Постанова
від 25.05.2023 по справі 940/495/22
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Мандзюк С.В.

Єдиний унікальний номер справи № 940/495/22

Апеляційне провадження №22-ц/824/6990/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.

секретар - Олешко Л.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Науково-виробничої корпорації «Агро-Центр», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору емфітевзису.

Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Тетіївського районного суду Київської області з вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником 1/2 частини земельної ділянки площею 2,7444 га, яка розташована на території Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224683600:03:002:0013, яку успадкувала після смерті свого сина ОСОБА_3 .

Власником іншої 1/2 частини земельної ділянки є ОСОБА_2 , яку він успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Під час оформлення спадщини вона дізналась, що 14 травня 2018 року між її сином ОСОБА_3 та Науково-виробничою корпорацією «Агро-Центр» був укладений договір емфітевзису строком на 300 років.

За життя син казав їй ,що договір він уклав на 10 років.

ОСОБА_3 зловживав алкогольними напоями і часто не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними.

Як зазначила позивачка, у сина забрали державний акт на право власності на землю.

Позивачка вважає, що в момент підписання договору у сина не було волевиявлення на укладення договору, оскільки він в силу свого стану (постійне зловживання алкогольними напоями) не міг керувати своїми діями.

На даний час у позивачки немає навіть примірника договору емфітевзису, і на її прохання надати копію договору, їй відмовили .

Позивачка вважає цей договір таким, що укладений з порушенням встановленого законом порядку, оскільки він містить ряд несправедливих умов щодо неї, зокрема це строк дії договору 300 років, а плати за користування земельною ділянкою не отримувала. Крім того, зазначила, що її син зловживав спиртними напоями і часто не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

За таких обставин, позивачка звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

У прохальній частині позову просила:

визнати недійсним договір емфітевзису земельної ділянки площею 2,7444 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кашперівської сільської ради, який укладений між ОСОБА_3 та Науково-виробничою корпорацією «Агро-Центр», та скасувати його державну реєстрацію.

Представник відповідача 01 серпня 2022 року надав суду відзив на позовну заяву, в якому з урахуванням вимог ч. 1 ст. 218 ЦК України просив відмовити у виклику/допиту свідків; застосувати наслідки спливу позовної давності; відмовити в задоволенні позову; розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача. У цьому відзиві зазначив, що відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору, як такого, що вчинений під впливом тяжкої для ОСОБА_3 обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки позивачка належними та допустимими доказами не довела, що тяжкі обставини мали мiсце, а також, що мав місце наявний нерозривний причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення або зменшення тяжких обставин, та внаслідок вчинення такого правочину особа отримала можливість вирішити ту проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила це зробити (а. с. 69-104).

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи. Так, суд не взяв до уваги судову практику з цього питання, а тому рішення підлягає скасуванню.

Відповідач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, де зазначив що рішення суду є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними, жодних доказів на спростування висновків суду не містять.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України апелянт та його представник були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 25 травня 2023 року.

Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження, або інших заяв від апелянта та його представника не надходило. Представник відповідача приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд першої інстанції, правильно відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що позивачка не надала доказів на підтвердження своїх позовних вимог . Такі висновки суду не в повній мірі відповідають вимогам закону та сталій судовій практиці з цього питання, а тому апеляційний суд вважає ,що мотивувальну частину рішення слід змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

Так суд правильно встановив, що позивачка ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником 1/2 частини земельної ділянки площею 2,7444 га, що розташована на території Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224683600:03:002:0013, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 березня 2021 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 10-11).

Власником іншої 1/2 частини цієї земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 березня 2021 року є ОСОБА_2 (а. с. 15-17).

Між ОСОБА_4 та Науково-виробничою корпорацією «Агро-Центр» 14 травня 2018 року був укладений договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). За умовами договору ОСОБА_4 , як власник, надав Науково-виробничій корпорації «Агро-Центр», як землекористувачу, право використовувати земельну ділянку для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису строком на 300 років (а. с. 76-79).

Згідно з п. 3.1 цього договору, за весь період користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику плату у розмірі 88844,72 грн, що сплачується ним у грошовій формі одним платежем через касу землекористувача.

Науково-виробнича корпорація «Агро-Центр» 18 травня 2018 року сплатила ОСОБА_4 грошові кошти за користування земельною ділянкою у розмірі 88844,72 грн, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 18 травня 2018 року (а. с. 80).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з тим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади (органу місцевого самоврядування), які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Як встановив суд апеляційної інстанції, звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення 32-ї сесії 6-го скликання Олександрівської сільської ради від 06 грудня 2011 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,1820 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку»; скасувати свідоцтво про право власності, видане на земельну ділянку ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 2125380200:01:002:0074, за № 210160721253, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом спрямоване на позбавлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку. Отже, об`єктом спору у цій справі є земельна ділянка, що є власністю третьої особи, яку позивач фактично бажає позбавити права власності через скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Таке бажання позивача і форма його реалізації вказують на приватноправовий інтерес позивача, на захист якого, по суті, спрямоване звернення до суду із цими вимогами.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

З урахуванням зазначеного належним відповідачем у справі, що розглядається, крім Олександрівської сільської ради, є і ОСОБА_2 .

Водночас ОСОБА_2 до участі у цій справі як співвідповідач не залучений, а заяв чи клопотань про залучення ОСОБА_2 позивач не заявляв, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин законним та обґрунтованим є висновок апеляційного суду, з яким погоджується Верховний Суд, про те, що підставами для відмови у позові є неналежний суб`єктний склад учасників справи, що не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, оскільки заявлені у цій справі вимоги взаємопов`язані між собою, стосуються не тільки прав та інтересів Олександрівської сільської ради, а насамперед ОСОБА_2 як особи, яку позивач просив позбавити права власності на земельну ділянку.

Незалучення зазначеної особи до участі у справі позбавляє її права на вчинення процесуальних дій, які передбачені законом лише для відповідача, зокрема, можливості подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, заяви про застосування позовної давності тощо.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року (справа № 309/2340/15-ц).

У даній справі, позивачка ОСОБА_1 , звертаючись із позовом до НВК «Агро-Центр» просила визнати недійсним Договір емфітевзису земельної ділянки площею 2,7444 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,розташованої на території Кашперівської сільської ради, який укладений між ОСОБА_3 та Науково-виробничою корпорацією «Агро-Центр», та скасувати його державну реєстрацію.

Звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом спрямоване на позбавлення НВК «Агро-Центр» права емфітевзису на земельну ділянку. Отже, об`єктом спору у цій справі є земельна ділянка, що є власністю і третьої особи ОСОБА_2 , права якої будуть вирішені під час розгляду справи про визнання недійсним договору емфітевзису. Такі вимоги позивачки і форма його реалізації вказують на приватноправовий інтерес позивача, на захист якого, по суті, спрямоване звернення до суду із цими вимогами.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

З урахуванням зазначеного співвідповідачем у справі, що розглядається, крім НВК «Агро-Центр», або іншим позивачем є ОСОБА_2 , який є власником 1/2 частини спірної земельної ділянки.

Водночас ОСОБА_2 залучений до участі у справі в якості третьої особи, а заяв чи клопотань про залучення ОСОБА_2 в якості відповідача, позивачка не заявляла, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (пункт 4 частини першої статті 311, пункт 4 частини першої статті 338 ЦПК).

Аналогічна норма міститься у п.4 ч.3 ст. 367 ЦПК України .

Після встановлення порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний суд мав би скасувати рішення суду першої інстанції, і відмовити у задоволенні позову, однак враховуючи ,що суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, разом з тим не врахував суб`єктний склад у даній справи, вважає за необхідне рішення змінити, викласти мотивувальну частину в редакції цієї постанови,залишивши резолютивну частину рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року змінити, викласти мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції

Повний текст судового рішення виготовлений 29 травня 2023 року.

Головуючий:

Судді:

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення25.05.2023
Оприлюднено22.06.2023
Номер документу111660748
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —940/495/22

Постанова від 08.11.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 09.10.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Постанова від 25.05.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мережко Марина Василівна

Ухвала від 15.06.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 06.04.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мережко Марина Василівна

Ухвала від 16.03.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мережко Марина Василівна

Рішення від 15.02.2023

Цивільне

Тетіївський районний суд Київської області

Мандзюк С. В.

Рішення від 15.02.2023

Цивільне

Тетіївський районний суд Київської області

Мандзюк С. В.

Ухвала від 16.08.2022

Цивільне

Тетіївський районний суд Київської області

Мандзюк С. В.

Ухвала від 19.06.2022

Цивільне

Тетіївський районний суд Київської області

Мандзюк С. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні