УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №296/10692/21 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.
Категорія 77 Доповідач Коломієць О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б, Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Кравчук Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу №296/10692/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Первинна профспілкова організація Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Немировський Валерій Іванович
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Рожкової О.С.
в с т а н о в и в:
У грудні 2021 року позивач звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати наказ Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації від 17.11.2021 №181-к про її звільнення незаконним та скасувати його; поновити на роботі з дати звільнення з посади секретаря керівника відділу організаційної та господарської роботи Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі та моральну шкоду в сумі 26 705,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її звільнення відбулось на підставі п.4 ч. 1 ст. 36, п.1 ст. 40, статей 43,44,83,116 КЗпП України, яке вона вважає таким, що проведене з порушенням діючого законодавства, оскільки про наступне звільнення вона була попереджена лише 18.11.2021, що суперечить ч.1, 3 ст. 49-2 КЗпП України; від запропонованої вакантної посади секретаря Тетерівського дитячого будинку - інтернату Житомирської обласної ради вимушена була відмовитись, інші ж посади, які відповідають кваліфікації позивача відповідачем не пропонувалися; крім того вважає, що відповідач у встановлений законом строк попереднього дозволу на звільнення позивача від виборного органу первинної профспілкової організації не отримав, на засідання якої її запрошено не було.
Зазначила, що у зв`язку з незаконними діями відповідача їй була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення своїх прав шляхом звернення до суду.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи скарги, позивач посилається на те, що суд безпідставно не визнав порушенням розгляд профспілковим органом подання роботодавця без участі працівника, на якого воно винесено, тобто без її участі. Оскільки під час першого засідання профспілки 01.07.2021, згоди на звільнення надано не було, то на повторне засідання розгляду подання, яке відбулось 02.11.2021, вона повинна була бути запрошена відповідно до норм діючого законодавства. Однак, всупереч вимогам ст. 43 КЗпП України розгляд подання не було відкладено до наступного засідання у межах строку, визначеного ч.2 вказаної статті.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечив, надіславши відзив, у якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира залишити без змін. Рішення суду вважає законним, обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Вважає, що права позивача не були порушені, оскільки на проведеному 01.07.2021 засіданні вона свою думку висловила, заперечення оголосила, про наявні обставини звільнення була попереджена.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив вимоги його довірительки задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частин 1, 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Статтею 252 КЗпП України та частиною 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).
Отже системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.
Статтею 43 КЗпП України передбачено порядок розгляду подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Так, згідно з частиною 3 цієї статті подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні обставини.
З 05 жовтня 2000 року ОСОБА_1 працювала в Департаменті соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, 04.02.2013 переведена на посаду секретаря керівника відділу організаційно-кадрової роботи, що підтверджується наказом № 19-к від 04.02.2013, який з 07.09.2015 перейменовано у відділ організаційно-кадрової та господарської роботи (а.с.60-62).
01.07.2021 наказом т.в.о. директора Департаменту №107-к введено в дію штатний розпис на 2021 рік, яким передбачено штатну чисельність працівників Департаменту соціального захисту населення у кількості 40 працівників з 01.08.2021 (а.с.108,109).
Відповідно до наказу директора Департаменту соціального захисту населення № 109-к від 01.07.2021 на виконання зазначеного розпорядження створено комісію з розгляду питання щодо скорочення штатної чисельності працівників департаменту для визначення працівників, посади яких скорочуються.
01.07.2021 уповноваженими особами Департаменту складено акт про відмову секретаря керівника ОСОБА_1 із ознайомленням з повідомленням про скорочення її посади згідно з наказом Департаменту соціального захисту населення Житомирської ОДА від 01.07.2021 № 108-К «Про введення в дію шатного розпису на 2021 рік» та попередження про її наступне вивільнення (а.с.111,112).
Т.в.о. директора Департаменту Василь Павлюк звернувся до голови первинної профспілкової організації Д`яченка А.П. із поданням № 3333/14 від 01.07.2021 про надання згоди на скорочення посади секретаря керівника Департаменту ОСОБА_1 (а.с.113).
В подальшому, 29.10.2021 за № 4944/14 з таким же поданням до голови первинної профспілкової організації звернулась директор департаменту Олена Грищук, в якому просила надати згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.114).
У відповідь на вказане звернення голова Первинної профспілкової організації надав згоду на звільнення, у якій зазначив, що у зв`язку з виведенням та скороченням із штатного розпису посади секретаря керівника відділу організаційної та господарської роботи, профспілковий комітет надає згоду на скорочення секретаря керівника ОСОБА_1 (а.с.65, 115).
18.11.2021 ОСОБА_1 повторно повідомлено про наступне звільнення та запропоновано посаду секретаря Тетерівського дитячого будинку - інтернату Житомирської обласної ради, від якої вона відмовилася, що засвідчено поясненнями та підписом позивачки на вказаному повідомленні (а.с.64).
Згідно з наказом № 181-к від 18.11.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади, у зв`язку із скороченням посади секретаря керівника відділу організаційно-господарської роботи Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36, п. 1 ст. 40, статей 43, 44, 83, 116 КЗпП України (а.с.63).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведені належними та допустимими доказами порушення з боку відповідача в сфері трудового законодавства під час проведення процедури звільнення. При цьому суд встановив, що відповідачем дотримані та виконані вимоги законодавства щодо вчасного повідомлення позивача про наступне звільнення, отримання згоди профспілкового органу на таке звільнення, та запропонування вакантних посад.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду.
Позивач, обґрунтовуючи доводи скарги, вважаючи рішення суду незаконним, наголошує на тому, що суд всупереч положенням трудового законодавства, не визнав дії профспілкової організації щодо її неповідомлення та незапрошення на засідання по розгляду подання про звільнення такими, що порушують її права на працю та відповідно, безпідставно визнавши погодження комітету таким, що має юридичне значення, відмовив у її поновленні на роботі.
Разом з тим в суді першої інстанції під час розгляду справи позивач пояснила, що викликалася на засідання профспілкового комітету за поданням відповідача про звільнення від 01.07.2021. На вказаному засіданні позивач висловила свої заперечення щодо скорочення її посади та звільнення, надала всі необхідні пояснення комітету. Не набравши достатньої кількості голосів членів профспілкового комітету для надання такої згоди, останній 01.07.2021 не надав згоди на її звільнення.
29.10.2021 директор Департаменту повторно звернулася до голови первинної профспілкової організації із поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з виведенням та скороченням із штатного розпису посади, яку вона обіймала. Відповідно до протоколу № 43 від 02.11.2021 засідання проходило без участі позивача, первинна профспілкова організація Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської ОДА за результатами голосування «за» - 3, «проти» - 1 ухвалила погодити звільнення ОСОБА_1 .
Статтею 39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» регламентовано порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, та встановлено, що у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
Таким чином, суд, врахувавши, що позивач не була присутня на засіданні профспілкового комітету 02.11.2021 з повторного розгляду подання на звільнення, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність порушень трудових прав позивача, оскільки на засідання комітету 01.07.2021 вона висловила свої заперечення з приводу скорочення її посади та майбутнього звільнення. Станом на 02.11.2021 ні обставини, ні підстави звільнення не змінилися, тому немає підстав вважати, що позивач не була повідомлена та не запрошена на засідання виборного органу первинної профспілкової організації, оскільки вона висловила свою думку ще 01.07.2021, яка до того ж була заперечною, тобто скористалася правом, передбаченим ст.43 КЗпП України.
Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок урахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено статтями 42, 49-2 КЗпП України.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст. 40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст. 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
У цій справі встановлено, що 01 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення з займаної нею посади та від підпису відмовилась, про що складено відповідний акт.
Від запропонованої посади секретаря Тетерівського дитячого будинку-інтернату Житомирської обласної ради позивач відмовилась у зв`язку з віддаленістю розташування нової роботи та станом здоров`я, про що зазначила у повідомленні 18.11.2021.
Верховним Судом у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18-ц зроблено висновок про те, що законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено будь-якого обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. Водночас бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду у разі невідповідності кваліфікації та/або освіти такого працівника до обраної посади.
На наявні вакантні посади: головного спеціаліста з питань персоналу; головного спеціаліста відділу організаційної та господарської роботи; заступника начальника відділу координації соціальної інтеграції осіб з інвалідністю, надання соціальних послуг та соціальних роботи Управління надання соціальних послуг; директора Департаменту соціального захисту населення - позивача не могло бути переведено у зв`язку з відсутністю відповідної кваліфікації та досвіду.
Суд дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки позивач була попереджена про майбутнє вивільнення за два місяці і з моменту попередження про наступне вивільнення та до дати звільнення роботодавець пропонував їй вакантну посаду, яку б вона могла обіймати за своєю кваліфікацією. Відповідач при цьому дотримався, встановленої законом, процедури звільнення, отримавши дозвіл на звільнення від профспілкової організації.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення.
Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і на законність оскаржуваного рішення не впливають, а зводяться лише до переоцінки доказів.
На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Немировський Валерій Іванович залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 червня 2023 року.
Головуючий Судді
Суд | Житомирський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2023 |
Оприлюднено | 22.06.2023 |
Номер документу | 111619076 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Житомирський апеляційний суд
Коломієць О. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні