Постанова

від 27.09.2023 по справі 148/1628/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/1628/22

Провадження № 22-ц/801/1721/2023

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 рокуСправа № 148/1628/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Оніщука В. В.,

за участю секретаря судового засідання Різник Д. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради, ОСОБА_2 , за участі третіх осіб : приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергієнка Сергія Сергійовича, ОСОБА_3 про визначення частки спадкодавця, припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину земельної ділянки, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності, визнання права власності на частку земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.06.2023 року, ухвалене у складі судді Ковганича С.В. в приміщенні суду в м. Тульчин, -

в ст ан о в и в :

12.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив визначити частку спадкодавця ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у спільному сумісному майні, а саме: земельної ділянки площею 0, 0313 га , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 0524310100:01:005:0119 у розмірі частини земельної ділянки та припинити право спільної сумісної власності. Також просив визнати за ним, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на частку вищезазначеної земельної ділянки.

Ухвалою Тульчинського районного суду від 15.02.2023 року за клопотанням позивача до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 / т.1 а.с. 148/

07.03.2023 року ОСОБА_2 звернувся у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив поділити земельну ділянку площею 0, 313 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 0524310100:01:005:0119, визнавши за ОСОБА_2 право власності на частку цієї земельної ділянки.

Рішенням Тульчинського районного суду від 14.06.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0524310100:01:005:0119, площею 0, 0313 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала останній на праві спільної сумісної власності.

В іншій частині вимог відмовлено.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким вимоги зустрічного позову задовольнити повністю, зазначивши, що можливість вирішити спір в позасудовому порядку ( яку суд вказав, як підставу для відмови у задоволенні зустрічного позову), не є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того, суд вийшов за межі позовних вимог, помилково вважаючи, що відповідач-позивач просив про виділ своєї частки, тоді як вимоги зустрічного позову зводилися до визначення ідеальних часток співвласників та припинення права спільної сумісної власності на їх частину земельної ділянки. Також суд першої інстанції не застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини, а саме положення ч. 3 ст. 372 ЦК України.

26.09.2023 року до Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання (вх. № 3992) ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про розгляд справи у відсутність представника та ОСОБА_1 ..

У судовому засіданні ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник Тульчинської міської ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергієнко С. С., ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи /т.2 а. с. 127 зворот, 130 зворот, 131/

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката Ульянової Ю. А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Підставами скасування рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.06.2023 року на думку колегії суддів є:

- неповне з`ясування районним судом обставин справи,

- недоведеність обставин, що мають значення для справи;

- порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У справі встановлено наступні обставини.

Згідно копії свідоцтва про шлюб від 11.08.1962 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 являлась дружиною ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 10/.

Відповідно до копії договору дарування частини житлового будинку від 23.08.1997 року, посвідченого державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори, та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.09.2003 року № 1406499 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належало 37/200 кожному частки житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 13-14/.

Відповідно до копії рішення Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області 26 сесії 5 скликання від 09.09.2008 року «Про розподіл присадибної земельної ділянки АДРЕСА_1 між співвласниками житлового будинку» вбачається, що розглянувши заяву гр. ОСОБА_8 , Тульчинська міська рада вирішила: 1. Розділити присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 в рівних частках між співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , тобто гр. ОСОБА_8 1/2 частини, гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 1/2 частини в розмірах: ОСОБА_8 - 0,27 га; ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - 0,27 га; земельна ділянка спільного користування - 0,009 га. /т. 1 а. с. 15/.

Відповідно до копії витягу з рішення Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області 26 сесії 5 скликання від 09.09.2008 року «Про надання земельних ділянок у спільну сумісну власність та видачу Державних актів на право власності на землю громадянам міста» вбачається, що розглянувши заяви громадян міста, міська рада вирішила: 1. Надати безкоштовно у спільну сумісну власність земельну ділянку, що знаходиться в користуванні громадян міста та видати Державні акти на право власності на землю: 1.2 площею 0,027 га в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель громадянам ОСОБА_7 в розмірі 1/2 та ОСОБА_5 в розмірі 1/2 /т. 1 а. с. 25/.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 08.07.2010 року серія ЯЛ № 198212 та додатку до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 198212 вбачається, що ОСОБА_5 на підставі рішення Тульчинської міської ради 29 сесії 5 скликання від 14.11.2008 року на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0313 га у межах згідно з планом, кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Іншим співвласником є ОСОБА_9 . Також даний факт підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.07.2022 року №304165043. Власність визначена, як спільна сумісна. /т. 1 а. с. 16-17, 29/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 /т. 1 а. с. 18/.

Відповідно до копії рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.01.2021 року у справі № 148/1382/19 за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері визнано право власності на спадкове майно, яке складалось з 37/200 часток в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 та частки земельної ділянки площею 0,0313 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка перебуває в спільній сумісній власності з ОСОБА_5 , без її визначення. /т. 1 а. с. 19-22/.

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.07.2021 року ОСОБА_2 на праві власності належить 37/200 часток в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.01.2021 року у справі № 148/1382/19 /т.1 а. с. 189-190/.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 18.03.2021 року серія НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ померла ОСОБА_5 /т. 1 а. с. 11/.

Згідно копії спадкової справи № 10-2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 вбачається, що 03.05.2021 року ОСОБА_1 та дочка покійної ОСОБА_10 звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергієнка С. С. із заявами про прийняття спадщини і того ж дня відбулася реєстрація спадкової справи спадкодавця ОСОБА_5 /т. 2 а. с. 25-26/.

Згідно копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 28.04.2021 року, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 /т. 2 а. с. 28 зворот/.

21.10.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 укладено договір про поділ спадкового майна, відповідно до якого вони розділили між собою спадкове майно наступним чином, в спадщину до ОСОБА_1 переходять : (одна четверта частка квартири номер АДРЕСА_2 ; 37/200 (тридцять сім двохсотих) часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові вклади.

У спадщину ОСОБА_10 переходять : земельна ділянка площею 2,3926 гектара, що знаходиться за адресою : Черкаська область, Уманський район, Добродівська сільська рада, кадастровий номер : 7124382800:02:000:1048; земельна ділянка площею 2,3846 гектара, що знаходиться за адресою : Черкаська область, Уманський район, Добродівська сільська рада, кадастровий номер : 7124382800:02:000:1049 /т. 2 а. с. 31-32/.

21.10.2021 року на ім`я ОСОБА_1 приватним нотаріусом видано три свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованих в реєстрі за № 1330, № 1332, № 1334 /т. 2 а. с.40 зворот, 46, 48/, а на ім`я ОСОБА_10 - два, зареєстроване в реєстрі за № 1336 та № 1338. /т. 2 а. с. 55, 62/.

Згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.08.2022 року вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергієнком С. С. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 0524310100:01:005:0119, оскільки зазначена земельна ділянка належить співвласникам на праві спільної сумісної власності та частки кожного зі співвласників не виділені, у зв`язку з чим неможливо встановити склад спадкового майна. /т. 1 а. с. 12/

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що за життя ОСОБА_5 поділ або виділення її частки земельної ділянки не проводився, тому до ОСОБА_1 не перейшло право власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування, відтак позовні вимоги щодо визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом у визначеному розмірі, а саме у розмірі 1/2 частини вказаної земельної ділянки, є помилковими. Вимога про визнання права власності на спадкове майно підлягає частковому задоволенню щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, площею 0.0313 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала останній на праві спільної сумісної власності.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги є передчасними та необґрунтованими.

Переглядаючи справу за наявними в ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про необґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині підстав відмови у задоволенні зустрічного позову (передчасне звернення з позовом до суду, можливість досудового врегулювання спору).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути зміна правовідношення.

За змістом частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з частинами четвертою, п`ятоюстатті 89 ЗК Україниспіввласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними,якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, щовизначення відповідачів, предмета та підстав спорує правом позивача.Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволені зустрічних вимог з підстав неправильного застосування норм матеріального права (368- 370, 372 ЦК України, 89 ЗК України) та порушення норм процесуального права (ст. 2 ЦПК України), відповідно до яких завданням цивільного судочинства, крім іншого, є і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно п. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до справи.

Колегія суддів вбачає підстави для виходу за межі апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції і в частині задоволених вимог ОСОБА_1 про визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 права власності на спірну земельну ділянку площею 0,0313 га, яка належала останній на праві спільної сумісної власності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні, як первісного позову ОСОБА_1 так і зустрічного позову ОСОБА_2 , апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються нормами спадкового права та права спільної сумісної власності.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті спадкодавця ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на її майно, серед якого, земельна ділянка кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, площею 0.0313 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала останній на праві спільної сумісної власності.

Спадкоємцями покійної, які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини є чоловік ОСОБА_1 (заяву про прийняття спадщини подано 03.05.2021 року) та її донька ОСОБА_10 (заяву подано 03.05.2021 року), що підтверджено матеріалами спадкової справи № 10-2021.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що між спадкоємцями ОСОБА_5 був укладений договір про поділ спадкового майна, відповідно до змісту якого 37/200 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 переходить у спадщину ОСОБА_1 ..

Земельна ділянка кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, площею 0.0313 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не була предметом поділу спадкового майна між спадкоємцями за договором від 21.10.2021 року.

Доказів про відмову ОСОБА_10 від прийняття у спадщини матеріали справи не містять.

Згідно ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин норми ст. 120 ЗК України та вважав, що до позивача ОСОБА_1 разом із правом власності в порядку спадкування на 37/200 частки житлового будинку АДРЕСА_1 перейшло і право на земельну ділянку кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, площею 0.0313 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, визнавши за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 0524310100:01:005:0119, площею 0.0313 гектара, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала останній на праві спільної сумісної власності, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог ст. 120 ЗК України та ст. 1225 ЦК України, до особи (спадкоємців), яка набула права власності на житловий будинок, споруду переходить право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені і яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший розмір не визначений заповітом, а не на всю земельну ділянку, що належала попередньому власнику (спадкодавцеві).

Як вбачається з плану меж земельної ділянки, що міститься у державному акті, спірна земельна ділянка не забудована повністю, а також містить обмеження (договір від 02.03.2001 року постійний. Дата і номер обмеження 17.11.2008 року № 96) / т.1 а.с. 16/

Апеляційний суд звертає уваги, що судом першої інстанції не був досліджений документ щодо наявних обмежень, а також сторонами не надано для огляду рішення Тульчинської міської ради 29 сесії 5 скликання від 14.11.2008 року, на підставі якого і був виданий державний акт на земельну ділянку.

Таким чином, спірна земельна ділянка є окремим (від будинку) об`єктом спадкування.

Спадкоємці ОСОБА_5 чоловік ОСОБА_1 та донька ОСОБА_10 , подавши заяви про прийняття спадщини мають рівні права щодо даного об`єкта спадкування.

Отже, пред`явлені у цій справі позивачами (первісний, зустрічний позови) вимоги, безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_10 та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому останню не було залучено відповідачем (співвідповідачем), оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені.

Суд першої інстанції фактично не виконав завдань цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Суд першої інстанції у порушення статей263-265 ЦПК Українине забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належним чином не з`ясував характеру спірних правовідносин, складу учасників судового процесу, чиїх інтересів стосується вирішення цього спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що невірно застосувавши норми матеріального права (ст. 120 ЗК України, 1225 ЦК України) та не врахувавши, що спірна земельна ділянка є самостійною річчю і право на її спадкування здійснюється на загальних підставах, а також, що дана земельна ділянка не увійшла до розподілу спадкового майна за договором між спадкоємцями ОСОБА_5 , суд першої інстанції, розглянувши спір (первісний позов та зустрічний позов) та визнавши право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за одним із спадкоємців, без залучення до справи іншого спадкоємця дочки ОСОБА_10 , яка вчасно подала заяву про прийняття спадщини, прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі.

Дана обставина у відповідності до вимог п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Ухвалюючи нове судове рішення колегія суддів враховує наступне.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучастіє підставоюдля відмови у задоволенні позовучерез неналежний суб`єктний склад(правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі№ 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі№ 203/2/19).

Залучення до участі у справі співвідповідача на стадії апеляційного перегляду, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, неможливо. Апеляційний суд в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом. Такий жевисновок міститьсяв постановіВерховного Судувід 23січня 2019року усправі №752/2803/15-ц,від 08квітня 2019року усправі №185/5743/16.

Вирішуючи спір, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позовні вимоги (первісні та зустрічні) пред`явлено не до всіх належних відповідачів, які мають відповідати за цим позовом, адже до участі у справі не залучено в якості співвідповідача ОСОБА_10 , яка також є спадкоємцем та прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись частиноючетвертою статті258,частиною першоюстатті 259,статтями 367,369, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.06.2023 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради, ОСОБА_2 , за участі третіх осіб : приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергієнка Сергія Сергійовича, ОСОБА_3 про визначення частки спадкодавця, припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину земельної ділянки відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності, визнання права власності на частку земельної ділянки відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В.В.Оніщук

Повний текст постанови складено 29.09.2023 року.