Ухвала

від 20.09.2023 по справі 752/30324/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 752/30324/21

провадження № 61-7002св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Міністерство юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм»,

треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія», товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія», державний нотаріус Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Єлизавета Ремусівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «Інвесткомм», Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу.

Позов мотивований тим, що наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3587/5 задоволено скаргу ТОВ «Інвесткомм», подану 01 липня 2021 року, і скасовано рішення про реєстрацію речових прав на нерухоме майно державного нотаріуса Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є. Р. № 56167762 від 15 січня 2021 року, № 5642477 від 04 лютого 2021 року, № 58287519 від 22 травня 2021 року, скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової В. В. № 5962179 від 22 червня 2021 року та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуцевич О. О. № 59100531 і № 59100164 від 05 липня 2021 року.

Підставою для прийняття оспорюваного наказу визначено висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 07 вересня 2021 року за результатами розгляду скарги ТОВ «Інвесткомм» від 01 липня 2021 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2021 року, з доповненнями до неї від 08 липня 2021 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 13 липня 2021 року.

Позивач вказувала, що оскаржувані реєстраційні дії, які стосувалися скасування реєстрації обтяжень квартири АДРЕСА_1 та реєстрацію права власності на цю квартиру, вчинені на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , однак на переконання ТОВ «Інвесткомм» при проведенні відповідних реєстраційних дій було порушено вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зазначена скарга ТОВ «Інвесткомм» не підлягала вирішенню Міністерством юстиції України, оскільки, на момент її розгляду існував спір щодо квартири АДРЕСА_1 , в тому числі про визнання права власності на неї, що згідно статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виключає розгляд скарги ТОВ «Інвесткомм». За таких обставин, розгляд скарги має наслідком перейняття Міністерства юстиції України функцій суду у питанні визначення правомірного власника квартири, в той час, як матеріали реєстраційної справи та матеріали відповідної судової справи різняться за своїм наповненням.

Наявність висновку та наказу Міністерства юстиції України на користь ТОВ «Інвесткомм» порушує права позивачки, яка є законним власником квартири АДРЕСА_1 . ТОВ «Інвесткомм» незаконно зареєстрував за собою право власності на вказану квартиру, що встановлено у висновку комісії Міністерства юстиції України від 03 листопада 2020 року, який став підставою для прийняття наказу Міністерства юстиції України № 4451/5 від 23 грудня 2020 року про скасування реєстрації.

Таким чином, незаконність дій ТОВ «Інвесткомм» та рішення державного реєстратора під час здійснення державної реєстрації права власності на вказану квартиру, яку скасовано наказом Міністерства юстиції України № 4451/5 від 23 грудня 2020 року, свідчить про відсутність у ТОВ «Інвесткомм» такого права власності на квартиру. Відповідно реєстраційні дії, які скасовані оскаржуваним нею наказом від 08 жовтня 2021 року, були правомірними та законними.

ОСОБА_1 просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3587/5.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва в складі судді: Чередніченко Н. П. від 27 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3587/5.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірний наказ було винесено в період існування спору щодо квартири, який перебував в провадженні суду, та про який ТОВ «Інвесткомм», подаючи відповідну скаргу, не повідомив Міністерство юстиції України. За наявності спору щодо квартири, спірний наказ було винесено поза межами наданих міністерству повноважень, а тому наявні підстави для визнання цього наказу протиправним та його скасування. Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідачів вказувала на законність оскаржуваного наказу та його прийняття в межах наданих повноважень;

відповідно частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір). Отже, Міністерство юстиції України не має право здійснювати перегляд рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір;

відповідно до пункту 9 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу. З огляду на те, що на час розгляду Міністерством юстиції України скарги ТОВ «Інвесткомм» в провадженні суду перебувала справа щодо визнання права власності на вказану квартиру, тобто був наявний спір щодо нерухомого майна, а відтак Міністерство юстиції України вийшло за межі своєї компетенції. Слід зазначити про те, що Міністерство юстиції України в процесі вивчення скарги ТОВ «Інвесткомм» мало перевірити та встановити відсутність або наявність судового спору щодо нерухомого майна, що безпосередньо впливає на наявність або відсутність його компетенції у розгляді скарги на такі рішення, що відповідачем належним чином зроблено не було. Тому суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги про визнання спірного наказу протиправним та його скасування ґрунтуються на вимогах закону, а відтак підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ТОВ «Інвесткомм» задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, ТОВ «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_2 , ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія», ТОВ «Аграрно-хімічна компанія», державний нотаріус Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є. Р., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова В. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич О. О., ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень Міністерства юстиції України віднесено розгляд скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір). За приписами підпунктів 3 та 4 пункту 8 статті 37 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Міністерства юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав. Отже, за змістом наведених норм під судовим спором щодо нерухомого майна, який перешкоджає розгляду Міністерству юстиції України скарги, законодавець визначає спір який вже вирішено, або який ще існує - між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав. Суд на наведені положення закону уваги не звернув, та не врахував, що у справі № 752/13486/20, яка розглядається Голосіївським районним судом м. Києва, предметом спору за первісним позовом ТОВ «Інвесткомм» є визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а за зустрічним позовом ОСОБА_1 є визнання за позивачкою права власності на спірну квартиру. Жоден із реєстраторів, дії та рішення яких оскаржувалися ТОВ «Інвесткомм» до Міністерства юстиції України, не є стороною у вказаній справі № 752/13486/20, що виключає тотожність спору, який розглядається Міністерством юстиції України та у свою чергу свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і як наслідок необґрунтованість судового рішення;

окрім того, суд не звернув уваги та не дав належної оцінки листу ДП «Національні інформаційні системи» від 03 вересня 2021 року, згідно якого через техніку, уражену шкідливим програмним забезпеченням, у червні-серпні 2021 року вчинялися несанкціоновані дії у Державному реєстрі прав, зокрема реєстраційні дії державного нотаріуса Мартинюк Є. Р., що слугувало підставою для прийняття наказу про скасування реєстраційнийх рішень. Наведені обставини позивачкою не спростовані. Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору;

відмовляючи у позові, апеляційний суд керується тим, що оспорюваний позивачкою наказ прийнято у межах його компетенції і підстави для визнання його протиправним і скасування з наведених у позовній заяві ОСОБА_1 підстав відсутні.

доводи, наведені у відзивах позивачки ОСОБА_1 і третьої особи ОСОБА_3 на апеляційні скарги про те, що з огляду на наявність судового спору з приводу нерухомого майна, міністерство мало відмовити у задоволенні скарги, а розглянувши її, вийшло за межі повноважень, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

як вище вказувалося положення частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щодо неможливості розгляду Мін`юстом скарги у випадку наявності спору щодо нерухомого майна необхідно застосовувати у системному зв`язку із положеннями підпунктів 3 та 4 пункту 8 статті 37 цього Закону. Аналогічні висновки про те, що судовий спір, який розглядається судом і унеможливлює розгляд Міністерством юстиції України скарги, має бути тотожним спору, який вирішується Міністерством юстиції України, сформовані у ряді постанов Верховного Суду та є усталеними. Так у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, де предметом спору було оскарження наказу Міністерством юстиції України з підстав, що на момент розгляду скарги в ЄДРСР наявна інформація про відкриття Господарським судом м.Києва провадження за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Три озера», МЮ України про визнання права іпотеки на нерухоме майно, визнання недійсним договору відчуження цього майна, та визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав, що є підставою для відмови МЮ України у задоволенні скарги, скасовуючи судові рішення і ухвалюючи нове про відмову у позові, Верховний Суд вказав, що скарга, яка розглядалася Мін`юстом, була подана ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО, який не був стороною у господарській справі, що свідчить про нетотожність спору (спір між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав) та виключає відмову у задоволенні скарги з підстав наявності іншого спору щодо нерухомості. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, підстави для відступлення від цього висновку відсутні. У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20, де предметом спору було оскарження наказу Мін`юсту з підстав, що на момент розгляду скарги був наявний судовий спір, в тому числі, про право власності на це ж саме спірне майно - майновий комплекс у АДРЕСА_2 , який виключає можливість розгляду скарги на дії приватного нотаріуса Міністерством юстиції України, оскільки не належить до його компетенції в силу Закону, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у позові, Верховний Суд зазначив, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Оскільки у іншій справі щодо спору з приводу нерухомого майна інші сторони і відсутня тотожність спору, то зазначені судові провадження не були перешкодою для розгляду Міністерством юстиції України скарги на рішення та дії державного реєстратора і підстави для скасування оскаржуваного позивачем наказу Міністерства юстиції України відсутні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17.

Аргументи учасників справи

10 травня 2023 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, в якій просив:

постанову апеляційного суду скасувати;

залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що:

апеляційний суд, розглядаючи справу, неправильно застосував норми матеріального права, а саме: статтю 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Приписами пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» виключено можливість розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо нерухомого майна за наявності судового спору.

застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену в постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20;

послався на висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, від 06 червня 2018 року справі № 804/2296/17, від 22 лютого 2023 року по справі № 640/28931/20, не врахував позицію Конституційного Суду України щодо юридичної визначеності.

18 травня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_5, на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, в якій просила:

постанову апеляційного суду скасувати;

залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що:

в оскарженій постанові, не наведено ґрунтовного аналізу питання про те, що законодавством про державну реєстрацію до компетенції Колегії Мінюсту не відноситься розгляд скарг на реєстраційні дії за нотаріальними правочинами. Реєстраційні дії для державної реєстрації відповідних прав, вчинені на підставі нотаріального договору, не можуть розглядатися окремо, оскільки право власності та інші права у такому випадку посвідчуються саме нотаріальним договором, який не визнано недійсним. Тобто, за будь-яких обставин, Колегія Мінюсту мала відмовити в задоволенні скарги з підстав непідвідомчості вимог викладених у скарзі Мін`юсту, а саме реєстраційних дій, які вчинені на підставі нотаріальних договорів дарування, та іпотеки;

при прийнятті оскарженої постанови не було застосовано висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20, яку було ухвалено за регулювання правовідносин, що є майже ідентичними правовідносинам, які становлять предмет розгляду в межах розгляду цієї справи № 752/30324/21. Відтак, Верховним Судом надано фактично однозначну відповідь про те, що у таких випадках необхідно застосовувати норми законодавства у сфері державної реєстрації із таким значенням: «у випадку коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір ця обставина виключає можливість розгляду Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна», не вишукуючи додаткових ускладнень для такої конструкції.

У вересні 2023 року Міністерство юстиції України подало клопотання про продовження строків для подання відзиву на касаційну скаргу, яке підписане представником ОСОБА_7 .

Тлумачення статті 127 ЦПК України свідчить, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Заява про продовження процесуального строку, встановленого судом розглядається судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

З урахуванням того, що від Міністерства юстиції України відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, у задоволенні клопотання належить відмовити.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України повернуто.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

01 вересня 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2023 року: відзив Міністерства юстиції України на касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалах Верховного Суду від 20 червня 2023 року вказано, що:

наведені у касаційній скарзі ОСОБА_3 доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20;

наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 910/16115/20.

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 251-С/КІ від 09 лютого 2008 року, квартира АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_2 .

Право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру було зареєстровано КМБТІ 28 лютого 2008 року за № 525-35, про що свідчить копія реєстраційного напису, а також копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 листопад 2013 року.

20 травня 2020 року на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Тверської І. В. № 52317076 від 21 травня 2020 року, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Інвесткомм», що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 липня 2020 року.

Рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Тверської І. В. № 52317076 від 21 травня 2020 року, на підставі якого за ТОВ «Інвесткомм» було зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказану квартиру, скасовано наказом Міністерства юстиції України № 4451/5 від 23 грудня 2020 року.

В липні 2020 року ТОВ «Інвесткомм» звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року у справі № 752/13486/20 відкрито провадження. В рамках розгляду зазначеної справи, в березні 2021 року до суду від ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов до відповідача ТОВ «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , в якому сторона позивача за зустрічним позовом просила суд визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . В ході розгляду зазначеної цивільної справи було замінено позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 , оскільки, відповідно до договору дарування квартири, посвідченого 25 червня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Маматовою В. В. за реєстровим номером 259, ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .

25 червня 2021 року державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Маматовою В. В. внесено до реєстру запис № 42694705 про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 , на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Маматовою В. В. № 58962179 від 25 червня 2021 року про державну реєстрацію прав на зазначену квартиру за ОСОБА_1 .

Докази скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Маматової В. В. за № 58962179 від 25 червня 2021 року, відсутні.

Позивач ( ОСОБА_1 ) є власником квартири АДРЕСА_1 .

В липні 2021 року ТОВ «Інвесткомм» звернулось до Міністерства юстиції України із відповідною скаргою.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 3587/5 від 08 жовтня 2021 року, було задоволено скаргу ТОВ «Інвесткомм» від 01 липня 2021 року та скасовано рішення від 15 січня 2021 року № 56167762, від 22 травня 2021 року № 58287519, від 04 лютого 2021 року № 5642477, прийняті державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк Є. Р., від 22 червня 2021 року № 5962179, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В. В., від 05 липня 2021 року № 59100531, № 59100164, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О. О., - щодо квартири АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Касаційний суд заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційних скаргах доводи, проаналізувавши оскаржене судове рішення, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з таких мотивів.

У справі, що переглядається:

при скасуванні рішення суду першої інстанції апеляційний суд в оскарженій постанові застосував висновки, зроблені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20;

натомість в касаційних скаргах міститься посилання на висновки, зроблені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 серпня 2021 року в справі № 910/16115/20.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що впрактиці Верховного Суду сформувалося два підходи щодо застосування пункту 1 частини 2, пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин):

(а) розгляд Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не допускається за наявності будь-якого спору щодо нерухомого майна;

(б) наявність спору щодо нерухомого майна між тими самими сторонами, з того самого предмета і підстав є підставою для відмови в задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерством юстиції України.

По-перше, розгляд Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не допускається за наявності будь-якого спору щодо нерухомого майна. Наприклад:

(1) в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 серпня 2021 року в справі № 910/16115/20 вказано, що

«4.17. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Згідно із частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 1 частини 2 статті 37) передбачені повноваження Міністерства юстиції України на розгляд скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, крім випадків, зокрема, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Отже, зі змісту пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України не має повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно.

Такий спір про право підлягає вирішенню у судовому порядку.

4.18. Суд першої інстанції установив, що ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" у поданих до Колегії Міністерства юстиції України письмових запереченнях (від 14.09.2020 вих. № 20/14-09/1330) на скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт", наголошував, зокрема, на наявності судового спору щодо предмета іпотеки, права вимоги за договором іпотеки - нерухомого майна, а саме щодо розгляду господарським судом справ № 910/9232/20, № 910/6232/20, № 910/11850/20, що виключає компетенцію Колегії Міністерства юстиції України на здійснення розгляду скарги.

Ураховуючи приписи пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у Міністерства юстиції України повноважень на розгляд скарги ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт", а отже, і наявність підстав для скасування оспорюваного наказу Міністерства юстиції України.

4.19. Водночас згідно з пунктом 5 "Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок) Мін`юст чи його відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

Проте, як зазначив суд апеляційної інстанції, підставою відмови Міністерством юстиції України у задоволені скарги у сфері державної реєстрації є наявність не будь-якого судового спору, а виключно спору між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав, у зв`язку з чим апеляційний суд визнав помилковим висновок місцевого суду про те, що наявність судового спору у справі № 910/9232/20 щодо спірного предмета іпотеки було підставою для Міністерства юстиції України відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Фінансова компанія "Екс-Райт" з огляду на приписи пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

Так, пункт 5 Порядку передбачає підставою для відмови у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації за наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави. Так само зазначено і в пункті 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", яким передбачені підстави для відмови у задоволенні скарги.

Як вже зазначалося, відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Отже, згідно з приписами чинного законодавства безпосередньо до суду може бути оскаржене саме рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, і саме наявність інформації про судове провадження є підставою для відмови у задоволенні скарги.

У той же час приписами пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" виключено можливість розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо нерухомого майна за наявності судового спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень Порядку, зокрема пункту 5, незастосування до спірних правовідносин пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та доведення скаржником підстав касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

6.1. З урахуванням системного аналізу змісту частин 2, 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та пункту 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: У випадку коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір ця обставина виключає можливість розгляду Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна»;

(2) в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 березня 2023 року в cправі № 910/17491/21 зазначено, що:

«6.15. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій з посиланням, у тому числі, на норми частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень`дійшли висновку, що на момент винесення Відповідачем оскарженого наказу був наявний судовий спір щодо рішень від 04.03.2016 №№ 28607832, 28607853, прийнятих приватним нотаріусом Самсонюком Ф. П., та рішення від 29.10.2019 № 49410423, прийнятого державним реєстратором Гришком В. В., які вказаним наказом Мін`юста було скасовано, а також наявний спір про право власності на відповідне нерухоме майно. Отже, за висновком судів, наявний судовий спір у справі № 554/1794/20 виключав можливість розгляду скарги на дії державних реєстраторів Міністерством юстиції України, оскільки це не належить до його компетенції в силу положень зазначеного Закону.

З викладеного вбачається, що правовою підставою для задоволення позову фактично стали положення частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а не частини восьмої наведеної статті, чим спростовуються відповідні доводи скаржника.

6.19. Під час вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Верховним Судом переглядалися у касаційному порядку судові рішення у справі №910/16115/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю до Міністерства юстиції України про скасування наказу останнього від 25.09.2020 №3340/5, обґрунтовані тим, що оспорюваний наказ виданий з прямим порушенням пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки відповідачем було проігноровано факт існування судового спору щодо спірних об`єктів нерухомого майна, про що позивач у вказаній справі повідомляв у письмових поясненнях на скаргу товариства з обмеженою відповідальністю, за результатами розгляду якої було видано оскаржуваний наказ та скасовано державну реєстрацію позивача на нерухоме майно. Позивач наголошував на відсутності у Міністерства юстиції України повноважень на розгляд скарги у цьому випадку за наявності судового спору щодо нерухомого майна.

6.20. Досліджуючи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій, у тому числі, пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у вказаній справі, Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктами 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 зазначеного Закону).

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої та частиною десятою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Рішення Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Згідно із частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Так, за висновком Верховного Суду, зі змісту пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України не має повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно. Зазначений спір про право підлягає вирішенню у судовому порядку. З огляду на викладене Верховний Суд у справі № 910/16115/20 зазначив, що згідно з положеннями чинного законодавства безпосередньо до суду може бути оскаржене саме рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, і саме наявність інформації про судове провадження є підставою для відмови у задоволенні скарги. У той же час нормами пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виключено можливість розгляду скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо нерухомого майна за наявності судового спору.

6.21. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 зазначила, що за визначенням, яке дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполучення "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

6.22. З наведеного убачається, що Верховний Суд здійснював перегляд справи, правовідносини у якій за своїм змістом та правовим регулюванням є подібними до правовідносин у цій справі, і судом касаційної інстанції вже досліджувалося питання щодо застосування норм пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у аналогічних правовідносинах.

6.23. При цьому, вирішуючи спір у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій застосували наведені норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідно до вказаної правової позиції.

6.24. Так, як зазначалося вище, дослідивши предмет, підстави позову та склад учасників справи № 554/1794/20, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на момент винесення Відповідачем оскарженого наказу був наявний судовий спір щодо рішень від 04.03.2016 № 28607832, 28607853, прийнятих приватним нотаріусом Самсонюком Ф. П., та рішення від 29.10.2019 № 49410423, прийнятого державним реєстратором Гришком В. В., які вказаним наказом Мін`юста було скасовано, а також наявний спір про право власності на відповідне нерухоме майно.

Отже, за висновком судів, наявний судовий спір у справі № 554/1794/20 виключає можливість розгляду скарги на дії державних реєстраторів Міністерством юстиції України, оскільки це не належить до його компетенції в силу положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відтак оспорюваний наказ Мін`юсту є протиправним та підлягає скасуванню»;

(3) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 січня 2023 року в справі № 570/277/22 (провадження № 61-11783св22) вказано, що:

«5.7. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Мін`юст розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Таким чином, зазначеною нормою передбачено, зокрема, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Мін`юсту немає повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно. Такий спір про право підлягає вирішенню у судовому порядку (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20).

5.8. За змістом пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Мін`юст та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

5.9. Водночас згідно з пунктом 5 Порядку № 1128 Мін`юст чи його відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

Таким чином, пункт 5 Порядку № 1128 передбачає підставою для відмови у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації за наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави. Така ж підстава для відмови у задоволенні скарги передбачена і пунктом 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

5.10. Отже, за наявності у Мін`юсту інформації (засвідченої копії відповідного судового рішення) про судове провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав, Мін`юст відмовляє у задоволенні скарги.

5.11. Виходячи з наведеного, слід розмежовувати наслідки, передбачені частинами 1 та 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Адже частиною 1 статті 37 цього Закону визначено межі повноважень Мін`юсту щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, тому наявність судового спору щодо нерухомого майна унеможливлює розгляд скарги Мін`юстом. Водночас частиною 8 статті 37 передбачені підстави для відмови у задоволенні скарг у сфері державної реєстрації (у разі наявності повноважень для її розгляду)»;

(4) у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 жовтня 2022 року в cправі № 910/13671/20 зазначено, що:

«колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 1 частини 2 статті 37) передбачені повноваження Мін`юсту щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, крім випадків, зокрема, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Отже, зі змісту пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Мін`юсту немає повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно.

Такий спір про право підлягає вирішенню у судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20, від 16.11.2021 у справі № 910/11019/20 та від 04.10.2022 у справі № 910/21222/20.

Крім цього, у пункті 6.1 постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20 зроблено висновок про застосування норми права та зазначено, що із системного аналізу змісту частин 2, 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та пункту 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, вбачається, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: у випадку коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір ця обставина виключає можливість розгляду Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 910/21222/20, ухваленої у подібних правовідносинах, Верховний Суд зазначив про те, що "Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

5.28. Цивільний кодекс України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

5.31. Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 910/15946/20, на яку слушно послався суд апеляційної інстанції, "спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однієї сторони цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення. Тому слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав і обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод, у тому числі в судовому порядку.

Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в його реалізації".

5.34. Таким чином, спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, наприклад про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, належать до спорів щодо нерухомого майна. Тому відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Мін`юст не може розглядати скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо нерухомого майна за наявності такого судового спору".

У справі, що розглядається суди попередніх інстанцій установили, що на час розгляду скарги ОСОБА_1 у Обухівському районному суді Київської області перебувала цивільна справа № 2-1905/1/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спірного майна, що є предметом іпотечного договору від 28.12.2006, право власності на яке вже було зареєстровано за ПрАТ "Айбокс Банк", який був залучений до участі у справі в якості третьої особи.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що розгляд цивільної справи № 2-1905/1/10 Обухівським районним судом Київської області однозначно дає підстави для висновку, що відносно спірного майна (житлового будинку з надвірними будовами, загальною площею 520,3 кв. м, житловою площею 101,9 кв. м, та земельної ділянки, загальною площею 0,340 га, кадастровий номер 3223186803:02:004:0010, розташовані за адресою: АДРЕСА_1) існує судовий спір.

Таким чином, у справі, що розглядається, враховуючи положення пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у Мін`юсту були відсутні повноваження на розгляд скарги ОСОБА_1».

По-друге, наявність спору щодо нерухомого майна між тими самими сторонами, з того самого предмета і підстав є підставою для відмови в задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерством юстиції України. Наприклад:

(1) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17 вказано, що:

«44. Щодо доводу Позивача, зазначеному в п.31-В, то Суд відхиляє його, погоджуючись з судом апеляційної інстанції про те, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки власники земельних ділянок (скаржники), як і державний реєстратор не були стороною у адміністративній справі №804/9053/16»;

(2) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19 зазначено, що:

«22. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що на момент розгляду відповідачем скарги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 15 лютого 2017 року №140/8/340 існував судовий спір у справі № 910/265/18 за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ОЗЕРА», Міністерства юстиції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест» про визнання права іпотеки, визнання недійсним договору та визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 грудня 2016 року № 32948890 та № 32948526.

23. Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2018 року у справі № 910/265/18, позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково: визнано за публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» право іпотеки на нежитлове приміщення (в літ. А), загальною площею 84,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест», згідно з договором іпотеки №10/14/03/303 від 07 грудня 2007 року із змінами та доповненнями, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком Н.І. (реєстраційний номер 3698); визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 24 квітня 2010 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИ ОЗЕРА», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим №1162; визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 грудня 2016 року №32948890, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про заміну публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ ОЗЕРА» як іпотекодержателя на підставі договору про відступлення права вимоги від 24 квітня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим №1162, з моменту його прийняття; визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 грудня 2016 року №32948526, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про заміну публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ ОЗЕРА» як обтяжувача на підставі договору про відступлення права вимоги від 24 квітня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим №1162, з моменту його прийняття.

24. За наведених підстав суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки станом на час прийняття оскаржуваного наказу від 10 квітня 2019 року №1174/5 за скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» було рішення Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2018 року у справі № 910/265/18, про наявність якого було відомо Міністерству юстиції України, то в силу приписів пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідач повинен був відмовити у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

25. Колегія суддів Верховного Суду вважає вказаний висновок судів передчасним виходячи з наступного.

26. В частині 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено вичерпний перелік підстав за яких Міністерство юстиції України відмовляє у задоволенні скарги, зокрема, згідно пунктом 4 такою підставою є - наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами з тих самих предмета та підстав.

27. Як уже було зазначено, сторонами у господарській справі № 910/265/18 є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ ОЗЕРА», Міністерство юстиції України та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест».

28. Предметом позову у вказаній господарській справі № 910/265/18 є:

- визнати за АТ «Райффайзен Банк Аваль» право іпотеки на нежитлове приміщення (в літ. А), загальною площею 84,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , що належить на праві власності ТОВ «Ніка Холдінг Інвест», згідно з Договором іпотеки -№10/14/03/303 від 07.12.2007 із змінами та доповненнями, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком Н.І. (реєстраційний номер 3698);

- визнати Договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010, укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ТОВ «Три Озера» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим №1162, недійсним;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 32948890 від 15.12.2016 15:08:52, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про заміну АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Три Озера» як Іпотекодержателя на підставі Договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1162, виданий 24.04.2010, видавник: ПН КМНО Курковська Я.Л. з моменту його прийняття;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 32948526 від 15.12.2016 15:01:38, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про заміну АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Три Озера» як Обтяжувача на підставі Договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1162, виданий 24.04.2010, видавник: ПН КМНО Курковська Я.Л. з моменту його прийняття;

- зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити (скасувати) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку за ТОВ «Три Озера» нерухомого майна на підставі Договору про відступлення права вимоги від 24.04.2010 за реєстровим №1162.

29. Скарга, що розглядалася відповідачем, була подана публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» на рішення та дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

30. В свою чергу, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не була стороною у господарській справі № 910/265/18.

31. Суд звертає увагу, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

32. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, підстави для відступлення від цього висновку відсутні.

33. З огляду на викладене, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову»;

(3) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20 вказано, що:

«предметом розгляду МЮ України скарги були реєстраційні дії проведені щодо нерухомого майна майнового комплексу, загальною площею 28 223,10 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ТОВ «ГАНСО КОМПАНІ», а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 жовтня 2020 року, індексний номер: 5459912; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 жовтня 2020 року, індексний номер: 54599147; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 жовтня 2020 року, індексний номер 54599162.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що в цьому випадку, на момент винесення відповідачем спірного наказу про задоволення скарги на реєстраційні дії щодо майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , був наявний судовий спір щодо рішень реєстратора в особі Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. - спір, в тому числі, про право власності на це ж саме спірне майно - майновий комплекс, загальною площею 28 223,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, наявний вищевказаний судовий спір щодо того ж нерухомого майна виключає можливість розгляду скарги на дії приватного нотаріуса Міністерством юстиції України, оскільки не належить до його компетенції в силу Закону, а тому МЮ України не маючи на те підстав, неправомірно розглянуло скаргу та прийняло неправомірне рішення.

Верховний Суд не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону №1952-IV МЮ України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

Суд звертає увагу, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, підстави для відступлення від цього висновку відсутні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у справі №910/15365/20 за позовом ТОВ «ФК «Ассісто» до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про визнання протиправним та скасування рішень реєстратора в особі Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, в т.ч. щодо майнового комплексу, загальною площею 28 223,10 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1552597580000), за іпотечним договором від 25 грудня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. та зареєстровано в реєстрі за №949:

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54421899 від 05 жовтня 2020 року (про реєстрацію іпотеки) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422313 від 05 жовтня 2020 року (заборона на нерухоме майно) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54423577 від 05 жовтня 2020 року (про реєстрацію права власності) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Таким чином, у вказаному позивачем судовому провадженні № 910/15365/20 позивачем є ТОВ «Фінансова компанія «Ассісто», а відповідачами є: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», а ТОВ «ГАНСО КОМПАНІ» не є учасником справи.

Верховний Суд зазначає, що предметом спору у справі № 910/15365/20 є інші реєстраційні дії, ніж ті, що зазначені у скарзі, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 жовтня 2020 року, індексний номер: 5459912; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 жовтня 2020 року, індексний номер: 54599147; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 жовтня 2020 року, індексний номер 54599162.

З огляду на викладене Верховний Суд уважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що зазначені судові провадження не були перешкодою для розгляду Колегією МЮ України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції скарги ТОВ «ГАНСО КОМПАНІ» від 16 жовтня 2020 року, зареєстровану в Міністерства юстиції України 19 жовтня 2020 року за №30576-33-20»;

(4) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі № 640/26706/20 зазначено, що:

«32. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

33. Відповідно до пунктів 3, 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін, наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

34. Аналізуючи положення пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону №1952-IV у подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №640/12666/19 дійшов висновку, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті пункт 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV.

35. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, від 10.08.2021 у справі № 240/1127/20 та від 22.02.2023 у справі № 640/28931/20, які, на переконання колегії суддів, є застосовними до обставин цієї справи і підстави для відступу від них відсутні.

36. Повертаючись до обставин цієї справи, зазначимо, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування пункту 3 оскаржуваного наказу пов`язувалися виключно із порушенням відповідачем вимог пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону №1952-IV.

37. Так, судами попередніх інстанцій установлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 відкрите провадження у справі № 910/15365/20 за позовом ТОВ «ФК «Ассісто» до приватного нотаріуса ОСОБА_3. та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про визнання протиправним і скасування рішень, а саме:

37.1. рішення державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.:

- щодо майнового комплексу, загальною площею 28 223,10 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1552597580000), за іпотечним договором від 25.12.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 949:

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54421899 від 05.10.2020 (про реєстрацію іпотеки) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422313 від 05.10.2020 (заборона на нерухоме майно) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54423577 від 05.10.2020 (про реєстрацію права власності) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

- щодо будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69, реєстраційний номер: 722157480000, за іпотечним договором від 25.11.2010, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстровано в реєстрі за №10843:

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422657 від 05.10.2020 (про реєстрацію іпотеки) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422785 від 05.10.2020 (заборона на нерухоме майно) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54423786 від 05.10.2020 (про реєстрацію права власності) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

- щодо нерухомого майна: нежилий будинок - адміністративний (літ. В, Г), загальною площею 1482,40 кв м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, реєстраційний номер: 691997680382 за Іпотечним договором від 05.02.2010, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстровано в реєстрі за №106:

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422884 від 05.10.2020 (про реєстрацію іпотеки) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422982 від 05.10.2020 (заборона на нерухоме майно) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»;

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54423897 від 05.10.2020 (про реєстрацію права власності) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

37.2. Зобов`язання ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» укласти з ТОВ «ФК «Ассісто» основний договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами та майнових прав за договорами іпотеки.

38. За таких обставин, суди попередніх інстанцій констатували, що на момент розгляду скарги ТОВ «Фрунзе 69» в Господарському суді міста Києва перебувало судове провадження зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

39. Врахувавши ці обставини, а також з огляду на те, що висновок Колегії Мін`юсту датований 21.10.2020, а оскаржуваний наказ, винесений на підставі цього висновку, датований 26.10.2020, на переконання судів попередніх інстанцій, у цьому випадку, Мін`юст мав відмовити у задоволенні скарги ТОВ «Фрунзе 69».

40. Водночас, ці висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів уважає помилковими, позаяк у вказаному судовому провадженні № 910/15365/20 позивачем є ТОВ «Фінансова компанія «Ассісто», а відповідачами є: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», проте ТОВ «Фрунзе 69» не було учасником справи.

41. При цьому, незважаючи на те, що предмет спору у справі № 910/15365/20, охоплював оскарження реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69, поряд із цим предметом оскарження були реєстраційні дії також щодо об`єктів нерухомого майна за адресами: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6 та м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, та відповідно підстави їх оскарження у судовому провадженні та поданій скарзі є відмінними.

42. Верховний Суд нагадує, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV.

43. Беручи до уваги наведене, вищевказане судове провадження не було перешкодою для розгляду Колегією Мін`юсту скарги ТОВ «Фрунзе 69» від 09.10.2020, зареєстрованої в Міністерства юстиції України 12.10.2020 за №29917-33-20».

Європейський суд з прав людини зауважив, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

«Ми рухаємось в напрямку того, щоб касаційний суд не був джерелом невизначеності судової практики і судові рішення касаційного суду були, розумно передбачуваними. Навіщо потрібна розумна передбачуваність судових рішень? Очевидно, що особа, чи фізична чи юридична, має можливість прогнозувати як буде вирішено її спір. Це одне з основних завдань, яке дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим» (див. Крат В. І. Принцип юридичної визначеності в практиці Верховного Суду // Слово Національної школи суддів України. - 2021. - № 5 (спеціальний випуск). - С. 66 - 77.).

Касаційний суд акцентує, що вказані приклади судової практики касаційного суду підтверджують наявність по суті двох взаємовиключних підходів до тлумачення та застосування пункту 1 частини 2, пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин):

перший підхід - розгляд Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не допускається за наявності будь-якого спору щодо нерухомого майна. При цьому, не має значення нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) такого спору;

другий підхід - наявність спору щодо нерухомого майна між тими самими сторонами, з того самого предмета і підстав є підставою для відмови в задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерством юстиції України.

Навряд чи таке застосування та тлумачення пункту 1 частини 2, пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим.

Верховний Суд є найвищим судому системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (частина перша статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір) (пункт 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо, зокрема: наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (пункт 3, 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Касаційний суд зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

На основі принципу розумності запропоновано такий підхід до тлумачення як «метод чесного читання», тобто визначення застосування нормативного тексту до наявних обставин на основі того, як розумний читач, який повністю володіє мовою, зрозумів би текст на час його прийняття (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року в справі № 334/9179/21 (провадження № 61-7643св22).

Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:

розумний читач, який повністю володіє мовою зрозумів би текст норми так, що в пункті 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачена заборона на розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав за наявності будь-якого спору щодо нерухомого майна. Недотримання заборони, передбаченої в пункті 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), є самостійною підставою для скасування наказу Міністерство юстиції України;

наявність підстав для кваліфікації заборони, встановленої в пункті 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) виключає необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (пункт 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, від 28 жовтня 1999 року).

Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).

З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права (пункт 1 частини 2, пункт 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин)у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі № 640/26706/20 та зробити висновок про те, що:

«розумний читач, який повністю володіє мовою зрозумів би текст норми так, що в пункті 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачена заборона на розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав за наявності будь-якого спору щодо нерухомого майна. Недотримання заборони, встановленої в пункті 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), є самостійною підставою для скасування наказу Міністерство юстиції України;

наявність підстав для кваліфікації заборони, передбаченої в пункті 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) виключає необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (пункт 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин)».

Керуючись статтями 127, 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про продовження строку на подання відзивів на касаційні скарги.

Передати справу № 752/30324/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук