Ухвала

від 20.06.2023 по справі 752/30324/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 752/30324/21

провадження № 61-7002ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія», державний нотаріус Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Єлизавета Ремусівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України, товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія», державний нотаріус Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є. Р., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова В. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич О. О., ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3587/5 було задоволено скаргу ТОВ «Інвесткомм», подану 01 липня 2021 року, і скасовано рішення про реєстрацію речових прав на нерухоме майно державного нотаріуса Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є. Р. № 56167762 від 15 січня 2021 року, № 5642477 від 04 лютого 2021 року, № 58287519 від 22 травня 2021 року, скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової В. В. № 5962179 від 22 червня 2021 року та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуцевич О. О. № 59100531 і № 59100164 від 05 липня 2021 року.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу визначено висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 07 вересня 2021 року за результатами розгляду скарги ТОВ «Інвесткомм» від 01 липня 2021 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2021 року, з доповненнями до неї від 08 липня 2021 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 13 липня 2021 року. Вказувала, що оскаржувані реєстраційні дії, які стосувалися скасування реєстрації обтяжень квартири АДРЕСА_1 та реєстрацію права власності на цю квартиру, були вчинені на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , однак на переконання ТОВ «Інвесткомм» при проведенні відповідних реєстраційних дій було порушено вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Посилалася, що зазначена скарга ТОВ «Інвесткомм» не підлягала вирішенню МЮ, України, оскільки, на момент її розгляду існував спір щодо квартири АДРЕСА_1 , в тому числі про визнання права власності на неї, що згідно ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виключає розгляд скарги ТОВ «Інвесткомм». За таких обставин, розгляд зазначеної скарги має наслідком перейняття МЮ України функцій суду у питанні визначення правомірного власника квартири, в той час, як матеріали реєстраційної справи та матеріали відповідної судової справи різняться за своїм наповненням. Наявність висновку та наказу МЮ України на користь ТОВ «Інвесткомм» порушує права позивачки, яка є законним власником квартири АДРЕСА_1 . ТОВ «Інвесткомм» незаконно зареєстрував за собою право власності на вказану квартиру, що було встановлено у висновку комісії МЮ від 03 листопада 2020 року, який став підставою для прийняття наказу МЮ України № 4451/5 від 23 грудня 2020 року про скасування реєстрації. Таким чином, незаконність дій ТОВ «Інвесткомм» та рішення державного реєстратора під час здійснення державної реєстрації права власності на вказану квартиру, яку скасовано наказом МЮ України № 4451/5 від 23 грудня 2020 року, свідчить про відсутність у ТОВ «Інвесткомм» такого права власності на квартиру. Відповідно реєстраційні дії, які скасовані оскаржуваним нею наказом МЮ України від 08 жовтня 2021 року, були правомірними та законними.

Посилаючись на те, що оскаржений наказ прийнято поза межами компетенції МЮ України, так як фактично скасовано реєстраційні дії вчинені на виконання нотаріальних правочинів та за наявності в суді спору про право, позивач просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3587/5.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3587/5. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: Міністерство юстиції України не має права здійснювати перегляд рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір, про що вказано у частині другій статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; розгляд Міністерством юстиції України питання, що виходить за межі його компетенції є порушенням його дискреційних повноважень, як суб`єкта владних повноважень, обмежених пунктом 9 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо розгляду скарг на дії державного реєстратора щодо вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, відносно якого наявний судовий спір, а тому розгляд скарги ТОВ «Інвесткомм» по суті за таких обставин є неправомірним; Міністерством юстиції України були порушені дискреційні повноваження при розгляді скарги та винесенні оскаржуваного наказу, а відтак суд вважав, що позовні вимоги про визнання спірного наказу протиправним та його скасування ґрунтуються на вимогах закону, а відтак підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційні скарги Міністерства юстиції України і товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що жоден із реєстраторів, дії та рішення яких оскаржувалися ТОВ «Інвесткомм» до МЮ України, не є стороною у вказаній вище справі № 752/13486/20, що виключає тотожність спору, який розглядається Міністерством юстиції України та у свою чергу свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і, як наслідок, необгрунтованість судового рішення. Оспорюваний позивачем наказ Міністерства юстиції України прийнято у межах його компетенції і підстави для визнання його протиправним і скасування з наведених у позовній заяві ОСОБА_3 підстав відсутні. Доводи, наведені у відзивах позивача ОСОБА_3 і третьої особи ОСОБА_1 на апеляційні скарги про те, що з огляду на наявність судового спору з приводу нерухомого майна, Мін`юст мав відмовити у задоволенні скарги, а розглянувши її, вийшов за межі повноважень, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки положення частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щодо неможливості розгляду Мін`юстом скарги у випадку наявності спору щодо нерухомого майна необхідно застосовувати у системному зв`язку із положеннями підпунктів 3 та 4 пункту 8 статті 37 цього Закону. Аналогічні висновки про те, що судовий спір, який розглядається судом і унеможливлює розгляд Міністерством юстиції України скарги, має бути тотожним спору, який вирішується Міністерством юстиції України, сформовані у ряді постанов Верховного Суду та є усталеними, зокрема у постановах Верховного Суду: від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19; від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17; від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20.

ОСОБА_1 10 травня 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року.

18 травня 2023 року касаційну скаргу та додані матеріали, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу, передано судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 29 травня 2023 року ці недоліки було усунуто, а саме: надано уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, одною з підстав, на якій подається касаційна скарга, ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Обґрунтовуючи указану підставу касаційного оскарження судового рішення, ОСОБА_1 зазначає, що Верховний Суд у постановах: від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19; від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17; від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20 не звернув увагу на той факт, що для різних випадків статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлені різні наслідки і безпідставно пов`язав норми пункту 1 частини другої статті 37 та пункту 4 частини восьмої статті 37 цього Закону, зробивши їх аналогічними за змістом, у зв`язку з чим існує необхідність відступити від указаних висновків.

Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, має бути в касаційній скарзі мотивовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що у ній відсутнє вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19; від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17; від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20. Сама по собі вказівка на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження та не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України). Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат