Постанова

від 14.06.2023 по справі 640/10831/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 640/10831/19

провадження № 61-19837св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач- Харківська місцева прокуратура № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року в складі судді Якуші Н. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року в складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року Харківська місцева прокуратура №2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд визнати договір купівлі-продажу від 14 квітня 2017 року № 1012, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Л. Л., недійсним, скасувавши його державну реєстрацію; визнати договір купівлі-продажу від 07 липня 2017 року № 1633, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Орловською В. Г., недійсним, скасувавши його державну реєстрацію; визнати спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою, та передати її у власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Позов обґрунтований тим, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42018220000000755 від 04 липня 2018 року, в рамках якого розслідується епізод за частиною четвертою статті 190 КК України за фактом незаконного заволодіння квартирою. В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до договору від 14 квітня 2017 року ОСОБА_2 продав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . В подальшому 07 липня 2017 року ОСОБА_3 відчужив вказану квартиру ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Згідно з актовим записом про смерть № 5156 від 07 квітня 2017 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 16 травня 2006 року № 2- 06-254001-ц, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 був єдиним власником квартири АДРЕСА_1 .

Такими чином, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу від 14 квітня 2017 року ОСОБА_2 помер, ОСОБА_3 у дійсності не набув права власника квартири на підставі вищевказаного договору, тому не міг її відчужити на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2017 року.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть № 5659 від 12 квітня 2018 року.

Спірна квартира не могла бути предметом договору від 07 липня 2017 року, оскільки мала ознаки відумерлої спадщини. ОСОБА_2 був одинокою особою, після його смерті родичі до прокуратури для видачі тіла для поховання не звертались. За інформацією Восьмої Харківської державної нотаріальної контори від 28 грудня 2018 року до нотаріальної контори засобами поштового зв`язку 10 жовтня 2017 року надійшла заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Разом з тим, оскільки справжність підпису ОСОБА_4 не було засвідчено нотаріально, вказану заяву прийнято не було.

З урахуванням наведеного, Харківська місцева прокуратура № 2 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14 квітня 2017 року - квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Л. Л., зареєстрований в реєстрі за № 1012.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Харченко Л. Л., Харківський міський нотаріальний округ, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 квітня 2017 року № 1012.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу квартири від 07 липня 2017 року недійсним, скасування рішення про його державну реєстрацію, визнання спадщини відумерлою та передачу її у власність територіальної громади відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 14 квітня 2017 року та скасування його державної реєстрації, оскільки на момент його укладення продавець помер.

Договір купівлі-продажу від 07 липня 2017 року є нікчемним, тому його визнання недійсним у судовому порядку не вимагається.

У задоволенні вимог про визнання спадщини відумерлою слід відмовити з огляду на відсутність сукупності обставин, передбачених статтею 1277 ЦК України, необхідних для цього.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог прокурор Харківської області, діючи в інтересах держави в особі Харківської міської ради, оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року в частині відмови у задоволені позову про визнання договору купівлі-продажу від 07 липня 2017 недійсним змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання спадщини відумерлою скасовано.

Визнано спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки прокурор представляє інтереси особи, яка вважає себе власником квартири, чиї права порушені внаслідок укладення договорів купівлі-продажу від 14 квітня 2017 року та 07 липня 2017 року, ефективним способом захисту її прав після визнання недійсним договору від 14 квітня 2017 року є пред`явлення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Оскільки спірна квартира належала на праві власності ОСОБА_2 , спадщину після його смерті ніхто не прийняв, прокуратура звернулася до суду з позовом через два роки після смерті ОСОБА_2 , наявні підстави для задоволення вимог про визнання спадщини відумерлою.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 07 липня 2017 року, скасування рішення про його державну реєстрацію та передачу квартири у власність територіальної громади м. Харкова і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2019 року в справі № 915/20/18, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 06 листопада 2019 року в справі № 641/1689/15-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 640/17297/15-ц, від 04 червня 2020 року в справі № 643/3144/17, від 01 липня 2020 року в справі № 344/2548/17, від 08 липня 2020 року в справі № 686/16196/15-ц, від 12 березня 2021 року в справі № 463/1728/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Належним способом захисту прав позивача на спірне майно є звернення до суду з негаторним, а не віндикаційним позовом, оскільки територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради не набула права власності на спірну квартиру, а лише за відсутності спадкоємців померлого ОСОБА_2 набула право майнової вимоги про визнання спадщини відумерлою та передачу спірної квартири у власність територіальної громади.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Харкова.

24 червня 2022 року справа № 640/10831/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Судові рішення в частині вирішення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 14 квітня 2017 року, скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 2017 року та визнання спадщини відумерлою в касаційному порядку не оскаржувалися та в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності від 16 травня 2006 року, реєстраційний №2-06-254001-ц, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири від 05 травня 2006 року за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований ОСОБА_2 з 30 березня 1990 року.

Відповідно до актового запису про смерть № 5156 від 07 квітня 2017 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В матеріалах справи наявна копія нотаріально посвідченого договору від 14 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за умовами якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1 .

07 липня 2017 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 придбала спірну квартиру.

30 вересня 2017 року до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак вказана заява не містить відомостей про родинні зв`язки між спадкодавцем та заявником.

Листом від 10 жовтня 2017 року Восьма Харківська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_4 , що за її заявою, що надійшла до нотаріальної контори 10 жовтня 2017 року, заведена спадкова справа № 720/2017. ОСОБА_4 необхідно надіслати нотаріально засвідчену заяву про прийняття спадщини або особисто з`явитися до нотаріуса для перевірки справжності її підпису на заяві про прийняття спадщини.

В рапорті прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 на ім`я заступника керівника вказаної прокуратури вказано, що 19 жовтня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до прокуратури із заявою про вчинення шахрайських дій з квартирою, яка належала ОСОБА_2 . З метою перевірки вказаних у заяві обставин на телефонний номер ОСОБА_4 прокурором був здійснений телефонний дзвінок, під час якого ОСОБА_4 повідомила, що з ОСОБА_2 вона не знайома й ніколи не бачилася. Заяву про вчинення шахрайських дій вона подала на прохання невідомого чоловіка за винагороду.

Судами встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_2 ніхто не прийняв. Заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 направлена до нотаріальної контори поштою, справжність її підпису на заяві на час розгляду справи не доведена. Наявність родинного зв`язку між спадкодавцем та ОСОБА_4 або наявність на її ім`я заповіту матеріалами справи не доведена.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Метою віндикаційного позову є введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

У позивача на підставі частини третьої статті 1277 ЦК України та частини першої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, чинній на час подання позову до суду, виник законний інтерес щодо майна спадкодавця, яке є відумерлою спадщиною, і якого він був незаконно позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, зокрема на підставі рішення суду.

Таким рішенням суду є судове рішення про задоволення віндикаційного позову, що є ефективним способом захисту прав Харківської міської ради.

Вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним не є ефективним способом захисту прав позивача, який не є стороною такого договору, оскільки реституція за наслідками визнання договору недійсним застосовується лише в разі наявності між сторонами спору укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18), від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14- 190цс20).

З огляду на наведене, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 07 липня 2017 року.

Вимога про скасування державної реєстрації договору від 07 липня 2017 року є похідною від вимоги про визнання вказаного договору недійсним, тому правильними є висновки судів про відмову в її задоволенні

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Харківської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 07 липня 2017 року, скасування рішення про його державну реєстрацію та передачу квартири у власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів та установлених на їх підставі обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2020 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року в частині вирішення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 07 липня 2017 року, скасування рішення про його державну реєстрацію та передачу квартири у власність територіальної громади м. Харкова залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов