Рішення

від 08.06.2023 по справі 582/519/20

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/582/1/23

Справа № 582/519/20

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2023 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Яковенко Н.М.,

за участю секретаря Ярмоленко А.І.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Недригайлівської селищної ради Сумської області, про визнання заповіту нікчемним та про визнання недійсними і скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про збільшення позовних вимог, просить суд ухвалити рішення, яким визнати нікчемним заповіт від 14 червня 2016 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, від імені ОСОБА_4 , 1945 року народження, на користь ОСОБА_3 , 1981 року народження, а також визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.05.2020, які були видані на ім`я відповідача.

Вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , 1945 року народження, чоловік його матері ОСОБА_5 , 1956 року народження. Проживали вони разом з 2002 по 2019 роки на хуторі Біж Недригайлівського району Сумської області в будинку ОСОБА_4 , але шлюб вони зареєстрували лише 24.10.2016. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, ОСОБА_5 . Ще за життя, ОСОБА_5 встигла звернутися із заявою до приватного нотаріуса Недригайлівського районного нотаріального округу Юрченко А.М. про прийняття спадщини померлого чоловіка ОСОБА_4 , але не встигла переоформити її на своє ім`я. ОСОБА_4 за життя на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 4.36 га, яка зареєстрована в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю №637 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого 07.04.2000 на підставі рішення 10 сесії 23 скликання Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 04.04.2000.

Після смерті матері позивач звернувся до Сумської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки мати була зареєстрована за адресою його родини в селі Старе, Сумського району. Як виявилося, ще за життя, 14.06.2016, ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений секретарем Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, в якому спадкодавець все своє майно, яким буде володіти на день смерті заповів ОСОБА_3 , 1981 року народження, відповідачу по справі. Щодо вказаного заповіту у позивача виникли сумніви, а саме чи міг його вітчим, ОСОБА_4 , на той період часу розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки із самого дитинства страждав на психічний розлад та був алкозалежним, малограмотним, не вмів читати та писати, та неодноразово перебував на лікуванні в психіатричній лікарні м. Ромни Сумської області. Також хворів, та йому було важко пересуватися, по будинку та двору він ходив за допомогою палиці, при цьому загинув в іншому районі, а саме неподалік села Суховерхівка Буринського району Сумської області, за 50 км від свого постійного місця проживання, в полі, на скошеній кукурудзяній стерні, о 2-й годині ночі, коли жаткою комбайну йому відірвало ногу, при цьому палиця була поруч з ним, як і пляшка з горілкою. Згідно з висновком експерта на момент загибелі ОСОБА_4 перебував у стані легкого алкогольного сп`яніння. Хто, коли та за яких обставин для чого привіз його туди - правоохоронні органи поки повідомити не можуть. Дана подія була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. Слідство триває досі, сам позивач був визнаний представником потерпілого по даній справі.

Крім того, позивач зазначає, що Хоружівська сільська рада Недригайлівського району Сумської області, в якій посвідчувався заповіт, знаходиться на відстані 10 км від місця проживання ОСОБА_4 (хутір Біж). За життя у ОСОБА_4 , окрім земельного паю, ніяких цінностей не було, всі родичі його померли, друзів він не мав, і крім дружини, матері позивача, у ОСОБА_4 нікого з близьких не було.

Позивач зазначає, що останнім часом якісь невідомі особи із явно шахрайськими намірами, вчиняли буквально полювання на грошові кошти та зерно, які ОСОБА_4 отримував в якості плати за оренду його земельного паю. Невідомі шахраї, дізнавшись, коли ОСОБА_4 отримував кошти, забирали у нього гроші та зерно за пляшку горілки. З даного приводу влітку 2018 року позивач звертався до правоохоронних органів, коли в день отримання пенсії вітчим зник майже на цілу добу. У вересні 2019 року був випадок, коли у нетверезого вітчима ОСОБА_4 забрали гроші за земельний пай. Окрім того, що за життя ОСОБА_4 зловживав алкоголем, його дружина (мати позивача) ОСОБА_5 за своє життя також зловживала алкоголем та померла не своєю смертю, бо замерзла в посадці на вулиці хутора Біж, не дійшовши до дома кількасот метрів, через нетверезий стан.

Позивач наголошує, що відповідач ОСОБА_3 ніколи з ОСОБА_4 не підтримував тісних відносин, він є сином ОСОБА_6 , яка також проживає на хуторі ОСОБА_7 та яка виготовляла на продаж самогон, яким споювала ОСОБА_4 та його дружину (матір позивача) ОСОБА_5 .

Також позивач по справі вказував, що на початку 2016 року всі документи ОСОБА_4 та його дружини (паспорти вітчима та матері, документи на земельний пай) спочатку були передані на зберігання їх сусідці, а потім сусідка передала їх йому. На момент підписання заповіту, 14.06.2016, ОСОБА_4 не мав при собі паспорта.

Таким чином, на думку позивача, його вітчим ОСОБА_4 , 1945 р.н., через психічні порушення та фізичні вади, просто не міг елементарно прочитати заповіт та не мав на той момент при собі паспорта, так як впродовж багатьох років страждав на алкогольну залежність, тому цей заповіт є нікчемним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Валюх Ю.В., у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на практику Верховного суду зазначив, що наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним або обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, та зареєстрований у встановленому законом порядку, про що зазначив у відзиві на позов (т. 1, а.с. 133-136).

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що не вважає ОСОБА_4 настільки неграмотним, щоб він не міг висловити у сільській раді свою волю, як заповідача, та поставити свій власний підпис на заповіті. У зв`язку з наведеним у позові просив відмовити.

Також представник відповідача зазначив, що відповідач ОСОБА_3 не заперечує проти розподілу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 по ? частині між ним, як спадкоємцем за заповітом, та ОСОБА_1 , як спадкоємцем за законом після смерті матері. Крім того представник відповідача зазначив, що оскільки судово-психіатрична експертиза № 316 від 11.04.2023 проводилася не під час підготовчого судового провадження, а під час судового розгляду, то цей доказ є недопустимим.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується його поясненнями та копією спадкової справи після смерті ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 40-85).

ОСОБА_5 перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 . Шлюб між ними було зареєстровано 24 жовтня 2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 7).

На підставі рішення 10 сесії 23 скликання Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 04.04.2000 ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 4.36 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ № 025682, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 637 (т. 1, а.с. 10).

14 червня 2016 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Довбнею Тетяною Михайлівною (яку відповідно до розпорядження Хоружівського сільського голови від 12.11.2015 № 67 призначено відповідальною особою за вчинення нотаріальних дій на території Хоружівської сільської ради (т. 1, а.с. 19), та зареєстрований в реєстрі за № 48, за яким все своє майно, яким буде володіти на день смерті заповів ОСОБА_3 , 1981 року народження, відповідачу по справі (т. 1, а.с. 6). Крім іншого, в заповіті зазначено: Заповіт записаний мною зі слів ОСОБА_4 . Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_4 , власноручно підписаний ним в моїй присутності о 10 год. 50 хв. в приміщенні Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер в селі Суховерхівка Буринського району Сумської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 8).

Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, а саме 25.11.2019, ОСОБА_5 подала приватному нотаріусу Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , у зв`язку з чим відкрито спадкову справу № 307/2019 (т. 1, а.с. 94), але не встигла переоформити її на своє ім`я.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 9).

Після смерті матері, 05.05.2020 позивач звернувся до Сумської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки мати була зареєстрована за адресою його родини в селі Старе, Сумського району. Листом від 05.05.2020 останнього повідомили про відкриття спадкової справи № 50/2020 та надали витяг про відкриття спадкової справи (т. 1, а.с. 11).

26.05.2020 Сумською районною державною нотаріальною конторою у приватного нотаріуса Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. було витребувано спадкову справу, заведену після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .

Як виявилося, 14.06.2016 ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений секретарем Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, в якому спадкодавець все своє майно, яким буде володіти на день смерті заповів ОСОБА_3 , 1981 року народження, відповідачу по справі.

26 травня 2020 року ОСОБА_3 , відповідач по справі, отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 1420, видане приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. на ? (одну/другу) частку земельної ділянки площею 3,9339 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923586700:03:002:0053, розташованої на території Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, та Свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 1421, видане приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. на ? (одну/другу) частку земельної ділянки площею 0,4224 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923586700:03:002:0153, розташованої на території Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (т. 1, а.с. 82-83).

Щодо вказаного заповіту у позивача виникли сумніви, а саме чи міг його вітчим, ОСОБА_4 , на час складення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки із самого дитинства останній страждав на психічний розлад та був алкозалежним, малограмотним, не вмів читати та писати, та крім іншого, не маючи на руках паспорту, ОСОБА_4 не міг підписати заповіт.

Ухвалою суду від 29.03.2021 за клопотанням позивача ОСОБА_1 було призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої було доручено експертам Державної установи "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України" (м. Суми вул. Троїцька, буд. 48), на вирішення якої було поставлено питання: чи міг ОСОБА_4 , 1945 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час складання заповіту станом на 14 червня 2016 року за своїм психічним станом розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Для дослідження експертам було направлено: копію ухвали Недригайлівського районного суду Сумської області від 29.03.2021, матеріали цивільної справи № 582/519/20 (два томи) з аудіозаписами судових засідань, та медичну картку ОСОБА_4 , 1945 року народження.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 225 від 15.06.2021 "... ОСОБА_4 виявляв ознаки Легкої розумової відсталості (помірної дебільності) без порушень поведінки. Стан є вродженою вадою психічного недорозвитку. Під час складання заповіту, станом на 14 червня 2016 року, за своїм психічним станом ОСОБА_4 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними" (т. 2, а.с. 122-125).

Вже після отримання судом висновку судово-психіатричного експерта № 225 від 15.06.2021, в судовому засіданні 05.10.2021, під час розгляду справи по суті були допитані свідки: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які надали пояснення щодо психічного стану ОСОБА_4 , його поведінки, рівня знань та вмінь.

Зокрема, свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що він з самого свого дитинства знав ОСОБА_4 , їх родини проживали в одному селі, жили поруч, як сусіди. ОСОБА_4 із самого дитинства значно відставав у психічному розвитку, взагалі не міг ані читати, ані писати та рахувати, в школі взагалі не вчився, в поведінці був неадекватним. Свідок пам`ятає, що був період, коли ОСОБА_4 певний час числився та працював у місцевому колгоспі, але працював на низько кваліфікованих роботах: возив кіньми воду, міг розгрузити зерно. Після смерті батьків, останній в побуті себе не міг обслуговувати, був випадок, коли він підпалив свою хату, після чого за рішенням місцевої сільради його було було відправлено до психоневрологічного будинку-інтернату, звідки він неодноразово втікав, потім його розшукували та знову повертали до інтернату. Також був період, коли ОСОБА_4 перебував в Сумській обласній психіатричній лікарні в м. Ромни.

Свідок вказував також, що ОСОБА_4 часто зловживав алкоголем, говорив вкрай нерозбірливо, при розмові з ним його було дуже важко зрозуміти, часто у поведінці був неадекватним, бешкетував у селі, вив, кричав, міг підпалити все підряд. На думку свідка, через психічні порушення ОСОБА_4 самостійно просто не міг би скласти та підписати заповіт, бо він фактично не жив, а просто існував.

На уточнюючі питання суду, свідок ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_4 був неадекватним, він не міг нормально розмовляти, повністю слів він не вимовляв, звернену мову він розумів, в колгоспі працював на малокваліфікованих роботах. Після того, яка ОСОБА_4 на початку 1980-х років було відправлено до будинку-інтернату, вони більше не спілкувалися.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що вона проживає на хуторі ОСОБА_7 , приблизно з 1980-х років знала ОСОБА_4 . В цьому селі він проживав із матір`ю позивача, а до того був період, коли ОСОБА_4 проживав у селі із жінкою, з якою познайомився в психіатричній лікарні. ОСОБА_4 не міг нормально розмовляти, він просто викрикував окремі звуки, звернену до нього мову розумів, люди боялись його, бо він часто щось підпалював. Коли він говорив, то його було вкрай важко зрозуміти, він ніде не навчався, читати він не вмів, робив саму просту фізичну роботу.

На думку свідка, через наведені вище обставини, ОСОБА_4 просто не міг самостійно скласти та тим паче прочитати заповіт.

Також свідок повідомляла, що в останні роки свого життя ОСОБА_4 ходив за допомогою палиць; разом із матір`ю позивача по справі часто зловживали алкоголем.

Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що вона є дружиною ОСОБА_1 , позивача по справі. Зазначала, що ОСОБА_4 вона особисто знала з 2012 року. До цього тривалий період часу ОСОБА_4 проживав разом із матір`ю її чоловіка, тобто її свекрухою, ОСОБА_5 . Обоє вони були алкозалежними. Коли ОСОБА_4 щось говорив, то вона його майже не розуміла через погане вимовляння ним слів, також він мав проблеми з ногами, ходив за допомогою палиць. Зважаючи на спосіб життя ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_5 , вони разом з чоловіком вирішили забрати у них всі документи, возили їм продукти харчування, бо були випадки, коли вже на другий день після отримання ОСОБА_4 пенсії, її вже не було, в нього просто могли забрати гроші сторонні люди. Коли ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння, то він бив вікна у хаті, після чого позивач неодноразово вставляв вікна. ОСОБА_4 не вмів читати, міг просто поставити якусь закарлючку на місці підпису.

На думку свідка, через те, що ОСОБА_4 не вмів читати, він просто не міг розуміти, що він підписує, в тому числі заповіт, він просто пасивно виконував те, що йому говорили.

Також свідок зазначала, що на дату складання та підписання заповіту від 14.06.2016, паспорт ОСОБА_4 знаходився в її родині, а не у нього. В останні роки ОСОБА_4 пенсію сам особисто не отримував, пенсія надходила на банківську картку, яку у нього забрали, щоб він її не пропивав, всі необхідні продукти йому та свекрусі привозили вони з чоловіком.

Оскільки пояснення свідків не були предметом дослідження посмертної судово- психіатричної експертизи, а на думку позивача, вони мають суттєве значення для встановлення обставин даної справи, позивачем було подано клопотання про призначення в справі додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проведення якої він просив доручити саме експертам КНП СОР "Обласна клінічна спеціалізована лікарня" (т. 2, а.с. 190-194).

Ухвалою суду від 07.12.2021 вказане клопотання позивача було задоволено та призначено в справі додаткову посмертну судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проведення якої було доручено експертам КНП СОР "Обласна клінічна спеціалізована лікарня". На вирішення експерта було поставлено питання: чи міг ОСОБА_4 , 1945 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час складання заповіту станом на 14 червня 2016 року, маючи довічний діагноз F 71, за своїм психічним станом розуміти значення своїх дій та керувати ними?

26.08.2022 матеріали цивільної справи були повернуті до суду без виконання проведення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи. В листі від 22.08.2022 року з КНП СОР "Обласна клінічна спеціалізована лікарня" (т. 2, а.с. 209) зазначено, що експертами ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вже надавався в цій справі експертний висновок, в якому встановлений діагноз ОСОБА_4 , а інші атестовані експерти в установі відсутні, та рекомендовано залучити експертів іншої експертної установи.

21.09.2022 позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про проведення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проведення якої просив доручити експертам Державної установи "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103), оскільки, на його думку, свідки у судовому засіданні підтвердили ті обставини, на які він посилається в позові (т. 2, а.с. 219).

У судовому засіданні 21.09.2022 представник відповідача ОСОБА_2 проти призначення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_4 заперечував, вважаючи подане клопотання необгрунтованим.

Ухвалою суду від 22.09.2022, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 12.01.2023, було частково задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та призначено у справі додаткову посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої було доручено експертам ДУ "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України" (04080 м. Київ вул. Кирилівська, 103, корп. 12), на вирішення експерта було поставлено питання: чи міг ОСОБА_4 , 1945 року народження читати і говорити? чи міг ОСОБА_4 , 1945 року народження під час складання заповіту станом на 14 червня 2016 року, за своїм психічним станом розуміти значення своїх дій та керувати ними?

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 316 від 11.04.2023 (т. 3, а.с. 37-46): "…під час складання та підписання заповіту від 14 червня 2016 року ОСОБА_4 , 1945 року народження, виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді: "Помірної розумової відсталості на тлі зловживання алкоголем" (згідно з МКХ-10: F71, F10.1) і за своїм психічним станом в той період часу не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Відповідь на питання: "Чи міг ОСОБА_4 , 1945 року народження, читати і говорити ?" - виходить за межі судово-психіатричного експерта.

Оскільки зазначена експертиза опирається на докази, які було судом здобуто протягом судового розгляду, та яких не мав експерт під час попереднього експертного дослідження № 225 від 15.06.2021, то вона відносно експертизи № 225 від 15.06.2021 є більш повною та ґрунтовною, тому суд покладає її в основу рішення.

Також суд зазначає, що стороною відповідача не заявлялися клопотання проведення повторної експертизи з мотивів існування розбіжностей між висновком № 225 від 15.06.2021 та висновком № 316 від 11.04.2023.

Відповідно до статті 203 ЦК України (у редакції

на час виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з частини першої статті 209 ЦК України правочин, який вчинений

у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Відповідно до частини першої та другої 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частиною першою, другою та третьою статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1251 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України

«Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про нотаріат» (у редакції на час виникнення спірних відносин) у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти (крім секретних).

Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5 (зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року за №256/466), яка була чинною на час посвідчення заповіту, визначено, що нотаріальні дії

у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Частиною першою статті 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Оскільки, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 316 від 11.04.2023 під час складання та підписання заповіту від 14 червня 2016 року ОСОБА_4 , за своїм психічним станом в той період часу не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, слід прийти до висновку про те, що на час складання та підписання заповіту заповідач ОСОБА_4 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 203, ст. 215, ст. 1257 ЦПК України, цей заповіт є нікчемним в силу закону.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Зазначене узгоджується також із правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах: від 16 червня 2021 року у справі № 620/564/19, провадження № 61-6254св21; від 13 вересня 2021 року у справі № 146/898/20, провадження № 61-10983св21; від 28 жовтня 2021 року у справі № 498/606/17, провадження № 61-545св20, а також Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14, провадження № 14-90цс19; від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18.

З огляду на наведені норми закону та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду та інші правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Також судом встановлено, що 26.05.2020 приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 . Видача свідоцтв відбулася на підставі заповіту ОСОБА_4 від 14.06.2016.

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Статтею 1301 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі

№ 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України підставою визнання свідоцтва недійсним передбачено відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 отримав свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 26.05.2020 на підставі заповіту від 14.06.2016.

Оскільки судом визнано, що заповіт ОСОБА_4 є недійсним у силу закону - тобто нікчемним, то відповідно до ст. 1301 ЦК України підлягають визнанню недійсними та скасуванню видані на його підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 має право на спадкування після смерті ОСОБА_4 на іншій, ніж нікчемний заповіт , підставі.

Отже вимога позивача про визнання недійсними та скасування Свідоцтв про право на спадщину за заповітом за реєстровими № 1420 та № 1421, які були видані 26.05.2020 приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. на ім`я ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, вимога про стягнення судових витрат буде розглянута судом на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України після надання відповідних доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Недригайлівської селищної ради Сумської області, про визнання заповіту нікчемним та про визнання недійсними і скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом, задовольнити частково.

Визнати недійсними та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 1420, видане 26.05.2020 приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. на ім`я ОСОБА_3 стосовно земельної ділянки площею 3,9339 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923586700:03:002:0053, розташованої на території Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, та Свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 1421, видане 26.05.2020 приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. на ім`я ОСОБА_3 стосовно земельної ділянки площею 0,4224 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923586700:03:002:0153, розташованої на території Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19 червня 2023 року (18.06.2023 вихідний).

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Н. М. Яковенко