Постанова

від 08.11.2023 по справі 940/495/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 940/495/22

провадження № 61-8455 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - науково-виробнича корпорація «Агро-Центр»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області

від 15 лютого 2023 року у складі судді Мандзюка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до науково-виробничої корпорації «Агро-Центр» (далі НВК «Агро-Центр), третя особа -

ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору емфітевзису.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником 1/2 частини земельної ділянки, площею 2,7444 га, яка розташована на території Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області (далі - Кашперівська СР), із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224683600:03:002:0013, яку успадкувала після смерті свого сина - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Власником іншої 1/2 частини земельної ділянки є ОСОБА_2 , яку він успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Під час оформлення спадщини вона дізналась про те, що 14 травня 2018 року

між її сином - ОСОБА_3 , та НВК «Агро-Центр» був укладений договір емфітевзису вказаної земельної ділянки строком на 300 років. Проте, за життя син сказав їй, що договір він уклав всього на 10 років.

Позивач зазначила, що зі слів сина, у нього забрали державний акт на право власності на землю. Вказувала, що в момент підписання договору у нього не було волевиявлення на його укладення, оскільки він у силу свого стану (зловживання алкогольними напоями) не міг керувати своїми діями. При цьому у неї відсутній примірник договору емфітевзису, копію договору на її прохання їй не надано.

Уважала, що вказаний договір укладено з порушенням встановленого законом порядку, оскільки він містить ряд несправедливих умов, зокрема щодо строку дії договору - 300 років. Крім того, вона не отримувала плату за договором.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір емфітевзису земельної ділянки, площею 2,7444 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кашперівської СР, укладений між ОСОБА_3 та НВК «Агро-Центр», скасувати його державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 15 лютого

2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції застосував відповідні норми ЦК України, ЗК України, надав правову оцінку поданим сторонами доказам і виходив із того, що ОСОБА_1

не довела належними та допустимими доказами існування тяжкої обставини,

в якій перебував ОСОБА_3 на момент укладення договору емфітевзису,

що він діяв не за власною волею, укладаючи оспорюваний правочин, а також,

що його укладено на невигідних умовах. Останнє стосується як ціни, так і строку договору.

Оскільки районний суд установив відсутність правових підстав для визнання договору емфітевзису недійсним, то не підлягала задоволенню й похідна вимога про скасування його державної реєстрації.

Районний суд не застосував позовну давність до спірних правовідносин,

про що заявлено відповідачем, оскільки відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, судом ураховано відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 15 лютого

2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини спору та застосувавши відповідні норми ЦПК України, що регулюють питання змагальності сторін, диспозитивності цивільного судочинства, учасників справи, вважав помилковими висновки районного суду про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю, оскільки висновки по суті спору повинні бути зроблені

за належного суб`єктного складу учасників справи. Об`єктом спору у цій справі

є земельна ділянка, власниками якої є як позивачка, так і третя особа -

ОСОБА_2 .

Вирішення даного спору впливає на права іншого співвласника земельної ділянки, який не залучений позивачем до участі у справі в якості відповідача. Указане

є самостійною підставою для відмови у позові.

Суд апеляційної інстанції застосував відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо належного суб`єктного складу учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду

із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанції, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу

та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій

не врахували всіх обставин укладення ОСОБА_3 оспорюваного договору емфітевзису земельної ділянки, співвласником якої є ОСОБА_1 . Судами

не надано оцінку поданим позивачкою доказам.

Оспорюваний правочин містить несправедливі умови, зокрема щодо строку його дії та оплати. У цій частині посилається на відповідні норми ЦК України та судову практику Верховного Суду.

Вважає, що ОСОБА_2 не повинен бути співвідповідачем за її позовом,

так як його право власності на спірну ділянку не оспорюється. Він, як співвласник земельної ділянки, не позбавлений права в подальшому укласти договір емфітевзису щодо своєї частини земельної ділянки.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від НВК «Агро-Центр», в якому вказується, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що незалучення позивачем усіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови

у позові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина -

ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником 1/2 частини земельної ділянки, площею 2,7444 га, що розташована на території

Кашперівської СР, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224683600:03:002:0013, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 березня 2021 року та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

про реєстрацію права власності (а. с. 10-11).

Власником іншої 1/2 частини цієї земельної ділянки на підставі свідоцтва

про право на спадщину за заповітом від 16 березня 2021 року є ОСОБА_2

(а. с. 15-17).

14 травня 2018 року між ОСОБА_4 та НВК «Агро-Центр» було укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (а. с. 76-79).

За умовами цього договору ОСОБА_4 , як власник, надав НВК «Агро-Центр», як землекористувачу, право використовувати земельну ділянку для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису строком на 300 років.

Згідно з пунктом 3.1 цього договору за весь період користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику плату у розмірі 88 844,72 грн,

що сплачується ним у грошовій формі одним платежем через касу землекористувача.

НВК «Агро-Центр» 18 травня 2018 року сплатила ОСОБА_4 грошові кошти

за користування земельною ділянкою у розмірі 88 844,72 грн, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 18 травня 2018 року (а. с. 80).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права

без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку

(пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незміненій частині

та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні

та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася

до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує

при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду

за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 , як співвласник земельної ділянки, кадастровий номер 3224683600:03:002:0013, звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору емфітевзису вказаної земельної ділянки, який укладений між ОСОБА_3 , померлим

ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто попереднім власником земельної ділянки, та НВК «Агро-Центр»,

і скасування його державної реєстрації.

Відповідачем позивачка зазначила НВК «Агро-Центр», третьою особою -

ОСОБА_2 , іншого співвласника земельної ділянки.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з його недоведеністю, тобто районний суд вирішив спір по суті.

Суд апеляційної інстанції змінив мотиви відмови у задоволенні позову

ОСОБА_1 , вказавши про те, що висновки по суті спору необхідно зробити

за належного суб`єктного складу учасників справи, а позивачкою не залучено

до участі у справі іншого співвласника земельної ділянки - ОСОБА_2 ,

й вирішення спору впливає на його права та обов`язки. Вказане, на думку суду апеляційної інстанції, є самостійною підставою для відмови у позові ОСОБА_1

Верховний Суд погоджується з указаними висновками апеляційного суду.

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є речовим правом на чуже майно (пункт 3 частина перша статті 395 ЦПК України).

Відповідно до статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки

і фізичною особою, юридичною особою. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися

і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених

частиною п`ятою статті 102-1 ЗК України.

Загальні положення про правочини врегульовано параграфом 1 Глави 16

ЦК України. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину регламентовано статтею 203 ЦК України.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначено параграфом 2 Глави 16 ЦК України. Питання недійсності правочину врегульовані статтею 215 ЦК України.

Встановлено, що 14 травня 2018 року між ОСОБА_3 та НВК «Агро-Центр» укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), за яким ОСОБА_3 ,

як власник, надав НВК «Агро-Центр», як землекористувачу, право використовувати земельну ділянку, кадастровий номер 3224683600:03:002:0013,

для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису строком на 300 років

(а. с. 76-78).

Позивачка - ОСОБА_1 , є власником 1/2 частини вказаної земельної ділянки

у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 попереднього власника, сина - ОСОБА_3 (а. с. 10-11).

Власником іншої 1/2 частини цієї земельної ділянки на підставі свідоцтва

про право на спадщину за заповітом від 16 березня 2021 року є ОСОБА_2

(а. с. 15-17).

Звернувшись до суду з позовом у цій справі ОСОБА_1 зазначила відповідачем НВК «Агро-Центр». Інший співвласник земельної ділянки - ОСОБА_2 , залучений до участі у справі як третя особа.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно

до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами

в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі

для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право

за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій

та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача

або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі

про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою

для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів

й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі,

суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин,

та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі

як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом,

що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 серпня

2021 року у справі № 677/1893/18 (провадження № 61-18281св20).

Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви відмови районного суду у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив із того, що спір стосується позбавлення

НВК «Агро-Центр» права емфітевзису на земельну ділянку, співвласниками якої

є позивачка та третя особа, й вирішення даного спору впливає на права

та обов`язки усіх співвласників земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вірно звернув увагу на те,

що спір стосується позбавлення НВК «Агро-Центр» права емфітевзису на земельну ділянку, співвласниками якої є позивачка та третя особа. Вирішення даного спору впливає на права та обов`язки усіх співвласників земельної ділянки, у тому числі на права та обов`язки ОСОБА_2 , який є власником 1/2 частини спірної земельної ділянки.

ОСОБА_1 фактично оспорює договір емфітевзису в цілому, тобто щодо двох співвласників земельної ділянки, а не лише у своїй частині. Вона є стороною договору як спадкоємець попереднього власника земельної ділянки,

як і ОСОБА_2 - сторона договору, який не є стороною у справі.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно

від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину),

та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Разом із тим, якщо предметом правочину

є майно, яке належить особам на праві спільної власності, суд відповідно до вимог ЦПК України залучає до участі у справі про визнання такого правочину недійсним усіх співвласників. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17

(провадження № 12-128гс18).

У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору

всі сторони правочину мають залучатися як відповідачі, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі

№ 641/5523/19, провадження № 14-178цс20).

З огляду на зазначене, якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави

або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного

або залучає співвідповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, провадження № 14-40цс21).

Верховний Суд зазначає, що вказаний спір безпосередньо стосується прав

та обов`язків ОСОБА_2 щодо розпорядження належною йому на праві спільної часткової власності земельною ділянкою, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Разом із цим, ОСОБА_2 залучений до участі у справі в якості третьої особи, заяв чи клопотань про його залучення до участі у справі в якості відповідача, позивачка не заявляла.

Указане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 18 травня 2023 року у справі № 397/479/21 (провадження № 61-6327св22), від 25 вересня 2023 року у справі № 692/864/19 (провадження № 61-9033св23).

Апеляційний суд, урахувавши відповідну судову практику Великої Палати Верховного суду та Верховного Суду, вірно вважав, що висновки по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку апеляційного суду про те,

що рішення суду у цій справі впливає на права та інтереси іншого співвласника земельної ділянки, якого не було залучено до участі у справі.

Висновки апеляційного суду узгоджуються з судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), яка є сталою та сформованою, застосовані правові позиції є релевантними.

При цьому колегія суддів звертає увагу позивачки, що вона не позбавлена права на звернення до суду з відповідними вимогами, визначивши належний суб`єктний склад учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність

та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення

або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року

у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня

2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець