Постанова

від 24.10.2023 по справі 582/519/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м.Суми

Справа №582/519/20

Номер провадження 22-ц/816/1389/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

у присутності :

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Валюха Юрія Васильовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

нарішення Недригайлівського районногосудуСумської областівід08червня2023року у складі судді Яковенко Н.М., ухваленого в смт Недригайлів Сумської області, повний текст якого виготовлено 19 червня 2023 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Недригайлівської селищної ради Сумської області, про визнання заповіту нікчемним та про визнання недійсними і скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом,

в с т а н о в и в :

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, уточнивши який (т. 1, а.с. 190-197), просив визнати нікчемним заповіт, посвідчений 14 червня 2016 року секретарем виконавчого комітету Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ; визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 травня 2020 року, видані на ім`я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального Юрченко А.М.

Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік його матері ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , 1945 року народження. Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складалося із земельної ділянки, площею 4,36 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Хоружівської сільської ради. ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановленому законом порядку прийняла спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , проте оформити свої права на спадкове майно вона не встигла. Спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_4 є він. У встановлений законом строк ним було подано заяву про прийняття спадщини. Йому стало відомо, що ще за життя, 14 червня 2016 року, ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений секретарем Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, в якому той все своє майно заповів ОСОБА_2 .

Вважає, що є підстави для визнання цього заповіту нікчемним, адже існують сумніви з приводу того, чи міг ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки він із дитинства мав психіатричний розлад та зловживав спиртними напоями, він не вмів ні читати, ні писати. Звертає увагу і на обставини смерті ОСОБА_3 , який пересуваючись лише з палкою по подвір`ю та будинку, опинився за 50 кілометрів від свого дому в іншому району, його виявили на полі на скошеній кукурудзі з пляшкою горілки.

Наголошує на тому, що відповідач ОСОБА_2 ніколи з ОСОБА_3 не підтримував тісних відносин, він є сином ОСОБА_5 , мешканки хутора Біж, яка здійснювала продаж його матері та вітчиму спиртних напоїв.

Звертає увагу і на те, що на час складання заповіту ОСОБА_3 не мав при собі ні паспорт, ні правовстановлюючих документів на земельні ділянки, так які вони знаходилися у нього на зберіганні протягом тривалого періоду.

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 08 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсними та скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 1420, видане 26 травня 2020 року приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. на ім`я ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки площею 3,9339 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923586700:03:002:0053, розташованої на території Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, та свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 1421, видане 26 травня 2020 року приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. на ім`я ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки площею 0,4224 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923586700:03:002:0153, розташованої на території Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Додатковим рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 19 липня 2023 року клопотання позивача ОСОБА_1 про постановлення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 18888 грн 13 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оспорюваний заповіт, до його підписання заповідачем ОСОБА_3 , був йому зачитаний в голос, власноручно підписаний в присутності секретаря сільської ради, яким перевірено особу заповідача та перевірено його дієздатність. Зазначає, що висновком судово-психіатричної експертизи №225 від 15 червня 2021 року вставлено, що під час складання заповіту, станом на 14 червня 2016 року ОСОБА_3 за своїм психіатричним станом, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Натомість, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги висновок додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи №316 від 11 квітня 2023 року. Додаткова експертиза була призначена судом після початку слухання справи по суті, що є порушенням норм процесуального права, та свідчить про недопустимість цього висновку, як доказу.

Вважає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги те, що ОСОБА_3 вів нормальне життя, працював, 24 жовтня 2016 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , доказів на підтвердження зловживання ОСОБА_3 спритними напоями матеріали справи не містять.

Позивачем в установлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта,який підтримавдоводи апеляційноїскарги,заперечення протиапеляційної скаргипозивача ,перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає, з огляду на таке.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік матері позивача ОСОБА_4 ОСОБА_3 (т.1, а.с. 7, 8).

На час відкриття спадщини, ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 4.36 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1, а.с. 10).

За життя ОСОБА_3 був складений заповіт, посвідчений 14 червня 2016 року секретарем виконкому Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Довбнею Т.М. (яку відповідно до розпорядження Хоружівського сільського голови від 12 листопада 2015 року № 67 призначено відповідальною особою за вчинення нотаріальних дій на території Хоружівської сільської ради), та зареєстрований в реєстрі за № 48, за яким все своє майно, яким буде володіти на день смерті він заповів ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 6, 19). У змісті заповіту зазначено, що заповіт записаний зі слів ОСОБА_3 , до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_3 , власноручно підписаний ним в присутності секретаря селищної ради в приміщенні Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірена.

З матеріалів спадкової справи №307/201 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 звернулися ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом першої черги, та ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом (т.1, а.с. 48, 53).

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла (т. 1, а.с. 9), заповіту за життя нею складено не було.

ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, у визначений законом шестимісячний строк 05 травня 200 року звернувся до Сумської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої 26 травня 2020 року Сумською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №50/2020 (т. 1, а.с. 40-46).

26 травня 2020 року приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А.М. на ім`я ОСОБА_2 видані два свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки площею 3,9339 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923586700:03:002:0053, розташованої на території Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, та на частку земельної ділянки площею 0,4224 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923586700:03:002:0153, розташованої на території Хоружівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, що належали на праві власності ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 82-83).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 225 від 15 червня 2021 року, за результатами проведеної судово-психіатричної експертизи було встановлено, що ОСОБА_3 виявляв ознаки легкої розумової відсталості (помірної дебільності) без порушень поведінки. Стан є вродженою вадою психічного недорозвитку. Під час складання заповіту, станом на 14 червня 2016 року, за своїм психічним станом ОСОБА_3 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 2, а.с. 122-125).

За результатами проведеної додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи було складено висновок №316, відповідно до якого під час складання та підписання заповіту від 14 червня 2016 року ОСОБА_3 , 1945 року народження, виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді: "Помірної розумової відсталості на тлі зловживання алкоголем" (згідно з МКХ-10: F71, F10.1) і за своїм психічним станом в той період часу не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними (т.3, а.с. 37-46).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час складання та підписання заповіту заповідач ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст.ст. 215, 1257 ЦК України, цей заповіт є нікчемним в силу закону. В той же час, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, дійшов до висновку, що звертаючись до суду з вимогами про визнання заповіту нікчемним, позивачем обраноненалежний спосібзахисту,що єпідставою длявідмови узадоволенні позовув ційчастині.

Встановивши, що ОСОБА_2 отримав свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 26 травня 2020 року на підставі заповіту від 14 червня 2016 року, що є недійсним у силу закону - тобто нікчемним, суд дійшов до висновку, що відповідно до ст. 1301 ЦК України підлягають визнанню недійсними та скасуванню видані на його підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права.

Устатті 1233 ЦК Українивизначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина 1 статті12та стаття1234 ЦК України).

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзішостій ЦК Українинемає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.

Аналіз норм Книгишостої ЦК Українисвідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті1236-1240,1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті1248,1249,1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

У частині 1статті 1257 ЦК Українивстановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимогЦК Українищодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України,повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

За змістом ст.ст. 36, 39, 40 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Тобто, цивільна правоздатність повнолітньої особи може бути обмежена виключно на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Проте, в судовому порядку ОСОБА_3 недієздатним не визнавався, його цивільна дієздатність також не була обмежена, на що не звернув уваги суд першої інстанції та дійшов до безпідставного висновку про нікчемність складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заповіту від 14 червня 2016 року, у зв`язку з відсутністю в заповідача відповідного обсягу цивільної дієздатності.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підстави визнання нікчемного заповіту, складеного ОСОБА_3 14 червня 2016 року, вказував на те, що заповідач на час його посвідчення не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, визначенні устатті 225 ЦК України. Частинами першою, другою цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правиластатті 225 ЦК Українипоширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16- ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15.

Висновком додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи №316, проведеної в рамках даної судової справи встановлено, що під час складання та підписання заповіту від 14 червня 2016 року ОСОБА_3 , 1945 року народження, виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді: "Помірної розумової відсталості на тлі зловживання алкоголем" (згідно з МКХ-10: F71, F10.1) і за своїм психічним станом в той період часу не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Враховуючи положення ст. 13 ЦПК України, питання наявності підстав, визначених ст. 225 ЦК України для визнання в судовому порядку заповіту, складеного ОСОБА_3 14 червня 2016 року недійсним, в межах даного судового провадження не підлягає вирішенню, адже такі вимоги ОСОБА_1 не заявлялися.

Статтею 1301 ЦК України визначено, що свідоцтво проправо наспадщину визнаєтьсянедійсним зарішенням суду,якщо будевстановлено,що особа,якій воновидане,не малаправа наспадкування,а такожв іншихвипадках,встановлених законом.

Враховуючи те, що оспорюванні ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом за реєстровим №№ 1420, 1421 від 26 травня 2020 року, видані приватним нотаріусом Багаченку О.І. на підставі заповіту ОСОБА_3 від 14 червня 2016 року, складеного з дотриманням вимогЦК Українищодо особизаповідача,його формита посвідчення,який недійснимв судовомупорядку невизнавався,а томувідсутні підставидля визнанняцих свідоцтвнезаконним таїх скасування.

З огляду на викладене, у в`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволення позовних вимог про визнання заповіту нікчемним, а в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Крім того, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду, колегією суддів не встановлено підстав для задоволення позовних вимог, додаткове рішення суду від 19 липня 2023 року, яким вирішено питання розподілу між сторонами судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, підлягає скасуванню.

При вирішенні питання розподілу між сторонами судового збору, сплаченого відповідачем за апеляційне оскарження рішення суду, колегія суддів бере до уваги те, що рішення суду в оскарженій частині апеляційним судом скасовано з інших підстав, ніж зазначені відповідачем в поданій апеляційній скарзі, колегія судді вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача 50% сплаченого ним судового збору, що становить 1261 грн 21 коп.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Недригайлівського районногосудуСумської областівід08червня2023року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Додаткове рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 19 липня 2023 року скасувати.

Рішення Недригайлівського районногосудуСумської областівід08червня2023року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним, з урахуванням мотивів викладених в цій постанові.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1261 гривню 21 копійку судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 25 жовтня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов