Постанова

від 20.06.2023 по справі 813/5627/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 813/5627/15

адміністративне провадження № К/9901/24924/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області правонаступник ГУ ДПС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року (суддя Гулик А.Г.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 року (головуючий суддя Заверуха О.Б., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.)

у справі № 813/5627/15 (№ 876/12134)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Бродівський завод сухого знежиреного молока»

до Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Бродівський завод сухого знежиреного молока» (далі - позивач, товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та за платежем податок на додану вартість.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30.11.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 року, позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 10.09.2015 року №0000482200/168 та від 10.09.2015 року №0000492200/167 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283 777,50 грн (основний платіж 189 185 грн, штрафні санкції 94 592,50 грн).

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковим органом не доведено правомірності прийнятих рішень.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 03.09.2015 року №139/22-00/00446375.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем:

- п.135.1 ст.135, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 824 631грн;

- п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 202 864 грн.

На підставі акта перевірки 10.09.2015 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000482200/168, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 123 6948 грн, в тому числі 824 632 грн за основним платежем та 41 2316грн за штрафними санкціями;

- № 0000492200/167, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 304 331 грн, в тому числі 202 864 грн за основним платежем та 101 467 грн за штрафними санкціями.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство у спірний період отримало інформаційно-консультаційні послуги від ТОВ «Радіум» на загальну суму 5 062 200 грн.

Розрахунок за надані послуги здійснювався платіжним дорученням №27 від 26.04.2013 року на суму 480 909 грн та простим векселем серії АА № 2391585 від 13.06.2013 року на суму 4 581 291 грн, строк погашення 13.06.2025 року, емітент товариство.

Вказані обставини не є спірними між сторонами.

За результатам перевірки відповідач відніс суму зобов`язань за векселем у розмірі 4 581 291 грн до безповоротної фінансової допомоги, оскільки відбулася ліквідація суб`єкта господарювання кредитора за векселем ТОВ «Радіум», без правонаступництва за вказаним зобов`язанням.

Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що у разі встановлення обставини щодо ліквідації векселедержателя дослідженню у даній справі підлягає обставина щодо наявності простих векселів на балансі такого векселедержателя станом на час ліквідації.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 26.06.2014 року у справі №908-1777-14 ТОВ «Радіум» визнано банкрутом.

Серед іншого, постановою Господарського суду Запорізької області встановлено, що товариством прийнято рішення про звернення з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство до господарського суду у зв`язку з недостатністю наявних активів у підприємства для погашення кредиторських вимог.

На підставі викладеного, суди дійшли висновку що таким чином спростовано твердження відповідача про те, що простий вексель серії АА № 2391885 від 13.06.2013 року не був переданий товариством третій особі.

Як зазначено у наведеній постанові Господарського суду Запорізької області згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців єдиним учасником підприємства-боржника є ОСОБА_1 , яким 17.03.2014 року прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності товариства, призначено головою ліквідаційної комісії ОСОБА_1., строк для заявлення вимог кредиторів визначено у два місяці з дня публікації повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (протокол загальних зборів № 1-14 від 17.03.2014р.)

За наслідками проведених дій ліквідаційною комісією 26.05.2014 року складено проміжний ліквідаційний баланс.

На загальних зборах учасників ТОВ «Радіум», які відбулися 26.05.2014 року, вказаний баланс затверджено та прийнято рішення про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

В ході здійснення досудової ліквідації підприємства встановлено, що активів, наявних у підприємства, недостатньо для погашення кредиторських вимог, у зв`язку з цим учасником товариства прийнято рішення про звернення з відповідною заявою до господарського суду.

Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що таким чином спростовано доводи податкового органу, що простий вексель серії АА № 2391885 від 13.06.2013 року не був переданий товариством третій особі.

Судами не досліджено проміжний та ліквідаційний баланс ТОВ «Радіум», не досліджено, чи проведена податкова перевірка підприємства у зв`язку з ліквідацією, та, зокрема, чи враховано ТОВ «Радіум», вказаний вексель при формуванні податкової звітності за відповідний період. Крім того, суди не скористались можливістю допитати в якості свідка керівника (голову ліквідаційної комісії) ТОВ «Радіум» ОСОБА_1 .

Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не досліджено врахування вказаного векселя в бухгалтерському та податковому обліку товариства, з огляду на твердження позивача про те, що вартість послуг ТОВ «Радіум» не включалась до складу витрат.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.09.2015 року №0000492200/167 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283777,50 грн є протиправним.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що позивач не надав до перевірки підтверджуючих документів на право формування сум податкового кредиту по ПАТ «Дубномолоко» на суму 189 185 грн за травень 2014 року

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили що, податкові накладні №46/4 від 31.05.2014 року на суму ПДВ 151 437,92 грн та №27 від 22.05.2014 року на суму ПДВ 37 747,50 грн, складені ПАТ «Дубномолоко», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що було б неможливим в разі їх відсутності.

Крім цього, згідно наявного в матеріалах справи опису речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді від 05.10.2015 року у позивача вилучені, зокрема, оригінали податкових накладних №46/4 від 31.05.2014 року на суму ПДВ 151 437,92 грн та №27 від 22.05.2014 року на суму ПДВ 37 747,50 грн, що підтверджує їх наявність в оригіналі на момент проведення перевірки.

Як зазначено в акті перевірки (арк. с. 32) товариством безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ в травні 2014 року у сумі 189 185 грн. Номера податкових накладних, які не надані до перевірки, в акті не зазначені.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутня податкова звітність товариства за відповідній період, тому суд позбавлений можливості погодитись з доводом судів попередніх інстанцій, що податкові накладні внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Також, суд дослідив опис речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді від 05.10.2015 року (арк. с. 112-113), в якому дійсно зазначені податкові накладні №46/4 від 31.05.2014 року та №27 від 22.05.2014 року, але продавець та суми ПДВ відсутні, тому переконатись ким та на яку суму виписані вказані податкові накладні неможливо.

Крім того, в матеріалах справи наявні квитанції № 1 (арк. с. 84, 86) які підтверджують прийняття податкових накладних для реєстрації, але за відсутності квитанції № 2 неможливо встановити факт своєчасної реєстрації спірних податкових накладних.

Судами не досліджено, чи скористався позивач можливістю надати заперечення на акт перевірки, як це передбачено п. 86.7 ст.86 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент перевірки), зокрема, долучивши до заперечень вказані податкові накладні,

В свою чергу, суд погоджується з доводом податкового органу, що наявність податкових накладних під час вилучення первинних документів не підтверджує їх наявність під час проведення виїзної перевірки.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності податковим органом правомірності прийнятих рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області правонаступник ГУ ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 року у справі № 813/5627/15 (№ 876/12134) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко