Постанова

від 15.06.2023 по справі 914/3657/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/3657/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.

та представників

Позивача: не з`явився

Відповідача : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023

(головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді - Желік М.Б., Матущак О.І.)

у справі №914/3657/21

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галина»

про визнання недійсним рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галина» (далі - ОСББ «Галина», відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Галина», оформлене протоколом № 2 від 02.10.2016 в частинах: №№ 3, 4 та 5.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що загальні збори ОСББ «Галина» від 02.10.2016 були проведені без дотримання процедури скликання та проведення таких загальних зборів, встановленої статутом ОСББ та законодавством, При цьому, як зазначає позивач, порушено базовий принцип прийняття рішень ОСББ, встановлений Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у позові відмовлено.

4. Рішення мотивовано тим, що при проведенні загальних зборів ОСББ «Галина» не було допущено порушення прав позивача, як співвласника ОСББ «Галина». Рішення загальних зборів ОСББ «Галина» в оскаржуваній частині, оформлене протоколом №2 від 02.10.2016, прийнято із дотриманням вимог діючого законодавства та у спосіб передбачений законом.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 змінено та викладено мотивувальну частину в редакції постанови.

6. Постанову мотивовано тим, що в оскаржуваному рішенні загальних зборів ОСББ «Галина», з протоколом № 2 від 02.10.2016, не зазначено кількості власників квартир, не зазначено площ приміщень, відтак є неможливим визначити результат голосування, 75 % від якої кількості площ всіх квартир та нежитлових приміщень, чи власників відбувалось голосування, отже, таке рішення загальних зборів, в частинах №№ 3, 4 та 5, прийнято з порушенням положень чинного законодавства України, а саме порушено базовий принцип прийняття рішень передбачений Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Водночас, відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності, оскільки, як вважає відповідач, позивачем пропушено строк позовної давності, зважаючи, що позивач звернувся з позовом до суду у грудні 2021, а оскаржуване рішення загальних зборів прийнято 02.10.2016. Суд апеляційної інстанції оцінивши доводи клопотання та обставини справи, встановив, що позивач звертався до цивільного суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Галина» від 02.10.2016, вказане стало причиною пропуску строку позовної давності на звернення з відповідним позовом. Разом з цим, в даному конкретному випадку юридична необізнаність позивача, не підтверджує поважність причин пропуску строку позовної давності, а тому апеляційний суд відмовив у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності за вказаними вимогами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, позивач звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням усунених недоліків) у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

8. Скаржник у касаційній скарзі посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на неправильне застосування апеляційним судом положень ст. 267 Цивільного кодексу України та не врахування правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 28.07.2021 у справі № 916/1542/20.

Крім того, посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, позивач вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів від 02.10.2016 в частині п. 3 рішення - надання згоди на переобладнання квартири.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказуючи на законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду щодо застосування наслідків пропуску строків позовної давності, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін. Крім того, відповідач просить покласти на позивача судові витрати з оплати послуг адвоката в суді касаційної інстанції, при цьому, відповідач зазначає, що докази на підтвердження понесених витрат буде подано додатково, в межах строків встановлених процесуальним кодексом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 55696355, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

11. Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державна реєстрація юридичної особи ОСББ «Галина» проведена 27.03.2008 року, запис №13931200000000535, ідентифікаційний код юридичної особи 35938055.

12. 02.10.2016 проведено загальні збори співвласників ОСББ «Галина», оформлені протоколом №2, на яких були присутні 62 співвласника, та визначено наступний порядок денний:

1. Розгляд поведінки ОСОБА_1 власника квартири АДРЕСА_1 ;

2. Аналіз проведення опитування та питання які вирішувались на загальних зборах 17.06.2016 року;

3. Підвищення і затвердження внесків на утримання будинків і прибудинкової території ОСББ «Галина»;

4. Підвищення і затвердження матеріального заохочення - зарплати працівникам ОСББ «Галина»;

5. Надання згоди на переобладнання квартири АДРЕСА_1 , на торговий заклад.

13. Загальними зборами було прийнято наступні рішення:

- щодо питання порядку денного №3 Підвищення і затвердження внесків на утримання будинків і прибудинкової території ОСББ «Галина» вирішили затвердити внески на утримання будинків і прибудинкової території в розмірі 2,00 грн. за 1 кв.м житлового і нежитлового приміщення ОСББ «Галина»; Голосували за « 62» чол.; проти « 0» чол.; утримались « 0» чол. По листам письмового опитування: за « 93» чол.; проти « 6» чол.; утримались « 1» чол.

- щодо питання порядку денного №4 Підвищити і затвердити матеріальне заохочення заробітної плати працівникам ОСББ «Галина» вирішили затвердити заробітну плату працівникам ОСББ «Галина»; Голосували за « 62» чол.; проти « 0» чол.; утримались « 0» чол. По листам письмового опитування: за « 96» чол.; проти « 2» чол.; утримались « 3» чол.

- щодо питання денного №5 Надання згоди на переобладнання квартири квартири АДРЕСА_1 на торговий заклад вирішили не надавати згоди на відкриття торгового закладу; Голосували за « 62» чол.; проти « 0» чол.; утримались « 0» чол. По листам письмового опитування: за « 84» чол.; проти « 9» чол.; утримались « 6» чол.

Протокол загальних зборів від 02.10.2016 підписано головою зборів ОСОБА_2 , секретарем зборів ОСОБА_3 .

14. Відповідачем долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, за поштовим ідентифікатором №8060002749027, яким ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 надсилалось запрошення на участь у загальних зборах.

15. Відповідно до довідки №12 від 12.03.2022, виданої ОСББ «Галина» вбачається, що станом на 12.03.2022 знаходиться на балансі 5 (п`ять) п`ятиповерхових будинків, які були передані 25.03.2009 і 30.12.2011 ЖЕК, згідно актів приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс: 1. АДРЕСА_1 - 65 квартир - акт передачі від 25.03.2009; 2. АДРЕСА_2 - 30 квартир - акт передачі від 30.12.2011; 3. АДРЕСА_3 - 40 квартир - акт передачі від 30.03.2009; 4. АДРЕСА_4 - 40 квартир - акт передачі від 25.03.2009; 5. АДРЕСА_5 - 44 квартири - акт передачі від 30.03.2009. Всього в будинках 219 житлових і нежитлових приміщень.

16. В матеріалах справи містяться листки опитування співвласників ОСББ «Галина» з кожного оскаржуваного питання з підписами співвласників ОСББ «Галина». Такі опитування проводились 06.10.2016, 07.10.2016, 09.10.2016, 12.10.2016.

17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у спірному рішенні загальних зборів ОСББ «Галина», оформленому протоколом № 2 від 02.10.2016 не зазначено кількості власників квартир, не зазначено площ приміщень, відтак є неможливим визначити результат голосування, тобто 75 % від якої кількості площ всіх квартир та нежитлових приміщень, чи власників, відбувалось голосування.

18. З огляду на встановлене апеляційний суд зазначив, що рішення загальних зборів ОСББ «Галина», оформлене протоколом № 2 від 02.10.2016 в частинах: №№ 3, 4 та 5 прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а саме порушено базовий принцип прийняття рішень передбачений Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Відтак, помилковим є висновок місцевого господарського суду про дотримання відповідачем порядку скликання та проведення загальних зборів ОСББ «Галина» на яких було прийнято рішення № 2, оформлене протоколом від 02.10.2016.

Позиція Верховного Суду

19. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, зважаючи на наступне.

20. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

22. Отже, Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

23. Як вбачається з постанови апеляційного суду, апеляційним судом встановлено порушення порядку скликання та проведення оскаржуваних загальних зборів. Разом з цим, апеляційний суд відмовив у позові у зв`язку із спливом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі.

24. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, стосуються тільки неправильного застосування апеляційним судом положень ст. 267 Цивільного кодексу України та неправомірного застосування апеляційним судом наслідків спливу строку позовної давності, а тому з урахуванням положень ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційний суд здійснює перегляд постанови апеляційного суду тільки в частині неправильного застосування положень, якими регламентовано питання позовної давності.

25. Як вказувалось звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на неправильне застосування апеляційним судом положень ст. 267 Цивільного кодексу України та не врахування правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 28.07.2021 у справі № 916/1542/20.

26. Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

27. Конституційний Суд України зазначив, що строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 22.02.2012 №4-рп/2012).

28. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

29. Касаційний суд зауважує, що будь-які обмеження цього права мусять бути виправданими, інакше вони є несумісними із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод і становлять порушення основоположних прав людини.

30. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

31. Водночас згідно із прецедентною практикою ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі обмеження цього права строками давності) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) таке обмеження має мати національне підґрунтя; 2) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду у такий спосіб чи такою мірою, що б зводили нанівець саму сутність цього права; 3) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 4) має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою.

32. Разом з цим, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

33. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність; захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів; запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Тобто застосування строку позовної давності має легітимну мету.

34. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Тобто обмеження закріплено в національному законодавстві. При цьому норми цивільного законодавства передбачають можливість визнання поважними причин пропуску такого строку, що свідчить про забезпечення особі права на доступ до суду.

35. Так, частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

36. При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц).

37. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі 904/3405/19.

38. Водночас, саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).

39. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

40. Частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Згідно із статтею 282 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині постанови зазначається, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

42. Як вбачається з постанови апеляційного суду, розглядаючи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, апеляційний суд зазначив, що позивач у позові посилається на те, що ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 08.10.2021 у справі № 439/1457/16, було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Галина» про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Галина» від 02.10.2016. У зв`язку з чим, апеляційний суд зазначив, що сам факт подання позову з недотриманням правил підвідомчості/підсудності, не являється доказом поважності причин пропущення строку позовної даності. В даному конкретному випадку юридична необізнаність позивача, не підтверджує поважність причин пропуску строку позовної давності, а тому у позові необхідно відмовити, зважаючи на сплив строку позовної давності на звернення з вимогами.

43. Касаційний суд вважає такі висновки апеляційного суду передчасними, оскільки апеляційним судом не досліджено всіх обставин справи та доводів позивача.

44. Так, апеляційний суд не врахував обставини, викладені в ухвалі Бродівського районного суду Львівської області від 08.10.2021 у справі № 439/1475/16-ц.

45. У справі № 439/1475/16-ц ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСББ «Галина» про визнання недійсним рішення загальних зборів від 02.10.2016, при цьому, з позовом до цивільного суду позивач звернулась у листопаді 2016 року. Вказана справа перебувала у провадженні Бродівського районного суду Львівської області з листопада 2016 року по жовтень 2021року, та 08.10.2021 суд виніс ухвалу про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСББ «Галина» про визнання недійним рішення загальних зборів ОСББ «Галина» від 02.10.2016, на підставі п. 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

46. У даній справі ОСОБА_1 звернулась з позовом у грудні 2021 року.

47. Вказаним обставинам апеляційним судом не було надано належної правової оцінки, більше того, апеляційний суд, посилаючись на ухвалу цивільного суду від 08.10.2021 вказав, неправильний номер справи, тоді як в матеріалах справи ухвала від 08.10.2021 у справі № 439/1475/16-ц відсутня, а до матеріалів справи, разом з клопотанням про застосування строку позовної давності було долучено ухвалу від 04.11.2020 у справі № 439/1211/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Галина» про встановлення нікчемності правочину з незаконної Державної реєстрації внесених змін ОСББ «Галина» від 29.10.2019 року; застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання реєстрації проведеної ОСОБА_2 ОСББ «Галина» від 29.10.2019 незаконною; зобов`язання державного реєстратора Бродівського РДА повернути дані керівного складу ОСББ «Галина» станом на день Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань за №13931070011000535 від 17.10.2019, тобто з позовними вимогами, які не мають відношення до позовних вимог у даній справі.

48. Отже, апеляційний суд застосовуючи в даному випадку наслідки спливу строку позовної давності не врахував всіх обставин, що стали причиною пропущення такого строку. Апеляційним судом в постанові взагалі на зазначено і не проаналізовано доводів та аргументів позивача щодо порушеного ним строку позовної давності, що призвело до передчасного висновку про відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем та позбавлення останнього права на захист.

49. Отже, касаційний суд зазначає, що при прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам статті 282 Господарського процесуального кодексу України, не надав оцінки всім обставинам щодо поважності\неповажності причин пропуску строку позовної давності позивачем на звернення з відповідними вимогами, що призвело до необгрунтованого висновку про відмову у позові, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

50. При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

51. Так, у пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

52. Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

53. Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 зазначив, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

54. Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 916/1542/20.

55. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник вказував на те, що апеляційний суд застосовуючи положення ст. 267 Цивільного кодексу України, не врахував вищезазначені правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 28.07.2021 у справі № 916/1542/20.

56. Отже, зважаючи на викладене, наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України знайшла підтвердження.

57. Таким чином. касаційний суд констатує, що апеляційним судом неповністю встановлено обставини щодо причин пропуску позивачем строку позовної давності на звернення з вимогами, що призвело до неправильного застосування положень ст. 267 Цивільного кодексу України та передчасного висновку про відмову у позові, у зв`язку із спливом строку позовної давності.

58. Крім того, скаржник посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів від 02.10.2016 в частині п. 3 рішення - надання згоди на переобладнання квартири.

59. Згідно з п. 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

60. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

61. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

62. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

63. Натомість у поданій касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не зазначив норми матеріального або процесуального права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що свідчить про не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 цієї статті та відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо застосування положень законодавства.

64. Зважаючи на викладене суд касаційної інстанції констатує, що апеляційним судом належним чином не досліджено всіх обставин у даній справі, що стосуються пропущення позивачем строків позовної давності, та не надано їм належної правової оцінки, з урахуванням вищезазначених положень матеріального та процесуального права, враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, визначені у ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

66. Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

67. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

68. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, обставинам та аргументам, на які посилаються сторони, та в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

Розподіл судових витрат

69. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 914/3657/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Г.О. Вронська