Ухвала

від 08.11.2023 по справі 752/30324/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

8 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 752/30324/21

Провадження № 14-125цс23

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм»</a> (далі - ТОВ «Інвесткомм») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (далі - ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія» (далі - ТОВ «Аграрно-хімічна компанія»), державного нотаріуса Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Єлизавети Ремусівни, приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олени Олександрівни, ОСОБА_3 - про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства

за касаційними скаргами ОСОБА_3 (представник - адвокат Лозинська Ольга Леонідівна) та позивачки (представник - адвокат Артюховий Дмитро Сергійович) на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року і

в с т а н о в и л а :

15 грудня 2021 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства від 8 жовтня 2021 року № 3587/5 (далі - наказ № 3587/5). Мотивувала так:

- 25 листопада 2013 року ОСОБА_2 і Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» (далі - банк) уклали кредитний договір № RA000837. Для забезпечення виконання ОСОБА_2 обов`язку з повернення кредиту того ж дня банк уклав із ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» договір поруки № RA000837/S-1 (далі - договір поруки);

- 26 листопада 2013 року для забезпечення виконання ОСОБА_2 обов`язку з повернення кредиту банк уклав із позичальником договір іпотеки (далі - договір іпотеки), предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (далі - квартира). Вона належить позичальнику на праві власності на підставі свідоцтва від 21 лютого 2008 року, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 251-С/КІ від 9 лютого 2008 року за реєстровим № 45278;

- надалі ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» як поручитель частково погасило заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором. Після цього, вважаючи себе особою, до якої перейшли права іпотекодержателя за договором іпотеки, звернулось до державного реєстратора з метою замінити іпотекодержателя з банку на ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія»;

- державний реєстратор Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні та експлуатації земельного водного фонду м. Києва «Плесо» Рашков Андрій Георгійович 29 липня 2019 року прийняв рішення № 47987701, згідно з яким замінив іпотекодержателя за договором іпотеки (далі - рішення № 47987701). Відповідний запис у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державний реєстратор вніс без отримання документів, які могли би підтверджувати перехід до ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» права кредитора за кредитним договором і договором іпотеки у зв`язку з повним виконанням основного зобов`язання, а частковим;

- станом на момент прийняття державним реєстратором рішення № 47987701 приватний виконавець Коновалова О. С. на підставі заяви ОСОБА_2 наклала арешт на квартиру;

- 27 січня 2020 року ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» уклало із ТОВ «Інвестсомм» договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки (далі - договір про відступлення прав вимоги), згідно з яким перше передало другому незаконно набуте право іпотекодержателя. На підставі вказаного договору того ж дня приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50830222;

- 21 травня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна зареєструвала право власності ТОВ «Інвесткомм», про що прийняла рішення № 52317076 (далі - рішення № 52317076);

- Оскільки ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» набуло право іпотекодержателя без достатніх правових підстав, то відступлення ним вказаного права на користь ТОВ «Інвесткомм» було безпідставним;

- 17 березня 2020 року в процедурі ліквідації банку на користь «Меліган Груп ЛТД» на підставі договору про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонера № 2/1 були передані решта зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором у сумі 18 165 706,43 грн (основний борг і нараховані проценти станом на 17 березня 2021 року). Отже, ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» не погасила весь борг за умовами кредитного договору;

- 8 вересня 2020 року ТОВ «Інвесткомм» і ТОВ «Аграрно-хімічна компанія» уклали договір іпотеки, який посвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В. С. за реєстровим № 2387. На підставі вказаного договору 10 вересня 2020 року були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54002117 (згідно з яким внесений запис про право ТОВ «Аграрно-хімічна компанія» як іпотекодержателя) і № 54002155 (згідно з яким внесений запис про обтяження ТОВ «Аграрно-хімічна компанія»);

- 3 листопада 2020 року Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія Міністерства) склала висновок за скаргою ОСОБА_2 щодо позбавлення його права власності на квартиру. На підставі цього висновку 23 грудня 2020 року Міністерство видало наказ № 4451/5 (далі - наказ № 4451/5), згідно з яким скасувало рішення від 29 липня 2019 року № 47987701 і від 21 травня 2020 року № 52317076;

- на виконання наказу № 4451/5 згідно з відомостями з висновку Колегії Міністерства від 7 вересня 2021 року державний нотаріус Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є. Р. 15 січня 2021 року прийняв рішення № 56167762 (далі - рішення № 56167762), 22 травня 2021 року - № 58287519 про припинення іпотеки й обтяження за нею ТОВ «Інвесткомм» (далі - рішення № 58287519), а 4 лютого 2021 року - № 56462477 про зміну суб`єкта права власності на квартиру з ТОВ «Інвесткомм» на ОСОБА_2 (далі - рішення № 56462477);

- 25 червня 2021 року ОСОБА_2 передав право власності на квартиру позивачці на підставі договору дарування, який посвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова В. В. за реєстровим № 259. Того ж дня цей нотаріус прийняла рішення № 58962179 про державну реєстрацію права власності за позивачкою на квартиру (далі - рішення № 58962179);

- 5 липня 2021 року позивачка передала квартиру в іпотеку ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки, який посвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич О. О. за реєстровим № 553. Того ж дня цей нотаріус прийняла рішення № 59100164 про державну реєстрацію прав обтяжувача ОСОБА_3 (далі - рішення № 59100164) і № 59100531 про державну реєстрацію прав іпотекодержателя (далі - рішення № 59100531);

- 8 жовтня 2021 року Міністерство видало наказ № 3587/5, згідно з яким задовольнило скаргу ТОВ «Інвесткомм» від 1 липня 2021 року: скасувало рішення № 56167762 від 15 січня 2021 року, № 5642477 від 4 лютого 2021 року, № 58287519 від 22 травня 2021 року; скасувало рішення № 5962179 від 22 червня 2021 року; скасувало рішення № 59100531 і № 59100164 від 5 липня 2021 року;

- підставою для видання наказу № 3587/5 був висновок Колегії Міністерства від 7 вересня 2021 року за результатами розгляду скарги ТОВ «Інвесткомм» від 1 липня 2021 року, зареєстрованої у Міністерстві 6 липня 2021 року, з доповненнями до неї від 8 липня 2021 року, зареєстрованими у Міністерстві 13 липня 2021 року;

- на переконання ТОВ «Інвесткомм», рішення державних реєстраторів № 56167762 від 15 січня 2021 року, № 5642477 від 4 лютого 2021 року, № 58287519 від 22 травня 2021 року, № 5962179 від 22 червня 2021 року, № 59100531 і № 59100164 від 5 липня 2021 року були прийняті із порушенням вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV). Цю скаргу ТОВ «Інвесткомм» Міністерство не могло розглядати, оскільки на час її розгляду був спір щодо квартири, в тому числі про визнання права власності на неї. Така обставина згідно зі статтею 37 Закону № 1952-IV виключала розгляд скарги ТОВ «Інвесткомм»;

- розгляд скарги Міністерством є перейманням ним функцій суду з питань визначення правомірного власника квартири, тоді як матеріали реєстраційної справи та матеріали відповідної судової справи відрізняться за наповненням;

- наявність висновку Колегії Міністерства та наказу № 3587/5 на користь ТОВ «Інвесткомм» порушує права позивачки, яка є власником квартири. Це товариство незаконно зареєструвало за собою право власності на квартиру, що встановила Колегія Міністерства у висновку від 3 листопада 2020 року, який став підставою для видання наказу № 4451/5 від 23 грудня 2020 року про скасування рішення від 29 липня 2019 року № 47987701 і від 21 травня 2020 року № 52317076;

- незаконність дій ТОВ «Інвесткомм» і рішень від 29 липня 2019 року № 47987701 і від 21 травня 2020 року № 52317076, які скасувало Міністерство згідно з наказом № 4451/5, означає відсутність у ТОВ «Інвесткомм» права власності на квартиру. Рішення № 56167762 від 15 січня 2021 року, № 5642477 від 4 лютого 2021 року, № 58287519 від 22 травня 2021 року, № 5962179 від 22 червня 2021 року, № 59100531 і № 59100164 від 5 липня 2021 року, які Міністерство скасувало згідно з наказом № 3587/5, були правомірними та законними.

21 січня 2022 року Міністерство подало відзив на позовну заяву. Просило відмовити у задоволенні позову. Мотивувало так:

- наказ № 3587/5 Міністерство винесло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України;

- немає визначених у пункті 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV підстав для відмови у задоволенні скарги ТОВ «Інвесткомм» від 1 липня 2021 року;

- «ТОВ «Інвесткомм» у скарзі зазначило, що судовий спір з порушеного в скарзі від 1 липня 2021 року питання відсутній»;

- Міністерство додало до свого відзиву матеріали скарги ТОВ «Інвесткомм» від 1 липня 2021 року. Серед додатків до відзиву є, зокрема, такі:

рішення № 56167762 від 15 січня 2021 року про проведення державної реєстрації «заборони на нерухоме майно на _____ з реєстраційним номером _____, що розташований _____, кадастровий номер земельної ділянки _____, за суб`єктом: _____, податковий номер/серія, номер паспорта _____ / _____»;

рішення № 56462477 від 4 лютого 2021 року про проведення державної реєстрації права власності, «форма власності: приватна на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки _____, за суб`єктом: ОСОБА_4 , податковий номер/серія, номер паспорта / УНЗР _____ / _____ / _____»;

рішення № 58287519 від 22 травня 2021 року про проведення державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки «з реєстраційним номером 2268675373250, що розташований _____ кадастровий номер земельної ділянки 7325084000:03:003:0418, за суб`єктом: Топорівська сільська рада, податковий номер / серія, номер паспорта / НОМЕР_1 / _____ / _____ ОСОБА_5 , податковий номер / серія, номер паспорта / НОМЕР_2 / НОМЕР_3 / _____».

27 жовтня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: визнав протиправним і скасував наказ № 3587/5; стягнув у рівних частинах із Міністерства та ТОВ «Інвесткомм» на користь позивачки судовий збір у сумі 681,00 грн з кожного. Мотивував рішення так:

- Міністерство не може розглядати скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, коли щодо нерухомого майна є судовий спір. На це прямо вказує частина друга статті 37 Закону № 1952-IV, згідно з якою Міністерство розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також, коли щодо нерухомого майна є судовий спір);

- на час розгляду Міністерством скарги ТОВ «Інвесткомм» у провадженні суду перебувала справа про визнання права власності на квартиру, тобто був спір щодо нерухомого майна. Тому, видаючи наказ № 3587/5, Міністерство вийшло за межі його компетенції;

- розгляд Міністерством питання, що виходить за межі його компетенції, є порушенням дискреційних повноважень, обмежених Законом № 1952-IV щодо розгляду скарг на дії державного реєстратора зі вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, відносно якого є судовий спір. Тому розгляд скарги ТОВ «Інвесткомм» був неправомірним.

11 квітня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивував так:

- за змістом пункту 1 частини другої та пунктів 3, 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV судовим спором щодо нерухомого майна, який перешкоджає розгляду Міністерством скарги, є спір, який вже вирішений або який ще існує, між тими самими сторонами, з тих самих підстав і щодо того самого предмета;

- спір, який розглядає суд і унеможливлює розгляд Міністерством скарги, має бути тотожним спору, який вирішує Міністерство (див. висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постановах від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20, від 6 червня 2018 року у справі № 804/2296/17);

- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у справі № 752/13486/20, яку розглядав Голосіївський районний суд м. Києва, предметом спору за первісним позовом ТОВ «Інвесткомм» було визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, а за зустрічним позовом позивачки - визнання за нею права власності на квартиру. Жоден із державних реєстраторів, дії та рішення яких оскаржило ТОВ «Інвесткомм» до Міністерства, не були сторонами справи № 752/13486/20. Вказане «виключає тотожність спору», який розглянуло Міністерство, порівняно зі спором сторін справи № 752/13486/20. Це означає, що суд першої інстанції у справі № 752/30324/21 неправильно застосував пункт 9 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV;

- суд першої інстанції не врахував, що господарський суд у справі № 910/2042/21 встановив правомірність набуття ТОВ «Інвесткомм» права власності на квартиру шляхом звернення стягнення на іпотечне майно та правомірність рішення № 52317076 від 21 травня 2020 року приватного нотаріуса Тверської І. В. 28 липня 2021 року Господарський суд м. Києва скасував наказ № 4451/5 від 23 грудня 2020 року щодо реєстрації за ТОВ «Інвесткомм» права власності на квартиру в частині скасування Міністерством рішення № 52317076 від 21 травня 2020 року. Це рішення Господарського суду м. Києва залишили без змін Північний апеляційний господарський суд у постанові від 17 серпня 2022 року та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 7 грудня 2022 року. Отже, відсутні підстави для припинення обтяження (іпотеки) ТОВ «Інвесткомм» на квартиру та для державної реєстрації права власності на неї за ОСОБА_2 у січні-лютому 2021 року державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є. Р., а також для вчинення наступних реєстраційних дій щодо переходу до ОСОБА_6 права власності на квартиру та передання останньої в іпотеку;

- суд першої інстанції не оцінив належно лист ДП «Національні інформаційні системи» від 3 вересня 2021 року. Згідно з цим листом через техніку, уражену шкідливим програмним забезпеченням, державний нотаріус Мартинюк Є. Р. у червні-серпні 2021 року вчиняла несанкціоновані реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказане стало підставою для видання наказу № 3587/5 про скасування «реєстраційних рішень». Ці обставини позивачка не спростувала;

- наказ № 3587/5 Міністерство видало у межах його компетенції. Підстави для визнання цього наказу протиправним і для його скасування відсутні.

10 травня 2023 року ОСОБА_3 (представник - адвокат Лозинська О. Л.) подав касаційну скаргу. Просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

18 травня 2023 року позивачка (представник - адвокат Артюхов Д. С.) подала касаційну скаргу. Просила поновити строк на касаційне оскарження, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

29 травня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвали, згідно з якими залишив без руху касаційні скарги ОСОБА_3 (який не вказав підстави касаційного оскарження) та позивачки (яка не додала документ, що підтверджує сплату судового збору в повному обсязі).

12 червня 2023 року позивачка подала заяву про усунення недоліків касаційної скарги. Аргументувала касаційну скаргу так:

- в оскарженій постанові апеляційний суд залишив поза увагою те, що законодавство про державну реєстрацію не відносить до компетенції Колегії Міністерства розгляд скарг на реєстраційні дії, вчинені за нотаріальними правочинами. Реєстраційні дії для державної реєстрації відповідних прав, вчинені на підставі нотаріального договору, не можна розглядати окремо від цього договору, бо право власності й інші права у такому разі засвідчені саме нотаріальним договором, який є дійсним. Тому Колегія Міністерства мала відмовити ТОВ «Інвесткомм» у задоволенні його скарги через непідвідомчість вимог, викладених у ній повноваженням Міністерства;

- апеляційний суд не застосував висновок, сформульований за подібних правовідносин Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20. Згідно з тим висновком у випадку, коли щодо нерухомого майна є судовий спір, це виключає можливість розгляду Міністерством скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо такого майна;

- спільні дії ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія», ТОВ «Аграрно-хімічна компанія», ТОВ «Інвесткомм» спрямовані на протиправне привласнення квартири, відібрання її у власника. Тому є підстави для задоволення позову.

13 червня 2023 року ОСОБА_3 подав заяву про виправлення недоліків касаційної скарги. Аргументував останню так:

- апеляційний суд неправильно застосував припис статті 37 Закону № 1952-IV. Міністерство не мало повноважень розглядати скаргу ТОВ «Інвесткомм» від 1 липня 2021 року. Тому повинно було залишити її без розгляду, як тільки отримало докази існування судового спору щодо квартири, якої стосувалася ця скарга;

- апеляційний суд помилково не застосував висновок, сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20 щодо неможливості розгляду скарги на рішення державного реєстратора Міністерством за наявності судового спору;

- слід відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20 і від 6 червня 2018 року у справі № 804/2296/17. Згідно з цим висновком у випадку, якщо є інформація про судове провадження через спір тих самих сторін, щодо того самого предмета та щодо тих самих підстав, Міністерство має відмовити у задоволенні скарги на рішення державного реєстратора. ОСОБА_3 вважає, що наявність будь-якого спору з приводу майна, щодо реєстраційних дій стосовного якого подана скарга до Міністерства, виключає можливість розгляду цієї скарги. Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не звернув уваги на те, що для різних випадків, визначених у статті 37 Закону № 1952-IV, передбачені різні юридичні наслідки. Так, згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті - залишення скарги без розгляду, а на підставі пункту 4 частини восьмої вказаної статті - відмова у задоволенні скарги;

- вказані апеляційним судом обставини, які встановив господарський суд у справі № 910/2042/21, не впливають на відсутність у Міністерства повноважень розглядати скаргу ТОВ «Інвесткомм».

20 червня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув касаційну скаргу ОСОБА_3 у частині підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Того ж дня також постановив ухвалу про поновлення строку на касаційне оскарження та відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 . Зазначив, що для відкриття касаційного провадження у цій скарзі є доводи щодо підстави, передбаченої частиною другою статті 389 ЦПК України, про необхідність врахування висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20.

20 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою позивачки. Зазначив, що для відкриття касаційного провадження у цій скарзі є доводи щодо підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, про необхідність врахування висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20.

14 липня 2023 року Міністерство подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3

7 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відзив Міністерства залишив без розгляду.

20 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив Міністерству у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзивів на касаційні скарги та передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував ухвалу так:

необхідно відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульованого у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20, від 27 червня 2023 року у справі № 640/26706/20. Згідно з цим висновком наявність спору щодо нерухомого майна між тими самими сторонами, з тих самих підстав і щодо того самого предмета є підставою для відмови Міністерством у задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

треба підтримати висновок, сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20, від 8 березня 2023 року у справі № 910/17491/21, від 24 січня 2023 року у справі № 570/277/22 і від 25 жовтня 2022 року у справі № 910/13671/20. Згідно з тим висновком розгляд Міністерством скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію не допускається за наявності будь-якого спору щодо нерухомого майна;

«розумний читач, який повністю володіє мовою», зрозумів би текст норми так, що у пункті 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачена заборона на розгляд Міністерством скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав за наявності будь-якого спору щодо нерухомого майна. Недотримання заборони, встановленої у пункті 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), є самостійною підставою для скасування наказу Міністерства;

наявність підстав для «кваліфікації заборони», передбаченої у пункті 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виключає необхідність аналізувати інформацію про судове провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета та підстав (пункт 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від сформульованого у низці постанов висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що підставою для відмови Міністерством у задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є наявність спору щодо нерухомого майна між тими самими сторонами, з тих самих підстав і щодо того самого предмета. У практиці Верховного Суду є також сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у декількох постановах протилежний висновок, згідно з яким розгляд Міністерством скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію не допускається за наявності будь-якого спору щодо нерухомого майна. Оскільки принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності щодо того, за яких умов Міністерство не може розглядати скаргу на рішення державного реєстратора, Велика Палата Верховного Суду приймає справу для продовження розгляду.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).

З огляду на ці приписи Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

21 вересня 2023 року Міністерство подало письмові пояснення. Просило касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2013 року - без змін. У цих поясненнях є доводи Міністерства щодо правомірності наказу № 3587/5 і щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_3 про відсутність повноважень Міністерства для розгляду скарги ТОВ «Інвесткомм» від 1 липня 2021 року на рішення державного реєстратора через наявність судового спору щодо нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду залишає вказані пояснення Міністерства без розгляду.

При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частини перша та п`ята статті 174 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги те, що Міністерство дозволу подати додаткові пояснення щодо окремих питань справи не просило, а суд не визнавав їх подання необхідним. Тому ці пояснення слід залишити без розгляду.

25 вересня 2023 року Міністерство подало «відзив на касаційну скаргу», в якому просило поновити строк для подання відзиву та долучити його до матеріалів справи. Мотивувало тим, що Управління судової роботи та міжнародного співробітництва Центрального міжрегіонального управління Міністерства, яке забезпечує його самопредставництво, не мало можливості своєчасно подати відзив через надмірне навантаження та плинність кадрів. У тексті вказаного документа Міністерство вказало, що раніше подавало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , але цей відзив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду згідно з ухвалою від 7 вересня 2021 року залишив без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у задоволенні заяви про поновлення строку для подання відзиву відмовляє, а «відзив на касаційну скаргу» залишає без розгляду. Вважає цю заяву необґрунтованою, наведені у ній обставини - непідтвердженими та такими, що не дозволяють аргументувати неможливість подання до 3 липня 2023 року «відзиву на касаційну скаргу» саме у справі № 752/30324/21. Крім того, звертає увагу на те, що у цій справі касаційні скарги подали і позивачка, і ОСОБА_3 . Міністерство чітко не вказало, якої з двох касаційних скарг стосується його відзив. Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (пункт 25)).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а :

1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм»</a> за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (далі - ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія» (далі - ТОВ «Аграрно-хімічна компанія»), державного нотаріуса Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Єлизавети Ремусівни, приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олени Олександрівни, ОСОБА_3 - про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року.

2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 5 грудня 2023 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Залишити без розгляду відзив Міністерство юстиції України на касаційну скаргу, який воно подало 25 вересня 2023 року, та письмові пояснення цього Міністерства, подані 21 вересня 2023 року.

4. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді: О. О. БанаськоЛ. М. Лобойко Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваК. М. Пільков І. В. Григор`єваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук Л. Ю. КишакевичВ. Ю. Уркевич Г. Р. КретЄ. А. Усенко Н. В. Шевцова