Рішення

від 29.05.2023 по справі 554/12032/21

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 29.05.2023Справа № 554/12032/21 Провадження № 2/554/717/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2023 року місто Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко А.С.,

представника позивача ОСОБА_1

в режимі відеоконференції представника відповідача адвоката Вак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми),

про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

20.12.2021 року повивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, відповідно до якої прохав визнати незаконними дії відповідачів, які полягають у збиранні, зберіганні, використанні , поширенні та не забезпеченні збереження конфіденційної інформації про нього, їх втручанні в його особисте та сімейне життя. Стягнути з відповідачів солідарно на його користь моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн. Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) повернути з Баришівського районного суду Київської області з матеріалів цивільної справи № 355/1588/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про стягнення боргу оригінали других примірників заяви про визнання батьківства від 10.11.2003 року №89, актового запису про народження ОСОБА_2 № 897 від 10.11.2003 року та запису акту про встановлення батьківства за № 89 від 10.11.2003 року та забезпечити їх державне збереження відповідно до закону. Стягнути з Відповідачів понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що під час вирішення справи №554/1494/16-ц в Октябрському районному суді міста Полтави в якій ОСОБА_3 наполягала зокрема і на скасуванні актового запису про народження позивача , дізнався про одержання нею у Баришівському районному суді Київської області фотокопій поданої його батьками заяви про визнання батьківства від 10.11.2003 року №89, актового запису про його народження № 897 від 10.11.2003 року , запису акту про встановлення батьківства № 89 від 10.11.2003 року. Дані документи ОСОБА_3 подала особисто до ТОВ «Український центр судових експертиз» для проведення почеркознавчої експертизи . Після чого дізнався що 29.10.2019 року ОСОБА_4 подав до Баришівського районного суду Київської області завідомо безпідставний позов до його покійного на той час батька ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення боргу. Метою цього позову, який мав очевидно штучний характер, було збирання, поширення інформації про позивача віднесеної законом до конфіденційної інформації. В результаті чого оригінали другого примірника заяви про визнання батьківства поданої 10.11.2003 року його батьками до Октябрського райвідділу РАГСу м. Полтави зареєстрованої за №89, актового запису про його народження № 897 від 10.11.2003 року , запису акту про встановлення батьківства № 89 від 10.11.2003 року були вилучені з постійного державного зберігання а електрофотокопії цих документів використані всупереч його правам ОСОБА_3 . З 2014 року ОСОБА_3 шляхом обману, повідомлення різного роду неправдивих відомостей , підробки документів, з метою протиправного заволодіння його батьківською спадщиною , яка за законом їй не може належати , збирає , зберігає та розповсюджує різного роду неправдиву інформацію та використовує на порушення його права на приватне життя конфіденційну інформацію про нього , внаслідок чого він з 10 років перебуває у стані морального пригнічення та дискомфорту, втратив спокій, відчуває моральні страждання, що негативно впливає на стан його здоров`я, самопочуття, настрій в зв`язку з чим він зазнав моральної шкоди яку оцінив в 100 тисяч гривень та змушений звернутися до суду.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 січня 2022 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

27.04.2022 року Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) надав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтував тим, що не може визнати дану позовну заяву в частині вимог заявлених до відділу через недоведеність його вини, так як на виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області у справі № 355/1588/19 від 31.10.2019 року відділом були надані оригінали зазначених в позові документів. Вважає, що Відділ діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

25.05.2022 року Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надав до суду відзив на позовну заяву , який обґрунтував тим що 14.11.2019 року на підставі ухвали Баришівського районного суду Київської області у справі № 355/1588/19 від 31.10.2019 року були вилучені другі примірники заяви про визнання батьківства №89 поданої 10.11.2003 року батьками позивача до Октябрського райвідділу РАГСу м. Полтави , актового запису про народження позивача № 897 від 10.11.2003 року , запису акту про встановлення батьківства № 89 від 10.11.2003 року , про прийом-передачу яких складено акт № 1 від 14.11.2019 року. Зазначив що не визнає заявлених вимог в частині заявлених до Відлілу і в цій частині просить відмовити в їх задоволенні.

15.06.2022 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтуваний тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів її неправомірних дій щодо збирання, зберігання, використання поширення конфіденційної інформації про особисте та приватне життя позивача.

27.03.2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримала у повному обсязі позовну заяву та прохала про її задоволення.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 відносно позовної заяви заперечувала у повному обсязі та прохала відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що не визнає факту родинних стосунків позивача і ОСОБА_5 і захищає свої порушені права при розподілі спадшини ОСОБА_5 .

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

29.10. 2019 року ОСОБА_4 подав до Баришівського районного суду Київської області позов до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про стягнення боргу в розмірі 70 тис.грн . за договором позики від 12 червня 2005 року. Разом з позовною заявою подав до суду клопотання про витребування доказів, яке обґрунтовував тим, що ОСОБА_5 заперечує підписання договору позики та розписки від 12 червня 2005 року про отримання від нього в якості боргу суми в розмірі 70000 грн. Він планує під час розгляду вказаного позову ініціювати призначення почеркознавчої експертизи, але для цього необхідно попередньо отримати оригінали документів зі зразками почерку ОСОБА_5 , які містяться: в заяві про визнання батьківства № 89 від 10.11.2003, спільній заяві про визнання батьківства від 10.11.2003, записі акта про встановлення батьківства № 89 від 10.11.2003, актовому записі про народження № 897 від 10.11.2003, які підписувалися та подавалися ОСОБА_5 до Октябирського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції; в договорі застави № 3652/1 від 04.11.2010, укладеного між ПАТ «Полтава-банк» та ОСОБА_5 ; в договорі купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок від 07 листопада 2005 року, підписаного ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем Володимиром Андрійовичем (реєстровий № 3485); в договорі купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок від 23 травня 2006 року, підписаного ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем Володимиром Андрійовичем (реєстровий № 1793) та інших документів .

Згідно ухвали від 31 жовтня 2019 року Баришівський районний суд Київської області відкрив провадження у справі № 355/1588/19 за даним позовом.

Згідно ухвали від 31 жовтня 2019 року Баришівський районний суд Київської області клопотання ОСОБА_4 про витребування доказів задовільнив та витребував докази зокрема із Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, № 45) заяву про визнання батьківства від 10.112003 року, запис акту про встановлення батьківства № 89 від 10.11.2003 року, актовий запис про народження № 897 від 10.11.2003 року , на яких містяться підписи ОСОБА_5 .

Згідно акту прийому-передачі № 1 від 14.11.2019 року другі примірники оригіналів документів вилучені з державного зберігання та приєднані до матеріалів справи.

Згідно ухвали від 31 січня 2020 року Баришівський районний суд Київської області призначив по справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив експертам Незалежного інституту судових експертиз (04212 м.Київ вул.Маршала Тимошенка 21 корпус 3, офіс 7) і на вирішення експертів поставив питання: - Чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 у договорі позики від 12 червня 2005 року, та в розписці від 12 червня 2005 року ОСОБА_5 особисто, чи іншою особою.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 9502 від 29.04.2020 року у договорі позики від 12 червня 2005 року та розписці від 12 червня 2005 року підпис виконаний не ОСОБА_5 .

Згідно ухвали від 12.02.2021 року Баришівський районний суд Київської області залишив позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про стягнення боргу без розгляду , так як Позивач та його представник адвокат Чередніченко Н.В. повторно в судове засідання 12.02.2021 року не з`явилися, про день та місце розгляду справи позивач та його представник повідомлені своєчасно та належним чином , причини своєї неявки суду не повідомили.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2016 року у справі № 554/1494/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_7 до Шевченківського районного у м. Полтаві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 про визнання заяви про встановлення батьківства недійсною та скасування актового запису про встановлення батьківства і актового запису про народження відмовлено. Згідно з рішенням з актового запису про народження № 897 від 10 листопада 2003 року батьком ОСОБА_2 , вказано ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_6 .. Актовий запис вчинено на підставі актового запису про встановлення батьківства № 89 від 10 листопада 2003 року та в ньому маються паспортні дані батьків та їх підписи. Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер, про що було зроблено актовий запис № 329. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що позивач, в силу ст. 56 КпШС України, не входить в коло осіб, які мають право на звернення до суду з позовом щодо оспорювання батьківства, оскільки за життя ОСОБА_5 не звертався до суду із заявою про оспорювання батьківства.

Згідно зі змістом ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2021 року у справі № 554/1494/16-ц (за участю представників заявника ОСОБА_3 )заява про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Шевченківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_6 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 про визнання заяви про встановлення батьківства недійсною та скасування актового запису про встановлення батьківства і актового запису про народження обґрунтована тим , що після набрання рішенням законної сили 03.07.2021 ОСОБА_3 було надано ОСОБА_7 висновок експерта №2-23/04 за результатами проведення почеркознавчої експертизи ТОВ «Український центр судових експертиз» від 23.04.2021 з якого ОСОБА_7 стало відомо, що підписи від імені ОСОБА_5 , зображення яких міститься в електрофотокопіях: заяви про визнання батьківства ОСОБА_5 до Октябрського р/в РАГС м. Полтави, прийнятої 10.11.2003 та зареєстрованої в журналі за №89, у графі «Батько (підпис)»; актового запису про народження №897 від 10.11.2003 (другий примірник) в п.18; запису акту про встановлення батьківства №89 від 10.11.2003 в п.п.15, 16 виконані не ОСОБА_5 , зразки підпису якого надані для порівняння, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_5 . За висновком суду ТОВ «Український центр судових експертиз» не є державною спеціалізованою установою, і взагалі не мали повноважень на проведення почеркознавчої криміналістичної експертизи.

Дана справа перебувала в провадженні Октябрського районного суду м. Полтави з 02 березня 2016 року, представником позивача ОСОБА_7 була ОСОБА_3 .

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі №554/1494/16-ц.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22.12.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково, ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 24.09.2021 року скасовано. Цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Шевченківського районного у м. Полтаві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 про визнання заяви про встановлення батьківства недійсною та скасування актового запису про встановлення батьківства і актового запису про народження направлено до Октябрського районного суду м.Полтави для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження за заявою ОСОБА_7 ..

Ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 05.01.2022 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02.09.2016 року скасована постановою Полтавського апеляційного суду від 23.06.2022 року та направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 грудня 2022 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_7 про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі №554/1494/16-ц.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування певних стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, зокрема щодо розподілу тягаря доказування між сторонами.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З огляду на характер спірних правовідносин, тягар доказування у даній справі підлягає розподілу наступним чином.

Зокрема, позивач повинен довести у даній справі, а суд встановити такі факти:

- збирання, зберігання, використання , поширення та не забезпечення збереження конфіденційних відомостей, а саме персональних даних позивача;

- те, що ці відомості чи сукупність відомостей про позивача є його персональними даними та мають обмежений доступ;

- наявність чи відсутність згоди позивача на збирання, зберігання, використання , поширення та не забезпечення збереження конфіденційних відомостей, а саме персональних даних позивача.

У разі невстановлення факту надання згоди на збирання, зберігання, використання , поширення та не забезпечення збереження конфіденційних відомостей, а саме персональних даних позивача , відповідачі повинні довести, а суд встановити наявність винятків, визначених законом, щодо збирання, зберігання, використання , поширення та не забезпечення збереження конфіденційних відомостей, а саме персональних даних позивача, які пов`язані з метою захисту інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, без згоди позивача.

У такому випадку суд здійснює оцінку відповідності та визначеної доцільності обсягу розкриття відповідачами персональних даних позивача у безпосередньому взаємозв`язку з проголошеною ними метою такого розкриття та особою позивача.

Частинами першою, другою статті 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Конституційні права особи мають цивілістичний вимір як абсолютні і невідчужувані цивільні права фізичної особи, які згідно з частиною першою статті 269 ЦК України належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Статтею 269 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Статтею 29Закону України«Про інформацію» передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Відповідно до статті 32Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Положення цієї статті роз`яснено в рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України.

Конституційний Суд України, розтлумачивши положення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважав, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом.

На виконання положення статті 32 Конституції України, а також з метою імплементації Конвенції Ради Європи № 108 Верховна Рада України схвалила Закон України «Про захист персональних даних», в статті 1 якого закріплено, що цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Відповідно до частини першої та другої статті 11Закону України«Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Згідно з частиною другою статті 21Закону України«Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 14Закону України«Про захистперсональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ч. 6 статті 6Закону «Прозахист персональнихданих» заборонено обробку даних про фізичну особу без її згоди .

Згідно п. 6 ч.2 статті 8 Закону «Прозахист персональнихданих» особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану`діяльність органів державної реєстрації актів цивільного стану ґрунтується на принципах додержання законності, захисту прав і законних інтересів громадян та держави, додержання таємниці державної реєстрації актів цивільного стану, належного документального оформлення проведеної державної реєстрації.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч.1). Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану(ч.2). Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану (ч.3). Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках. Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.

Згідно з ч.2 ст.11Закону України«Про інформацію» не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

У постанові від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17 у подібних правовідносинах Верховний Суд України сформулював висновок, що відповідно до положень статей 31, 32 Конституції України, статей 270, 306ЦК України кожному гарантується право на недоторканість особистого життя, право на таємницю телефонних розмов; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно з частиною другою статті 276ЦК України якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Аналіз фактичних обставин справи дає підстави зробити висновок, що позивач звернувся за захистом своїх прав, порушених незаконним збиранням , зберіганням , поширенням та вилученням з державного зберігання конфіденційної інформації про нього . Вказана інформація щодо позивача є такою, що має обмежений доступ, та містить персональні дані у розумінні Закону України «Про захист персональних даних».

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:

У постанові Верховного суду від 04.12.2019 р. у справі №760/8719/17 сформований правовий висновок, відповідно до якого збирання, зберігання, поширення та інші види обробки конфіденційної інформації підпадають під дію ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа №2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява №25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Суд звертає увагу, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Відповідачами не доведено наявності винятків, визначених законом, щодо збору, поширення персональних даних про позивача , які пов`язані з метою захисту інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, без згоди позивача, хоча тягар їх доведення покладається саме на відповідачів.

Докази, які наявні в матеріалах справи, в сукупності та окремо, а також заяви учасників справи, які викладені по суті справи, підтверджують що Відповідачі допустили збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про позивача без його згоди , ця інформація є інформацією з обмеженим доступом, а саме персональні дані позивача, без дотримання принципу розумності, добросовісності і справедливості, , оскільки це не було суспільно необхідним і здійснено відповідачами з порушенню конституційного права позивача на не втручання в його особисте життя.

Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав (стаття 272 ЦК України).

Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов`язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов`язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права (частини друга, третя статті 273 ЦК України).

За правилами статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Законом покладено обов`язок забезпечення збереження в установленому законом порядку оригіналів другого примірника - заяви про визнання батьківства №89 поданої 10.11.2003 року батьками Позивача до Октябрського р/в РАГС м. Полтави, актового запису про його народження № 897 від 10.11.2003 року, запису акту про встановлення батьківства № 89 від 10.11.2003 року , які підлягають постійному зберіганню, визнані законом конфіденційною інформацією що не підлягає розголошенню.

Позивач пов`язує моральну шкоду яку оцінює в 100 тисяч грн. із спричиненими йому неправомірними діями відповідачів душевними стражданнями через порушення його особистих немайнових прав, яку суд вважає доведеною та при задоволенні позову виходить із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності.

Приписи статті 276 ЦК України встановлюють обов`язок особи, діями якої порушене особисте немайнове право фізичної особи, вчинити необхідні дії для його поновлення.

Відповідно до частини другої статті 276 ЦК України, якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

У даному випадку суд враховує висновок Верховного Суду України у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17 та виходить з презумпції спричинення позивачу моральної шкоди відповідачами та обов`язку саме відповідачів спростувати таку презумпцію.

Суд враховує висновок у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 14 вересня2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21), від07 грудня 2022 року у справі № 461/9982/19 (провадження № 61-4162св22) де зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно дочастини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено списання. Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на правову природу такого права, гарантії від порушень якого закріплені Конституцією України.

На підставі наведенго, керуючись ст.ст. 272,275,276,1167 ЦК України, ст. ст. 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити.

Визнати дії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які полягають у збиранні, зберіганні, використанні та поширенні конфіденційної інформації та втручання в особисте та сімейне життя відносно ОСОБА_2 незаконними.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в солідарному порядку моральну шкоду в сумі 100000 грн.

Повернути Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) для їх державного збереження, оригінали документів з матеріалів цивільної справи № 355/1588/19 Баришівського районного суду Київської області за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, а саме:

- заяву про встановлення батьківства від 10.11.2003 року № 89 від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо дитини ОСОБА_8 , складеного по Октябрському районному відділу РАГС м.Полтави;

- другий примірник актового запису про народження ОСОБА_2 № 897 від 10.11.2003 року, складеного Октябрським районним відділом РАГС м. Полтави;

- другий примірник актового запису акту про встановлення батьківства за № 89 від 10.11.2003 року, ОСОБА_9 (після державної реєстрації встановлення батьківства) ОСОБА_2 , складеного Октябрським районним відділом РАГС м.Полтави.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішеннясуду,якщо апеляційнаскарга поданапротягом 30(тридцяти)днів здня врученняйому повногорішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП невідомо, місце проживання АДРЕСА_3 .

Відповідач - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)- 36014, м. Полтава, вул. Зигіна,1а.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.В.Тімошенко