Ухвала

від 15.06.2023 по справі 280/836/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

15 червня 2023 року Справа № 280/836/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Cтрельнікової Н.В., за участі секретаря судового засідання Білай В.Р.

розглянув у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5"

до Запорізької міської ради, виконавчого комітету Запорізької міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Комунальне некомерційцне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №9"

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Комунального некомерційного підприємства «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» (далі позивач) до Запорізької міської ради (далі відповідач 1), виконавчого комітету Запорізької міської ради (відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» про визнання протиправними та скасування рішень.

У позовній заяві позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької міської ради №51 від 07.12.2022 «Про реорганізацію юридичної особи-комунального некомерційного підприємства «Запорізький центр первинної медико - санітарної допомоги №5» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги №9»;

-визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №511 від 12.12.2022 «Про заходи з проведення реорганізації юридичної особи - комунального некомерційного підприємства «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико- санітарної допомоги №9.

06 квітня 2023 до суду від представника відповідача 1 Сергія Букіна, надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача 1 зазначає наступне. Діяльність органів місцевого самоврядування по розпорядженню власністю територіальних громад мітить ознаки приватно-правового спору з майнових відносин. Приймаючи оскаржуване рішення, Запорізька міська рада реалізувала організаційно-господарську діяльність та діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи, а тому оскаржуване рішення, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є рішенням власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи. Вважає, що спір є найбільш наближеним до спорів пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

05.05.2023 від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення проти задоволення клопотання представника відповідача 1 про закриття провадження у справі у яких зазначено зокрема про те, що оскаржуване рішення не містить ознак приватно-правового спору, а є реалізацією владних повноважень органу управління комунальним майном, що віднесено ст. 125 Конституції, до вирішення в адміністративних судах. Основним критерієм, який визначає сферу публічно-правових відносин, а отже і сферу виникнення публічно-правових спорів, є публічний інтерес. В даному випадку не можна говорити про наявність приватного інтересу у даному спорі. Крім того, позивачем також у даному провадженні оскаржується рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №511 від 12.12.2022. Виконавчий комітет, як зазначалося у позові, не мав взагалі жодного відношення до корпоративних прав Позивача та управління його майном станом на дату прийняття оскаржуваних рішень.

Також до суду 29.05.2023 надійшли письмові пояснення представника відповідача до клопотання про закриття провадження у справі у яких зокрема зазначено, що в даному випадку маємо спір між юридичною особою та її засновником, який, за приписами ч.1 ст. 20 ГПК України, відноситься до підсудності господарського суду.

У підготовчому засіданні 15 червня 2023 представник відповідача 1 клопотання про закриття провадження у справі підтримав, з підстав, викладених у клопотанні, просив суд клопотання задовольнити.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні проти задоволення судом клопотання про закриття провадження у справі заперечив з підстав, викладених у запереченнях на клопотання. Просив суд у задоволенні клопотання відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився. Враховуючи наявне в матеріалах справи клопотання від третьої особи про розгляд справи без участі представника та за згодою сторін підготовче засідання було проведено без участі представника третьої особи.

У підготовчому засіданні 15 червня 2023 було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Вирішуючи клопотання про закриття провадження, суд встановив наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичнихосіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

При цьому, вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням останнім владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Судова юрисдикція - це інститут, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

Згідно Статуту Позивача, підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Запоріжжя. Засновником і Власником підприємства є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. До компетенції Власника належить, зокрема, прийняття рішень про реорганізацію та ліквідацію Підприємства, призначення ліквідаційної комісії, комісії з припинення, затвердження ліквідаційного балансу. У п.1 пояснювальної записки до проекту оскаржуваного рішення, визначено у якості обґрунтування необхідності прийняття проекту рішення оптимізацію управління суб`єктами господарювання комунальної форми власності.

Натомість п. 1 ст. 20 Господарсько-процесуального кодексу України, зазначає, що Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Тобто, при прийнятті оскаржуваного рішення, Запорізька міська рада здійснювала управлінські, а не господарські функції.

Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

Поряд з цим, приватноправові відносини відрізняються від публічно-правових наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, визначений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Матеріали справи не містять обставин порушення майнового/немайнового приватного права чи інтересу позивача, тому твердження представника відповідача про наявність ознак приватно-правового спору, є помилковими.

Також, відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Статтею 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено зміст корпоративних прав та корпоративних відносин.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (частина перша статті 167 ГК України).

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення (частина друга статті 167 ГК України).

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя статті 167 ГК України).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що корпоративні відносини - це відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, спір про оскарження правомірності рішень відповідачів не відноситься до спорів, що виникають з корпоративних відносин, тому застосування до спірних правовідносин пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України є безпідставним.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У справі «Щокін проти України (заява № 23759/03 та 37943/06) рішення від 14 жовтня 2010 р., пунктом 52 зазначено «Суд визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V)».

Тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 2, 19, 167, 248 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 125 Конституції України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача Запорізької міської ради Сергія Букіна про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала набрала законної сили негайно після її проголошення та не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.

Ухвала складена у повному обсязі 20.06.2023.

Суддя Стрельнікова Н.В.