Рішення

від 12.06.2023 по справі 922/735/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023м. ХарківСправа № 922/735/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Лозівська міська рада до 1. Лозівської районної державної адміністрації Харківської області , 2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , 3. Фермерського господарства "Яровіт - 2018" 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним договорів оренди, зобов`язання повернути майно за участю :

прокурора - Клейн Л.В.

представника 3-ї особи на стороні позивача - не з`явився

представника відповідача 1 - не з`явився

представника відповідача 2 - не з`явився

представника відповідача 3 - Басарт Л.А.

представника 3-ї особи на стороні відповідачів - Басарт Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (далі прокурор) звернувся до суду з позовом до Лозівської районної державної адміністрації Харківської області (далі Лозівська РДА, відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі Держгеокадастр, відповідач-2) та Фермерського господарства "Яровіт-2018" (далі ФГ "Яровіт-2018", відповідач-3) згідно якого просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405;

- визнати недійсним договір оренди від 03.10.2013, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 59,3133 га (кадастровий номер 6323983500:03:000:0006), яка розташована за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013, індексний № 7045696.

- визнати недійсним договір оренди від 03.10.2013, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 49,6933 га (кадастровий номер 6323983500:04:000:0001), яка розташована за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013, індексний № 7063387.

- визнати недійсним договір оренди від 03.10.2013, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 14,6974 га (кадастровий номер 6323983500:11:000:0008), яка розташована за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013, індексний № 7072912.

- зобов`язати Фермерське господарство "Яровіт-2018" (код 42477057) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) земельні ділянки державної власності, загальною площею 123,704 га, а саме: площею 59,3133 га (к.н. 6323983500:03:000:0006), площею 49,6933 га (6323983500:04:000:0001) та площею 14,6974 га (6323983500:11:000:0008), які розташовані за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Позов обґрунтований порушенням внаслідок прийняття спірних розпоряджень вимог статей 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України (далі ЗК України), статей 1, 2, 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до незаконного передання громадянину ОСОБА_2 поза конкурсом земельних ділянок загальною площею понад 123 га для ведення фермерського господарства. Так, на час звернення із заявою про надання в оренду спірних земельних ділянок ОСОБА_1 вже був власником та керівником трьох фермерських господарств (ФГ "Святовіт-2011", ФГ "Святовіт-2013", ФГ "Пінгала"), у користуванні яких уже перебувають земельні ділянки, які раніше були отримані ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. При цьому у заяві ОСОБА_1 про надання в оренду земельних ділянок не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство; не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо), відсутня зареєстрована за ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка для обробітку землі такої значної площі. Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про отримання ОСОБА_1 в оренду додаткових земельних ділянок для ведення фермерського господарства з метою уникнення проведення обов`язкових земельних торгів не для створення нового фермерського господарства, а для розширення площ земель, які уже перебувають у користуванні існуючих фермерських господарств.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 (суддя Шарко Л.В.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 (колегія суддів: Фоміна В.О. головуючий, Білоусова Я.О., Тарасова І.В.), у позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 16.03.2023 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі № 922/735/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, у постанові від 16.03.2023 Верховний Суд вказував, що під час нового розгляду справи місцевому господарському необхідно розглянути цю справу по суті позовних вимог з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник, оскільки Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати всі істотні обставини справи щодо обґрунтованості або необґрунтованості змісту заяви ОСОБА_1 на отримання земельних ділянок в контексті необхідності отримання землі такої площі з урахуванням можливості її обробітку, перспектив діяльності фермерського господарства та наявності особистої техніки для обробітку землі.

На підставі автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 922/735/19 призначено суддю Буракову А.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2023 було прийнято на новий розгляд справу № 922/735/19 та постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області 13.04.2023 за вх.№ 9131 надало відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на сплив строку позовної давності.

Прокурор 24.04.2023 за вх.№ 9985 надав письмові пояснення по справі, згідно яких просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Лозівська районна державна (військова) адміністрація Харківської області 25.04.2023 за вх.№ 10101 надала відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на ст.ст. 1, 7 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст. 256, 261, 267 Цивільного кодексу України.

Прокурор 01.05.2023 за вх.№ 10836 надав відповідь на відзив Лозівської районної державної (військової) адміністрації Харківської області, згідно якої просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

ОСОБА_1 10.05.2023 за вх.№ 11563 надав додаткові пояснення, згідно яких просить суд відмовити в позові прокурора повністю.

ФГ "Яровіт-2018" 11.05.2023 за вх.№ 11805 надало до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Також, у відзиві ФГ "Яровіт-2018" просить суд відмовити в позові на підставі спливу позовної давності у разі висновку суду про відсутність підстав для відмови в позові по суті.

Прокурор 18.05.2023 за вх.№ 12552 надав відповідь на відзив ФГ "Яровіт-2018", згідно якої просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Також, прокурор 22.05.2023 за вх.№ 12739 надав письмові пояснення щодо пояснень ОСОБА_1 , в яких вказував, що позовна заява є законною та обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

ФГ "Яровіт-2018" 25.05.2023 за вх.№ 13264 надало заяву про застосування строку позовної давності, згідно якої просить суд відмовити у задоволенні позову на підставі спливу строку позовної давності у разі висновку суду про відсутність підстав для відмови в позові по суті.

Прокурор 01.06.2023 за вх.№ 13871 надав письмові заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, в яких вказує, що докази, якими обґрунтовано позовну заяву, своєї повноти та актуальності на час звернення з позовом до суду не втратили, а отже не можуть бути підставою для застосування строків позовної давності.

Прокурор у судовому засіданні 12.06.2023 просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник ФГ "Яровіт-2018" та ОСОБА_1 у судовому засіданні 12.06.2023 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Інші учасники справи правом на участь своїх представників у судовому засіданні не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд встановив наступне.

11.10.2011 ОСОБА_1 звернувся до Лозівської районної державної адміністрації із заявою від 01.10.2011 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельних ділянок загальною площею 126,04 га, розташованих на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, для подальшого її отримання в оренду для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.10.2011 №395 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 49,69 га, площею 17,0 га та площею 59,35 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства на умовах оренди.

В подальшому, розпорядженням Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області; надано громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 50 років для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 14,6974 га, земельну ділянку площею 49,6933 га та земельну ділянку площею 53,3133 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Новоіванівської сільської ради за межами населеного пункту.

03.10.2013 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 укладено три договори оренди землі, за мовами яких орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населеного пункту на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області, а саме: земельна ділянка (кадастровий номер 6323983500:11:000:0008), площею 14,6974 га; земельна ділянка (кадастровий номер 6323983500:04:000:0001), площею 49,6933 га; земельна ділянка (кадастровий номер 6323983500:03:000:0006), площею 59,3133 га.

Пунктом 8 договорів оренди землі було встановлено, що договір укладено на 50 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 14 договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право оренди на спірні земельні ділянки зареєстровано 22.10.2013 (індексні номери рішень: 7045696, 7063387, 7072912).

17.09.2018 було зареєстровано Фермерське господарство "Яровіт-2018" (код 42477057), що підтверджується відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельних ділянок загальною площею 126,04 га, розташованих на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, для подальшого її отримання в оренду для ведення фермерського господарства, судом встановлено, що заявником до заяви було додано копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію документа про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, викопіювання з проекту організації території земельних ділянок, тобто схеми місцерозташування земель.

Згідно даної заяви ОСОБА_1 просив голову Лозівської районної державної адміністрації надати йому дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки саме площею 126,04 га, яка розташована на території Новоіванівської сільської ради за межами населеного пункту, для подальшого його отримання в оренду для ведення фермерства.

Також, у даній заяві вказував, що він має на меті створити фермерське господарство у складі 1 його членів з метою вирощування зернових та технічних культур. Для обробітку земельної ділянки він має трактор, комбайн, причіпну техніку, автомобіль, що надасть йому можливість належним чином обробляти земельну ділянку вказаного розміру.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 закінчив у 2001 році Харківський державний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" та здобув кваліфікацію вченого агронома (диплом серії НОМЕР_2 від 29.03.2001).

У 1997 році ОСОБА_1 отримав посвідчення тракториста - машиніста, згідно з яким йому було надано право на керування тракторами колісними класу до 20 кН включно і гусеничними класу до 30 кН включно; самохідними зерно- і кукурудзо- збиральними машинами (посвідчення ТП АК 584424).

Також, в матеріалах справи наявне посвідчення водія ОСОБА_1 з усіма відкритими категоріями.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 у власності ОСОБА_1 знаходиться автомобіль марки ГАЗ, модель - 3307, тип - вантажний бортовий-С.

Згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії № НОМЕР_4 у власності ОСОБА_1 знаходиться комбайн зернозбиральний марки ДОН-1500А, 1991 року випуску.

15 вересня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір № 15/09-2011 оренди трактору ХТЗ-150К-09 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 від 08.06.2011).

01 жовтня 2011 року між ТОВ "ДІГРІМА" та ОСОБА_1 було укладено договір № 01/10-2011 оренди трактору МТЗ-82.1.26 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_6 від 23.09.2011).

02 червня 2012 року між ТОВ "ДІГРІМА" та ОСОБА_1 було укладено договір № 02/06-2012 оренди трактору МТЗ-82.1.26, заводський номер НОМЕР_7 , д/н НОМЕР_8 .

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з липня 2003р. був зареєстрований як підприємець, у т.ч. з видом діяльності 01.61. "Допоміжна діяльність у рослинництві". Цей клас включає сільськогосподарську діяльність, яку здійснюють за винагороду або на основі контракту (передпосівну підготовку полів; сівбу та садіння сільськогосподарських культур; оброблення сільськогосподарських культур; оприскування сільськогосподарських культур, у т.ч. з повітря; обрізання плодових дерев і виноградників; пересаджування рису, розсаджування та прополювання буряку; збирання врожаю; боротьбу зі шкідниками (у т.ч. із кролями), пов`язану із сільським господарством); підтримку угідь у належному сільськогосподарському й екологічному стані; експлуатацію сільськогосподарського зрошувального устатковання. Також, ОСОБА_1 був зареєстрований як підприємець, у т.ч. з видами діяльності 77.11. "Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів" та 49.41. "Вантажний автомобільний транспорт".

Щодо родинних відносин ОСОБА_1 суд зазначає, що він має двох братів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен з яких має вищу освіту, водійські права майже з усіма категоріями, техніку. На підтвердження цих фактів в матеріалах справи містяться копії свідоцтв про народження братів, копії дипломів братів, копії прав, копії документів на техніку.

Згідно додаткових пояснень (вх.№ 11653 від 10.05.2023) ОСОБА_1 вказував, що при розгляді питання на земельній комісії Лозівської РДА 13.10.2011 він показував своє посвідчення водія, документи про підприємницьку діяльність, розповідав про свій досвід та свої наміри. Копію диплома він додав до заяви, а вимог щодо надання паперових копій інших документів не було, тому що таких положень у Земельному кодексі України або у Законі України Про фермерське господарство не було, але про їх наявність він повідомляв уповноважених працівників райдержадміністрації.

З схеми розташування земельних ділянок від 2023 року (ФОП Дуданець О.О), вбачається, що дані земельні ділянки знаходяться в межах Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області. Дві з них (49,09 га та 59,35 га) розташовані рядом і між ними знаходиться лише балка (овраг) біля населеного пункту Страсне та багаторічні зелені насадження, а земельна ділянка 14,6974 га знаходиться неподалік.

Згідно додаткових пояснень (вх.№ 11653 від 10.05.2023) ОСОБА_1 зазначає, що він витратив більше 5 років на те, щоб звільнити ці ділянки від коріння, чагарників, бур`янів та садових будиночків і господарських будівель, сміття. Саме тому між взяттям ним земельних ділянок в оренду та створенням ФГ Яровіт-2018 пройшло 5 років.

Отже, після отримання спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 створено та здійснено державну реєстрації ФГ "Яровіт - 2018", тобто дотримано вимоги закону в частині цільового призначення землі.

При цьому, суд зазначає, що у 2007 році земельні ділянки для створення ФГ "Пінгала" були отримані іншою особою, а ОСОБА_1 лише з 05.03.2013 набув майнове право засновника ФГ "Пінгала". Земельні ділянки, якими користується ФГ "Святовіт-2011", також були надані іншій особі - ОСОБА_3 за розпорядженнями Лозівської РДА від 17.01.2011 №10, від 07.06.2011 №205 і договорами оренди від 03.10.2011 та передані в оренду ФГ "Святовіт-2011" 19.03.2012 на підставі відповідних додаткових угод, при чому ОСОБА_1 став членом вказаного фермерського господарства лише 02.11.2011 (тобто після звернення до Лозівської РДА із заявою про отримання спірних земельних ділянок). Щодо ФГ "Святовіт-2013", то право оренди земельної ділянки для створення цієї юридичної особи зареєстровано за ОСОБА_1 19.03.2014 на підставі договору оренди від 29.12.2012 та розпорядження Близнюківської РДА від 13.11.2012 № 1312.

Таким чином, на час отримання спірних земельних ділянок на підставі оспорюваних розпоряджень ОСОБА_1 не був у складі засновників (членів) ФГ "Святовіт-2011", ФГ "Святовіт-2013" та ФГ "Пінгала" та не отримував у користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства поза конкурсною процедурою.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частинами 1, 2 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частинами 1, 3 статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин 2, 3 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Частинами 1, 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України заподанням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державноївлади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальною щодо статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Такі правові висновки є усталеними у судовій практиці суду касаційної інстанції та викладені, зокрема у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №314/3881/15-ц, Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц.

Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі, наголошував на тому, що формальний підхід органу державної влади до розгляду питання щодо передачі спірних земельних ділянок Пузі Д.М. призвів до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель без проведення земельних торгів.

Ураховуючи висновки щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі №6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі №6- 248цс16, постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі №927/83/19, від 20.02.2020 у справі №297/616/17, від 25.03.2020 у справі №357/2418/15-ц, від 30.06.2020 у справі №665/2508/16-ц, від 27.08.2020 у справі №922/1948/19, від 17.09.2020 у справі №917/1416/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц про те, що розглядаючи заяву про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства орган державної виконавчої влади повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, суд, з огляду на наявні в матеріалах справи вищезазначені докази, дійшов висновку, що ОСОБА_1 у заяві до Лозівської РДА у відповідності до умов діючого на той час законодавства обґрунтував належним чином необхідність одержання землі значної площі з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та наявності техніки для її обробітку.

При цьому суд зазначає, що чинним законодавством, у тому числі і спеціальним Законом України "Про фермерське господарство", не передбачено застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, а також щодо відсутності обмежень кількості таких ділянок.

Також, частиною 7 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Проте, зміст цієї норми не свідчить про необхідність надання однієї земельної ділянки або земельних ділянок, що розташовані суміжно.

Крім того, положеннями статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" не передбачено зазначення у заяві чи додатках до неї відомостей про трудові ресурси фермерського господарства - найманих осіб, які після його створення працюватимуть за трудовим договором (контрактом), та які не є його членами у розумінні положень частини 2 статті 3 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395; визнання незаконним та скасування розпорядження першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405.

Щодо вимог прокурора про визнання договорів оренди недійсними, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Статтями 210 - 211 Земельного кодексу України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Статтями 203, 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Враховуючи правомірність та чинність розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395 та розпорядження першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405 про надання громадянину ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зважаючи на недоведеність прокурором інших підстав для визнання недійсними спірних договорів оренди, позовні вимоги про визнання недійсними таких договорів та скасування державної реєстрації цих договорів задоволенню не підлягають.

При цьому, суд зазначає, що позовна вимога про повернення земельних ділянок також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від основної вимоги про визнання недійсними розпоряджень та договорів оренди землі.

Також, суд зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту не призведе до захисту прав та законних інтересів Держави, та не буде сприяти їх захисту, оскільки вимоги прокурора про зобов`язання Фермерське господарство "Яровіт-2018" та ОСОБА_1 повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області спірні земельні ділянки не можуть бути задоволені через зміни в земельному законодавстві у відповідності до яких з 27.05.2021 право власності на спірні земельні ділянки перейшло до територіальної громади в особі Лозівської міської ради.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити повністю.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Щодо заяв відповідачів про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Ураховуючи те, що судом відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості, заяви відповідачів про застосування позовної давності підлягають відхиленню.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в раз внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, внесення прокурором за подання позову до Господарського суду Харківської області суми судового збору в більшому розмірі в сумі 52713,00 грн. згідно платіжного доручення № 320 від 22.02.2019, та те, що сума судового збору повертається за ухвалою суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання Харківської обласної прокуратури про повернення судового збору (вх.№ 5109 від 03.03.2021) та повернення Харківській обласній прокуратурі з Державного бюджету відповідної суми судового збору за ухвалою суду після набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 316 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повернути Харківській обласній прокуратурі (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) з Державного бюджету 52713,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 320 від 22.02.2019, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "20" червня 2023 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/735/19