Постанова

від 15.06.2023 по справі 950/788/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року м.Суми

Справа №950/788/22

Номер провадження 22-ц/816/817/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Племзавод «Михайлівка»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попова Віталія Олексійовича на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 21 березня 2023 року в складі судді Косолапа В.М., ухваленого у м. Лебедині, повний текст якого складено 24 березня 2023 року, -

в с т а н о в и в :

11 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Племзавод «Михайлівка» (далі - ТДВ «Племзавод «Михайлівка») про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області Перекрестової О.В. індексний номер: 56022187 від 30 грудня 2020 року про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди ТДВ «Племзавод «Михайлівка» земельної ділянки з кадастровим номером 5922986500:10:002:0521 площею 1,1854 га строком на 15 років (номер запису про інше речове право: 40001454); скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області Перекрестової О.В. індексний номер: 56018262 від 30 грудня 2020 року про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди ТДВ «Племзавод «Михайлівка» земельної ділянки з кадастровим номером 5922986500:10:001:0309 площею 0,6542 га строком на 15 років (номер запису про інше речове право: 39997624); скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди зареєстрованого за ТДВ «Племзавод «Михайлівка» на підставі договору оренди від 13 вересня 2007 року на земельні ділянки 5922986500:10:002:0521 площею 1,1854 га строком на 15 років (номер запису про інше речове право: 40001454) та 5922986500:10:001:0309 площею 0,6542 га строком на 15 років (номер запису про інше речове право: 39997624); витребування у ТДВ «Племзавод «Михайлівка» на користь ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 5922986500:08:002:0292, 5922986500:10:001:0309, 5922986500:10:002:0521.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заявник є власником спірної земельної ділянки площею 4,04 га, яка складається з трьох земельних ділянок площею 3,2045 га, 0,6546 га та 0,1854 га. 13 вересня 2007 року між сторонами укладено договір оренди спірних земельних ділянок строком 5 років, однак відповідач в односторонньому порядку без відома та згоди позивача змінив строк оренди на 15 років шляхом дописування та завірив зміну строку печаткою підприємства. Такі зміни містить і примірник договору позивача, оскільки всі примірники договору не підписувались сторонами одночасно. Вважає, що договір припинив дію 29 грудня 2015 року зі спливом п`ятирічного строку, а тому державна реєстрація права оренди відповідача на земельні ділянки, яка була проведена 30 грудня 2015 року є незаконною. Наказом Міністерства юстиції України від 13 липня 2021 року № 2484/5 було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 30 грудня 2020 року № 56017298, а також встановлено, що державним реєстратором не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, оскільки в інформації з Державного земельного кадастру містились відомості про строк дії договору оренди землі строком 5 років, натомість у поданому для державної реєстрації витягу такий строк становить 15 років. З посиланням на ст. 391 ЦК України позивач просить скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем права оренди земельних ділянок та витребувати їх у відповідача.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 21 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем був підписаний пустий бланк договору оренди з надрукованим текстом його умов зі строком дії договору 5 років. Орендну плату позивач дійсно отримував у 2022 році і не повертав її відповідачу, оскільки земля використовувалась товариством. Наполягає на тому, що збільшення строку дії договору з 5 на 15 років шляхом дописування та засвідчення печаткою товариства є односторонніми діями відповідача без згоди позивача. Висновку суду про те, що позивач з 2010 року знав про зміну строку дії договору та отримував орендну плату є припущеннями. Вважає, що обраний спосіб захисту прав є належним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТДВ «Племзавод «Михайлівка» - адвокат Василець С.О. просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. При цьому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, суд першої інстанції належним чином з`ясував обставини у справі та дав належну оцінку зібраним у справі доказам. Також вказує, що право оренди земельної ділянки зареєстроване саме на 15 років, а не на 5, про що також свідчить державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 13 вересня 2007 року органами Держкомзему, яка є чинною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Попова В.О., представника ТДВ «Племзавод «Михайлівка» - адвоката Василець С.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,04 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради, Лебединського району, Сумської області. За цільовим призначенням земельна ділянка складається із земельних ділянок площею 3,20 га ріллі та 0,84 га кормових угідь (т. 1 а.с. 23-24, 141).

За кадастровими номерами земельна ділянка позивача складається з наступних ділянок: 5922986500:08:002:0292 площею 3,2045 га, 5922986500:10:001:0309 площею 0,6542 га та 5922986500:10:002:0521 площею 0,1854 га (т. 1 а.с. 183-184).

13 вересня 2007 між ОСОБА_1 та ТДВ «Племзавод «Михайлівка» укладено договір оренди землі, за умовами якого товариству передано в оренду земельну ділянку площею 4,04 га, у тому числі ріллі - 3,20 га, сіножатей - 0,65 га, пасовищ - 0,19 га (т. 1 а.с. 25-28, 142-143).

Згідно з п. 8 Договір укладено на 5 (п`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

Вказаний пункт договору доповнено рукописним текстом, а саме: перед друкованою літерою 5 міститься допис від руки «1», а після слово «п`ятнадцять» (рукописний текст). Також міститься відбиток печатки відповідача та підпис (без зазначення ПІБ особи, яка підписалася).

Договір оренди землі було зареєстровано у Лебединському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного кадастру при Держкомземі України» 29 грудня 2010 року за № 041062104148. Зазначені відомості містяться у примірнику договору, наданих сторонами.

У Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі міститься запис № 041062104148, а в графі термін дії договору оренди зазначено «15» (т. 1 а.с. 25-28, 96).

Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області Перекрестової О.В. № 56022187 від 30 грудня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано речове право ТДВ «Племзавод «Михайлівка» - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5922986500:10:002:0521, площею 1,1854 га строком на 15 років (т. 1 а.с. 224, 237).

Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області Перекрестової О.В. № 56018262 від 30 грудня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано речове право ТДВ «Племзавод «Михайлівка» - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5922986500:10:001:0309, площею 0,6542 га строком на 15 років (т. 1 а.с. 238, 249).

Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області Перекрестової О.В. № 56017298 від 30 грудня 2020 року у державному реєстрі речових прав було зареєстровано речове право ТДВ «Племзавод «Михайлівка» - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5922986500:08:002:0292, площею 3,2045 га строком на 15 років (т. 1 а.с. 250, 260).

27 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора Перекрестової О.В. від 30 грудня 2020 року № 56017298 про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки (т. 1 а.с. 136-138).

Стосовно двох інших належних позивачу земельних ділянок скарга не подавалась.

Висновком від 26 квітня 2021 року колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції рекомендувала скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, скасувати рішення від 30 грудня 2020 року № 56017298 та тимчасово блокувати доступ ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На підставі вказаного висновку Міністерством юстиції України видано наказ від 13 липня 2021 року № 2484/5 (т. 1 а.с. 171-173).

Зокрема, у висновку зазначено, що державним реєстратором Перекрестовою О.В. під час прийняття оскаржуваного рішення не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, оскільки подані документи не давали змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно, а саме: в інформації з Державного земельного кадастру містились відомості, що строк дії договору оренди землі 5 років, а у поданому для державної реєстрації витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містяться відомості, що договір укладено строком на 15 років (п. 9).

У відповіді Міністерства юстиції України від 17 листопада 2022 року № 109005/131646-33-22/33.3 на адвокатський запит зазначається, що під час розгляду скарги державним реєстратором в режимі реального часу отримано відомості з Державного земельного кадастру про права на земельну ділянку, зареєстровані до 2013 року, у яких орендарем земельної ділянки зазначено ТДВ «Племзавод «Михайлівка», датою реєстрації речового права - 29 грудня 2010 року, строк дії речового права - 22 січня 2016 року (т. 2 а.с. 79-80).

Також матеріали справи містять інформацію з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами 5922986500:10:002:0521, 5922986500:10:001:0309 та 5922986500:08:002:0292, в тому числі поземельні книги (лист від 28 жовтня 2022 року № 9-28-0.213-7129/2-22, т. 2 а.с. 5).

Згідно з витягом із Державного земельного кадастру від 18 вересня 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 5922986500:10:002:0521, площею 0,1854 га належить на праві власності ОСОБА_1 . На вказану земельну ділянку зареєстровано право оренди за ТДВ «Племзавод «Михайлівка», номер реєстрації речового права - 041062104148, дата державної реєстрації речового права - 29 грудня 2010 року, строк дії - 15 (т. 1 а.с. 214, т. 2 а.с. 24-29).

Розділ 4 поземельної книги «Земельна ділянка. Оренда, Суборенда» містить запис від 22 січня 2016 року № 004 із відомостями про державну реєстрацію речового права 29 грудня 2010 року, строк дії речового права - 15. Орендар - ТДВ «Племзавод «Михайлівка». Також вказаний розділ містить запис від 31 грудня 2020 року № 008 про реєстрацію за ТДВ «Племзавод «Михайлівка» права оренди земельної ділянки, дата державної реєстрації речового права - 23 грудня 2020 року (т. 2 а.с. 30-41).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 18 вересня 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 5922986500:10:001:0309, площею 0,6542 га належить на праві власності ОСОБА_1 . На вказану земельну ділянку зареєстровано право оренди за ТДВ «Племзавод «Михайлівка», дата державної реєстрації речового права - 29 грудня 2010 року, строк дії - 15 (т. 1 а.с. 217, т. 2 а.с. 18-23).

У поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 5922986500:10:001:0309, яку відкрито 08 грудня 2003 року, у Розділі 4 «Земельна ділянка. Оренда, Суборенда» міститься запис від 18 вересня 2019 року № 007 із відомостями про державну реєстрацію речового права від 29 грудня 2010 року, строк дії речового права - 15. Орендар - ТДВ «Племзавод «Михайлівка». Також вказаний розділ містить запис від 31 грудня 2020 року № 012 про реєстрацію за ТДВ «Племзавод «Михайлівка» права оренди вищевказаної земельної ділянки, дата державної реєстрації речового права - 23 грудня 2020 року (т. 2 а.с. 6-15).

Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 5922986500:08:002:0292, яка відкрита 27 березня 2002 року, у Розділі 4 «Земельна ділянка. Оренда, Суборенда» містить запис від 22 січня 2016 року № 004 з відомостями про державну реєстрацію речового права 29 грудня 2010 року за орендарем ТДВ «Племзавод «Михайлівка», строк дії речового права - 15. Також вказаний розділ містить запис від 31 грудня 2020 року № 008 про реєстрацію за ТДВ «Племзавод «Михайлівка» права оренди вищевказаної земельної ділянки, дата державної реєстрації речового права 23 грудня 2020 року. У подальшому до поземельної книги (розділу 4) внесено запис від 14 липня 2021 року № 010, у якому відсутні відомості про речові права, зокрема оренди, на вказану земельну ділянку (т. 2 а.с. 43-52).

Згідно з інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 5922986500:08:002:0292 була відкрита 22 січня 2016 року; на земельну ділянку з кадастровим номером 5922986500:10:001:0309 - 06 лютого 2016 року, а на земельну ділянку з кадастровим номером 5922986500:10:002:0521 - 22 січня 2016 року (т. 2 зворот а.с. 57).

Місцевим судом допитані в якості свідків члени Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що державний реєстратор при реєстрації речового права стосовно земельної ділянки зобов`язаний провести взаємодію з Державним земельним кадастром та отримати відповідні відомості щодо земельної ділянки. Така інформація у формі витягу завантажується у відповідний розділ реєстру речових прав. Якщо відомості з кадастру вказували на строк дії договору 5 років, а надані документи - на 15 років, державний реєстратор мав відмовити у державній реєстрації прав. Також вказав на те, що суперечності у відомостях в автоматично сформованому витягу з кадастру мають усувати представники кадастру, при державній реєстрації речових прав використовуються лише відомості з кадастру. Під час розгляду скарги колегія оцінює рішення державного реєстратора на відповідність вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Усі члени колегії бачили матеріали скарги.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що під час державної реєстрації реєстратор отримує інформацію з кадастру, це обов`язок реєстратора перевірити відповідні відомості щодо земельної ділянки. Колегія в режимі реального часу здійснює дослідження даних, наявних у Державному реєстрі речових прав, такі відомості є предметом дослідження колегії. Якщо відповідне право зареєстроване до 2013 року, таке право існує після цієї дати.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що члени колегії мають доступ до Державного реєстру речових прав. Усе, що зазначено у висновку колегії відповідає дійсності. Якщо рішення підписано, це означає, що вона як член колегії ознайомилась з відомостями із Державного реєстру речових прав та матеріалами скарги.

Допитаний у якості свідка позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що у вересні 2007 року він передав в оренду відповідачу належні йому земельні ділянки. Коли підписували договір, йому дали чистий бланк, у якому строк оренди складав 5 років. При цьому свідок вказав, що договір був пустий, натомість строк точно був 5 років, іншого у договорі він не пам`ятає. Стверджує, що договір йому повернули після 2010 року, коли була проведена його державна реєстрація. При цьому в договорі уже був виправлений строк оренди на 15 років. У подальшому він мав намір самостійно обробляти землю, однак у 2021 році дізнався про те, що право оренди відповідача зареєстровано до 2025 року. Через це звертався у Міністерство юстиції зі скаргою. Орендну плату він дійсно отримував за цей час в тому числі за 2022 рік. Орендну плату товариству не повертав, оскільки останнє використовує його землю.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що з отриманих відомостей з Державного земельного кадастру вбачається, що фактично державна реєстрація спірних земельних ділянок здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена 23 грудня 2015 року, а відомості про оренду спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, зокрема щодо строку дії такого речового права, були зареєстровані на строк 15 років. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили що строку дії речового права оренди на спірні земельні ділянки сплив 22 січня 2016 року. Таким чином суд вважав, що оскільки договір оренди землі від 13 вересня 2007 року було зареєстровано 29 грудня 2010 року, тому, за умови строку його дії у 5 років, договір мав діяти до 29 грудня 2015 року, однак у такому випадку згідно з п. 8 договору він мав бути пролонгований, чого сторони також не довели. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність обставин укладення договору оренди земельної ділянки строком на 5 років, а також що строк оренди землі терміном 15 років не погоджувався з позивачем, який отримував та отримує орендну плату за земельні ділянки. За вказаних висновків та обставин суд вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з вказаними висновками місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закон України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону визначено умови договору оренди. Зокрема, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (стаття 20).

Отже, строк дії договору оренди є істотною умовою, а права і обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Оскільки договір оренди землі від 13 вересня 2007 року було зареєстровано у Лебединському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного кадастру при Держкомземі України» 29 грудня 2010 року за № 041062104148, тому, з урахуванням положень Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору), договір вважається чинним з 29 грудня 2010 року, тобто з моменту його державної реєстрації.

Як встановив місцевий суд та визнав позивач, після отримання у 2010 році примірника договору після його державної реєстрації, у правочині був зазначений строк оренди 15 років, тобто у 2010 році ОСОБА_1 був обізнаний про строк дії договору, погодився на таку умову і впродовж 14 років не звертався ані до суду, ані до інших державних органів з наміром оскаржити такі умови договору.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено, що строк оренди землі терміном на 15 років не погоджувався з ним. Крім того, ОСОБА_1 у повній мірі отримував та отримує орендну плату за земельні ділянки.

Погоджується колегія суддів апеляційного суду також і з оцінкою місцевим судом висновку Колегії Міністерства юстиції України, яка хоча і вказала, що строк дії речового права згідно з відомостями із Державного земельного кадастру - 22 січня 2016 року, однак договір від 13 вересня 2007 року є чинним з моменту його державної реєстрації - 29 грудня 2010 року. При цьому п`ятирічний строк договору сплив 29 грудня 2015 року, проте сторонами не доведено, що ними вчинялись дії, спрямовані на його продовження, як того вимагає п. 8 договору. У разі продовження дії строку оренди на наступні 5 років, таке речове право мало би бути припиненим 29 грудня 2015 року, проте зазначені вище висновки колегії містять дату 22 січня 2016 року, яка у поземельних книгах не вказана.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи. Тобто позивачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не доведено, що договір оренди земельної ділянки укладений саме на 5 років.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні первісного позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попова Віталія Олексійовича залишити без задоволення, а рішення Лебединського районного суду Сумської області від 21 березня 2023 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

С. С. Ткачук