Постанова

від 30.05.2023 по справі 753/7776/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/7776/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8452/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Заставенко М.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.

при секретарі Шпирук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Клименко Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах, Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», адвоката Іванової (Цимбал) Марини Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Заставенко М.О., у цивільній справі № 753/7776/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», про визнання майна особистою власністю, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Зазначала, що 08 жовтня 2005 року між нею та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. В період шлюбу 11 вересня 2020 року за кошти, які були накопичені сім`єю, ОСОБА_1 було придбано у ПАТ «ХК «Київміськбуд» у власність майнові права на квартиру шляхом підписання попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , вартість якої згідно довідки до попереднього договору купівлі-продажу складає 1 510 245,00 грн. Станом на день звернення до суду вона та ОСОБА_1 перебували у процесі розірвання шлюбу, який відбувався в Обухівському районному суді Київської області. Оскільки після розірвання шлюбу ОСОБА_1 може зареєструвати право власності на квартиру за собою, тобто право власності виникне після розірвання шлюбу і буде вважатись його особистою власністю, позивачка ОСОБА_2 просила визнати за нею майнові права на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 та паркінгом» на АДРЕСА_8, АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 , загальна вартість якої становить 1 510 245,00 грн.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ «ХК «Київміськбуд», про визнання майна особистою власністю. Зазначав, що 11 вересня 2020 року за особисті кошти придбав у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 . Перед придбанням вказаної квартири він 04 вересня 2020 року уклав договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_6 , яка належала йому на праві власності на підставі договору дарування від 09 липня 2017 року. У вказаному договорі купівлі-продажу вартість квартири вказана 325 869,10 грн., проте фактично вона була продана за 930 655,00 грн., тобто за ринковою вартістю, яка підтверджується звітом про оцінку майна. Решта коштів, а саме 579 590,00 грн. були подаровані йому його батьками. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив визнати майнові права на квартиру АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 , його особистою приватною власністю.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 майнові права на 49/125 часток, за ОСОБА_1 - на 76/125 часток квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 .

В іншій частині первісних та зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 893,18 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Клименко О.А. , яка діє в інтересах, ПАТ «ХК «Київміськбуд», подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що 11 вересня 2020 року між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 . Відповідно до умов вказаного договору ПАТ «ХК «Київміськбуд», як майбутній продавець, взяло на себе зобов`язання передати ОСОБА_1 , як майбутньому покупцю, майно відповідно до акту прийому-передачі в день підписання та нотаріального посвідчення основного договору. Звертає увагу на те, що згідно даного попереднього договору саме ПАТ «ХК «Київміськбуд» на сьогоднішній день є власником майнових прав на зазначену квартиру. При цьому, укладання вказаного попереднього договору не породжує права власності на майнові права на квартиру у сторін даного спору. Відтак, у суду були відсутні підстави для визнання майнових прав на квартиру за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Також, не погоджуючись з рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року, адвокат Іванова (Цимбал) М.О. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено належним чином джерело походження коштів для придбання відповідачем спірної квартири та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Вважає, що наявні у матеріалах справи докази у сукупності доводять, що ОСОБА_1 відчужив квартиру, яка перебувала у його власності саме за 34 000,00 доларів США, що еквівалентно 930 655,00 грн. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 , надаючи пояснення в суді першої інстанції, фактично визнала обставини того, що решту коштів у розмірі 579 590,00 грн. для купівлі спірної квартири відповідачу надали його батьки. Також, звертає увагу на те, що починаючи з 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не проживають разом та не ведуть спільне господарство, а спірна квартира придбавалася для проживання в ній відповідача з батьками, тобто не в інтересах спільної з ОСОБА_2 сім`ї.

Адвокат Стельникович С.А., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав відзив на апеляційну скаргу Клименко О.А. , яка діє в інтересах, ПАТ «ХК «Київміськбуд». Просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заперечує проти доводів представника ПАТ «ХК «Київміськбуд», вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник адвокат Стельникович С.А. апеляційну скаргу підтримали, просилиїї задовольнити з наведених у ній підстав.

ОСОБА_1 , представник ПАТ «ХК «Київміськбуд» в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Клименко О.А. , подана в інтересах, ПАТ «ХК «Київміськбуд», підлягає задоволенню, а апеляційна скарга адвоката Іванової (Цимбал) М.О. , подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 08 жовтня 2005 року по 17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі (т.1, а.с. 12, 119-122).

11 вересня 2020 року між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О. та зареєстрований в реєстрі за №846 (т.1, а.с. 15-16,124-125).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору сторони зобов`язалися в майбутньому в строк та на умовах, визначених цим договором, укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Зазначений в п. 1.1. цього договору об`єкт нерухомості, щодо якого сторони зобов`язалися укласти основний договір, має загальну проектну площу 75,00 кв.м., кількість кімнат - 3, розташований на 5 поверсі.

Відповідно до п. 1.2. попереднього договору купівлі-продажу квартири основний договір сторони зобов`язуються укласти протягом 60 календарних днів із дня державної реєстрації майбутнім продавцем права власності на майно та за умови виконання майбутнім покупцем вимог п. 1.4. та п. 1.5. цього договору.

Згідно довідки № 846 від 01 жовтня 2020 року до попереднього договору купівлі-продажу квартири від 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 на виконання умов вказаного договору внесено грошові кошти у розмірі 1 510 245,00 грн., що відповідає 75 кв.м. (т.1, а.с. 17).

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, визнавши за ОСОБА_2 майнові права на 49/125 часток, а за ОСОБА_1 - на 76/125 часток квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 .

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_1 в період шлюбу набув майнові права на квартиру АДРЕСА_7 за вищевказаною будівельною адресою на підставі попереднього договору купівлі-продажу квартири від 11 вересня 2020 року. За вказаним договором було внесено кошти в загальному розмірі 1 510 245,00 грн., з яких 325 869,10 грн. є особистими коштами ОСОБА_1 , а решта 1 184 375,90 грн. є спільними сумісними коштами подружжя. Отже, 27/125 часток є особистою власністю ОСОБА_1 , решта 98/125 часток - спільним майном подружжя, що в кінцевому розрахунку становить 76/125 часток ОСОБА_1 та 49/125 часток ОСОБА_5 .

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Частиною 4 статті 65 СК України визначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними до шлюбу; майно, набуте ними за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте ними за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто; житло, набуте ними за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2020 року між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О. та зареєстрований в реєстрі за № 846 (т.1, а.с. 15-16,124-125).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору сторони зобов`язалися в майбутньому в строк та на умовах, визначених цим договором, укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Згідно з п. 1.1. вказаного договору майнові права майбутнього продавця, яким є ПАТ «ХК «Київміськбуд», на майно - квартиру АДРЕСА_7 за вказаною будівельною адресою, підтверджуються, зокрема, рішенням Київської міської ради від 06 жовтня 2005 року №160/3624, рішенням Київської міської ради від 28 вересня 2006 року № 37/94 та іншими документами, визначеними цим пунктом договору.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 набув майнові права на квартиру АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

При цьому під майновими правами на нерухоме майно слід розуміти обмежені речові права, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і які свідчать про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Згідно умов вказаного попереднього договору, майновими правами на об`єкт нерухомості володіє ПАТ «ХК «Київміськбуд», а сторони лише погодили укладання в майбутньому договору купівлі-продажу квартири в строк та на умовах, визначених цим договором.

Тому, саме по собі укладання ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 попереднього договору купівлі-продажу квартири не породжує переходу до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_1 , та визнання за ними майнових прав на вказаний об`єкт нерухомості в порядку поділу майна подружжя.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 не спростовують таких висновків апеляційного суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в зв`язку з укладенням попереднього договору купівлі-продажу квартири від 11 вересня 2020 року та сплатою грошових коштів в розмірі 1 510 245,00 грн. за цим договором, ОСОБА_2 не позбавлена можливості в порядку поділу майна подружжя порушувати перед судом питання про стягнення компенсації частини сплачених за цим договором грошових коштів за умови наявності таких підстав.

Враховуючи викладене, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Клименко Олени Анатоліївни , подану в інтересах, Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», задовольнити.

Апеляційну скаргу адвоката Іванової (Цимбал) Марини Олександрівни , подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», про визнання майна особистою власністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» 9 303,75 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» 9 303,75 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 01 червня 2023 року.

Суддя-доповідач

Судді