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом із тим, згідно ч. 4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про право особи, яка не є стороною процесу та у зв`язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 22.04.2020 у справі № 601/2592/18, від 22.04.2020 у справі № 127/23809/18, від 27.05.2020 у справі № 361/7518/16-ц, від 16.09.2020 року у справі № 464/1663/18, від 16.06.2021 у справі № 570/997/19, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визначення частки спадкодавця ОСОБА_6 у спільному сумісному майні у розмірі 1/2 частини слід відмовити, оскільки цивільна правоздатність ОСОБА_6 припинилася у момент її смерті, що свідчить про неможливість визначення судом за померлою її частки у праві спільної власності на нерухоме майно.

В даномувипадку належнимспособом захиступозивача-відповідачає самевизнання заним прававласності впорядку спадкування на належну спадкодавцю у праві спільної сумісної власності земельну ділянку.

Відносно позовної вимоги позивача-відповідача щодо визнання права власності на спадкове майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки з майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

За змістом ч.1 ст.86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно ч. 4, 5 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Позивач - відповідач звертаючись до суду, просив визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0313 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0524310100:01:005:0119, в порядку спадкування за законом після смерті його дружини.

Згідно ч.1 ст.120 ЗК України ( в редакції чинній на момент відкриття спадщини), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 4 вищевказаної статті визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, законодавцем визначено принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-2цс15.

Окрім того, такого ж висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшлов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі №689/26/17 та від 09.12.2020 у справі № 642/3950/17.

Разом з тим, положення статті 120 ЗК України мають застосовуватися з врахуванням норм матеріального права, що визначають особливості регулювання права спільної сумісної власності.

Як зазначалося вище, земельна ділянка площею 0,0313 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0524310100:01:005:0119,належала ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не на праві спільної часткової власності, а на праві спільної сумісної власності. Її поділ або виділення з неї окремої частки за життя ОСОБА_6 не проводився, розмір її частки не визначався.

Отже, ОСОБА_6 була співвласником земельної ділянки, яка належала двом особам на праві спільної сумісної власності без визначення часток, і це право перейшло до позивача - відповідача.

Таким чином, враховуючи, що за життя ОСОБА_6 поділ або виділення її частки земельної ділянки не проводився, тому до позивача-відповідача не перейшло право власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування.

За таких обставин позовні вимоги щодо визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом у визначеному розмірі, а саме у розмірі 1/2 частини вказаної земельної ділянки, є помилковими.

Аналогічний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 року у справі №489/2165/19.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлена позивачем - відповідачем вимога підлягає частковому задоволенню щодо визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, площею 0.0313 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала останній на праві спільної сумісної власності.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Згідно копії свідоцтва про смерть від 29.05.2018 серія НОМЕР_3 (а.с.18 т.1) ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Кременчук, Полтавської області померла ОСОБА_8 .

Відповідно до копії рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.01.2021 у справі №148/1382/19, яке набрало законної сили 02.03.2021 (а.с.19-22 т.1), позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 ОСОБА_6 та Тульчинської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування задовольнено частково.Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно, яке складається з:

- 37/200 часток житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та який складається з житлового будинку літ."А", загальною площею 80,4 кв.м, житловою площею -78,2 кв.м, тамбуру літ."а", загальною площею 9,7 кв.м, веранди літ."а1", загальною площею 14,7 кв.м, всього загальною площею 104,8 кв.м, житловою площею -78,2 кв.м, сіней літ."а2", вхідного майданчику літ."а3", вхідного майданчику літ."а4", сараю літ."Б", сараю літ."Б1", погрібу літ."П", погрібу літ. "П1", огорожі.

- частки земельної ділянки площею 0,0313 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка перебуває в спільній сумісній власності з ОСОБА_6 , без її визначення.

В частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_4 , як і ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом належить земельна ділянка, кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, площею 0.0313 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності.

Частинами 3-5 ст.89 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в даному випадку сторони не позбавлені можливості вирішити питання щодо поділу даної земельної ділянки в позасудовому порядку, а відтак, звернення співвідповідача-позивача з даними позовними вимогами є передчасним, а тому задоволенню не підлягає.

Посилання представника співвідповідача-позивача на те, що земельна ділянка залишилась у сумісному користуванні двох осіб, що істотно перешкоджає спадкоємцям оформити її належним чином з метою подальшого розпорядження нею суд до уваги не бере, оскільки будь-яких доказів щодо неможливості спільного користування та розпорядження нею останньою суду не надано.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача-відповідача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення, та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного процесу, беручи до уваги, що Тульчинська міська рада безпосередньо права позивача не порушувала, вважає за можливе не стягувати на користь позивача-відповідача понесені ним судові витрати.

Оскільки взадоволенні зустрічногопозову відмовлено,тому відповіднодо вимогст.141ЦПК України,судові витрати,понесені співвідповідачем-позивачем,не відшкодовуються.

На підставівикладеного,керуючись ст.86, 89, 120 ЗК України, ст. 15, 16, 25, 368, 369, 370, 364, 1216, 1218, 1220, 1225, 1268 1269 ЦК України, ст. 4, 13, 19, 48, 76-81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради та ОСОБА_4 , за участі третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергієнка Сергія Сергійовича та ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 , поданий представником ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності відмовити.

В частиніпозовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визначення частки спадкодавця ОСОБА_6 у спільному сумісному майні у розмірі 1/2 частини відмовити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, площею 0.0313 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала останній на праві спільної сумісної власності.

Судові витрати, понесені сторонами, залишити за ними.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційноїінстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: